Журнал "Гастроэнтерология" Том 53, №4, 2019

Вступ

Хронічні запальні захворювання кишок (ХЗЗК) залишаються однією з найвагоміших проблем гастроентерології і становлять близько 10,0 % всієї хронічної патології органів травлення [1]. Неспецифічний виразковий коліт (НВК) є одним із найтяжчих захворювань не тільки кишечника, але й органів травлення [2], що привертає увагу як лікарів, так і науковців у всьому світі. Це обумовлено тим, що майже 1 млн осіб у США та понад 2 млн осіб в Європі страждають від ХЗЗК [3]. Найвищі показники поширеності виразкового коліту становили 505 на 100 000 населення Норвегії та 286 на 100 000 населення США, також захворюваність зростає в індустріально розвинених країнах Африки, Азії та Південної Америки, включаючи Бразилію [4].

У популяції захворюваність на виразковий коліт чоловіків і жінок приблизно однакова, хоча, за даними літератури, в Європі після 45 років захворюваність превалює серед чоловіків [5, 6].

На сьогодні дослідженнями встановлено, що ранній початок ХЗЗК пов’язаний із генетичною схильністю, тоді як пізній початок захворювань більше пов’язаний із віковими змінами в імунній системі, бар’єрної функції кишечника, а також із впливом навколишнього середовища, наприклад, паління [7, 8]. Низка досліджень пов’язують початок ХЗЗК із статевим дозріванням та вказують на можливу роль статевих гормонів у розвитку цих захворювань: серед жінок другий пік захворюваності спостерігається під час менопаузи і клімаксу [9]. Дотепер питання ведення жінок і чоловіків репродуктивного віку, які страждають на ХЗЗК, остаточно не вирішені. Відомо, що активне захворювання сприяє зниженню фертильності. Хоча це відкриття все ще є спірним, але було показано, що активне захворювання під час зачаття призводить до ускладнення перебігу вагітності [10, 11]. До того ж деякі дослідники пов’язують зниження фертильності у пацієнток із НВК (75 % випадків) з тотальним ураженням кишечника [12]. Є дані, що у 45 % жінок із НВК, які завагітніли під час активної хвороби, симптоми посилювалися під час вагітності. При цьому ще 24 % жінок відзначають, що їх хвороба залишається активною, але стабільною [13]. Проблема впливу вагітності на перебіг НВК залишається актуальною для сучасного акушерства, гастроентерології та хірургії, оскільки прояви цих захворювань виникають у репродуктивному віці, призводять до тяжких ускладнень і вимагають своєчасного і тривалого лікування.

У сучасних концепціях патогенезу ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту велике значення надається порушенням в нейроендокринній системі травного тракту. Викликає інтерес вивчення ролі в формуванні ерозивних процесів функції ендотелію, моторної активності шлунково-кишкового тракту, мікроциркуляції і регенерації [14].

Відмінності між жінками і чоловіками в параметрах, які визначають стан здоров’я, є загальновизнаними. Стан здоров’я жінок і чоловіків є різним і залежить не тільки від анатомо-фізіологічних відмінностей. Ролі, які вони виконують у суспільстві, спосіб життя зумовлюють схильність до різних захворювань і визначають потреби в галузі охорони здоров’я. Для детального вивчення статевих особливостей важливим є їх аналіз із точки зору гендерного підходу, покликаний ідентифікувати різні потреби жінок і чоловіків у галузі охорони здоров’я, а також визначити способи задоволення цих потреб. Адже виникнення і перебіг окремих хвороб, а також їх наслідки в чоловіків і жінок відрізняються, різним є ставлення до розладів здоров’я і пов’язана з цим поведінка. Епідеміологи підкреслюють, що дані за зверненням неточно віддзеркалюють сучасну картину, адже чоловіки мають схильність звертатися до лікаря, коли проблеми зі здоров’ям унеможливлюють нормальну життєдіяльність, займаючи позицію замовчування негараздів. Відповідно існують особливості в поширеності хвороб за статтю [15].

