Газета «Новости медицины и фармации» №4 (716), 2020

28–29 листопада 2019 року відбулась науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання. Сучасні аспекти клініки, діагностики, лікування та профілактики», вона проходила в клубі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військово-клінічний госпіталь» («ГВКГ»), м. Київ.

Конференцію організували фахівці з Української військово-медичної академії, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України», кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України. Також у конференції взяли участь провідні фахівці з наукових медичних закладів України. Усього були зареєстровані 754 учасники, з них інфекціоністів — 168 осіб, терапевтів — 140, лікарів загальної практики — 106, епідеміологів — 69, гастроентерологів — 35, лаборантів — 69, педіатрів — 46, хірургів — 47, імунологів — 5, студентів, інтернів — 60, а також серед учасників були дерматовенерологи, радіологи, невропатологи, стоматологи, фармацевти, онкологи, ендокринологи, фізіотерапевти, оториноларингологи, трансфузіологи, організатори, хірурги.

Конференцію відкрив професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії В.І. Трихліб. З вітальними словами виступили В.Л. Савицький, д.м.н., професор, полковник медичної служби, начальник Української військово-медичної академії, А.П. Казмірчук, д.м.н., генерал-майор медичної служби, начальник Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України, В.І. Задорожна, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН України, директор ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», О.А. Голубовська, д.м.н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ.

З доповіддю «Характеристика сучасної епідемії кору в Україні та її відмінності від попередніх епідемічних підйомів» від групи авторів виступив І.Л. Маричев, к.м.н., с.н.с., ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна.

У своїй доповіді автори відзначили, що ВООЗ наполегливо закликає до підвищення інвестицій з метою запобігання передачі кору в Європі. Навели дані про захворюваність на кір у країнах світу, генотипи вірусу, незначну кількість щеплених проти кору. У Європейському регіоні 41 % хворих були віком від 1 до 14 років, 42 % — віком понад 20 років. Навели дані стосовно вікового розподілу по країнах світу. Зупинились на внеску України в епідситуацію з кору в Європейському регіоні (під час епідемій у 2006 р. і 2018–2019 рр. він сягав від 60,3 до 76,3 %). Висвітлили епідситуацію стосовно кору в Україні. За останні 18 років в Україні було зареєстровано 4 епідемічних підйоми захворюваності з періодичністю циклів 5–6 років. Навели дані стосовно захворюваності на кір в Україні й рівнів охоплення щепленням КПК1, КПК2. У період 2011–2014 рр. частка дорослих становила 64,6 %, у 2017–2018 рр. — 64,1 %. У структурі хворих більше дорослих було зареєстровано в Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Сумській областях. Було наведено дані стосовно охоплення щепленнями по областях. У висновках автори відмітили, що в Україні протягом 2011–2019 рр. епідемічну ситуацію із захворюваності на кір можна розцінювати як епідемію. Подальшого зниження захворюваності й поширення кору серед населення можна досягти лише за умови розробки й реалізації адекватних протиепідемічних і профілактичних заходів. Ситуація, що склалася, є наслідком тривалого критично низького рівня вакцинопрофілактики й відсутності готовності реформованої первинної ланки медичної допомоги в умовах ліквідації санітарно-епідеміологічної служби до організації й реалізації адекватних протиепідемічних і профілактичних заходів.

Про дифтерію, міжнародні стандарти діагностики й надання медичної допомоги доповіла О.А. Голубовська, д.м.н., професор, заві–дувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна.

Вона зупинилась на етіології, клінічних проявах дифтерії, навела документи, що регламентують нагляд, лікування й профілактику дифтерії (наказ МОЗ України від 28 грудня 2015 року № 905; «Стандарти епіднагляду за керованими інфекціями. Дифтерія» ВООЗ (оновлення 5 вересня 2018); клінічна настанова «Ведення і контроль дифтерії» (проєкт) 2018 року; клінічна настанова «Дифтерія» (проєкт) 2018 року). Подала класифікацію випадків дифтерії. Зупинилась на клінічних критеріях підозрілого випадку дифтерії і можливої клінічної постановки діагнозу, на остаточній класифікації випадку захворювання, на вакцинації дорослих. Серед рекомендацій відмітила (з урахуванням Глобальних рекомендацій ВООЗ з імунізації проти дифтерії), що слід застосовувати ефективну первинну імунізацію в дитинстві й підтримувати імунітет протягом усього життя; необхідно індивідуально перевіряти титри антитіл (часто дорослі є імунними). У випадку, коли немає такої можливості, слід зробити бустерну дозу з необхідними інтервалами, тому що одноразового введення може бути недостатньо.

У доповіді «Специфічна профілактика грипу» О.А. Голубовська, д.м.н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна, зупинилась на особливостях сезону 2017–2018 рр. (CDC, USA), частоті госпіталізації, смертності, пов’язаної з грипом, у сезоні 2017–2018 рр. (США), а також на особливостях сезону грипу 2017–2018 рр. в Україні. Відзначила, що в даному сезоні раннє призначення інгібіторів вірусної нейрамінідази має розглядатися поряд із вакцинацією як важливий момент профілактики тяжких форм грипу. Навела дані щодо летальних випадків грипу в Україні. Висвітлила рекомендації щодо підтвердження діагнозу грипу, категорій хворих, яких слід тестувати як в амбулаторних умовах, так і в стаціонарі. Навела дані стосовно вакцинації від грипу з посиланням на літературні джерела. Окремо зупинилась на вакцинації вагітних, особливих груп. Серед рекомендацій на даний сезон грипу відмітила: з огляду на досить інтенсивну циркуляцію вірусу грипу А (H1N1) pdm09 необхідно рекомендувати вакцинацію, особливо відомим групам ризику; з огляду на традиційно низьке охоплення вакцинацією в Україні необхідно рекомендувати раннє призначення інгібіторів нейрамінідази для запобігання тяжким ускладненням, особливо в групах ризику; резистентність до інгібіторів ней–рамінідази залишається низькою, і вони рекомендуються для етіотропної терапії особам із середньотяжким і тяжким перебігом грипу згідно з існуючими нормативними документами МОЗ України.

Із доповіддю «Варіант покращання результатів лікування ХВГС противірусними препаратами прямої дії» виступили В.І. Трихліб, д.м.н., професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії, Ж.Б. Клименко, с.н.с. відділу вірусних гепатитів та СНІДу, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна.

Вони зупинились на актуальності проблеми хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) у країнах світу та Європейського Союзу, Україні. Навели дані з посиланням на літературні джерела щодо наслідків лікування різними препаратами хронічного вірусного гепатиту С, у тому числі противірусними препаратами прямої дії. Відмітили, що досягнення стійкої вірусологічної відповіді не гарантує запобігання несприятливим наслідкам, пов’язаним із захворюванням печінки (подальшому розвитку фіброзу, цирозу, гепатокарциноми). Лікування після досягнення стійкої вірусологічної відповіді вимагає програмного спостереження. Навели власні дані стосовно ефективності застосування трициклолу при ХВГС, цирозах для зменшення цитолітичного синдрому, фіброзу, стеатозу як на фоні противірусної терапії, так і без неї.

