Резюме
Актуальність. Своєчасна оцінка ризику остеопоротичних переломів у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є надзвичайно актуальною й можлива завдяки використанню опитувальника Fracture Risk Assessment Tool (FRAX®) та показників рентгенівської денситометрії (ДРА). В Україні є власна модель FRAX, визначено межові значення для початку антиостеопоротичного лікування, однак її інформативність у хворих на РА вивчена недостатньо. Мета: вивчення показників 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів (ОПП) та переломів стегнової кістки (ПСК) у жінок із РА з використанням української моделі FRAX. Матеріали та методи. Обстежено 230 жінок віком 43–73 роки, серед яких було 110 хворих на РА. Пацієнтки вірогідно не відрізнялись за показниками віку, маси тіла, терміну менопаузи та її тривалості. Ризик переломів розраховували без показників ДРА; також вираховували відсоток осіб, які потребують дообстеження чи лікування згідно з рекомендованими межами втручання для української моделі FRAX. Аналіз результатів проводили в різних вікових групах, залежно від наявності ранньої менопаузи та тривалості постменопаузи. Результати. У хворих на РА встановлено вірогідно вищі показники ОПП та ПСК порівняно з показниками контролю (7,6 [5,7–11,0] та 4,3 [3,0–7,7] %, р = 0,0000001, та 1,4 [0,8–2,5] та 0,7 [0,3–1,7] %, р = 0,0000001 відповідно). 24,5 % жінок з РА та 6,7 % осіб контрольної групи мали низькоенергетичні переломи (р < 0,001), частка прийому глюкокортикоїдів у групах становила, відповідно, 62,7 і 1,7 % (р < 0,0001). 33,6 % осіб із РА та 5 % осіб контрольної групи потребували лікування без проведення дообстеження, тоді як 24,2 % осіб контрольної групи не потребували проведення ДРА у зв’язку з низькими показниками FRAX. Висновки. Жінки з РА мають вірогідно вищі показники FRAX порівняно зі здоровими особами, а близько третини з них потребують антиостеопоротичного лікування без додаткового обстеження, що слід брати до уваги при їх веденні для зниження ризику остеопоротичних переломів.
Актуальность. Своевременная оценка риска остео-поротических переломов у больных ревматоидным артритом (РА) является чрезвычайно актуальной и возможна благодаря использованию опросника Fracture Risk Assessment Tool (FRAX®) и показателей рентгеновской денситометрии (ДРА). В Украине есть собственная модель FRAX, определены и предельные значения для начала антиостеопоротического лечения, однако ее информативность у больных с РА изучена недостаточно. Цель: изучение показателей 10-летнего риска основных остеопоротических переломов (ОПП) и переломов бедренной кости (ПБК) у женщин с РА с использованием украинской модели FRAX. Материалы и методы. Обследованы 230 женщин в возрасте 43–73 года, среди которых было 110 больных с РА. Пациентки достоверно не отличались по показателям возраста, массы тела, срока менопаузы и ее продолжительности. Риск переломов рассчитывали без показателей ДРА, также определяли процент лиц, нуждающихся в дообследовании или лечении согласно рекомендованным пределам вмешательства для украинской модели FRAX. Анализ результатов проводили в различных возрастных подгруппах в зависимости от наличия ранней менопаузы и продолжительности постменопаузы. Результаты. У больных с РА установлены достоверно более высокие показатели ОПП и ПБК по сравнению с показателями контроля (7,6 [5,7–11,0] и 4,3 [3,0–7,7] %, р = 0,0000001, и 1,4 [0,8–2,5] и 0,7 [0,3–1,7] %, р = 0,0000001 соответственно). 24,5 % женщин с РА и 6,7 % лиц контрольной группы имели низкоэнергетические переломы (р < 0,001), частота приема глюкокортикоидов в группах составила, соответственно, 62,7 и 1,7 % (р < 0,0001). 33,6 % лиц с РА и 5 % лиц контрольной группы нуждались в лечении без проведения дообследования, тогда как 24,2 % лиц контрольной группы не нуждались в проведении ДРА в связи с низкими показателями FRAX. Выводы. Женщины с РА имеют достоверно более высокие показатели FRAX по сравнению со здоровыми лицами, около трети из них нуждаются в антиостеопоротическом лечении без дополнительного обследования, что должно быть учтено при их ведении для снижения риска остеопоротических переломов.
