Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 16, №2, 2020

Вернуться к номеру

Ожиріння в дітей: критерії прогнозування розвитку артеріальної гіпертензії

Ожиріння в дітей: критерії прогнозування розвитку артеріальної гіпертензії

Авторы: Сорокман Т.В., Попелюк Н.О.
ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Ожиріння в дитячому віці викликає широкий спектр серйозних ускладнень — підвищений ризик розвитку цукрового діабету, артеріальної гіпертензії (АГ), серцево-судинних та інших захворювань. Формування різних варіантів АГ у підлітків із надмірною масою тіла та ожирінням характеризується дисбалансом продукції біологічно активних речовин. Матеріали та методи. Обстежено 160 осіб: із надмірною масою тіла (НМТ, n = 35), з ожирінням (абдомінальний тип ожиріння, n = 35; рівномірний тип ожиріння, n = 35) та 55 здорових осіб. Досліджували ліпідний спектр крові (загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ)), ендотелін-1 (ЕТ-1), β2-мікроглобулін (β2МГ) у крові та сульфат оксимелатоніну (6СОМТ) у сечі. Результати. Встановлено вірогідне зростання середньодобових значень систолічного (САТ), діастолічного, середнього гемодинамічного та пульсового артеріального тиску. Діти з ожирінням мають схильність до надмірної реактивності у вигляді збільшення числа підйомів САТ у добовому тренді. У 57,1 % хворих на ожиріння виявляються патологічні відхилення показників ліпідного спектра крові: ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ були вищими, а ХС ЛПВЩ — нижчим в обох групах пацієнтів. Виявлено істотне зростання вмісту ЕТ-1 та β2МГ у плазмі крові дітей з ожирінням та тенденцію до підвищення в дітей із НМТ, порушення циркадіанного ритму секреції 6СОМТ. Висновки. У дітей з ожирінням та НМТ встановлено метаболічні фактори ризику розвитку АГ: дисліпідемія (гіпертригліцеридемія, підвищення ХС ЛПНЩ, зниження ХС ЛПВЩ), підвищення рівня β2МГ та ЕТ-1, дисбаланс секреції мелатоніну. Хворі, які мають такі несприятливі фактори, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Особливу увагу необхідно звертати на дітей із НМТ як потенційних кандидатів на розвиток ожиріння та його ускладнень, зокрема АГ.

Актуальность. Ожирение в детском возрасте вызывает широкий спектр серьезных осложнений — повышенный риск развития сахарного диабета, артериальной гипертензии (АГ), сердечно-сосудистых и других заболеваний. Формирование различных вариантов АГ у подростков с избыточной массой тела и ожирением характеризуется дисбалансом продукции биологически активных веществ. Материалы и методы. Обследованы 160 человек: с избыточной массой тела (ИМТ, n = 35), с ожирением (абдоминальный тип ожирения, n = 35; равномерный тип ожирения, n = 35) и 55 здоровых лиц. Исследовали липидный спектр крови (общий холестерин (ОХС), триглицериды (ТГ), холестерин липопротеидов высокой плотности (ХС ЛПВП), холестерин липопротеидов низкой плотности (ХС ЛПНП)), эндотелин-1 (ЭТ-1), β2-микроглобулин (β2МГ) в крови и сульфат оксимелатонина (6СОМТ) в моче. Результаты. Установлен рост среднесуточных значений систолического (САД), диастолического, среднего гемодинамического и пульсового артериального давления. Дети с ожирением имеют склонность к чрезмерной реактивности в виде увеличения числа подъемов САД в суточном тренде. У 57,1 % больных ожирением обнаруживаются патологические отклонения показателей липидного спектра крови: ОХС, ХС ЛПНП, ТГ были выше, а ХС ЛПВП ниже в обеих группах пациентов. Выявлены существенное повышение содержания ЭТ-1 и β2МГ в плазме крови детей с ожирением и тенденция к повышению у детей с ИМТ, нарушение циркадианного ритма секреции 6СОМТ. Выводы. У детей с ожирением и ИМТ установлены метаболические факторы риска развития АГ: дислипидемия (гипертриглицеридемия, повышение ХС ЛПНП, снижение ХС ЛПВП), повышение уровня β2МГ и ЭТ-1, дисбаланс секреции мелатонина. Больные, имеющие такие неблагоприятные факторы, должны находиться под тщательным наблюдением врача. Особое внимание необходимо обращать на детей с ИМТ как потенциальных кандидатов на развитие ожирения и его осложнений, в частности АГ.