Тактика лікування ХЗЗК, метою якого є досягнення клінічної та ендоскопічної ремісії захворювань, попередження рецидивів і покращення якості життя хворих, також має статеві відмінності. В дослідженнях L.A. Sceats встановлено, що чоловіки із НВК частіше лікувались відповідно до тривалої ремісії, що включало підтримуючу терапію та хірургічне лікування, тоді як жінкам частіше призначали лікування згідно з короткотривалим лікуванням симптомів [16].

Актуальним питанням сучасної медицини є пошук нових методів діагностики, що дозволять без спеціальної підготовки пацієнта до дослідження, з мінімальним ризиком для здоров’я хворого і низькою фінансовою вартістю оцінити активність запального процесу в кишечнику [17]. Для досягнення цієї мети були запропоновані різні біомаркери з потенційним клінічним проявом, але чутливість і специфічність кожного з них залишається досліджуваною проблемою [18–20]. Однак, незважаючи на велику кількість сучасних досліджень, недостатня увага приділяється статевим відмінностям неінвазивних маркерів активності НВК, що призводить до пізньої діагностики можливих ускладнень, збільшення тривалості перебування у стаціонарі, підвищення витрат на лікування.

Мета: визначити гендерні особливості рівня біологічних маркерів запалення кишечника у хворих на НВК.

Матеріали та методи

Обстежено 60 хворих на НВК, серед яких чоловіків було 31 (51,7 %), жінок — 29 (48,3 %), середній вік обстежених становив (40,28 ± 1,34) року. Розподіл хворих за оцінкою комбінованого індексу Мауо показав, що 36 (60,0 %) пацієнтів мали помірний ступінь активності НВК, 24 (40,0 %) — тяжкий ступінь. У групу порівняння увійшли 20 пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК).

Вміст α1-антитрипсину (α1-АТ) у сироватці крові та калі, фекальної мієлопероксидази (МРО) визначали імуноферментним методом, використовуючи тест-набір фірми Immundiagnostik (Німеччина), за рекомендаціями виробника. Рівень фекального кальпротектину (ФК) визначали імуноферментним методом із використанням тест-набору Bühlmann (Швейцарія). Імуноферментний аналіз виконували за допомогою імуноферментного аналізатора StatFax 303 Plus (США), на якому проводили вимірювання оптичної щільності при довжині хвилі 450 та 630 нм.

Усі вихідні дані, отримані при виконанні роботи, з метою оптимізації математичної обробки вводилися у базу даних, побудовану за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel. Для опису даних застосовували медіану (Ме) та квартилі (Q₂₅; Q₇₅). Порівняння показників у групах здійснювали за допомогою непараметричного методу (U-критерій Манна — Уїтні). Відмінності двох показників вважались вірогідними при рівні значущості не нижче 95 %. Для оцінки ступеня лінійного зв’язку між отриманими даними проводили кореляційний аналіз із розрахунком коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (r) та рівня його значущості (р).

Результати та обговорення

Аналіз отриманих даних показав, що медіана рівня ФК при НВК вірогідно перевищувала значення у групі порівняння та становила 445,3 (340,7; 628,6) мкг/г у чоловіків і 428,4 (353,4; 538,5) мкг/г у жінок (табл. 1). Виявлення в калі підвищеної кількості кальпротектину, що є продуктом нейтрофільних гранулоцитів, вказує на наявність запалення у кишечнику. До того ж у хворих на НВК порівняно з пацієнтами з СПК встановлено значне збільшення вмісту МРО (р < 0,05) як у чоловіків — медіана МРО становила 9252,0 (2825,0; 22095,0) нг/г, так і у жінок — 4450,0 (3025,0; 14450,0) нг/г без вірогідної значущості різниці між статтю через значне коливання показника в групі (рис. 1).