Background. The timely assessment of the osteoporotic fracture risk in patients with rheumatoid arthritis (RA) is extremely relevant; it is possible due to the use of the Fracture Risk Assessment Tool (FRAX®) and X-ray absorptiometry (DХA). Now Ukraine has its own FRAX model, certain limits have been set for the initiation of antiosteoporotic treatment; however, the FRAX informative value for the RA patients has not been sufficiently studied. The aim is to study the 10-year risk of major osteoporotic fractures and hip fractures in women with RA using the Ukrainian FRAX model. Materials and methods. Two hundred and thirty women aged 43–73 years were examined, among them 110 patients had RA. The subjects did not differ significantly as to the parameters of age, body weight, age of menopause and its duration. Fracture risk was calculated without DXA indices, and the percentage of women requiring additional examination or treatment was also calculated according to the recommended intervention limits of the Ukrainian FRAX model. The analysis of the results was performed in different age subgroups, depending on the presence of early menopause and the duration of postmenopause. Results. Patients with RA had significantly higher rates of osteoporotic fractures and hip fractures compared to controls (7.6 [5.7–11.0] and 4.3 [3.0–7.7] %, p = 0.0000001, and 1.4 [0.8–2.5] and 0.7 [0.3–1.7] %; p = 0.0000001, respectively). 24.5 % of women with RA and 6.7 % of controls had low-energy fractures (p < 0.001), with those receiving glucocorticoids being 62.7 and 1.7 % in the groups, respectively (p < 0.0001). 33.6 % of RA patients and 5 % of controls required treatment without additional examination, while 24.2 % of controls did not require DXA due to the low FRAX indices. Conclusions. Women with RA have significantly higher FRAX parameters than healthy ones, and about 1/3 of them require antiosteoporotic treatment without additional examination, which should be considered in order to reduce the risk of osteoporotic fractures.
Вступ
Ревматоїдний артрит (РА) — одне з найпоширеніших хронічних запальних захворювань суглобів [1, 2], що призводить до стійкої втрати працездатності та збільшення рівня смертності. Локальні та системні порушення обміну кісткової тканини з розвитком місцевого та генералізованого остеопорозу є частими ускладненнями захворювання [3, 4]. Глюкокортикоїди, що використовують для лікування РА, також негативно впливають на темпи втрати кісткової тканини у хворих на РА і є важливим фактором ризику для виникнення малотравматичних переломів [5].
На сьогодні встановлено, що збільшений ризик переломів у хворих на РА пов’язаний не тільки зі зниженням показників мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), але й з іншими чинниками. Своєчасна оцінка ризику переломів є надзвичайно актуальною для моніторингу та визначення тактики лікування хворих із хронічними автоімунними захворюваннями загалом і РА зокрема [3, 5].
Важливим інструментом для оцінки ризику низькоенергетичних переломів є опитувальник Fracture Risk Assessment Tool (FRAX®), що дозволяє визначити 10-річну ймовірність (ризик) основних остеопоротичних переломів (переломи стегнової та плечової кісток, кісток передпліччя та клінічно значущі переломи тіл хребців) й окремо переломів стегнової кістки в осіб віком 40 років і старше [6]. Нині в Україні розроблена власна модель опитувальника та межові значення для початку антиостеопоротичного лікування чи додаткового обстеження МЩКТ за допомогою двохенергетичної рентгенівської денситометрії (ДРА) [7]. Проте її інформативність у пацієнтів із РА вивчена недостатньо, що й стало підґрунтям для проведення даного дослідження.
Мета: вивчити показники 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки за допомогою української версії алгоритму FRAX у жінок із РА.
Матеріали та методи
На базі Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу (м. Київ) та комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (м. Львів) нами обстежено 230 жінок віком 43–73 роки, які надалі були розподілені на дві групи: І (контрольна, n = 120) — практично здорові особи та ІІ (основна, n = 110) — хворі з верифікованим діагнозом РА. Пацієнтки вірогідно не відрізнялись за показниками віку (в контрольній та основній групі — 55,9 ± 6,5 року та 54,6 ± 6,6 року відповідно; t = 1,51; р = 0,13).
Дослідження було затверджено комітетом з питань етики ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (27.05.2016 р., протокол № 10), усі обстежені підписали добровільну інформовану згоду на участь у ньому з проведенням відповідних процедур дослідження.
