Журнал «Травма» Том 20, №4, 2019
Вернуться к номеру
О возможности повышения эффективности реабилитации больных с травмами конечностей (программа индивидуальной реабилитации)
Авторы: Дунай О.Г.(1), Трофимов А.Н.(2), Черновол С.И.(2), Стахов С.Г.(2)
(1) — ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», факультет последипломного
образования, г. Кривой Рог, Украина
(2) — КУ «Криворожская городская больница № 17» КГС, г. Кривой Рог, Украина
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Актуальність. Кінцевою метою лікування постраждалих із переломами будь-якої локалізації є відновлення функції й соціальна інтеграція. Зважаючи на це, завданням травматолога є відновлення анатомічного та функціонального стану травмованого сегмента в найкоротші терміни. Обраний метод лікування впливає на перебіг травматичної хвороби та, зрештою, на результат захворювання. Незалежно від застосовуваного методу лікування проблема ранньої активізації й функціональності лікування залишається актуальною. Мета дослідження: вивчити можливості підвищення ефективності лікувальної фізкультури, її вплив на терміни лікування та профілактики ускладнень при травмах кінцівок. Матеріали та методи. У дослідженні ми виходили з основних принципів лікування переломів: невідкладна хірургія, адекватне знеболювання, анатомічне зіставлення відламків, стабілізація перелому, функціональність лікування. Функціональність лікування досягалася за допомогою трьох груп заходів: відновлення фізіологічних функцій кінцівки, відновлення побутових навичок, соціальна адаптація хворого. Для досягнення мети використовувалася програма індивідуальної реабілітації, що враховує особливості перелому, використаний метод лікування, фізичні, вікові, професійні й особистісні особливості хворого. Особливістю програми було активне залучення пацієнта до процесу лікування шляхом навчання, роз’яснення цілей і завдань на різних етапах лікування. Було проведено дослідження 68 постраждалих із травмами гомілки й передпліччя. Оцінка результатів проводилася шляхом вивчення клінічних показників, відновлення життєдіяльності й соціальної інтеграції хворих. Результати. Хороший результат був досягнутий у 26 хворих, задовільний — у 31. Проведено аналіз можливих причин за відсутності позитивного результату, намічені шляхи їх усунення. Висновки. Під час аналізу результатів дослідження була підтверджена можливість скорочення термінів лікування переломів за рахунок скорочення термінів реабілітації й поліпшення соціальної інтеграції пацієнтів. Одночасно було виявлено вплив психологічних і соціальних факторів особистісного характеру на результат лікування хворих із переломами.
Актуальность. Конечная цель лечения пострадавших с переломами любой локализации — восстановление функции и социальная интеграция. Исходя из этого, задачей травматолога является восстановление анатомического и функционального состояния травмированного сегмента в кратчайшие сроки. Выбранный метод лечения оказывает влияние на течение травматической болезни и, в итоге, на исход заболевания. Независимо от применяемого метода лечения проблема ранней активизации и функциональности лечения остается актуальной. Цель исследования: изучить возможности повышения эффективности лечебной физкультуры, ее влияние на сроки лечения и профилактики осложнений при травмах конечностей. Материалы и методы. В исследовании мы исходили из основных принципов лечения переломов: неотложная хирургия, адекватное обезболивание, анатомическое сопоставление отломков, стабилизация перелома, функциональность лечения. Функциональность лечения достигалась с помощью трех групп мероприятий: восстановление физиологических функций конечности, восстановление бытовых навыков, социальная адаптация больного. Для достижения цели использовалась программа индивидуальной реабилитации, учитывающая особенности перелома, использованный метод лечения, физические, возрастные, профессиональные и личностные особенности больного. Особенностью программы являлось активное вовлечение пациента в процесс лечения путем обучения, разъяснения целей и задач на разных этапах лечения. Было проведено исследование 68 пострадавших с травмами голени и предплечья. Оценивались результаты путем изучения клинических показателей, восстановления жизнедеятельности и социальной интеграции больных. Результаты. Хороший результат был достигнут у 26 больных, удовлетворительный — у 31. Проведен анализ возможных причин при отсутствии хорошего результата, намечены пути их устранения. Выводы. При анализе результатов исследования была подтверждена возможность сокращения сроков лечения переломов за счет сокращения сроков реабилитации и улучшения социальной интеграции пациентов. Одновременно выявлено влияние психологических и социальных факторов личностного характера на исход лечения больных с переломами.
