Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, хронічна мігруюча еритема, кліщова еритема, Лайм–бореліоз) — природно–вогнищева трансмісивна хвороба, яку спричиняють борелії (Borrelia burgdorferi), вона передається кліщами й проявляється мігруючою кільцеподібною еритемою, гарячкою, ураженням центральної і периферичної нервової системи, серця й великих суглобів. Починаючи з 2000 року (з моменту офіційної реєстрації) в Україні спостерігається щорічне збільшення захворюваності на хворобу Лайма на 5–30 %. У Запорізькій області перший лабораторно підтверджений випадок зареєстрований у 2000 році. З 2004 року спостерігається зростання захворюваності, і ця тенденція зберігається до цього часу. За останні 10 років зросла чисельність іксодових кліщів. За лабораторними даними приблизно 8 % досліджуваних кліщів були інфіковані бореліями. Найбільш інфіковані кліщі на території острова Хортиця м. Запоріжжя — 13 %.

Мета дослідження: продемонструвати труднощі діагностики хвороби Лайма на клінічному випадку захворювання дитини, яка мешкає в м. Запоріжжя.

Матеріали та методи. Нами проведений аналіз клініко–лабораторних особливостей перебігу Лайм–бореліозу в дитини, яка отримала лікування в дитячому алергологічному відділенні міської дитячої лікарні м. Запоріжжя у 2018 році. Підтвердження етіології захворювання проводилося імуноферментними методами й за допомогою імуноблотингу.

Результати дослідження та їх обговорення. Останніми роками в м. Запоріжжя в інфекційну лікарню частіше госпіталізують дорослих хворих із підозрою на хворобу Лайма. При цьому зареєстровані щорічно й поодинокі випадки лікування дітей із відповідною хворобою в різних стаціонарах області, що свідчить про недостатню обізнаність лікарів щодо діагностики цього захворювання. Нашу увагу привернув випадок захворювання 5–річної дитини, мати якої звернулася в серпні 2018 р. до дерматовенеролога. Скарги на наявність навколо пупкової ділянки шкіри округлої червоної плями з чіткими краями, більш світлої всередині, діаметром до 7 см, яка супроводжувалася свербінням і печією з помірним порушенням самопочуття. Був запідозрений мікоз, контактний дерматит, призначена місцева терапія (флуконазол, антигістамінні препарати, топічні стероїди). Протягом 3 місяців амбулаторного лікування стан дитини без позитивної динаміки, пляма змістилася вліво від пупка, збільшилася в розмірах. Слід зауважити, що в анамнезі не було даних про укус кліща. У грудні 2018 р. (через 3 місяці від появи перших симптомів) з підозрою на хронічну кропив’янку для подальшого обстеження й лікування дитина була направлена до алергологічного відділення багатопрофільної дитячої лікарні. При огляді у відділенні загальний стан середнього ступеня тяжкості, обумовлений загальними проявами (втомлюваність, головний біль) і шкірним синдромом: зліва від пупка пляма рожевого кольору незначно ущільнена, тепла на дотик. З боку інших органів і систем патологічних змін не виявлено. Упродовж тижня дитина отримувала терапію: гіпоалергенна дієта, преднізолон і полькортолон per os, L–цет, дипіридамол. На тлі лікування пляма незначно збільшилася в розмірах (діаметр до 8–9 см). Додатково було проведено ультразвукове дослідження гепатобіліарної системи — гепатомегалія; електрокардіографія — помірна синусова брадикардія, порушення процесів реполяризації в міокарді шлуночків. Загальний аналіз крові характеризувався незначним підвищенням кількості лейкоцитів, прискоренням швидкості осідання еритроцитів. За клінічними проявами захворювання після огляду інфекціоністом на четвертому місяці хвороби був запідозрений Лайм–бореліоз, локалізована форма. Застосований двохетапний метод серологічної діагностики. Методом імуноферментного аналізу визначені IgG до Borrelia burgdorferi — 158,07 Од/мл (позитивний результат ≥ 22 Од/мл). За допомогою імуноблоту — позитивний результат анти–IgMР41, анти–IgMр39, анти–IgM ОspCBb, анти–IgM ОspCBg, анти–IgG VIsE (Borrelia burgdorferi), анти–IgG VIsE (Borrelia garinii), анти IgG ОspCBg (Borrelia garinii) та анти–IgG VIsE. Таким чином була серологічно підтверджена хвороба Лайма, типова локалізована форма, мігруюча еритема, підгострий перебіг. У лікуванні додано антибактеріальну терапію: цефуроксим. У дитини на другій день антибіотикотерапії з’явилися озноб, міалгія, що було розцінено як реакція на лізис спірохет і вивільнення продуктів їх розпаду. Були додані нестероїдні протизапальні препарати. На тлі антибактеріальної терапії через тиждень прояви еритеми зменшились, а через 3 тижні зникли взагалі. Антибактеріальна терапія була призначена дитині на 3 тижні, і хворий був виписаний під спостереження дільничного педіатра й педіатра–інфекціоніста.

Висновки. Відзначена мала обізнаність лікарів відносно хвороби Лайма. З огляду на тяжкість наслідків захворювання на Лайм–бореліоз і його подальше поширення слід підвищити настороженість щодо цієї хвороби різних за фахом лікарів.