Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Лікування гострих респіраторних захворювань, що ускладнені обструктивним синдромом (ГРЗ ОС), незважаючи на їх частоту у дітей, особливо молодшого віку, залишається недостатньо розробленим, що проявляється високою частотою повторних епізодів хвороби при її традиційному лікуванні. Проведені нами дослідження дозволили уточнити патогенез ГРЗ ОС і важливу роль системи імунітету в його розвитку, а також запропонувати нові схеми лікування. Вивчення цитоморфології популяцій лейкоцитів дає можливість поглибити уявлення щодо змін в системі імунітету при її дослідженні тестами І рівня.

Мета дослідження: визначити ефективність схем лікування гострих респіраторних захворювань, що ускладнені обструктивним синдромом, за допомогою цитоморфологічних досліджень лейкограми периферичної крові.

Матеріали та методи. Досліджували цитоморфологічні зміни лейкограми у 75 дітей віком 7–10 років, які знаходились на обстеженні та лікуванні у КНП «Центр первинної медико–санітарної допомоги № 1 Святошинського району» з діагнозом «гостре респіраторне захворювання, ускладнене обструктивним синдромом середнього ступеня тяжкості», які не потребували лікування в стаціонарних умовах. Контрольна група (КГ) дітей (23 особи) отримувала терапію за традиційною схемою лікування, що включала: небулайзерну терапію, індивідуально підібрані муколітичні, бронхолітичні, спазмолітичні, протиалергічні лікарські речовини. Додатково до базової схеми лікування 27 дітей основної групи 1 (ОГ–1) включали курс індивідуально підібраного, за даними антибіотикограми, антибіотика; 25 дітей основної групи 2 (ОГ–2), крім базової терапії з включенням антибіотиків, отримували антиоксидантну терапію у вигляді вітчизняного препарату V–каротин, що містить вітамін С та водорозчинні форми вітамінів А та Е. Отримані результати оброблювали методами варіаційної статистики з використанням програми Statistic Windows, версія 1, та пакета відповідних програм вимірів.

Результати дослідження та їх обговорення. Перед початком лікування кількість клітинних розпадів (КР) у дітей усіх обстежених груп була значно та вірогідно вище від показників норми та практично не відрізнялась у КГ, ОГ–1 та ОГ–2. Вміст нейтрофілів з фрагментованим ядром (ФЯ) був вище від показників норми приблизно в 3 рази. Вміст нейтрофілів з набуханням ядра (НЯ) у дітей усіх груп був підвищений вірогідно та майже п’ятикратно. Вміст нейтрофілів з ворсинчатістю хроматину (ХВ) перед лікуванням у дітей усіх досліджуваних груп значно та вірогідно перевищував показники норми. Вміст нейтрофілів з наявністю токсогенної зернистості (ТЗ) у дітей досліджуваних груп перед лікуванням у 7–8 разів перевищував показники норми. Кількість специфічних розпадів лімфоцитів — розпадів Боткіна — Гумпрехта до лікування не виходила за межі норми у дітей усіх груп. В ОГ–1, ОГ–2 вміст лімфоцитів у формі дзеркала з ручкою (ДЗ) був вищим за такий у дітей КГ без вірогідних відмінностей. Вміст недозрілих витягнутих лімфоцитів (ВЛ) та молодих форм лімфоцитів (МФЛ) був вище від норми, але не мав вірогідних відмінностей між групами. Плазмоцити (ПЛ) були виявлені на початку лікування у дітей усіх досліджуваних груп. Вміст великих гранульованих лімфоцитів (ВГЛ) був збільшений у дітей усіх груп, причому у дітей ОГ–2 і КГ це збільшення було вірогідним. Лімфоцити з бобоподібним ядром (БЛ), які вважаються попередниками ВГЛ, у всіх досліджуваних групах дітей мали значну тенденцію до збільшення порівняно з нормою. Після проведеного лікування у дітей ОГ–1 і ОГ–2 кількість КР вірогідно зменшилась до рівня норми, а КГ — вірогідно зросла. Вміст ФЯ у дітей ОГ–1 мав тенденцію до нормалізації, а у ОГ–2 — нормалізувався, у дітей КГ мав значну тенденцію до збільшення. У дітей ОГ–1 і ОГ–2 реєструвалось зниження вмісту нейтрофілів НЯ на 25 %, а у дітей КГ, навпаки, реєструвалось їх збільшення майже на 30 %. Вміст клітин ВХ у дітей КГ знизився на 12 %, а у дітей ОГ–2 — майже на 25 %, у ОГ–1 — практично не змінювався. Вміст клітин ТЗ зменшився у дітей ОГ–1 і ОГ–2 майже на 1/2, а у дітей КГ — підвищився майже на 8 %. Після лікування кількість розпадів Боткіна — Гумпрехта у дітей ОГ–1, ОГ–2 знизилась втричі, а у дітей КГ підвищилась. Частота виявлення ДР у дітей ОГ–1 та ОГ–2 знизилась втричі, а у дітей КГ підвищилась. Вміст ВЛ вірогідно зменшився в усіх досліджуваних групах дітей. Вміст МФЛ у дітей ОГ–1 практично не змінювався, у дітей ОГ–2 і КГ реєструвалось вірогідне зниження вмісту МФЛ, які виявлялись лише в окремих дітей цих груп. Плазмоцити не реєструвалися в жодній обстежуваній групі дітей. Вміст ВГЛ у дітей ОГ–1 мав незначну, а дітей ОГ–2 — значну тенденцію до збільшення, а у КГ — вірогідно зменшувався. Вміст БЛ в ОГ–1 майже не змінювався, у ОГ–1 мав значну тенденцію до збільшення, а в КГ — незначну тенденцію щодо збільшення. Таким чином, за результатами проведених цитоморфологічних досліджень, найбільш ефективною схемою лікування гострих респіраторних захворювань, що ускладнені обструктивним синдромом, є схема 2, яка включає, крім традиційної терапії, курс індивідуально підібраних антибіотиків та антиоксидантів, а саме комплексний вітамінний препарат з імунокоригуючими та антиоксидантними властивостями V–каротин.

Висновки. Найбільш ефективною для лікування ГРЗ ОС є схема, яка включає, крім базової терапії, курс індивідуально підібраного, на основі антибіотикограми, антибіотика і антиоксиданта, зокрема такого, як V–каротин.