Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Постопераційний біль у геріатричній практиці

Authors: Телегань В.О., Шкурупій Д.А.
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Незважаючи на широкий вибір медикаментозних і немедикаментозних методів знеболювання в післяопераційному періоді, його адекватність і досі повністю не задовольняє ні анестезіолога, ні пацієнтів. Серед останніх 33–75 % у післяопераційному періоді скаржаться на біль середньої й сильної інтенсивності [1]. Наявні свідоцтва того, що близько 13 % населення похилого й старечого віку відчувають біль не лише як реакцію на подразнюючий агент, а і як психосоматичний біль [2]. Цьому можуть сприяти зміни продукції мелатоніну: відомо про зниження концентрації цього гормону в осіб похилого й старечого віку в нічний час [3]. Діагностика й лікування післяопераційного болю в осіб похилого й старечого віку можуть ускладнюватись наявністю хронічного, наприклад остеоартрозного, болю, іншими хронічними соматичними захворюваннями. Також слід враховувати більшу чутливість до токсичності знеболюючих засобів. Це вимагає пошуків персоніфікованих методів знеболювання в таких пацієнтів. Вважається, що пошук оптимальних стратегій постопераційного знеболювання в геріатричній практиці лежить у площині мультимодального підходу, під яким, окрім традиційних засобів, мають на увазі поєднання ад’ювантного фармакологічного й нефармакологічного лікування, у тому числі корекцію нейромедіаторних регуляторів і гормонів, фізичну реабілітацію, когнітивно-поведінкову корекцію, кінезіотерапію тощо [4]. Висновки. Отже, питання управління післяопераційним знеболюванням в осіб похилого й старечого віку залишається актуальним і потребує персоніфікації з урахуванням вікових фізіологічних і патофізіологічних особливостей.


Bibliography

1. Зозуля А.І., Зозуля І.С. Післяопераційний біль: шляхи подолання // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2013. — № 6. — С. 10-11. 
2. Zis P., Daskalaki A., Bountouni I., Sykioti P., Varrassi G., Paladini A. Depression and chronic pain in the elderly: links and management challenges // Clin. Interv. Aging. — 2017. — № 12. — P. 709-720.
3. Scholtens R.M., van Munster B.C., van Faassen M., van Kempen M.F., Kema I.P., de Rooij S.E. Plasma melatonin levels in hip fracture patients with and without delirium: A confirmation study // Mech Ageing Dev. — 2017. — № 167. — Р. 1-4. 
4. Makris U.E., Abrams R.C., Gurland B., Reid M.C. Mana-gement of Persistent Pain in the Older Patient A Clinical Review // JAMA. — 2014. — № 312(8). — P. 825-836.

Back to issue