Background. Obesity in childhood causes a wide range of serious complications and increased risk of diabetes, hypertension, cardiovascular and other diseases. Formation of various types of hypertension in adolescents with overweight and obesity is cha­racterized by imbalance in the production of biologically active substances. Materials and methods. One hundred and sixty people were examined: with overweight (n = 35), obesity (abdominal (n = 35), uniform (n = 35)), and 55 healthy people. Blood lipids (total cholesterol, triglycerides, high density lipoprotein (HDL) cholesterol, low density lipoprotein (LDL) cholesterol), endothelin-1, β2-micro­globulin were studied, as well as 6-hydroxymelatonin sulfate in the urine. Results. A significant increase in the average daily va­lues of systolic, diastolic, mean hemodynamic and pulse blood pressure was established. Obese children had a tendency to react excessively in the form of an increase in the daily rate of systolic blood pressure elevations. In 57.1 % of patients with obesity, pathological abnormalities of the blood lipids were found: levels of total cholesterol, LDL cholesterol, triglycerides were higher, and HDL cholesterol was lower in both groups of patients. A significant increase in the content of endothelin-1 and β2-microglobulin in the blood plasma of obese children and a tendency towards an increase in children with overweight, disturbances of the circadian rhythm of 6-hydroxymelatonin sulfate secretion were revealed. Conclusions. Metabolic risk factors for the development of hypertension have been identified in children with obesity and overweight: dyslipidemia (hypertriglyceridemia, increased LDL cholesterol, reduced HDL cholesterol), increased β2-microglobulin and endothelin-1 levels, and an imbalance of melatonin secretion. Patients with these adverse factors should be closely monitored by a physician. A special attention should be paid to children with overweight as potential candidates for the development of obesity and its complications, including arterial hypertension.


Ключевые слова

діти; ожиріння; надмірна маса тіла; артеріальна гіпертензія; прогностичні критерії

дети; ожирение; избыточная масса тела; артериальная гипертензия; прогностические критерии

children; obesity; overweight; hypertension; prognostic criteria

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.16.2.2020.201299

Вступ

Велика частина населення світу проживає в країнах, де надмірна маса тіла й ожиріння частіше призводять до смерті, ніж знижена маса тіла [1]. За останні чотири десятиліття в світі стало в десять разів більше дітей і підлітків (від 5 до 19 років), які страждають від ожиріння. Якщо нинішня тенденція збережеться, то до 2022 року число дітей і підлітків з ожирінням перевищить число їхніх однолітків з помірно або значно зниженою масою тіла. Такий висновок робиться в новому дослідженні, проведеному Імперським коледжем у Лондоні та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Показники дитячого і підліткового ожиріння в усьому світі збільшилися з менше ніж 1 % (що відповідає п’яти мільйонам дівчаток і шести мільйонам хлопчиків) у 1975 році до майже 6 % серед дівчаток (50 мільйонів) і майже 8 % серед хлопчиків (74 мільйони) у 2016 році. Сукупна чисельність дітей віком 5–19 років зросла в глобальному масштабі у більше ніж 10 разів, із 11 мільйонів у 1975 році до 124 мільйонів у 2016 році [2], ще 213 мільйонів у 2016 році мали надмірну масу тіла. 