О.К. Дуда, д.м.н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна, зробив доповідь стосовно раціональної антибіотикотерапії в лікуванні негоспітальних пневмоній.

Із посиланням на розрахунки британського дослідження Review on Antimicrobial Resistance відзначається, що до 2050 року світова смертність у людей від антибіотикорезистентності буде більше, ніж від онкології і діабету разом узятих. Доповідач навів дані щодо причин смерті при захворюваннях органів дихання. Зупинився на етіологічних збудниках негоспітальної пневмонії залежно від ступеня тяжкості та інших захворювань органів дихання. Навів клініко-лабораторні дані щодо пневмонії, викликаної типовими й атиповими збудниками. Продемонстрував дані стосовно резистентності основних збудників пневмонії в Україні. Подав нормативну базу лікування пневмонії. Зупинився на підходах до лікування негоспітальної пневмонії згідно з наказом № 128 від 19.03.2007, на антибактеріальному лікуванні згідно з рекомендаціями IDSA/ATS (2019).

Про неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) у хворих на хронічний гепатит С та основні питання патогенезу й лікування доповіла Т.В. Чабан, д.м.н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Одеського національного медичного університету, м. Одеса, Україна.

Доповідач відмітила, що в пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С поширеність стеатозу може досягати 40–80 % залежно від наявності факторів ризику неалкогольної жирової хвороби печінки. Зупинилась на факторах ризику розвитку НАЖХП, на взаємозв’язку генотипів ХВГС і НАЖХП. Після елімінації HCV зберігається високий ризик подальшого прогресування фіброзу, обумовлений НАЖХП. Також було висвітлено питання лікування.

З інформацією про вплив ентеросорбентів на мікробіоценоз кишечника при гострих кишкових інфекціях виступили М.Д. Чемич, д.м.н., професор, завідувач кафедри, О.М. Чемич, к.м.н., асистент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Сумського державного університету, м. Суми, Україна.

Вони зупинились на інтоксикаційному синдромі при інфекційних захворюваннях, принципах лікування інтоксикаційного синдрому, класифікації сорбентів за площею активної поверхні. Навели особисті дані стосовно ефективності атоксилу при сальмонельозі.

В.І. Черній, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН України, головний науковий співробітник наукового відділу малоінвазивної хірургії Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, Україна, навів дані стосовно сучасних можливостей деескалаційної антибактеріальної терапії, антибіотикорезистентності.

Доповідач подав класифікацію антибіотиків. Навів точки прикладання й висвітлив механізми дії антимікробних засобів, параметри протимікробної активності, групи патогенної мікробіологічної флори. Відмітив, що при діагностичному рівні прокальцитоніну 1,1 нг/мл (сut-off) у процесі диференціальної діагностики сепсису чутливість становила 97 %, а специфічність — 78 %. Висвітлив використання автоматичного аналізатора Vitek® 2 Сompact для проведення ідентифікації і визначення чутливості мікроорганізмів. Зупинився на серологічній експрес-діагностиці з виявлення етіологічного фактора — збудників вірусно-бактеріальних пневмоній із використанням технології німецької компанії Euroimmun — респіраторної біочип-мозаїки. Навів дані ВООЗ 2017 року стосовно остаточного рейтингу стійких до антибіотиків бактерій, висвітлив основні механізми розвитку резистентності бактерій до бета-лактамних антибіотиків, а також патогени ESKAPE і критерії резистентності для ESCAPE-мікроорганізмів. Відмітив, що дeескалаційний метод емпіричної антибіотикотерапії пов’язаний із більш низькою летальністю, він зменшує ризик розвитку резистентності у хворих із тяжким сепсисом і септичним шоком. Навів дані стосовно протимікробних препаратів, найбільш прийнятних для лікування грамнегативних збудників. Зупинився на сучасних фторхінолонах, лінеліді. Відмітив, що застосування антибіотикотерапії в багатопрофільній лікарні, у конкретних стаціонарах має ґрунтуватися на щоденних даних постійного регіонального мікробіологічного моніторингу. Навів загальні принципи антибіотикотерапії (SSC 2016).

Про лікування хронічного вірусного гепатиту С в Україні, реалії і перспективи зробив доповідь І.А. Анастасій, к.м.н., доцент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна.

Він зупинився на меті противірусної терапії ХВГС, Глобальній стратегії ВООЗ стосовно вірусного гепатиту С, на Меморандумі EASL від 4 квітня 2019 р. «Про елімінацію гепатиту С», на доступі хворих до лікування гепатиту С, перешкодах, що постають при лікуванні гепатиту С. Надав інформацію стосовно ХВГС в Україні. Подав рекомендації ВООЗ щодо лікування гепатиту С у хворих із цирозом і без нього. Ознайомив учасників конференції з новими препаратами для лікування ХВГС — Софген, Софген-Л, Вірдак. Подав інформацію щодо застосування препаратів згідно з HCV DAAs approved in Europe in 2018 and recommended in this document.

В.І. Трихліб, д.м.н., професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії, м. Київ, Україна, зробив доповідь на тему «Деякі питання стосовно грипу в теперішній час».

Подав інформацію стосовно інтенсивності й поширення грипу в Європі, країнах світу, субтипів вірусу грипу. Відзначив, що на початку сезону грипу 2018/2019 років переважав А(Н1)pdm09 із послідовним приєднанням до циркуляції вірусів грипу типу А(Н3). Сезон грипу 2017/2018 років був гіршим, тому що домінуючим циркулюючим штамом був штам H3N2, який з невідомих причин мав тенденцію вражати людей сильніше, ніж інші штами. Згідно із CDC, штам H3N2 вражає літніх і маленьких дітей більше, ніж інші штами, що призводить до більш серйозних госпіталізацій і смертей. Доповідач навів дані стосовно інтенсивних показників захворюваності на грип і ГРВІ по Україні щотижнево, порівнявши чотири сезони, подав відомості щодо циркуляції вірусів грипу по регіонах України, а також висвітлив обсяг вакцинації в регіонах. Зупинився на клінічних проявах сезонного грипу, грипу В, каліфорнійського грипу, ознаках і симптомах прогресуючого перебігу грипу, ускладненнях грипу та їх клінічних проявах, показаннях для госпіталізації і термінової госпіталізації, ознаках ускладнень при грипі, при яких необхідна термінова медична допомога. Подав перелік осіб із високим ризиком розвитку ускладнень грипу, щодо яких розглядається противірусна терапія. Надав інформацію стосовно лікування хворих із підозрою захворювання на грип А (H1N1) — Каліфорнія і відомості про противірусні препарати, у тому числі новий противірусний препарат Флукап (озельтамівір).

В.П. Малий, д.м.н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб ХМАПО, м. Харків, Україна, подав інформацію стосовно етіотропної терапії гострих кишкових інфекцій.

