Журнал "Гастроэнтерология" Том 53, №1, 2019

Вступ

У всьому світі щорічно збільшується кількість людей, які страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту і гепатобіліарної системи [1], а отже, потребують спеціалізованої гастроентерологічної допомоги.

За прогнозами експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, у XXI ст. хвороби органів травлення (ХОТ) посідатимуть одне з провідних місць у структурі захворюваності населення нарівні із серцево-судинною патологією [2]. Факторами ризику виникнення цих захворювань є низька якість харчування, його незбалансованість, незадовільна організація харчування вдома і на роботі, психоемоційне перенапруження, самолікування, пізнє звернення за кваліфікованою медичною допомогою.

Симптоми шлунково-кишкового тракту дуже поширені і мають значні економічні та соціальні наслідки. Підраховано, що в Сполучених Штатах 11 % населення страждають від ХОТ, причому рівень поширеності досягає 35 % у осіб віком 65 років і старше [3]. При цьому спостерігається нівелювання статевих відмінностей в частоті жовчнокам’яної хвороби, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; відбувається розширення вікових меж формування патології органів травлення; простежується чітка тенденція до збільшення захворюваності на патологію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту [1].

ХОТ є четвертою за частотою причиною смертності населення Республіки Білорусь, близько половини цих смертей припадає на осіб працездатного віку, а причинами інвалідизації частіше виступають хронічні дифузні захворювання печінки і хронічні запальні захворювання кишечника [4]. Пізня діагностика хронічних запальних захворювань шлунка і кишечника призводить до їх прогресування з розвитком передракових захворювань і злоякісних пухлин, коморбідних захворювань, які значимо змінюють свою клініко-діагностичну картину на тлі порушення функціонального стану печінки і портальної гіпертензії, що робить свій внесок в показники смертності або вимагає застосування високотехнологічних втручань.

У Казахстані у структурі загальної захворюваності ХОТ становлять 7,4 %, також спостерігається високий рівень смертності від цієї патології, який переважає відповідні показники як по країнах ЄС-15, так і СНД; зокрема, смертність від захворювань печінки, пов’язаних із зловживанням алкоголю, у 7 разів вища, ніж в ЄС-15 [5].

Смертність від ХОТ в Україні посідає четверте місце у структурі смертності населення (після хвороб системи кровообігу, новоутворень і нещасних випадків) [6]. Серед окремих нозологічних форм у класі ХОТ в структурі смертності найвищу питому вагу (71,2 %) мають фіброз і цироз печінки (52,1 %), алкогольна хвороба печінки (9,6 %) і судинні ураження кишок (9,6 %) [7]. Встановлена негативна динаміка коефіцієнта смертності від ХОТ серед працездатного населення як у містах, так і у сільській місцевості. Смертність чоловіків працездатного віку від ХОТ удвічі вища за смертність жінок як у містах, так і у сільській місцевості [8].

Коморбідність, рецидивний характер перебігу хвороби, формування пов’язаних з хворобами травної системи психосоматичних розладів, ятрогенний фактор (поліпрагмазія при лікуванні хворих, широке використання нестероїдних протизапальних препаратів, кортикостероїдів та інших медикаментозних засобів, що сприяють ураженню органів травлення) негативно позначаються на якості життя пацієнтів, збільшують число пацієнтів з хронічними формами ХОТ [1].

За даними І.Л. Петрунько зі співавт., серед вперше визнаних інвалідами внаслідок ХОТ переважають особи працездатного віку (71,3 %). Найбільш частою нозологічною причиною первинної інвалідності серед ХОТ є цироз печінки (75,2 %), на другому місці — захворювання кишечника (12,3 %), на третьому — хронічний панкреатит (8,4 %) [9].

На сьогодні в Україні через недосконалість статистичної звітності ускладнюється створення об’єктивної картини захворюваності та поширеності хвороб органів травлення. Разом із тим потреба в такій інформації має державну значущість, якщо взяти до уваги, що ХОТ схильні до хронічного перебігу з частими рецидивами та ускладненнями, які призводять до оперативних втручань, часто тягнуть за собою великі прямі і непрямі витрати, пов’язані з недовиробленою продукцією, необхідністю дорогого лікування та реабілітації пацієнтів, несуть величезних економічних збитків, тому профілактика і протирецидивне лікування цієї патології є не тільки медичною, але й соціальною проблемою.

Метою дослідження стало визначення особливостей динаміки та співвідношення показників поширеності та захворюваності на ХОТ в Україні протягом 2014–2017 рр.

Матеріали та методи

В роботі застосовувалися структурно-логічний аналіз і клініко-статистичний метод. Вивчення показників проводилося на підставі аналізу матеріалів офіційної статистики Центру медичної статистики МОЗ України протягом 2014–2017 років. Для виявлення динаміки показників використовувався темп приросту/зниження. Також розраховували індекс накопичення хвороб за класом ХОТ, який дорівнював відношенню поширеності хвороб до захворюваності.