Ожиріння в дитячому віці викликає широкий спектр серйозних ускладнень — підвищений ризик розвитку цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ), серцево-судинних та інших захворювань. ВООЗ розробила Глобальний план дій з профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на 2013–2020 роки, націлений на виконання зобов’язань, прийнятих у Політичній декларації ООН, схваленій главами держав і урядів у вересні 2011 року. Його здійснення сприятиме прогресу в досягненні до 2025 року 9 глобальних цілей в галузі неінфекційних захворювань, включаючи стабілізацію глобальних показників ожиріння школярів, підлітків і дорослих людей [3–5].
Зі збільшенням ступеня ожиріння і його тривалості наростають порушення функціонування серцево-судинної системи, зокрема циркадіанного ритму артеріального тиску (АТ), швидкості ранкового підйому АТ, що супроводжуються ремоделюванням серця та розглядаються як пускові механізми розвитку кардіо–вазальних ускладнень [6–8]. Формування різних варіантів АГ у підлітків із надмірною масою тіла та ожирінням характеризується дисбалансом продукції біологічно активних речовин [9–11]. Одним з основних механізмів синдрому системної запальної відповіді є дисфункція ендотелію. Загальна маса ендотелію у людини перебуває в межах 1600–1900 г, що навіть більше від маси печінки. Судинний ендотелій виконує такі функції: вивільнення вазоактивних речовин (оксиду азоту, ендотеліну-1 (ЕТ-1), простацикліну, тромбоксану, ангіотензину-1); регуляція згортання крові, імунні функції (секреція ІЛ-1), регуляція росту гладком’язових клітин та інші [12]. У пацієнтів з абдомінальним ожирінням під впливом лептину формується генералізована ендотеліальна дисфункція і зростає вміст ЕТ-1 в сироватці крові. За наявності ще й надмірної маси тіла гормони та цитокіни, які утворює жирова тканина, взаємодіють на рівні нейрональних систем, спричинюючи гіперактивацію симпатичної активності, зростання рівня АТ [13, 14].
Одним із ранніх проявів генералізованого ураження ендотелію з порушенням його проникності, зокрема ендотелію клубочкового апарату нирок, є альбумінурія [15]. Відображенням дисфункції ендотелію тубулярного апарату нирок є підвищений рівень бета-2-мікроглобуліну (β2МГ) у сироватці крові [16].
Активно вивчається взаємозв’язок АГ і порушення обміну мелатоніну (МТ) — гормона епіфіза, основна функція якого полягає в регуляції циркадних ритмів [17]. У дітей молодшого віку рівень цього гормона достатньо високий. Але з початком пубертату він різко знижується, і саме це запускає статеве дозрівання. На жаль, зниження рівня мелатоніну може чинити несприятливу дію на організм дитини. Вплив МТ на судинний тонус включає зв’язування МТ із власними рецепторами гладких м’язів і ендотелію судин [18, 19], вплив на адренергічні та пептидергічні закінчення периваскулярних нервів, блокування серотонінергічної стимуляції гладком’язового скорочення, інгібування секреції серотоніну структурами ЦНС і тромбоцитами тощо [20–24].
Подальше вивчення механізмів розвитку надмірної маси тіла й ожиріння, вивчення ролі гормоноподібних субстанцій, з’ясування прогностичної значимості кожного з досліджуваних факторів ризику захворювання зможе наблизити до створення ефективної програми прогнозування та профілактики ожиріння і його ускладнень у дітей [25].
Мета: дослідити рівні ендотеліну-1, бета-2-мікроглобуліну, показники ліпідограми крові та сульфату оксимелатоніну (6СОМТ) в сечі дітей з ожирінням та надмірною масою тіла.