Зупинився на антибіотикотерапії при лікуванні діареї зі встановленим збудником, на антибіотикорезистентності окремих мікроорганізмів. 29 січня 2018 р. ВООЗ (Бангкок) опублікувала перші глобальні дані епіднагляду щодо стійкості до протимікробних препаратів, які підтверджують високий рівень резистентності до антибіотиків низки серйозних бактеріальних інфекцій у країнах як із високим, так і з низьким рівнем доходів. Відповідно до даних нової Глобальної системи нагляду за стійкістю до протимікробних препаратів (GLASS) ВООЗ, близько 500 000 осіб із підозрою на бактеріальну інфекцію у 22 країнах вже зіткнулися зі стійкістю до антибіотиків. І найбільшу стурбованість викликає те, що патогени не визнають державних кордонів. Доповідач навів основні підходи до терапії і профілактики мікробних інфекцій. Зупинився на основних підходах до терапії і профілактики мікробних інфекцій, зокрема на фаготерапії. У висновках доповідач відзначив: проблема хіміорезистентності різних патогенів стає все більш серйозною для всіх країн світу; альтернативним дієвим шляхом вирішення проблем резистентності може бути фаготерапія; застосування бактеріофагів у монотерапії або на фоні антибіотикотерапії є ефективним і безпечним засобом лікування бактеріальних інфекцій, зокрема гострих кишкових інфекцій.

З доповіддю «Респіраторні вірусні інфекції: минулі результати й очікування даного сезону...» виступили О.В. Усачова, д.м.н., професор, завідувач кафедри, В.В. Печугіна, асистент кафедри, кафедра дитячих інфекційних хвороб Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя, Україна.

Висвітлено актуальність грипу та гострих респіраторних захворювань, у тому числі для дітей, наведена кількість госпіталізованих і померлих в Україні. Автори зупинились на патогенетичних, сучасних клінічних особливостях грипу. Надано інформацію стосовно збудників гострих респіраторних захворювань і грипу у хворих у Запорізькій області, наведено групи ризику щодо даних захворювань, висвітлено алгоритми обстеження й лікування.

Актуальні трансмісивні зоонози в розрізі регіонів України висвітлили в доповіді Н.О. Виноград, д.м.н., професор, завідувач кафедри, Л.П. Козак, к.м.н., доцент, З.П. Василишин, к.м.н., доцент, доцент кафедри, кафедра епідеміології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна.

Було відзначено, що зооантропонозні інфекційні й паразитарні захворювання — реальна біологічна небезпека для населення. Арбовірусні інфекції становлять приблизно чверть усіх гарячкових захворювань в Україні. Ендемічними для України є низка трансмісивних інфекцій: кліщовий енцефаліт, гарячка Західного Нілу, геморагічна гарячка Крим-Конго, гарячка Сіндбіс, гарячка Укуніємі, гарячка Батаї, гарячка Трибеч, Ку-гарячка, туляремія, марсельська гарячка, волинська гарячка. Чверть арбовірусних інфекцій спричиняє вірус кліщового енцефаліту. Доповідач навела класифікацію арбовірусних захворювань за векторами, поширення кліщів на Євразійському континенті, поширення гарячки Західного Нилу в Україні. Відзначила появу нових трасмісивних інфекцій у країнах ЕС (гарячка Чикунгунья, гарячка Денге, гарячка Зіка, зоонозні рикетсіози, ерліхіоз, тейлеріоз, москітні гарячки). Навела середні багаторічні показники захворюваності на зооантропонозні інфекції в розрізі регіонів України.

Із доповіддю «Місце цинку в перебігу інфекційних діарей у дітей раннього віку» виступили О.В. Усачова, д.м.н., професор, завідувач кафедри, В.В. Печугіна, асистент кафедри, кафедра дитячих інфекційних хвороб Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя, Україна.

За даними ВООЗ, у світі реєструється близько 1,7 млрд діарейних захворювань на рік. Кожен житель земної кулі один раз на 2–3 роки переносить гостру кишкову інфекцію. Щорічно від діарейних захворювань помирають 525 тис. дітей до 5 років — 5 тис. дітей на добу! Смерті від гострих кишкових інфекцій становлять близько 10 % від усіх смертей у дитячому віці, яким можна запобігти. Наведено дані стосовно ротавірусної інфекції, підходів до лікування. За даними ВООЗ, цинк при інфекційній діареї має вагомий вплив: діти (до п’яти років) мали на 20 % швидше одужання; цинк знижував на 20 % ризик розвитку діареї тривалістю понад 7 днів. Було надано інформацію стосовно механізму впливу цинку при діареях, результати власних досліджень.

Л.А. Палатна, к.м.н., доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань, НМУ ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна, виступила з доповіддю «Ураження очей при інфекційних захворюваннях у дітей».

Останніми роками відзначається тенденція до збільшення кількості захворювань органа зору на тлі інфекційних захворювань у дітей. Тяжкі інфекційні захворювання очей зустрічаються рідко, але можуть закінчуватися різким зниженням зорових функцій і навіть сліпотою. Було подано класифікацію інфекційних захворювань очей. Окремо були розглянуті вірусні кон’юнктивіти при різних захворюваннях, контагіозний молюск, офтальмогерпес і питання їх лікування, кератити різної етіології, ураження очей при ентеровірусній інфекції.

Інформацію про НАЖХП та інфекційні захворювання, нові можливості їх лікування подав В.І. Трихліб, д.м.н., професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії, м. Київ, Україна.

Він навів дані стосовно поширеності НАЖХП, факторів ризику розвитку захворювання, асоціації НАЖХП з іншими захворюваннями, у тому числі із хронічними вірусними гепатитами, природного перебігу хвороби, висвітлив міжнародні рекомендації стосовно лікування, результати власних досліджень при лікуванні НАЖХП за допомогою трициклолу.

Про ураження легень при гельмінтозах-зоонозах подала інформацію Е.І. Бодня, д.м.н., завідувач кафедри медичної паразитології та тропічних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти, м. Харків, Україна.

Про важливість медичної геоінформаційної системи при дослідженнях укушених іксодовими кліщами дітей у Тернопільській області доповіла С.О. Никитюк, к.м.н., доцент, кафедра дитячих хвороб із дитячою хірургією Тернопільського національного медичного університету, м. Тернопіль, Україна.

У Європі хвороба Лайма є найбільш поширеною в Центральній Європі та Скандинавських країнах із частотою понад 155 випадків на 100 000 на рік. Найвища частота випадків захворювання (більше ніж 450 випадків на 100 000 на рік) — у звітах зі Швеції. Було наведено дані про рівень захворюваності в країнах світу, Україні, Тернопільській області, етіологію хвороби Лайма, клінічні прояви. Відзначено, що розробляються інтерактивні карти, на яких можна відобразити поширення іксодових кліщів у межах м. Тернополя, Тернопільської області, Західної України тощо. На таких картах можна подавати різноманітні відомості: носійство кліщами збудників різних інфекційних хвороб, частота й місце поширення різних життєвих фаз кліщів тощо. Відповідні інтерактивні карти можна створювати не лише на схематичних картах, але й на основі ландшафтних карт, зроблених із космосу.

Від групи авторів із доповіддю «Показники перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у хворих на пневмоцистну пневмонію» виступив В.М. Бочаров, асистент кафедри інфекційних хвороб Одеського національного медичного університету, м. Одеса, Україна.