Основні антропометричні показники (маса тіла, зріст) вимірювали за допомогою рутинних методів, розраховували індекс маси тіла (ІМТ) за загальноприйнятою формулою. Пацієнтки вірогідно не відрізнялись за показниками маси тіла (71,5 ± 14,5 кг і 71,9 ± 13,7 кг; t = 0,23; р = 0,82), хоча показники зросту були вірогідно вищими в жінок контрольної групи (161,8 ± 6,1 см і 158,8 ± 6,4 см; t = 3,67; р = 0,0003). Показник ІМТ становив 27,3 ± 5,3 кг/м2 і 28,5 ± 4,8 кг/м2 відповідно; t = 1,75; р = 0,08.
Серед обстежених жінок 72,2 % були в постменопаузальному періоді (середній вік менопаузи у І та ІІ групах — 48,9 ± 3,5 року та 47,7 ± 4,5 року відповідно; t = 1,9; р = 0,06; тривалість постменопаузи — 8,0 [4,0–13,0] та 9,0 [4,0–12,5] року; Z = 0,04; р = 0,96).
Аналіз проводили в підгрупах залежно від віку (45–49, 50–54, 55–59, 60–64 та 65–69 років) та менопаузального статусу (пременопауза, 1–4, 5–9, 10–14, 15–19 років постменопаузального періоду). Для вивчення впливу ранньої менопаузи на показники FRAX пацієнти ІІ групи були розподілені на дві підгрупи: з ранньою (до 45 років) та своєчасною (45–53 роки) менопаузою.
Десятирічний ризик основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки розраховували з використанням української моделі FRAX на офіційному інтернет-ресурсі FRAX (https://www.sheffield.ac.uk/FRAX) без показників ДРА. Крім того, вираховували відсоток жінок, які потребують дообстеження (визначення показників МЩКТ) чи антиостеопоротичного лікування без оцінки показників ДРА згідно з рекомендованими межами втручання для української версії FRAX [7]. Для аналізу виділяли три підгрупи: 1) з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів, нижче від якої не слід розглядати ні лікування, ні додаткове обстеження пацієнта з ДРА (нижня межа оцінки); 2) із 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів, вище від якої може бути рекомендовано лікування незалежно від показників МЩКТ (верхня межа оцінки); 3) із 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів, при якій слід розглядати додаткове обстеження пацієнта з ДРА (показники між нижньою та верхньою межами оцінки).
Статистичний аналіз результатів проводили з використанням програми Statistica 10.0. Під час перевірки вибірки на відповідність закону нормального розподілу за допомогою критерію Колмогорова — Смирнова виявлено різний характер розподілу даних, через що у подальшому результати подавали у вигляді середніх значень та їх стандартних відхилень (M ± SD) (за умов відповідності закону нормального розподілу показників), а також медіани та нижнього і верхнього квартилів (Ме [25Q–75Q]) за його невідповідності. Для порівняння показників двох незалежних вибірок використовували двохвибірковий критерій Стьюдента (t) для незалежних вибірок чи тест Манна — Уїтні (за умов відповідності чи невідповідності закону нормального розподілу), для оцінки відмінностей відсотків у двох незалежних вибірках — χ2. Відмінності показників вважали вірогідними за умови р < 0,05.
Результати
Під час аналізу показників 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів згідно з українською версією моделі FRAX виявлено, що вони були вірогідно вищими в жінок із РА порівняно з показниками контрольної групи (7,6 [5,7–11,0] та 4,3 [3,0–7,7] %, Z = 6,1; р = 0,0000001). Подібні відмінності отримано й під час аналізу показника 10-річного ризику переломів стегнової кістки, що становив у І групі 0,7 [0,3–1,7] % та в ІІ групі — 1,4 [0,8–2,5] % відповідно; Z = 5,1; р = 0,0000001.
Аналіз результатів дослідження у вікових підгрупах підтвердив вірогідно вищі показники 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів (табл. 1) та переломів стегнової кістки (табл. 2) в усіх підгрупах, за винятком осіб віком 65–69 років.
Під час аналізу показників FRAX залежно від менопаузального статусу жінок виявлено вірогідні відмінності параметрів 10-річного ризику як основних остеопоротичних переломів (табл. 3), так і переломів стегнової кістки (табл. 4) в жінок у пременопаузі, а також в осіб із тривалістю постменопаузального періоду до 15 років.