Матеріали та методи

Дослідження здійснювалося в три етапи. На першому етапі проведено одномоментне епідеміологічне обстеження дитячої популяції віком 7–17 років під час проведення профілактичних оглядів у школах м. Чернівці та Чернівецької області (n = 936). Вибірка дітей формувалася поетапно в процесі рандомізації методом стратифікованої випадкової 10% репрезентативної вибірки. Первинний скринінг включав опитування, антропометрію (зріст, маса тіла, індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ), окружність стегон (ОС), розрахунок співвідношення ОТ/ОС) та оцінку фізичного розвитку. Фізичний розвиток оцінювали за центильними таблицями. Надмірну масу тіла та ожиріння діагностували, керуючись наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.04.2006 р. № 254 в редакції наказу МОЗ України від 03.02.2009 р. № 55 «Про затвердження протоколів лікування дітей з ендокринними захворюваннями». Серед 936 осіб відібрано для детального дослідження 160 осіб: із надлишковою масою тіла (НМТ, n = 35), з ожирінням (абдомінальний тип ожиріння (АТО), n = 35; рівномірний тип ожиріння (РТО), n = 35) та 55 здорових осіб. Діагноз НМТ встановлювали при ІМТ, який перевищує 85-й перцентиль, але є меншим 95-го перцентиля згідно з віково-статевими номограмами, ожиріння — при значеннях ІМТ, які дорівнюють або ж є вищими за показники 95-го перцентиля. Нормальну масу тіла діагностували при значеннях ІМТ, які становлять від 5-го до 85-го перцентиля.
Зважування проводилося на вагах Bodi Fat Analiser ВF-662W з визначенням процентного вмісту жирової маси. ОТ вимірювали маркованою сантиметровою стрічкою на середині відстані від нижнього краю реберної дуги до гребеня клубової кістки; ОС вимірювали на рівні вертлюгів стегнових кісток, точність вимірювання — 0,005 м. Величину ОТ трактували згідно з центильними номограмами.
Абдомінальний (андроїдний, вісцеральний) тип ожиріння діагностували, якщо індекс ОТ/ОС для хлопчиків перевищував значення 0,9, а у дівчаток становив більше ніж 0,8. Окрім цього, керувались рекомендаціями IDF Consensus 2007 року [28], згідно з якими абдомінальне ожиріння діагностується у дітей віком 10–16 років при ОТ, що дорівнює або перевищує 90-й перцентиль відповідно до віку і статі; у дітей старших 16 років — при ОТ, що дорівнює або ж перевищує 94 см у хлопців, та при ОТ, рівній або ж більшій за 80 см у дівчат. Надмірність маси тіла в усіх дітей була зумовлена жировим компонентом у складі тіла, вміст жирової маси в організмі дитини становив 29–42 %, що відповідає критерію ожиріння за нормативами H.D. McCarthy (2006) [29]. Артеріальний тиск вимірювали стандартним сфігмоманометром Ріва-Роччі з манжетою відповідного розміру, а два останніх вимірювання були усередненими.
Програма детального обстеження на другому етапі складалася з вивчення анамнестичних даних (генеалогічний, соціальний, акушерський анамнез); використовувалися відомості з амбулаторних карт (ф. № 112) та історій хвороби (ф. № 003/0); за необхідності діти були проконсультовані вузькими спеціалістами — окулістом, неврологом, ендокринологом, алергологом, гастроентерологом, отоларингологом.
Критеріями виключення були: ниркові, печінкові та/або серцево-судинні захворювання; метаболічні та/або ендокринні порушення; генетичні синдроми; хронічна алергія, гострі інфекційні або запальні захворювання протягом останніх трьох місяців, що передували дослідженню. Жоден досліджуваний не приймав ліків.
Аліквоти плазми заморожували при –80 °С до визначення. Всі аналізи проводили протягом 5 місяців від забору крові засліпленим способом, а коефіцієнт варіації внутрішньо- та міжсезонного аналізу був менше 8 % для всіх аналізів. Ліпідний спектр крові вивчався за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) і холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) фотометричним методом на фотометрі загального призначення Cormay Multi (Польща). Рівні ЕТ-1 вимірювали за допомогою набору ELISA (R&D System Europe, Лілль, Франція), рівень β2МГ сироватки крові визначали радіоімунним методом із використанням комерційного радіоімунного набору «Тест-система β2-мікроглобулін» (Immunotech А Beckman Coulter Company, Чехiя) на гамма-лічильнику «Наркотест». Визначали вміст сульфату оксимелатоніну (6СОМТ) методом імуноферментного аналізу (тест-система MelatoninSulfate ELISA DRG, Німеччина). Пробірки з сечею зберігалися в замороженому стані при температурі 20 °С.
Статистичний аналіз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. Результати подано у вигляді середнього значення і стандартного відхилення (М ± σ). Характер розподілу визначали за допомогою критерію Колмогорова — Смирнова. Для порівняння величин при їх нормальному розподілі використовували t-критерій Стьюдента. Порівняння груп за якісною ознакою виконували за допомогою критерію χ2 Пірсона. Відмінності вважалися статистично значущими при p < 0,05.
Дослідження пацієнтів проведені відповідно до положень Гельсінської декларації 1975 року (переглянутої та доповненої у 2002 році), директив Національних комітетів з етики наукових досліджень, після дозволу комісії з біоетики ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», протокол № 3 від 05.04.2019 р. Під час проведення тестів від усіх учасників отримано інформовану згоду і вжиті заходи щодо забезпечення анонімності учасників. 