Про готовність до реагування служби превентивної медицини МО України при надзвичайних ситуаціях медико-біологічного характеру доповіли С.Л. Литовка, М.Ю. Олим, І.В. Огороднійчук, О.М. Іванько, А.А. Кожокару, Центральне санітарно-епідеміологічне управління МО України, м. Київ, Україна.

В умовах зростаючого антропогенного навантаження на навколишнє середовище, збільшення резистентності збудників інфекційних захворювань до хіміотерапевтичних препаратів і дезінфекційних засобів, різноманітності природних зон і біоценозів території України, що створюють сприятливі умови для довготривалого існування природно-вогнищевих інфекцій (туляремія, лептоспіроз), виявлення нових нозологічних форм, що раніше не зустрічались на території країни, підвищення міграції населення, росту масштабів міжнародної торгівлі продуктами харчування, а також стихійних лих і катастроф з’явились об’єктивні передумови для швидких змін епідемічної ситуації на окремих територіях країни. Подано індекс епідемічної безпеки в країнах світу. Оцінку здатності тієї чи іншої країни протистояти потенційній епідемії проводили за 140 параметрами: ефективність системи охорони здоров’я, ступінь реагування на надзвичайні ситуації, політична, соціоекономічна, екологічна ситуація тощо. Підготовленість України до епідемії визначили в 38 балів. Вона перебуває на 94-му місці серед 195 країн світу. Найгірше дослідники оцінили такі показники в Україні, як антимікробна резистентність, готовність до надзвичайних ситуацій і наявність планів дій для таких випадків, заходи з інфекційного контролю. Ризик виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру в районах дислокації військ, у тому числі в зоні проведення ООС, визначає необхідність використання мобільних (пересувних) санітарно-епідеміологічних груп з метою мінімізації цих наслідків для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя. Навели дані про можливості техніки, що знаходиться на оснащенні, і можливі перспективи розвитку.

Про респіраторний мікоплазмоз у дітей доповіла О.С. Онофрійчук, к.м.н., доцент, кафедра дитячих інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна.

Про застосування полімеразної ланцюгової реакції для діагностики бореліозу, анаплазмозу й бабезіозу в пацієнтів тернопільських лікарень доповіла М.І. Шкільна, к.м.н., доцент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами ДВНЗ «Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України», м. Тернопіль, Україна.

Л.А. Палатна, к.м.н., доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань, НМУ ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна, виступила із доповіддю «Вірусні діареї у дітей: клініка, діагностика, диференціальна діагностика».

Вона повідомила, що щорічно у світі реєструється близько 2,39 більйона випадків діарейних захворювань, з яких 957,5 мільйона випадків припадають на дітей перших 5 років життя. Щорічно у світі від гострої діареї вмирає близько 499 000 дітей молодше від 5 років життя. Основними агентами летальних випадків діареї в світі є ротавірус (199 000 випадки), Shigella spp. (164 300 випадки), Salmonella spp. (90 300). Навела дані стосовно структури збудників гострих кишкових інфекцій у розвинутих країнах і тих, що розвиваються. В Україні, за даними МОЗ, у 2017–2018 роках зареєстровано 104 500–120 587 випадків діарейних захворювань. В етіологічній структурі переважали ротавірус (17 517–18 142 випадки) і сальмонели (7391–7713 випадків). Навела класифікацію діарейних захворювань, етіологію гострих кишкових інфекцій у дітей залежно від віку. Зупинилась на вірусних діарейних захворюваннях, диференціальній діагностиці, клінічних формах. Навела дані стосовно основних емерджентних вірусних інфекцій (ротавірусна, норовірусна, астровірусна, коронавірусна, ентеровірусна, парвовірусна, аденовірусна інфекції). Зупинилась на питаннях діагностики й лікування.

Про сучасний стан проблеми антибактеріальної резистентності Pseudomonas аeruginosa доповів від групи авторів Ю.О. Сухов, к.м.н., доцент кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна.

Стосовно актуальності проблеми доповідач навів такі дані: високий рівень резистентності патогенної мікрофлори, особливо в пацієнтів відділень реанімації та інтенсивної терапії хірургічних хворих, а також у пацієнтів із хронічною бактеріальною патологією; наявність полірезистентних штамів патогенних мікроорганізмів, тенденція до збільшення частоти їх виявлення; зростання витрат, пов’язаних з лікуванням пацієнтів з бактеріальними інфекціями, зниження ефективності терапії; ключова роль раціональної терапії в стримуванні зростання резистентності бактеріальних патогенів; стагнація в розробці нових антимікробних препаратів. До 20 % госпітальної інфекції у відділеннях хірургії і реанімації — антибіотикорезистентна синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa). До 14–18 % — S.аureus, Кlebsiella pneumoniaе, E.сoli, Acinetobacter spp., Enterobacter cloacae тощо також резистентні до більшості антибактеріальних препаратів. Доповідач навів дані стосовно біоплівок, чутливості Pseudomonas aeruginosa до різних антибактеріальних препаратів. Зупинився на основних завданнях антибактеріальної терапії, окремих препаратах і схемах.

О.С. Онофрійчук, к.м.н., доцент, кафедра дитячих інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна, зробила доповідь про респіраторний мікоплазмоз у дітей.

З інформацією про особливості перебігу кору в дітей і сучасні підходи до лікування в умовах сьогодення виступили А.А. Асауленко, асистент, І.І. Незгода, д.м.н., професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна.

Про тягар менінгококової інфекції, можливості профілактики від групи авторів доповів О.О. Воронов, к.м.н., асистент кафедри, кафедра дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна.

Він навів інформацію стосовно рівня захворюваності на менінгококову інфекцію в країнах Європи, структури клінічних форм менінгококовій інфекції в Україні (2012–2016). Відмітив, що серед усіх випадків менінгококцемії до 20 % можуть бути класифіковані як фульмінанті, які супроводжуються 80–100% летальністю. Кожного року в Україні від менінгококової інфекції помирає близько 20–40 дорослих і близько 30–50 дітей. Летальність при менінгококцемії серед дітей в Україні становить від 15 до 17,5 %. Зупинився на етіологічній структурі гнійних менінгітів (за даними клініки дитячих інфекцій НМУ), на розподілі серогруп менінгококів в Україні, у країнах світу. Подав інформацію стосовно впровадження менінгококової вакцини в Європейському регіоні ВООЗ, її різновидів, зупинився на вакцинопрофілактиці менінгококової інфекції в Україні. Навів дані рекомендацій Американської академії педіатрії (American Academy of Pediatrics — AAP) і Дорадчого комітету з імунізаційної практики (Advisory Committee on Immunization при CDC) 2014 р. Зупинився на рекомендованих дозах препаратів для профілактики в контактних у групах із високим ризиком розвитку інвазивних форм.

Л.А. Палатна, к.м.н., доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, від групи авторів подала доповідь «Клінічні випадки сепсису в дітей. Використання маркерів сепсису». Зупинилась на питаннях термінології сепсису з посиланням на дані І.О. Карпова, д.м.н., професора, Білорусь.

