Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №4(99), 2019

Вернуться к номеру

Особливості загального знеболювання як найбільш адекватного виду анестезії на час проведення радіочастотної або електромагнітної абляції легень під контролем комп’ютерної томографії

Авторы: Красносельський М.В.(1), Крутько Є.М.(1), Шульга М.В.(1), Шульга Є.В.(2), Середенко В.Г.(1)
(1) — ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», м. Харків, Україна
(2) — Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. В умовах проведення радіочастотної або електромагнітної абляції легень під контролем комп’ютерної томографії ми маємо необхідність проведення цієї лікувальної маніпуляції з обов’язковим достатнім знеболюванням. Проте анестезіолог більшість часу не знаходиться поряд з пацієнтом і має змогу тільки спостерігати за станом хворого за моніторами. Пацієнт повинен тривалий час бути нерухомим. Зрозуміло, що внутрішньовенний наркоз в цьому випадку неможливий, оскільки ще додатково до всього цього вимагає періодичного довведення анестетиків.

Мета дослідження: забезпечення загального знеболювання як найбільш адекватного виду анестезії на час проведення радіочастотної або електромагнітної абляції легень під контролем комп’ютерної томографії з досягненням повного знеболювання і безпеки.

Матеріали та методи. Для загального знеболювання на індукцію вводилися внутрішньовенно тіопенталу натрію 4–6 мг/кг або діпрофолу 1,6–2 мг/кг, діазепам 0,1–0,2 мг/кг. Пацієнти отримували міорелаксацію недеполяризуючим міорелаксантом середньої тривалості атракурієм безілатом в дозі 0,5–0,6 мг/кг. Виконувалася інтубація трахеї, після чого вводилися підтримуючі дози тіопенталу натрія 1,5–2 мг/кг або діпрофолу 0,5–0,8 мг/кг кожні 20 хвилин та атракурію безілату 0,26 мг/кг кожні 30 хвилин. Періодично з метою знеболювання вводився фентаніл. Проводилось постійне моніторування життєвих параметрів (електрокардіограма, пульс-оксиметрія, капнограма та неінвазивне вимірювання артеріального тиску). В разі сумніву в ефективності штучної вентиляції легень проводився контроль газів крові. Зважаючи на рухи томографа, шланги до дихального апарату були достатньо контрольовані. Більшість пацієнтів були похилого віку та обтяжені соматично.

Результати та обговорення. C позиції анестезіолога комп’ютерна томографія має такі особливості: велика тривалість дослідження; рух досліджуваного може дати неякісне зображення і вимагати повторного дослідження; невелика, вузька, практично замкнута камера томографа, шум. В разі проведення загальної анестезії з дотримуванням вищенаведених нами дій маніпуляції були безпечні, незважаючи на тяжкий стан хворих.

Висновки. Загальне знеболювання на час проведення радіочастотної або електромагнітної абляції легень під контролем комп’ютерної томографії має перевагу в легкій повторюваності без великого додаткового ризику, мінімізує дискомфорт для хворого і полегшує лікарю виконання маніпуляцій. Надалі це дає нам можливість зменшити число ускладнень, час перебування в стаціонарі і вартість лікування.

 



Вернуться к номеру