Результати

Всі пацієнти розподілялися за віком та статтю (табл. 1): від 7 до 10 років (n = 34, з них 52,9 % становили хлопчики і 47,1 % — дівчатка), від 11 до 14 років (n = 36, з них 50 % — хлопчики і 50 % — дівчатка) та від 15 до 18 років (n = 35, з них 45,7 % — хлопчики і 54,3 % — дівчатка). У дітей з АТО вірогідно частіше реєструвалася вторинна гіпоталамічна форма (77,1 %) і III–IV ступінь ожиріння (III ст. — 54,3 %, IV ст. — 22,8 %). У групі дітей із РТО вірогідно частіше констатовано первинну екзогенно-конституційну форму ожиріння (54,3 %) I–II ступеня (I — 31,4 %, II — 60 %).
Відомо, що ожиріння насамперед реалізується через розвиток артеріальної гіпертензії. Показники добового моніторування АТ у дітей із НМТ та ожирінням наведені в табл. 2. Вони демонструють вірогідне зростання середньодобових значень систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ), середнього гемодинамічного та пульсового артеріального тиску (ПАТ). Причому ПАТ у хворих на ожиріння був майже удвічі вищим, ніж у представників групи порівняння.
Найчастіше підвищення АТ у дітей з ожирінням траплялося внаслідок підвищення як систолічного, так і діастолічного компонента. Очевидно, діти з ожирінням мають схильність до надмірної реактивності у вигляді збільшення числа підйомів САТ у добовому тренді. Аналіз даних показників окремо в дітей із НМТ (табл. 3) не встановив вірогідних відмінностей щодо таких показників у дітей групи порівняння.
Встановлено, що у 57,1 % хворих на ожиріння виявляються патологічні відхилення показників ліпідного спектра крові, частота яких не залежить від ступеня ожиріння та статі, але підвищується в період раннього пубертату (до 74,2 %) та зростає зі збільшенням тривалості ожиріння (з 32,3 до 78,3 %). Показники ліпідного спектра крові (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ) були вищими в обох групах пацієнтів (табл. 4) порівняно з практично здоровими особами (p < 0,05). У дітей з ожирінням домінують зниження рівня ХС ЛПВЩ (85,7 %), підвищення вмісту ЗХС (42,8 %) та ХС ЛПНЩ (45,7 %). Підвищений рівень ЗХС спостерігався як у пацієнтів із НМТ (5,240 ± 0,073 ммоль/л), так і у хворих на ожиріння (5,48 ± 0,22 ммоль/л). Уміст ТГ у пацієнтів з ожирінням становив 2,11 ± 0,13 ммоль/л, у пацієнтів з НМТ — 1,87 ± 0,12 ммоль/л, а рівень ХС ЛПНЩ у хворих з ожирінням — 3,36 ± 0,11 ммоль/л, а в осіб з НМТ — 3,19 ± 0,18 ммоль/л. Концентрація ХС ЛПВЩ у хворих на ожиріння становила 0,98 ± 0,05 ммоль/л, а у хворих з НМТ — 1,14 ± 0,09 ммоль/л. Зниження рівня ХС ЛПВЩ від 0,9 ммоль/л спостерігалося у половини дітей з ожирінням та майже у третини з НМТ. 
Виявлено істотне зростання вмісту ЕТ-1 в плазмі крові дітей з ожирінням та тенденцію до підвищення в дітей з НМТ порівняно з умістом у практично здорових осіб. Середній рівень β2МГ у дітей з ожирінням вірогідно вищий за такий у дітей групи порівняння (3,66 ± 1,10 мг/л із найвищим показником у дітей з вісцеральним типом ожиріння — 3,89 ± 1,30 мг/л). При цьому в дітей з НМТ рівень β2МГ мав тенденцію до підвищення і становив 3,15 ± 1,10 мг/л.
Під час вивчення вмісту 6СОМТ у сечі виявлено порушення циркадіанного ритму секреції. У дітей з НМТ секреція 6СОМТ підкоряється циркадіанному ритму (з максимальними значеннями в нічний час і мінімальними — у денний). Однак рівень добової екскреції вірогідно знижений (р < 0,001). При цьому зафіксовано вірогідне зниження денної (р < 0,001) та значно більше — нічної фракції (р < 0,001). У групі дітей з ожирінням визначався десинхроноз: денна фракція вище (р < 0,001) від рівня у дітей групи порівняння, нічна і добова вірогідно нижча (р < 0,001). Аналіз показників 6СОМТ з урахуванням стану ліпідного обміну дав змогу встановити, що у дітей з НМТ, в яких порушення ліпідного обміну були незначними, вони були вищими. Натомість у дітей із ожирінням та стійким порушенням ліпідного обміну рівень 6СОМТ був статистично значуще менший.