Навела клінічні випадки сепсису в дітей. Відмітила, що тест на прокальцитонін (РСТ) у даний час є найкращим маркером діагностики сепсису. Надала інформацію стосовно швидкого тесту на прокальцитонін кількісний (FI-PCT-402) і швидкого тесту на прокальцитонін (CPC-402). За рівнем прокальцитоніну можна передбачати тяжкість сепсису. РСТ підвищує точність діагностики раннього сепсису в новонароджених. Навела дані літератури щодо опитування директора відділення дитячої реанімації та інтенсивної терапії Дитячої лікарні Чан Гун, Тайпей, Тайвань.

Як ви застосовуєте PCT у повсякденній практиці? Підвищення рівня PCT — ознака розвитку тяжких бактеріальних інфекцій. Чим вище рівень PCT, тим вище ризик тяжкої бактеріальної інфекції і необхідність у більш інтенсивному лікуванні. Підвищення рівня PCT через деякий час після початку лікування може вказувати на його неефективність. Різке зниження рівня PCT, навпаки, вказує на ефективність протимікробної терапії.

Які порогові значення ви використовуєте для PCT? Ми користуємося граничними значеннями, рекомендованими в публікації Lee і співавт. Коли під час надходження до реанімаційного відділення в дитини відзначається низький ризик на основі клінічних симптомів і значення PCT < 0,5 нг/мл, я спокійно виписую пацієнта з реанімаційного відділення. Високе значення PCT (> 1,0 нг/мл), навпаки, змушує запідозрити тяжку інфекцію.

Також доповідач навела результати опитування проф. Corsino Rey з відділення дитячої інтенсивної терапії Центральної університетської лікарні Астурії, Ов’єдо, Іспанія.

Як ви застосовуєте PCT у повсякденній практиці? У нашому дитячому відділенні інтенсивної терапії ми використовуємо PCT при підозрі на наявність інфекції, синдрому системної запальної реакції, сепсису або септичного шоку. Ми визначаємо PCT через кожні 4 години для контролю клінічного статусу пацієнта в динаміці.

Які показання для застосування РСТ? Оптимізація діагностики інфекцій, сепсису й септичного шоку; прийняття рішень про призначення або відмову від призначення антибіотиків; ухвалення рішення про зміну лікування при стійкому підвищенні рівня PCT; обґрунтування скасування протимікробної терапії.

Про сучасний стан проблеми мультирезистентного туберкульозу в Дніпропетровській області доповіла Н.В. Гранкіна, к.м.н., медичний директор КП «ДОКЛПО «Фтизіатрія» ДОР», експерт департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації за напрямом «Фтизіатрія», м. Дніпро, Україна.

Вона навела дані щодо частоти мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) серед нових випадків і серед випадків туберкульозу (ТБ), що раніше лікувались, у країнах світу. Зупинилась на епідемічній ситуації з туберкульозу в Дніпропетровській області. У період з 2014 по 2018 р. спостерігається зменшення реєстрації нових випадків МРТБ. У даних випадках переважають хворі чоловіки й особи віком 35–54 роки (56,6 %), 97,2 % становлять випадки легеневого туберкульозу, 58 % — рецидиви. У період з 2009 по 2018 р. спостерігається поступове зростання частки хворих з ВІЛ/ТБ. Висвітлила проблемні питання в системі надання медичної допомоги хворим з ТБ, підсумки І етапу реалізації Стратегії реформування. Висновки: у Дніпропетровській області простежується тенденція до зростання частки хворих на МРТБ серед пацієнтів з уперше діагностованим ТБ, що є несприятливою прогностичною ознакою щодо взяття під контроль епідемії ТБ у регіоні. Динаміка реєстрації випадків МРТБ має хвилеподібний характер, що відповідає загальному тренду реєстрації випадків туберкульозу (нові випадки й рецидиви) у регіоні. Відмічено тенденцію до поступового зростання частки осіб із коінфекцією ТБ/ВІЛ до 43,7 %. Серед осіб, у яких підтверджено МРТБ, переважають пацієнти з легеневим ТБ і ті, які мають рецидив (58,0 %). Зазначене свідчить про низьку ефективність попереднього лікування, що, у свою чергу, може зумовлюватись недотриманням режиму лікування, неадекватним вибором схеми хіміотерапії, виникненням мутантних мікобактерій туберкульозу тощо. Серед дітей і підлітків з МРТБ переважають контактні із сімейних осередків ТБ, що спонукає до негайного впровадження ефективних підходів до профілактики й ранньої діагностики ТБ серед контактних. Реалізація стратегічного плану розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню очікувано дозволить скоротити темпи поширення МРТБ і підвищити ефективність лікування ТБ.

Г.В. Осьодло, полковник м/с, д.м.н., професор, начальник кафедри військової терапії Української військово-медичної академії, м. Київ, Україна, подала доповідь «Антибіотикоасоційовані діареї».

Навела інформацію про класифікацію антибіотик-асоційованих інтестинальних розладів, поширеність антибіотик-асоційованих інтестинальних розладів, вплив антибіотиків на нормальну мікрофлору кишечника. Зупинилась на проявах осмотичної антибіотик-асоційованої, гіпермоторної антибіотик-асоційованої і секреторної антибіотик-асоційованої діареї. Надала інформацію стосовно основних бактерій, що застосовуються при гастроентерологічних розладах, зупинилася на профілактичній ролі пробіотиків щодо виникнення антибіотик-асоційованої діареї в дітей (Cochrane Database of Systematic Reviews, 2015, 2016). Ознайомила з характеристикою клінічних досліджень ефективності Bacillus clausii в лікуванні діареї. Зупинилась на профілактиці антибіотик-асоційованої діареї в дорослих, навела дані метааналізу щодо ролі Saccharomyces boulardii в профілактиці антибіотик-асоційованої діареї. Навела дані практичного керівництва із застосування пробіотиків у випадку діареї, пов’язаної з антибіотиками, в Нідерландах. Відмітила, що застосування Вacillus clausii дозволяє зменшити кількість побічних явищ при антигелікобактерній терапії. Надала інформацію стосовно клінічних проявів, діагностики псевдомембранозного ентероколіті й характеристики лікувальних заходів при псевдомембранозному ентероколіт, зупинилась на профілактиці діареї, викликаної С.difficile. Доповіла про різновиди пробіотичних засобів.

Про шляхи підвищення ефективності заходів щодо утворення стійких до антибіотиків популяцій мікроорганізмів доповів В.О. Ушкалов, д.вет.н., професор, директор, Українська лабораторія якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна.

