Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Корекція ускладнень при високій субарахноїдальній блокаді
Авторы: Бишовець С.М., Щупачинський В.Б., Васильєв В.А.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Київська міська клінічна лікарня № 8, м. Київ, Україна
Медичний центр «Citi Doctor», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Проведено понад 2000 субарахноїдальних блокад (СБ) для знеболювання абдомінальних операцій. СБ здійснювали на рівні L2–3 10–20 мг гіпербаричного бупівакаїну з 0,06 мг бупренорфіну. Рівень блоку — Th2–3.
Пацієнти отримували до операції: перорально — по 6 мг мелатоніну перед сном напередодні втручання й за 1 год до операції; перорально/внутрішньовенно — 1 г парацетамолу; внутрішньом’язово — 20 мг нефопаму; довенно — 8 мг дексаметазону; внутрішньовенно — 8 мг ондансетрону; довенно — 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом двох-трьох діб: перорально/внутрішньовенно — по 1 г парацетамолу кожні 8 год, довенно — по 50 мг декскетопрофену кожні 8 год.
Профілактика постпункційного головного болю здійснювалася за рахунок використання люмбальних голок «Ball-Pen» (G22, 25). Зафіксовано один випадок (0,05 %) цього ускладнення.
Інтраопераційна нудота (блювання не було) відмічалася в 28 % пацієнтів, незважаючи на профілактичне введення 8 мг дексаметазону й 8 мг ондансетрону. Переважну більшість становили жінки, яких оперували з приводу жовчнокам’яної хвороби. Високоефективною (у 100 % випадків) протинудотною терапією було довенне титроване введення розчину тіопенталу натрію в дозі 10–40 мг. Перспективним є профілактичне застосування малих доз розчину тіопенталу натрію перед виконанням СБ у хворих з указаними вище факторами ризику.
Ефективну корекцію очікуваних гіпотензії й брадикардії, що прогнозовано виникали внаслідок високої СБ, забезпечували інфузією малих доз адреналіну гідротартрату, змінюючи швидкість введення препарату залежно від рівня артеріального тиску й частоти серцевих скорочень. Діапазон становив 0,019–0,038–0,057 мкг/кг/хв.
Типовий для субарахноїдального застосування опіоїдів свербіж шкіри відмічався у 25 (12,1 %) пацієнтів. За 3-бальною шкалою були наступні оцінки: 22 (10,7 %) випадки — 1 бал; 3 (1,4 %) — 2 бали. В усіх випадках цю проблему було ефективно усунуто довенним введенням 0,4 мг налоксону. При цьому погіршення аналгетичного профілю не спостерігалось.
Значущу седацію зафіксовано в 11 (5,3 %) пацієнтів. Але клінічно виражену депресію дихання не було виявлено. Хворі сповістили про бажання спати та оцінили свій стан як сп’яніння. Затримка сечі виникла в 1 (0,49 %) випадку: чоловік з аденомою простати.