Обговорення

Ожиріння є найпоширенішим метаболічним захворюванням у світі, що зростає зі швидкістю епідемії як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, і що вражає не лише дорослих, але і дітей та підлітків [30]. Ожиріння як захворювання має хронічний рецидивуючий перебіг із формуванням численних ускладнень з боку практично всіх систем організму, що зумовлює необхідність всебічного обстеження пацієнта [31]. Ризик розвитку супутніх захворювань визначають також особливості відкладення жирової тканини. Найнесприятливішим для здоров’я є абдомінальний тип ожиріння, що поєднується здебільшого з комплексом гормональних і метаболічних порушень. Ожиріння є незалежним фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень [32]. Саме тому актуальним предметом дослідження науковців сьогодення є проблема діагностики уражень серцево-судинної системи у хворих на ожиріння, насамперед АГ [33]. У багатьох дослідженнях було вивчено окремі аспекти формування АГ, зумовленої ожирінням на етапі її становлення, але результати залишаються суперечливими. При ожирінні, що супроводжується розвитком АГ, важливо знати індивідуальні зміни добового профілю АТ у дітей і брати до уваги його особливості щодо вибору оптимальної тактики лікування та профілактики. Наші дослідження виявили підвищення у хворих на ожиріння середньодобових значень САТ і ДАТ, що підтверджується результатами більшості досліджень вітчизняних та іноземних науковців [8, 16, 31, 32]. Окрім того, зазначено, що ступінь підвищення АТ залежить від надмірної маси тіла або клініко-лабораторних порушень та інших ускладнень ожиріння [9]. З одного боку, надмірне споживання їжі, що містить надлишкові кількості ненасичених жирних кислот і холестерину, а з другого — активація синтезу атерогенних ліпопротеїдів внаслідок характерної для синдрому ожиріння гіперінсулінемії призводять до зниження активності ліпопротеїдліпази та печінкової тригліцеринліпази, що зумовлює тривале підвищення рівнів ЛПНЩ і зниження ЛПВЩ у крові огрядних хворих. Цей факт підтвердили і результати проведених нами досліджень. 
Помітний інтерес становить виявлене нами у хворих на ожиріння збільшення концентрації ЕТ-1. Уразливість клітин ендотелію для патогенних факторів системного кровотоку визначається їх унікальним становищем на межі між циркулюючою кров’ю і тканинами. При дисфункції ендотелію порушується контроль судинного тонусу, тромбоутворення та фібринолізу [13].
Мелатонін має виражені жиромобілізуючі ефекти, що знижують масу тіла, які забезпечуються різними механізмами — активацією вивільнення енергії в мітохондріях; регуляцією гена інсулінового рецептора, що забезпечує нормальний метаболізм глюкози; участю в активації секреції гонадотропінів у гіпофізі, що призводить до вироблення тестостерону — основного гормона у чоловіків, що «спалює» жир; прямою активацією рецепторів в адипоцитах; регуляцією синтезу адипонектину і лептину [34–36].
За результатати нашого дослідження, у дітей з ожирінням та стійким порушенням ліпідного обміну рівень 6СОМТ був статистично значуще менший. Доведено, що як ендогенний, так і екзогенний мелатонін перешкоджає розвитку патофізіологічних механізмів метаболічного синдрому — врівноважує обмін речовин, забезпечує баланс секреції інсуліну внаслідок протидії гіперфункції підшлункової залози та фосфориляції інсулінових рецепторів, дезактивує активні форми кисню та азоту, зокрема отримані через метаболізм ЛПНЩ. Отже, мелатонін здатний здійснювати комплексний протективний вплив на розвиток метаболічного синдрому, що підтверджується літературними даними про позитивний ефект мелатоніну в разі його застосування у хворих із метаболічним синдромом.
На сьогодні β2МГ розглядається як прогностичний маркер ураження нирок при гіпертонічній хворобі [37]. У великій кількості досліджень вивчалася прогностична роль β2МГ під час серцево-судинної і ниркової смертності при ЦД і АГ. У хворих на АГ макроальбумінурія має менше прогностичне значення, але стає предиктором ураження нирок як органа-мішені. Є очевидні відомості, що вказують на раннє залучення канальців до патологічного процесу при АГ. У 1990 році P.A. Tomlinson одним із перших запропонував як клінічний тест дисфункції канальців використовувати β2МГ [38]. Зниження рівня β2МГ у дітей з ожирінням свідчить про залучення в патологічний процес ниркових канальців [39]. 
Відомо, що дисфункція ендотеліальних клітин є оборотним процесом. Однак сьогодні профілактика ускладнень ожиріння, зокрема АГ, в основному зосереджена на відомих факторах ризику, а не на конкретному орієнтуванні на ендотеліальні механізми. З огляду на майбутнє розвиток фармакоміметики природного вазопротекторного ендотеліального фенотипу уявляється потенційно плідною стратегією. Можна передбачити такі препарати, що діють на ендотеліальні клітини артеріальної судинної системи, щоб перепрограмувати експресію вазопротекторного фенотипу, таким чином компенсуючи вплив системних факторів ризику, таких як гіперхолестеринемія. 

Висновки

У дітей і підлітків з ожирінням та НМТ встановлено метаболічні фактори ризику розвитку, прогресування і стабілізації АГ: дисліпідемія (гіпертригліцеридемія, підвищення ХС ЛПНЩ, зниження ХС ЛПВЩ), підвищення рівня β2МГ, зниження ЕТ-1, дисбаланс секреції мелатоніну. Хворі, які мають такі несприятливі фактори, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря та проходити комплексне обстеження у спеціалізованих медичних закладах із визначенням найбільш ранніх факторів розвитку артеріальної гіпертензії. Особливу увагу необхідно звертати на дітей із НМТ як потенційних кандидатів на розвиток ожиріння та його ускладнень, зокрема артеріальної гіпертензії.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