Нами не отримано вірогідних відмінностей показників 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів (5,5 [7,2–13,0] та 6,4 [7,9–12,0] % відповідно; Z = 0,80; р = 0,42) і переломів стегнової кістки (1,3 [0,7–2,7] та 1,4 [0,9–1,8] %; Z = 0,52; р = 0,60) у жінок залежно від часу настання менопаузи (рання чи своєчасна).
Аналіз частоти низькоенергетичних переломів у групах виявив їх вірогідно більшу частку (24,5 %) у жінок із РА, тоді як у контрольній групі вони виявлялись лише в 6,7 % обстежених (χ2 = 14,2; р < 0,001).
За оцінкою прийому глюкокортикоїдів також виявлено вірогідно більшу частку їх використання в жінок із РА (62,7 %) порівняно з показниками контрольної групи (1,7 %; р < 0,001).
Крім того, за аналізом потреби в додатковому обстеженні чи антиостеопоротичному лікуванні нами встановлено, що серед жінок контрольної групи лише 5 % мали показники 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів вище від верхньої межі втручання і потребували лікування навіть без проведення ДРА, тоді як серед осіб із РА цей показник був вірогідно вищим і становив 33,6 % (χ2 = 31,0; р < 0,0001). Жінки контрольної групи, які не потребували додаткового обстеження чи лікування на основі визначення показників FRAX, становили 24,2 % від загального числа групи, а в групі пацієнтів із РА таких осіб не було взагалі.
Обговорення
Ревматоїдний артрит є одним із найпоширеніших хронічних запальних захворювань суглобів [1, 2], що характеризується прогресуючим симетричним запаленням в уражених суглобах і призводить до стійкої втрати працездатності та збільшення рівня смертності. Поширеність захворювання варіює в межах від 0,4 до 1,3 % населення з переважанням осіб жіночої статі (хворіють у два-три рази частіше, ніж чоловіки) та певними географічними, соціальними (частота захворювання зростає з півдня на північ і є вищою в містах порівняно з жителями сіл) та іншими особливостями. Частота нових діагнозів РА збільшується в п’ятому та шостому десятилітті життя, і такий дебют на тлі постменопаузи зі зниженням рівня статевих гормонів може негативно впливати на перебіг захворювання [1, 2].
Системний остеопороз є частим супутнім захворюванням при РА. Його виникнення пов’язано з негативним впливом запалення на стан кісткової тканини, циркулюючих автоантитіл та підвищеної секреції прозапальних цитокінів, що сприяють її системній втраті [8]. Глюкокортикоїди, які часто використовують для лікування РА, також мають множинний різноплановий вплив на втрату кісткової тканини [3–5, 8].
Своєчасні й інформативні стратегії скринінгу остеопорозу мають вирішальне значення у профілактиці його тяжких ускладнень — малотравматичних переломів, дозволяють вчасно вирішити питання про його лікування чи профілактику. Сьогодні ДРА та опитувальник FRAX є інформативними інструментами, за допомогою яких лікар вирішує питання про початок антиостеопоротичного лікування. Останній містить два питання, критично важливих для цієї когорти пацієнтів: наявність ревматоїдного артриту (питання 9) та прийом глюкокортикоїдів (питання 8).
В Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу алгоритм FRAX активно використовується в оцінці ризику остеопоротичних переломів із 2010 року [6], в 2016 році на офіційному інтернет-ресурсі FRAX (https://www.sheffield.ac.uk/FRAX) з’явилась його українська модель [9], а в 2019 році — межі щодо призначення лікування чи додаткового обстеження [7] під час використання цієї моделі. Нині обчислення української моделі FRAX широко використовується в рутинній практиці, проте досвід використання FRAX у хворих на РА лише починає накопичуватись як в Україні, так і за кордоном [10–14].