Унаслідок проведеного дослідження встановлено вірогідне підвищення в 4 рази (р < 0,05) рівня фекального α1-АТ у хворих на НВК (медіана α1-АТ у калі становила 16,0 (4,0; 44,8) проти 4,0 (2,4; 12,0) у пацієнтів із СПК). При цьому в жінок уміст α1-АТ у калі був майже на одному рівні як при НВК, так і при СПК. Проте у хворих на НВК чоловіків збільшення концентрації цього показника було вірогідно вищим порівняно з групою жінок у 10 разів (р < 0,05), що вказує на більш високий рівень інтестинальної втрати білка у чоловіків, ніж у жінок.

Водночас при незначному коливанні вмісту α1-АТ у сироватці крові хворих на НВК і СПК (медіани становили відповідно 344,6 (176,4; 646,2) та 454,8 (324,2; 720,3)) відзначено збільшення його концентрації у 1,6 раза серед жінок порівняно з чоловіками в групі хворих на НВК.

Аналіз умісту біомаркерів запалення у чоловіків та жінок залежно від ступеня активності НВК дозволив виявити деякі особливості (табл. 2). Було встановлено, що при помірному ступені активності НВК уміст ФК, фекальної МРО та α1-АТ у крові не залежав від статі. Рівень α1-АТ у калі майже в 3 рази був більшим у чоловіків, ніж у жінок (р < 0,05). Цей факт підтверджено встановленим кореляційним зв’язком умісту α1-АТ у калі та чоловічою статтю (r = 0,528; р < 0,05). Серед жінок не виявлено значної різниці рівня α1-АТ у калі як при СПК, так і при різних ступенях активності НВК.

При тяжкому ступені активності НВК суттєву різницю залежно від статі спостерігали щодо вмісту фекальної МРО (рис. 2) та α1-АТ у калі, а саме у чоловіків відзначали підвищення вмісту цих біомаркерів у 2 рази (р < 0,05).

Водночас у жінок із тяжким ступенем активності НВК встановлено збільшення порівняно з чоловіками майже в 1,9 раза рівня α1-АТ у сироватці крові (р < 0,05) (рис. 3).

При проведенні кореляційного аналізу встановлено залежність вмісту ФК та МРО з наявністю виразок (r = 0,562; р < 0,05 та r = 0,617; р < 0,05 відповідно), а також із кровоточивістю слизової оболонки (r = 0,500; р < 0,05 та r = 0,418; р < 0,05 відповідно) (табл. 3). До того ж у хворих на НВК визначено прямий кореляційний зв’язок між ендоскопічною активністю запалення кишечника та вмістом фекальних біомаркерів: МРО (r = 0,632; р < 0,05) і ФК (r = 0,532; р < 0,05).

Отже, для чоловіків, хворих на НВК, характерним було підвищення рівнів фекальних біомаркерів: майже у 200 разів — мієлопероксидази, у 55 разів — кальпротектину та у 8 разів — α1-антитрипсину. Для жінок із НВК характерним було збільшення фекальної МРО у 74 рази, фекального кальпротектину — у 25 разів та α1-антитрипсину в крові — у 2 рази порівняно з жінками із СПК. До того ж у чоловіків з НВК рівень фекальних маркерів запалення МРО та α1-АТ був вище, ніж у жінок з НВК, що свідчить про більш високу активність запального процесу в товстій кишці чоловіків. Встановлення кореляційної залежності лише вмісту фекального кальпротектину та фекальної МРО з ендоскопічною активністю НВК, можливо, пов’язано з тим, що вони більш стабільні та повільно розщеплюються протеазами мікроорганізмів у кишечнику, рівномірно розподіляються в калі.

Висновки

1. Фекальний кальпротектин і мієлопероксидаза є специфічними маркерами запалення кишечника та підвищені в усіх випадках НВК незалежно від статі пацієнтів.

2. Вміст α1-антитрипсину в калі у чоловіків перевищує аналогічний показник у жінок (р < 0,05). Вміст α1-антитрипсину в крові, навпаки, є більш високим у пацієнтів жіночої статі порівняно з чоловіками (р < 0,05).

3. На гендерні відмінності показників маркерів НВК варто зважати при оцінці та інтерпретації клінічної картини хворих і на етапах їх лікування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.