  1. World Health Organization. Consideration of the evidence on childhood obesity for the Commission on Ending Childhood Obesity: report of the ad hoc working group on science and evidence for ending childhood obesity. Geneva, Switzerland. 2016. https://apps.who.int/iris/handle/10665/206549
  2. Gómez L.A., Abdeen Z.A., Hamid Z.A. Worldwide trends in body-mass index, underweight, overweight, and obesity from 1975 to 2016: a pooled analysis of 2416 population-based measurement studies in 128·9 million children, adolescents, and adult. Lancet. 2017. 390. 2627-42. doi: 10.1016/S0140-6736(17)32129-3.
  3. Roberto C.A., Swinburn B., Hawkes C. et al. Patchy progress on obesity prevention: emerging examples, entrenched barriers, and new thinking. Lancet. 2015. 385(9985). 2400-2409. doi: 10.1016/ S0140-6736(14)61744-X.
  4. Lobstein T., Jackson-Leach R., Moodie M.L. et al. Child and adolescent obesity: part of a bigger picture. Lancet. 2015. 385(9986). 2510-2520. doi: 10.1016/S0140-6736(14)61746-3.
  5. Cunningham S.A., Kramer M.R., Narayan K.M. Incidence of childhood obesity in the United States. N. Engl. J. Med. 2014. 370(17). 1660-1661. doi: 10.1056/NEJMc1402397.
  6. Dzhumagaziev A.A., Bezrukova Y.E.S., Bogdanyants M.V. et al. The problem of obesity in children in the modern world: realities and possible solutions. Voprosy sovremennoi pedyatryy. 2016. 15(3). 250-256. doi: 10.15690/vsp.v15i3.1561). (in Russian).
  7. Dhuper S., Abdullah R.A., Weichbrod L. et al. Association of obesity and hypertension with left ventricular geometry and function in children and adolescents. Obesity (Silver Spring). 2011. 19(1). 128-133. doi: 10.1038/oby.2010.134.
  8. Senatorova A.S., Chaychenko T.V., Boychenko A.D. Anthropometric predictors of myocardial remodeling in overweight and obese adolescents. Zdorovie rebenka. 2011. (8). 25-29. (in Russian).
  9. Posokhova N.V. Mechanisms of arterial hypertension formation in obese children. Byulleten meditsinskikh internet-konferentsiy. 2013. 3(2). 331. (in Russian).
  10. Netrebenko O.K. Obesity in children: the origins of problems and finding solutions. Pediatriia. 2011. 90(6). 104-113. (in Russian).
  11. Pavlovskaya E.V., Strokova T.V., Surkov A.G., et al. Metabolic disturbances in preschool children with obesity. Rossiiskii vestnik perinatologii i pediatrii. 2013. 58(6). 91-97. (in Russian).
  12. Kvashnina L.V., Ignatova T.B. Prevention of the failure of endothelial function in children during the transition from healthy to syndrome of vegetative dysfunction. Sovremennaia pedyatryia. 2016. 5. 16-24.
  13. Minakova V.A. Riven markers of endothelial dysfunction (endothelium — 1 and nitric oxide) in blood and albuminuria in children with energy. Ukrainskyi zhurnal nefrolohii ta dializu. 2017. 3. 49-54. (in Ukrainian).
  14. Shadrin S.A., Statova A.V. Prevalence and characteristics of lipid metabolism disorders in children from Krasnodar region of Russia. Obesity and metabolism. 2014. (1). 38-41. (in Russian).
  15. Real de Asúa D., Puchades R., Garcia-Polo I., Suarez C. A Study on the Relationship between Serum Beta 2-Microglobulin Levels, Underlying Chronic Kidney Disease, and Peripheral Arterial Disease in High-Vascular-Risk Patients. Int. Cardiovasc. Res. J. 2012. 6(4). 107-112. PMCID: PMC3987415.
  16. Dionne J.M., Harris K.C., Benoit G., Feber J., Poirier L., Cloutier L., Nakhla M., Rabi D.M., Daskalopoulou S.S., Fournier A.; for the Hypertension Canada Guideline Committee. Canadian Journal of Cardiology. 2017. 33. 577-585.
  17. Rapoport S.I., Molchanov A.Y., Golichenkov V.A. et al. Metabolic Syndrome and Melatonin. Klynycheskaia medytsyna. 2013. 11. 8-14. (in Russian).
  18. Reiter R., Manchester L., Fuentes-Broto L., Tan D. Cardiac hypertrophy and remodeling: pathophysiological consequences and protective effects of melatonin. J. Hypertens. 2010. 28(2). 7-12.
  19. Ryznychuk M.O., Pishak V.P. Obesity: The role of desynchronosis and genetic factors in mechanisms of its development. Regulatory Mechanisms in Biosystems. 2017. 8(1). 23-29. doi: 10.15421/021705. 