Background. The ultimate goal of treatment of victims with fractures of any localization is restoration of function and social integration. Proceeding from this, the task of the traumatologist is to restore anatomic and functional condition of the traumatized segment in the shortest terms. The chosen method of treatment influences the course of traumatic disease and, as a result, the outcome of the disease. Regardless of the applied method, the problem of early activation and functionality of treatment remains relevant. To this end, a study has been carried on the possibility of increasing the effectiveness of patient’s activity and medical gymnastics in order to reduce the time of social integration. Materials and methods. In the study, we proceeded from the basic principles of fracture treatment: emergency surgery, adequate anesthesia, anatomical reposition of fractures, fracture stabilization, treatment functionality. Treatment functionality was achieved by applying three groups of measures: restoration of physiological functions of the limb, restoration of household skills, social adaptation of the patient. In order to achieve the goal, the program of individual rehabilitation was used, taking into account the peculiarities of fracture, the method of treatment used, physical, age, professional and personal characteristics of the patient. The feature of the program was active involvement of the patient in the treatment process by means of training, explanation of goals and tasks at different stages of treatment. Examination of 68 patients with shin and forearm injuries was conducted. The evaluation of the results was carried out through the study of clinical indicators, restoration of vital functions and social integration of patients. Results. A good result has been achieved in 26 patients, satisfactory — in 31. The analysis of possible causes in the absence of a good result is carried out, the ways of their elimination are planned. Conclusions. When analy-zing the results of the study, it was confirmed that it is possible to decrease the duration of fracture treatment by reducing the rehabilitation period and improving the social integration of patients. At the same time, the influence of psychological and social factors of personal nature on treatment outcome in patients with fractures was revealed.
функціональне лікування; реабілітація при травмах; індивідуальний підхід; соціальна адаптація
функциональное лечение; реабилитация при травмах; индивидуальный подход; социальная адаптация
functional treatment; rehabilitation with injuries; individual approach; social adaptation
Введение
Материалы и методы
Результаты
Обсуждение
Выводы
1. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Травматология (европейские стандарты). 2-е изд. Москва: МЕДпресс-информ, 2005. 496 с.
2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. Москва: Эксмо, 2008. 576 с.
3. Гиршин С.Г., Лазишвили Г.Д., Дубров В.Э. Повреждения и заболевания мышц, сухожилий и связок. Москва: ИПК «Дом книги», 2013. 496 с.
4. Десятерик В.И., Дунай О.Г., Заболотный С.В., Шишко В.А. Анализ результатов лечения свежих закрытых повреждений голеностопного сустава. Актуальные вопросы детской ортопедии и травматологии. Материалы межрегиональной научно-практической конференции. Кривой Рог, Украина, 2012. С. 151-154.
5. Добрович А.Б. Фонарь Диогена. Москва: Знание, 1981. 120 с.
6. Дунай О.Г., Трофимов А.Н., Трофимова С.Б. Комплекс лечебно-восстановительных мероприятий при гон-артрозе. Ортопедия, травматология и протезирование. 2005. № 2. С. 44-48.
7. Епифанов В.А., Епифанов А.В. Реабилитация в травматологии. Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2010. 336 с.
8. Котельников Г.П., Мирошниченко В.Ф. Закрытые травмы конечностей. Москва: ГОЭТАР-Медиа, 2009. 496 с.
9. Курс лекций по ортопедии и травматологии / Под ред. В.Ф. Прозоровского. Харьков: Коллегиум, 2014. 464 с.
10. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. Киев: Высшая школа, 1989. 375 с.
11. Справочник травматолога / Под ред. Н.А. Корж, В.А. Радченко. Киев: ТОВ «Доктор медиа», 2009. 504 с.
12. Страфун С.С., Тимошенко С.В. Переломы дистального метаэпифиза лучевой кости. Киев: Феникс, 2015. 307 с.
13. Травматическая болезнь: Монография / Под ред. И.И. Дерябина, О.С. Насонкина. Ленинград: Медицина, 1987. 304 с.
14. Трофимов А.Н., Дунай О.Г., Семеняка О.В., Иванов А.В. Метод оценки степени нарушения функции нижних конечностей. Ортопедия, травматология и протезирование. 2004. № 2. С. 93-96.
15. Трофимов А.Н., Дунай О.Г., Трофимов Н.П. Принципы консервативного лечения остеохондроза позвоночника. Ортопедия, травматология и протезирование. 2004. № 3. С. 20-23.
16. Франкл В. Человек в поисках смысла. Сборник: Пер. с англ. и нем. — Москва: Прогресс, 1990. 368 с.
17. Цивьян Я.Л. Внимание! Ваш позвоночник. Ташкент: Медицина, 1988. 304 с.