Спільна позиція International Society for Clinical Densitometry та International Osteoporosis Foundation щодо можливості використання FRAX у хворих на РА була опублікована ще в 2011 році [14]. Автори зазначають, що показники HAQ (опитувальник оцінки стану здоров’я) та функціональний клас захворювання корелюють із клінічно, але не з морфометрично підтвердженими переломами тіл хребців. В одному великому дослідженні виявлено сильний кореляційний зв’язок із тривалістю захворювання й ризиком перелому, але для підтвердження цього необхідні додаткові дослідження. Докази щодо зв’язку між іншими показниками захворювання (DAS (оцінка активності хвороби), VAS (візуальна аналогова шкала), реагенти гострої фази, використання DMARD-терапії) і підвищенням ризику переломів недостатні. Автори зробили висновок, що FRAX у стандартному використанні може недооцінювати ймовірність перелому в пацієнтів із РА і порушеним функціональним статусом, проте на той час кількісно це визначити було неможливо. Інші параметри для оцінки перебігу РА також не можуть бути використані для прогнозування ризику переломів.
У 2011 році був опублікований ще один спільний документ цих організацій, в якому відзначено, що існує зв’язок між дозою глюкокортикоїдів та ризиком остеопоротичних переломів. Розрахунок 10-річного ризику переломів у стандартному вигляді передбачає використання преднізолону в дозі 2,5–7,5 мг/добу чи його еквівалента. Імовірність перелому занижена за умов використання дози, яка більше 7,5 мг/д, і завищена при дозі менше 2,5 мг/д. Часте переривчасте використання більш високих доз глюкокортикоїдів збільшує ризик перелому, проте через часті зміни дози та схем їх використання кількісна оцінка цього ризику є неможливою [15]. У подальшому результати проведених досліджень дозволили розробити коефіцієнти для корекції показників FRAX залежно від дози глюкокортикоїдів, які приймають хворі [16], що сьогодні починає отримувати широке застосування в клінічній практиці.
Метою цього дослідження стало вивчення показників 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки за допомогою української версії алгоритму FRAX у жінок із РА. Важливою умовою відбору хворих у дослідження була їх стандартизація за віком, оскільки, як відомо, останній є важливим фактором ризику остеопоротичних переломів, включеним до опитувальника FRAX.
У результаті проведеного дослідження нами встановлено вірогідно вищі показники FRAX (як для основних остеопоротичних переломів загалом, так і для перелому стегнової кістки зокрема) у жінок із РА порівняно з контрольною групою та вірогідно більшу частку осіб, що потребують додаткового обстеження на ДРА та антиостеопоротичного лікування навіть без проведення останнього. Також нами підтверджено збільшення ризику остеопоротичних переломів у жінок обох груп з віком та тривалістю постменопаузи з вірогідними відмінностями між групами обстежених віком від 40 до 64 років та за умов тривалості постменопаузального періоду до 15 років. Виявлене нами нівелювання впливу РА на показники ризику остеопоротичних переломів з віком свідчить про його важливу роль у розвитку остеопорозу й потребує подальшого вивчення.
Нині у поодиноких дослідженнях вивчено інформативність FRAX у хворих на РА [10–13]. Так, у дослідженні, проведеному Y. Wang та співавт. [10], вивчено інформативність FRAX у 200 пацієнтів із РА віком старше 40 років (жінки становили 77,5 %, середній вік — 59,4 року). Серед обстежених у 13 % пацієнтів показники МЩКТ були в межах норми, у 87 % встановлено остеопенію чи остеопороз. У 16 % відзначено малотравматичні переломи. Авторами підтверджено відсутність вірогідних відмінностей показників FRAX залежно від додаткового використання параметра МЩКТ. При використанні ROC-аналізу з обчисленням площі під кривою трьома способами (без МЩКТ, із МЩКТ стегнової кістки та показником Т стегнової кістки) обчислення ризику основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки стегна вірогідних відмінностей авторами не виявлено. Найкращим скринінговим інструментом у цьому дослідженні був FRAX (ризик перелому стегнової кістки) з оцінкою показника T (AUC = 0,899). Дані регресійного аналізу свідчили, що вік (р < 0,001), перелом в анамнезі (р = 0,05) та низький ІМТ (р = 0,03) були факторами ризику низьких показників МЩКТ на рівні стегнової кістки.