Доповідач відмітив, що поширення мікроорганізмів, стійких до дії протимікробних препаратів, реєструється в усьому світі, що ставить під загрозу можливості ефективного лікування інфекційних хвороб і нівелює інші досягнення в галузі охорони здоров’я і медицини, зокрема ветеринарної. Сучасні діагностичні бактеріологічні дослідження включають визначення антибіотикограми виділених мікроорганізмів. Проблема феномену антибіотикорезистентності для фахівців ветеринарної медицини не є новою. Визначення антибіотикограм є обов’язковою вимогою при діагностиці бактеріальних хвороб тварин. Автор разом із співробітниками вивчав чутливість до дії антибактеріальних засобів різних класів — інгібіторів синтезу клітинної стінки, інгібіторів синтезу білка, інгібіторів синтезу нуклеїнових кислот — у польових ізолятів, виділених із яєць, патматеріалу, обладнання й посліду птиці. Він навів результати власних досліджень. Аналіз отриманих даних вказує, що серед досліджених переважали мультирезистентні ізоляти ентеробактерій. Це опосередковано може свідчити про масштабне застосування антибактеріальних засобів у технологіях виробництва продукції птахівництва. Відмітив, що інша причина поширення антибіотикорезистентних мікроорганізмів — нераціональне застосування антибіотиків. З посиланням на Jim O’Neill навів дані про те, що захворювання, обумовлене Streptococcus pneumoniae, щорічно є причиною смерті понад 800 000 дітей віком до п’яти років. Для лікування/профілактики вказаного захворювання в неблагополучних регіонах використовуються антибіотики різних класів (понад 11 млн днів/рік застосування антибіотиків у дітей віком до п’яти років). Навів дані, що пропонують міжнародні організації.

Зупинився на «Варіантах створення глобального механізму з розвитку та оптимізованого управління для підтримки розробки, контролю, розподілу та належного використання нових протимікробних препаратів, засобів діагностики, вакцин і інших заходів». Висвітлив глобальний план дій із боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів, ситуацію в Україні. Аналіз цих документів дає підстави вважати, що заходи, спрямовані на подолання поширення резистентних до антимікробних засобів мікроорганізмів, спрямовані в основному на законодавче регулювання обігу й використання антибіотиків, збору інформації щодо застосування антимікробних препаратів переважно в медицині й ветеринарній медицині та моніторингу антибіотикорезистентності серед потенційно патогенних для людини і тварин мікроорганізмів. Внесення антибіотиків і пестицидів в екосистему впливає на різні екологічні ніші, включно з ґрунтами, поверхневими водами, вони накопичуються в біоті (рослини, дощові черви, мікроорганізми тощо). Тому при розробці методів боротьби з антимікробною резистентністю слід враховувати всі популяції мікроорганізмів екосистем. У США, наприклад, при проведенні моніторингу щодо антибіотикорезистентності до переліку об’єктів нагляду включають не лише продуктивних тварин і продукцію, але і корми, гній і пов’язане з цим обладнання, устаткування системи вентиляції тощо; біогенні добрива; ґрунти; навколишні водойми; фрукти й овочі, вирощені з безпосереднім застосуванням антибіотиків. Доповідач зупинився на питаннях вакцинопрофілактики, торкнувся пробіотиків, фагів. У нагляді за резистентністю мікроорганізмів до антибіотиків необхідно вбачати елемент підвищення рівня глобальної біобезпеки. Заходи з контролю й нагляду за антимікробною резистентністю повинні бути комплексними й мають включати, серед іншого, моніторинг екосистем щодо наявності антибіотиків у нецільових живих об’єктах, воді, ґрунті, продукції агропромислового комплексу, шляхів міграції, а також вивчення резистентності мікроорганізмів і можливої передачі генів стійкості до антибіотиків серед мікроорганізмів-симбіонтів комах, риб, диких тварин і рослин. У національній програмі доцільно акцентувати увагу на розробці й застосуванні альтернативних антибіотикам засобів профілактики бактеріальних хвороб тварин (вакцин, імунних сироваток, пробіотиків, пребіотиків, фагів тощо).

В.І. Черній, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН України, головний науковий співробітник наукового відділу малоінвазивної хірургії Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, Україна, зупинився на актуальних аспектах інтенсивної терапії сепсису й септичного шоку.

Він дав визначення сепсису: це загрозлива для життя органна дисфункція, причиною якої є дисрегуляторна відповідь організму на інфекцію. Органну дисфункцію як наслідок інфекції розглядають при зміні кількості балів за шкалою Sepsis-related Organ Failure Assessment (SOFA) на ≥ 2 пункти. Доповідач зупинився на проявах органної дисфункції при сепсисі. Найбільш ймовірно наявність сепсису можна припустити, якщо в пацієнта будуть виявлені зміни як мінімум двох із трьох критеріїв quickSOFA (qSOFA) (частота дихання 22/хв або більше, порушення свідомості, систолічний артеріальний тиск 100 мм рт.ст. і менше). Він надав інформацію стосовно нової шкали qSOFA (Quick SOFA Score) for Sepsis Identification. Наявність септичного шоку в пацієнта можна констатувати, якщо у хворого виявлена персистуюча артеріальна гіпотензія, що вимагає застосування вазопресорів для підтримки середнього артеріального тиску ≥ 65 мм рт.ст., у поєднанні з рівнем лактату > 2 ммоль/л, незважаючи на адекватну інфузійну терапію. Доповідач докладно зупинився на інформації щодо лікування сепсису й септичного шоку. Навів дані рекомендацій стосовно ведення сепсису й септичного шоку, які були опубліковані 18 січня 2017 року в журналі Intensive Care Med.

В.І. Трихліб, д.м.н., професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії, м. Київ, Україна, надав інформацію стосовно інфекцій у хворих із цукровим діабетом.

Гострі й хронічні інфекції сприяють декомпенсації вуглеводного обміну аж до розвитку діабетичного кетоацидозу або гіперосмолярного гіперглікемічного стану й підвищують летальність хворих на цукровий діабет (ЦД). Інфекційні захворювання на тлі ЦД нерідко перебігають блискавично. Низка інфекцій схильні до хронізації і рецидиву, торпідного й малосимптомного перебігу, через що хворі не отримують необхідної терапії. Аналіз результатів 97 проспективних досліджень (829 900 осіб) показав, що хворі на ЦД мають у 1,67 раза вищий ризик смерті від пневмонії. Літературні дані засвідчують, що майже в половини хворих із ЦД, госпіталізованих у ВРІТ, є гострі інфекції, підвищений ризик внутрішньолікарняної бактеріємії, що супроводжується 50% летальністю. Смертність хворих на ЦД із сепсисом у 3,3 раза вище; тривалість перебування у ВРІТ — у 3,7 раза більше, у стаціонарі в цілому — у понад 2,7 раза. Хворі на ЦД частіше страждають від інфекційного ендокардиту із септичним шоком. У 79,2 % осіб із діабетом розвиваються різноманітні шкірні захворювання. При обстеженні 750 пацієнтів із ЦД виявлено, що найбільш поширеними шкірними захворюваннями були шкірні інфекції (47,5 %), ксероз (26,4 %) і запальні захворювання шкіри (20,7 %). Люди із ЦД 2-го типу більш схильні до розвитку шкірних проявів, ніж люди з ЦД 1-го типу. Бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів — найчастіші інфекційні захворювання у хворих на ЦД. Хворі із ЦД частіше хворіють на тяжкі форми грипу з ускладненнями, що вимагають госпіталізації (із позалікарняною пневмонією, нерідко викликаною грамнегативними збудниками). Зупинився на особливостях клінічних проявів і перебігу інфекційних захворювань на фоні цукрового діабету. Надав інформацію стосовно збудників інфекційних захворювань при цукровому діабеті, чутливості до антибактеріальних препаратів, рекомендацій щодо лікування.

