Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Спірні питання респіраторної терапії у хворих із дихальною недостатністю
Авторы: Фрончко В.П., Семицький Я.В., Шевченко С.Б., Мельник Р.В.
Міська клінічна лікарня, м. Луцьк, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Легенево-протективна вентиляція є тим методом респіраторної терапії, який дозволяє мінімізувати негативні ушкоджувальні ефекти самої респіраторної терапії. Незважаючи на численні дослідження (ALVEOLI, LOVS, EXPRESS PROBESE), дискутабельним лишається питання підбору адекватних значень ПТКВ, особливо у хворих з рефракторною гіпоксемією, оскільки відомо, що агресивні параметри вентиляції провокують вентилятор-індуковане ушкодження легень. Л. Гаттіноні доведено, що зростання величини потоку, дихального об’єму, dryving рressure має більший негативний вплив на вентиляцію порівняно зі збільшенням частоти дихань і ПТКВ [2]. Доцільність застосування маневру рекруїтменту альвеол і прон-позиції у хворих із тяжкою дихальною недостатністю вивчається в багатьох дослідженнях. Нова концепція збереження пермісивного ателектазу, запропонована П. Пелозі як альтернатива відкритій легені, передбачає застосування низьких значень ПТКВ, дихального об’єму, тиску плато, що, на думку дослідників, мінімізує VILI [1]. Вимірювання транспульмонального тиску, рекомендоване для пацієнтів з рефракторною гіпоксемією, не є рутинним у відділенні інтенсивної терапії. Простим і доступним параметром, що дозволяє контролювати ефективність і безпеку респіраторної терапії, є показник вентиляційного (рушійного) тиску (dryving рressure), який рекомендують утримувати не вищим від 15 см вод.ст., ∆P = Рплато — ПТКВ. Питання щодо застосування седації, міорелаксантів, оцінки й підтримки самостійного дихання в тяжких пацієнтів вирішується індивідуально. Щодо режимів вентиляції, то BIPAP є найбільш рекомендованим і ефективним у хворих, які мінімально підтримують самостійне дихання. Диференційований підхід до проведення респіраторної терапії передбачає врахування типу ушкодження легень та рекрутабельності, наявності супутніх факторів (ожиріння, внутрішньочеревна гіпертензія, знижений комплаєнс легень і грудної клітки).