  20. Kaladze M.M., Zyukova I.B. The role of the concept in chronobiological characteristics of arterial hypertension in children. Sovremennaia pedyatryia. 2014. 3(59). 94-97. doi: 10.15574/SP.2014.59.94. (in Russian).
  21. Imenshahidi M., Karimi G., Hosseinzadeh H. Effects of melatonin on cardiovascular risk factors and metabolic syndrome: a comprehensive review. Naunyn Schmiedebergs Arch. Pharmacol. 2020. doi: 10.1007/s00210-020-01822.
  22. Sun H., Gusdon A.M., Qu S. Effects of melatonin on cardiovascular diseases: progress in the past year. Curr. Opin. Lipidol. 2016. 27(4). 408-13. doi: 10.1097/MOL.0000000000000314.
  23. Zisapel N. New perspectives on the role of melatonin in human sleep, circadian rhythms and their regulation. Br. J. Pharmacol. 2018. 175(16). 3190-3199. doi: 10.1111/bph.14116. 
  24. Tordjman S., Chokron S., Delorme R. et al. Melatonin: Pharmacology, Functions and Therapeutic Benefits. Curr. Neuropharmacol. 2017. 15(3). 434-443. doi: 10.2174/1570159X14666161228122115.
  25. Chaichenko T.V. Optimization of physical activity among children and adolescents in the campaign to end childhood obesity. Zdorovie rebenka. 2015. 4(64). 310-35. (in Russian).
  26. Maskova G.S., Chernaya N.L., Shubina E.V., Aleksandrova S.V. The age features of primary obesity in children. Prakticheskaya meditsina. 2014. 9(85). 126-0130. (in Russian).
  27. Pavlishin G.A., Furdela W.B., Samson O.A. Just go to the diagnosis of childhood obesity. Fundamentalni doslidzhennia. 2012. 2-3 (26-27). 47-51. (in Ukrainian).
  28. Zimmet P., Alberti K.G., Kaufman F.T. et al. IDF Consensus Group. IDF Consensus. The metabolic syndrome in children and adolescents — an IDF consensus report. Pediat. Diabetes. 2007. 8(5). 299-306. DOI: 10.1111/j.1399-5448.2007.00271.x. 
  29. McCarthy H.D., Cole T.J., Fry T. et al. Body fat reference curves for children. Int. J. Obes (Lond.). 2006. 30(4). 598-602. 
  30. Averiyanov A.P., Bolotova N.V., Zotova S.A. Obesity obesity in childhood. Lechashchii vrach. 2010. (2). 13-15. (in Russian).
  31. Strohyi V.V., Abrosymova N.N., Koren Y.A. et al. Features of the daily profile of blood pressure in children and adolescents with various forms of obesity. Belorusskyi med. zhurn. 2012. 1. 125-129.
  32. Hermida R.C., Smolensky M.H., Ayala D.E., Portaluppi F. 2013 Ambulatory blood pressure monitoring recommendations for the diagnosis of hypertension, assessment of cardiovascular and other hypertension-associated risk, and attainment of therapeutic goals. Chronobiol. Int. 2013. 30(3). 355-410.
  33. Liu Y., Shi L., Lin Y. et al. Relationship between blood pressure variability and target organ damage in children with essential hypertension. Zhonghua Er Ke Za Zhi. 2019. 57(2). 93-97. doi: 10.3760/cma.j.issn.0578-1310.2019.02.006.
  34. Cardinali D., Cano P., Jimenez-Ortega V., Esquifino A. Neuroendocrinol melatonin and the metabolic syndrome: physiopathologic and therapeutical implications. Neuroendocrinology. 2011. 93(3). 131-142. 
  35. Cardinali D., Hardeland R. Inflammaging, metabolic syndrome and melatonin: a call for treatment studies. Neuroendocrinology. 2017. 104(4). 382-397.
  36. Liu L., Clough S.J., Hutchinson A.J. et al. MT1 and MT2 melatonin receptors: a therapeutic perspective. Annual review of pharmacology and toxicology. 2016. 56. 361-383.
  37. Sichov R.O. Changes in urinary excretion of beta-2-microglobulin in hypertension J. Clin. Exp. Med. Res. 2015. 3(1). 129-136.
  38. Tomlinson P.A., Dalton R.N., Turner C., Chantler C. Measurement of Beta 2-microglobulin, Retinol-Binding Protein, Alpha 1-microglobulin and Urine Protein 1 in Healthy Children Using Enzyme-Linked Immunosorbent Assay. Clin. Chim. Acta. 1990. 192(2). 99-106. doi: 10.1016/0009-8981(90)90073-2.
  39. Steubl D., Inker L.A. How Best to Estimate Glomerular Filtration Rate? Novel Filtration Markers and Their Application Curr. Opin. Nephrol. Hypertens. 2018. 27(6). 398-405. doi: 10.1097/MNH.0000000000000444.

Вернуться к номеру