Про вірусний гепатит В у країнах пострадянського простору доповів Ю.М. Алхазов, лікар-інфекціоніст, медичний центр EuroMed, EASL/APASL member, м. Баку, Азербайджан.

Він надав інформацію стосовно рівня захворюваності на вірусний гепатит В, особливостей розподілу серед населення у країнах світу, у країнах пострадянського простору. Окремо доповідач зупинився на вакцинації.

С.В. Федорченко, д.м.н., с.н.с., завідувач наукового відділу вірусних гепатитів і СНІДу ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна, надав інформацію про RAS-мутації, що обумовлюють неефективність терапії інгібіторами NS5A I і II генерації в пацієнтів, інфікованих 1В субтипом HCV.

Навів точки впливу противірусних препаратів різних поколінь. Указав на велику ефективність нових препаратів прямої противірусної дії (ППД). Подав критерії включення пацієнтів у програму з переліковування, режими терапії, розподіл генотипів ХВГС по Україні, частоту виявлення RAS-мутацій (NS5A) у пацієнтів із невдачею лікування ППД I і II генерації. У висновках відзначив: пацієнти, які не відповіли на терапію ППД із включенням інгібіторів NS5A, були переважно чоловіками середнього віку з наявністю цирозу печінки в 77 %. Найбільша кількість невдач терапії спостерігалася при використанні софосбувіру й ледипасвіру. Мутації L31 і Y93 у NS5A регіоні зумовлюють неефективність терапії ППД в українській когорті хворих.

Із доповіддю «Вивчення поширення окультної інфекції вірусного гепатиту В серед донорів крові в Азербайджані» виступили Ф.К. Маммад Зада, Медичний центр MedEra Hospital, С.Ч. Агаева кизи, к.м.н., А.А. Гідаятов огли, д.м.н., професор, Азербайджанський медичний університет, Первай Шаїкі Гаджиєва кизи, д.м.н., професор, Науково-дослідний інститут гематології і трансфузіології ім. Б. Ейвазова, м. Баку, Азербайджан.

Вірус гепатиту В (ВГВ) становить одну з глобальних проблем, що загрожують людству. За оцінками, у світі налічується понад 350 мільйонів інфікованих цим вірусом. Раніше стверджувалося, що зникнення HBsAg у пацієнтів із ВГВ-інфекцією асоційоване з припиненням віремії й ремісією захворювання. Накопичений матеріал свідчить, що ДНК вірусу на низьких рівнях продовжує визначатися в сироватці крові й тканині печінки в деяких хворих із рівнем HBsAg, що не визначається, і при гострій інфекції із самостійним виліковуванням, при хронічній інфекції, навіть після успішно проведеного противірусного лікування. Наявність даної клінічної ситуації призвела до виникнення нового поняття — «окультна (occult) ВГВ-інфекція». Ще в 1978 році був зареєстрований перший випадок переливання крові, що містить анти-НВс без HBsAg і анти-HBs, що призвело до виникнення в реципієнта вірусного гепатиту В. Надалі було показано, що ДНК вірусу може визначатися в людини з рівнем HВsAg, який не визначається, позитивної за анти-HBs, які вважалися маркером наявності імунітету до ВГВ-інфекції. Дані факти дозволили припустити, що рутинний профіль серологічних маркерів не завжди надійний для визначення статусу ВГВ-інфекції. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) при визначенні ДНК ВГВ має в 10000 разів більшу чутливість порівняно з методом прямої гібридизації. Тому метод ПЛР є високоінформативним при діагностиці окультного гепатиту В. Доповідач навів клінічні ситуації окультного гепатиту В, надав інформацію стосовно поширеності хвороби, передачі, наслідків.

В Азербайджані в базі Центрального банку крові було проведено обстеження 512 донорів, у 2,7 % був виявлений вірусний гепатит В і у 3,3 % — вірусний гепатит С. Серед решти 462 осіб позитивний тест на анти-HBc IgG визначався в 9,3 %, з яких у 16,3 % було виявлено вірусне навантаження. Середнє вірусне навантаження становило 213 МО/мл. При дослідженні пацієнтів із вірусним гепатитом С анти-HBc IgG був виявлений у 37 %, з яких у 20 % було виявлено вірусне навантаження HBV ДНК (середній показник HBV ДНК становив 267 МО/мл). У висновках було відзначено: у донорів Центрального банку крові Азербайджану виявлення ДНК HBV становило 1,5 % серед донорів з негативними вірусними маркерами і 7,4 % — серед донорів із виявленим гепатитом С. Незважаючи на низьке вірусне навантаження, при імунокомпетентних станах наявність ДНК ВГВ може викликати гострий вірусний гепатит В. Раціональним вважається розширення панелі скринінгових маркерів вірусу гепатиту В із включенням анти-HВc IgG.

Про вміст вітаміну D у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом і цирозом печінки доповіли А.М. Нагієв, полковник медичної служби запасу, медичний центр MedEra Hospital, Е.Р. Мурадов, Медичний центр MedEra Hospital, В.А. Садигов, ГКМЦ № 1, м. Баку, Азербайджан.

На даний час сформовано уявлення про вітамін D як про стероїдний прегормон, що перетворюється в організмі в активний метаболіт, який поряд з потужним регулюючим впливом на обмінний процес має низку інших важливих біологічних функцій. Останніми роками зріс інтерес до вивчення вмісту вітаміну D при інфекційних захворюваннях і різних патологіях печінки. Було доведено, що дефіцит вітаміну D у крові призводить до підвищення ризику розвитку інфекційних і запальних захворювань. Доповідач зазначив, що є думка, що гіповітаміноз D значно поширений у населення всіх країн світу і з’являється в будь-якому віці. Показав, які основні завдання вирішує D-гормон, механізм перетворення вітаміну D в активну форму, метаболізм вітаміну D у печінці. Навів дані про потребу у вітаміні D: особам віком 18–50 років для профілактики дефіциту вітаміну D потрібно не менше за 600–800 МО/добу; особам старше від 50 років — не менше за 800–1000 МО/добу; вагітним і годуючим жінкам — не менше за 800–1200 МО/добу. Зупинився на групі ризику, що може мати дефіцит вітаміну D, на рекомендаціях щодо прийому вітаміну D, на харчових джерелах. Показав взаємозв’язок вітаміну D і хронічних захворювань. Подав результати власних досліджень. У висновках доповідач відмітив: у результаті нашого дослідження встановлено, що в пацієнтів із хронічними вірусними гепатитами й цирозом печінки частіше був діагностований дефіцит вітаміну D, що вимагає своєчасної його корекції. При проведенні порівняльного аналізу не виявлено вірогідних відмінностей між частотою і ступенем зниження 25(OH)D у пацієнтів із цирозом печінки класів тяжкості В і С. При зниженні рівня вітаміну D у крові повинна проводитися його корекція з метою зменшення тяжкості відповідних симптомів і ризику розвитку ускладнень, пов’язаних із дефіцитом вітаміну D.