В іншому ретроспективному мультицентровому дослідженні за участю 479 пацієнтів із РА, проведеному S.T. Choi та співавт. [11], зроблено порівняння інформативності FRAX та показників ДРА (критерії ВООЗ для визначення остеопорозу (показник T ≤ –2,5 SD чи показник Z ≤ –2,0 SD). Значення FRAX для основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки розраховували з включенням та без включення показників МЩКТ. Визначенням високого ризику перелому за критеріями FRAX була 10-річна ймовірність ≥ 20 % для основних остеопоротичних переломів чи ≥ 3 % для перелому стегнової кістки відповідно. За даними авторів, кількість кандидатів на антиостеопоротичне лікування з використанням критеріїв FRAX з показниками та без них МЩКТ та критеріїв ВООЗ становила 47,2; 61 та 33,4 % відповідно. Лише 69,2–77,0 % пацієнтів групи підвищеного ризику, за результатами FRAX, отримували лікування остеопорозу. Доза глюкокортикоїдів (відносний ризик (OR) = 1,09; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,01–1,17), вік (OR = 1,09; 95% ДІ 1,06–1,12) та тривалість захворювання (OR = 1,01; 95% ДІ 1–1,01) були незалежними факторами ризику перелому.
У дослідженні R. Phuanudom та співавт. [12] вивчено 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки в 232 пацієнтів із РА віком 40–90 років (більшість обстежених були жінки, середня тривалість захворювання — 12,95 року), проаналізовано вплив інших факторів, пов’язаних із захворюванням (активність захворювання (DAS28), оцінка стану здоров’я (HAQ)), на показники FRAX. Пацієнтам проводили рентгенографію хребта для виявлення безсимптомних переломів тіл хребців. За результатами цього дослідження, 46 % хворих мали остеопоротичні переломи, а більшість з них (87 %) — переломи тіл хребців. У 34,9 % пацієнтів виявлено безсимптомні компресійні переломи тіл хребців, із них 57, 25 та 18 % мали низький, помірний та високий 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів, тоді як 51, 34 та 15 % мали низький, середній та високий 10-річний ризик перелому стегнової кістки відповідно. Важливими факторами, пов’язаними з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних і переломів стегна, були: тривалість захворювання (р = 0,017 та р = 0,009 відповідно), тривалість постменопаузи (р < 0,001 для обох показників), активність захворювання (DAS28; p = 0,004, р = 0,029) та погіршення стану здоров’я (HAQ; p < 0,001 для обох показників). Автори зазначають, що 10-річні ймовірності основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки від помірних до високих досить часто зустрічаються при РА.
Незважаючи на проведені дослідження, деякі автори вважають, що включення результатів ДРА до розрахунку FRAX може значно змінювати результати [13] і впливати на прийняття рішення щодо ведення пацієнтів. Дослідження 50 пацієнтів із РА, залучених до датського ревматологічного реєстру (DANBIO), продемонструвало, що середній показник 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів, обчислений за допомогою МЩКТ та без нього, становив 25,8 ± 18,6 % та 22,9 ± 15,8 %, проте, як зазначають автори, категоризація лікувальної тактики, згідно з рекомендаціями National Osteoporosis Foundation, залежала від МЩКТ лише в 4 % пацієнтів.
Наше дослідження підтвердило дані інших дослідників щодо збільшення ризику остеопоротичних переломів у хворих на РА, хоча й продемонструвало більшу частку хворих з переломами порівняно з даними Y. Wang та співавт. [10].
Порівнюючи показники потреби в антиостеопоротичному лікуванні без додаткового обстеження серед хворих на РА, які становили в нашому дослідженні 33,6 %, з даними S.T. Choi та співавт. [11] (FRAX з показниками та без показників МЩКТ і показника Т за даними ДРА — 47,2; 61 та 33,4 % відповідно), слід відзначити їх меншу частку, що може бути пов’язано як з підходами до визначення меж лікування (вік-асоційований підхід в українській моделі та сталий (20 і 3 %) в американській), так і з іншими чинниками, що потребує проведення подальших великих проспективних досліджень.
Висновки
Проведене нами дослідження встановило, що жінки з РА мають вірогідно вищі показники FRAX порівняно зі здоровими особами, а близько третини з них потребують антиостеопоротичного лікування без додаткового обстеження. Вищезазначене повинно бути враховано при веденні цієї категорії хворих для зниження ризику остеопоротичних переломів.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Lin Y.J., Anzaghe M., Schülke S. Update on the Pathomechanism, Diagnosis, and Treatment Options for Rheumatoid Arthritis. Cells. 2020. 9(4). Pii. E880. doi: 10.3390/cells9040880.