Результати та обговорення

За офіційними даними, стан здоров’я населення України у 2017 році характеризувався значно питомою вагою ХОТ у структурі захворюваності та поширеності хвороб серед всіх вікових груп населення України (табл. 1).

Частка ХОТ у загальній структурі поширеності за класами хвороб серед усього населення при зверненнях в лікувально-профілактичні заклади становила 9,8 % та посіла 3 місце після хвороб системи кровообігу й органів дихання. У структурі захворюваності за класами хвороб та окремими захворюваннями (у загальному числі яких зареєстровані 43 нозології) становила 4,1 % та зайняла 7 місце після хвороб органів дихання, системи кровообігу, травм, отруєнь, деяких інших наслідків, хвороб сечостатевої системи, хвороб ока та придаткового апарату й хвороб кістко-м’язової системи.

Показник поширеності ХОТ на 100 тис. всього населення дорівнював 16 733,0, за останні 4 роки він знизився на 1 %. Показник уперше встановлених діагнозів становив 2563,1 на відповідну кількість населення і зменшився на 3 %.

Аналіз захворюваності та поширеності ХОТ серед різних вікових груп населення України у динаміці за 2014–2017 рр. виявив зниження показників захворюваності та поширеності ХОТ серед дітей до 17 років на 3,5 та 7 % відповідно (рис. 1). На тлі зниження за 4 роки рівня захворюваності на 3,4 % поширеність ХОТ серед дорослого населення України залишилася на тому ж рівні і становила 17 949,5 на 100 тис. відповідного населення.

При оцінці індексу накопичення хвороб за класом ХОТ серед усього населення України встановлено, що цей показник за 4 роки зріс на 2,4 %, при цьому найбільше підвищення індексу накопичення хвороб спостерігали серед дорослого населення — на 3,4 %, причиною чого може бути зменшення звернень за медичною допомогою внаслідок економічних, медико-демографічних і психологічних причин (брак коштів і часу, нехтування власним здоров’ям). Водночас серед дітей у динаміці за досліджуваний період відмічається зниження індексу накопичення хвороб на 4,1 %, що можна пояснити покращенням діагностики гастроентерологічних захворювань.

Суттєвим аргументом, що визначає медико-соціальну значимість хвороб органів травлення, є те, що від цієї патології страждають всі вікові групи населення — особи працездатного віку, літні й старі, діти та підлітки. Так, серед дорослого населення у структурі поширеності гастроентерологічні захворювання посідають третє місце, серед дітей та підлітків — друге. ХОТ поширені майже з однаковою частотою серед дорослих та підлітків, вдвічі менша частота поширення їх серед дітей. Більшість пацієнтів з гастроентерологічною патологією у 2017 р., як і в попередні роки, знаходилася в працездатній групі населення, поширеність серед міського населення у 2 рази вища, ніж серед сільського (рис. 2).

У структурі захворюваності за класами хвороб гастроентерологічні захворювання посідають восьме місце серед дорослого населення, серед підлітків — четверте, серед дітей — п’яте місце. Переважна більшість вперше встановлених діагнозів у осіб працездатного віку (77,5 %), особи похилого віку становлять 31 %. У міського та сільського населення захворюваність знаходиться майже на одному рівні, тобто вперше гастроентерологічна патологія реєструється однаково часто у мешканців і міст, і селищ (рис. 3).

За окремими областями аналіз засвідчив, що найвища поширеність (понад 22 тис. випадків на 100 тис. населення) у 2017 р. зареєстрована в Дніпропетровській, Київській і Чернігівській областях; найнижча (менше 12 тис. на 100 тис. населення) — у Запорізькій, Львівській і Волинській областях (табл. 2, рис. 4).

Найбільший показник захворюваності (понад 4 тис. на 100 тис. населення) відмічено в Закарпатській, Івано-Франківській і Рівненській областях; найменший (нижче 2 тис. на 100 тис. населення) спостерігається в Луганській, Запорізькій і Херсонській областях.

Посилення стресогенності на масовому популяційному рівні є неминучим супутником перетворень соціально-економічного та суспільно-політичного характеру, які відбуваються в країні упродовж останніх років, закономірно обумовлює зміну рівня та складу класу патології органів травлення.

У результаті на сьогодні в Україні основними нозологіями, що формують поширеність та захворюваність ХОТ, є гастрит і дуоденіт (23,7 %), хронічний холецистит і холангіт (21,1 %), виразкова хвороба (13,3 %), хвороби підшлункової залози (14,4 %) (рис. 5).

Висновки

Наведені результати підкреслюють медико-соціальну актуальність захворювань органів травлення, що обумовлює необхідність розробки і впровадження в практичну охорону здоров’я нових методів діагностики та лікування, спрямованих на підвищення якості життя даної групи пацієнтів, а також проведення комплексної організаційної стратегії охорони здоров’я в розділі гастроентерології як на державному, так і регіональному рівнях.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.