Клінічний розбір тяжких випадків кашлюкової інфекції в дітей подала у доповіді О.В. Виговська, д.м.н., професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна.

Доповідач відмітила, що за останні 10 років у країнах Європи відмічається зростання захворюваності на кашлюк більше ніж у 2 рази, а в Україні за останній рік захворюваність на кашлюк збільшилася в 3 рази. Відзначила збільшення захворюваності серед дорослих і щеплених дітей. Ознайомила з факторами, які могли вплинути на розвиток ускладнення (летальний кінець). Навела ускладнення кашлюку (гіпоксія мозку, енцефалопатія; енцефаліт, внутрішньочерепний крововилив, пневмонія, бронхіт, сегментарні ателектази, легенева гіпертензія, спонтанний пневмоторакс, набряк-набухання головного мозку, грижі (пупкові, пахові), розтягнення міжреберних м’язів, розрив діафрагми, носові кровотечі, випадіння прямої кишки, крововиливи в склеру, крововиливи в сітківку ока, розрив барабанної перетинки, апное). Надала інформацію стосовно сучасних підходів до лабораторної діагностики кашлюку. Бактеріологічний метод: виділення B.pertussis із слизу задньої стінки глотки, яку забирають натще чи через 2–3 год після їжі. Серологічний метод: імуноферментний аналіз дозволяє визначати вміст антитіл класу IgМ (у ранній термін) та IgG (у пізній термін захворювання). Молекулярний метод (полімеразна ланцюгова реакція) — високоспецифічний метод діагностики. Гематологічний метод: у крові визначається лейкоцитоз із лімфоцитозом (або ізольований лімфоцитоз) при нормальній швидкості осідання еритроцитів. Сучасні підходи до лікування кашлюку: дітям до 6 місяців — азитроміцин 10 мг/кг (максимум 500 мг на добу) перорально 5 днів; дітям старше від 6 місяців — азитроміцин 10 мг/кг (максимум 500 мг на добу) перорально 1-й день, потім 5 мг/кг (максимум 250 мг на добу) наступні 4 дні; кларитроміцин — діти старше від 1 міс.: 7,5 мг/кг (максимум 500 мг на добу) перорально кожні 12 годин 7 днів. Як препарати другого ряду при кашлюку в дітей рекомендовані ко-тримоксазол, ампіцилін, амоксицилін. Зупинилась на профілактиці кашлюку. Навела низку захворювань, що можуть супроводжуватися кашлюкоподібним кашлем, і подала інформацію стосовно лікування кашлю в дітей із кашлюком і захворюваннями, які супроводжуються кашлюкоподібним кашлем.

Л.І. Чернишова, д.м.н., професор, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна, доповіла про дискусійні питання пробіотичної терапії.

ВООЗ (2001): пробіотики — це живі мікроорганізми, які «при введенні в адекватній кількості дають користь здоров’ю хазяїна». Пробіотичні мікроорганізми найчастіше є представниками нормальної мікрофлори = мікробіому = мікробіоти людини. Колонізаційну резистентність слизових оболонок забезпечує мікрофлора. Мікробіота має значення для підтримки загальної резистентності. Відзначено, що розвивається пробіотичний бум. Знання про роль кишкової мікробіоти щодо здоров’я і захворювань швидко розвиваються. Число опублікованих наукових робіт про значення мікробіоти росте в геометричній прогресії. Також зростає в геометричній прогресії кількість нових пробіотиків. Розширюється спектр застосування пробіотиків, часто без достатнього наукового обґрунтування. Є спроби взяти під контроль пробіотичні добавки (2018 рік). FDA і Європейський орган з безпеки харчових продуктів заборонили використовувати етикетки на пробіотичних продуктах, у яких зазначено, що вони лікують захворювання або стан, через недостатність наукових даних. Однак не заперечується, що в клінічних умовах було виявлено користь окремих пробіотиків при лікуванні конкретних захворювань. У 2016 році був опублікований метааналіз 23 рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень із вивчення ефективності пробіотиків для профілактики й лікування респіраторних інфекцій у дітей. Було включено 6269 дітей, від новонародженого до віком 18 років. Висновок досліджень: використання пробіотиків є можливим способом зниження частоти респіраторних захворювань у дітей. Метааналіз 2017 року 21 плацебо-контрольованого дослідження з вивчення впливу пробіотиків на захворюваність респіраторними інфекціями у дітей і підлітків показав, що серед пробіотичних штамів, які призначалися дітям у цих дослідженнях, тільки L.casei rhamnosus був ефективним у профілактиці респіраторних захворювань порівняно з плацебо. Тобто показано штамоспецифічний ефект пробіотиків. Дія пробіотиків різниться серед штамів того самого виду. Пробіотичний штам L.reuteri DSM 17938 є єдиним штамом, що ефективний при лікуванні дитячої кольки в дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Вибір пробіотика без урахування штаму, їх комбінації і оптимальної дози може мати наслідком клінічну неефективність. У 2018 р. робоча група ESPGHAN з пребіотиків і пробіотиків (S64) встановила: до цього часу Lactobacillus rhamnosus GG і Saccharomyces boulardii є єдиними видами, що продемонстрували захисний ефект щодо антибіотик-асоційованої діареї (ААД) дітей і дорослих пацієнтів. Дослідження не підтримує застосування комбінованих пробіотичних штамів Lactobacillus La-5, B.lactis BB-12 і L.casei LC-01 у профілактиці ААД. Ні пребіотичний йогурт, ні стандартний йогурт не перешкоджали розвитку ААД. Пробіотики для доповнення регідратаційної терапії, особливо при ротавірусному гастроентериті: ESPGHAN і ESPID рекомендують використовувати тільки пробіотичні штами з доведеною клінічною ефективністю. Було встановлено, що пробіотики L.reuteri (ATCC 55730), L.reuteri DSM 17938, L.acidophilus LB, L.rhamnosus GG (LGG), S.boulardii значно знижують тривалість діареї порівняно з плацебо, WGO включила L.casei DN-114 001. Пробіотики слід застосовувати з обережністю при недоношеності, у пацієнтів з ослабленим імунітетом, тяжко хворих, у пацієнтів із центральним венозним катетером, вадами серця, синдромом короткої кишки. В осіб понад 30 років: Lactobacillus-бактеріємія — 180 випадків, 69 випадків ендокардиту, випадки абсцесу печінки в імуноскомпрометованих пацієнтів. Пробіотики можуть сприяти селекції антибіотикорезистентних бактерій. За час спроби прижитися в організмі вони встигають передати гени резистентності до антибіотиків потенційно патогенним мікроорганізмам, які часто представлені в мікробіоті, особливо в дітей (пневмококи, стафілококи тощо). Гени резистентності передаються через бактеріофаги, плазміди, транспозони. Отже, як ставитись до пробіотиків: пробіотики — додаткова, комплементарна терапія; ефективність пробіотиків залежить від штаму; переваги науково доведено тільки в певних клінічних ситуаціях у дітей; подальші дослідження можуть розширити спектр корисних ефектів пробіотиків; при всій безпеці пробіотиків є групи пацієнтів, яким їх застосування не рекомендується.

Продовження

у наступному номері