2. Sparks J.A. Rheumatoid Arthritis. Ann. Intern. Med. 2019. 170(1). ITC. 1-16. doi: 10.7326/AITC201901010.
3. Adami G., Saag K.G. Osteoporosis Pathophysiology, Epidemiology, and Screening in Rheumatoid Arthritis. Curr. Rheumatol. Rep. 2019. 21(7). P. 34. doi: 10.1007/s11926-019-0836-7.
4. Дыдыкина И.С., Алексеева Л.И. Остеопороз при ревматоидном артрите: диагностика, факторы риска, переломы, лечение. Научно-практическая ревматология. 2011. № 3. С. 13-17.
5. Поворознюк В.В., Карасевська Т.А., Дзерович Н.І. Мінеральна щільність кісткової тканини та рентгеноморфометричні індекси аксіального скелета у хворих на глюкокортикоїд-індукований остеопороз. Біль. Суглоби. Хребет. 2011. 1(01). http://www.mif-ua.com/archive/article/16206.
6. Поворознюк В.В., Григорьева Н.В. Роль FRAX в прогнозировании риска переломов. Новости медицины и фармации. 2011. 16(379). http://www.mif-ua.com/ archive/article/21687.
7. Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В., Kanis J.A. et al. Українська версія FRAX: критерії діагностики й лікування остеопорозу. Біль. Суглоби. Хребет. 2019. 9(4). С. 9-16. doi: 10.22141/2224-1507.9.4.2019.191921.
8. Lai E.L., Huang W.N., Chen H.H. et al. Ten-year fracture risk by FRAX and osteoporotic fractures in patients with systemic autoimmune diseases. Lupus. 2019. 28(8). P. 945-953. doi: 10.1177/0961203319855122.
9. Povoroznyuk V.V., Grygorieva N.V., Kanis J.A. et al. Epidemiology of hip fracture and the development of FRAX in Ukraine. Arch. Osteoporos. 2017. 12(1). P. 53. doi: 10.1007/s11657-017-0343-2.
10. Wang Y., Hao Y.J., Deng X.R. et al. Risk factors for bone mineral density changes in patients with rheumatoid arthritis and fracture risk assessment. Beijing Da Xue Xue Bao Yi Xue Ban. 2015. 47(5). P. 781-786.
11. Choi S.T., Kwon S.R., Jung J.Y. et al. Prevalence and Fracture Risk of Osteoporosis in Patients with Rheumatoid Arthritis: A Multicenter Comparative Study of the FRAX and WHO Criteria. J. Clin. Med. 2018. 7(12). Pii. E507. doi: 10.3390/jcm7120507.
12. Phuanudom R., Lektrakul N., Katchamart W. The association between 10-year fracture risk by FRAX and osteoporotic fractures with disease activity in patients with rheumatoid arthritis. Clinical Rheumatology. 2018. 37. Р. 2603-2610. doi: 10.1007/s10067-018-4218-8.
13. Elde K.D., Madsen O.R. FRAX 10-yr fracture risk in rheumatoid arthritis — assessments with and without bone mineral density may lead to very different results in the individual patient. Journal of Clinical Densitometry. 2019. 22(1). P. 31-38. doi: 10.1016/j.jocd.2018.10.007.
14. Broy S.B., Tanner S.B. FRAX® Position Development Conference Members. Official Positions for FRAX® clinical regarding rheumatoid arthritis from Joint Official Positions Development Conference of the International Society for Clinical Densitometry and International Osteoporosis Foundation on FRAX®. J. Clin. Densitom. 2011. 14(3). P. 184-189. doi: 10.1016/j.jocd.2011.05.012.
15. Leib E.S., Saag K.G., Adachi J.D. et al. FRAX® Position Development Conference Members. Official Positions for FRAX® clinical regarding glucocorticoids: the impact of the use of glucocorticoids on the estimate by FRAX® of the 10 year risk of fracture from Joint Official Positions Development Conference of the International Society for Clinical Densitometry and International Osteoporosis Foundation on FRAX®. J. Clin. Densitom. 2011. 14(3). Р. 212-219. doi: 10.1016/j.jocd.2011.05.014.
16. Kanis J.A., Johansson H., Oden A. et al. Guidance for the adjustment of FRAX according to the dose of glucocorticoids. Osteoporos Int. 2011. 22(3). Р. 809-816. doi: 10.1007/s00198-010-1524-7.
/7.jpg)