Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №2, 2020
Вернуться к номеру
Структурно-функціональний стан щитоподібної залози у пацієнтів із передраковими станами шлунка
Авторы: Мосійчук Л.М., Коненко І.С., Татарчук О.М., Петішко О.П., Сімонова О.В., Шевцова О.М.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Актуальність. Механізми функціональної взаємодії шлунка та щитоподібної залози (ЩЗ) пояснюються біологічною дією тіреоїдних гормонів. Згідно з європейськими рекомендаціями MAPS II, серед передракових станів виділяють атрофію та кишкову метаплазію (КМ) слизової оболонки шлунка (СОШ). Мета: оцінити структурно-функціональні зміни паренхіми ЩЗ у хворих із передраковими станами шлунка. Матеріали та методи. Дослідження проведено у 44 хворих із передраковими станами шлунка, серед обстежених хворих були 32 (72,7 %) жінки та 12 (27,3 %) чоловіків віком від 33 до 76 років, у середньому (59,7 ± 1,7) року. Верхню ендоскопію проводили з використанням системи EVIS EXERA III із гастроскопом Olympus 190 (Японія). За результатами ендоскопічного дослідження пацієнти були розподілені на групи: І група — 11 хворих з атрофією СОШ без КМ; ІІ група — 13 пацієнтів з атрофією СОШ з КМ, обмеженою антральним відділом або тілом шлунка; ІІІ група — 8 осіб з дифузною КМ на фоні атрофії СОШ. Групи були репрезентативними за віком та статтю. Всім обстеженим проводилось сонологічне дослідження ЩЗ на ультразвуковому сканері Toshiba Xario (Японія) з використанням мультичастотного лінійного трансдюсера з частотою 5–12 МГц. Для оцінки функціонального стану ЩЗ в сироватці крові визначали рівень тиреоглобуліну та тиреотропного гормону імуноферментним методом. Результати. Встановлено суттєве збільшення частоти дифузних та вогнищевих змін в ЩЗ у пацієнтів з дифузним поширенням КМ у шлунку (p < 0,05), що підтверджено кореляційним зв’язком частоти КМ тіла й антрального відділу шлунка з наявністю вузлів у ЩЗ (r = 0,44, p = 0,003 і r = 0,40, p = 0,006 відповідно). Водночас збільшення частоти вогнищевих гіперплазій СОШ асоціювалося з нерівністю контурів ЩЗ (r = 0,41, p = 0,03) та збільшенням щільності капсули ЩЗ (r = 0,49, p = 0,04), що є ознаками хронічного запального процесу. Поширення КМ СОШ супроводжувалось збільшенням рівня тиреоглобуліну у понад 3 рази (р = 0,0134). При цьому вміст тиреотропного гормону вірогідно знижувався у міру поглиблення перебудовних змін СОШ (р = 0,0474), а встановлений кореляційний зв’язок рівня цього гормону з КМ в тілі шлунка (r = –0,46, р < 0,05) свідчить про необхідність подальшого вивчення ролі гормонів ЩЗ у розвитку передракових станів шлунка. Висновки. У хворих на передракові стани шлунка спостерігається висока частота структурних змін паренхіми ЩЗ (81,8 %) як дифузного (75,0 %), так і вогнищевого (43,2 %) характеру. Поширення КМ в СОШ корелює зі структурними змінами паренхими ЩЗ, що супроводжується вірогідним збільшенням вмісту тиреоглобуліну та зниженням рівня тиреотропного гормону в сироватці крові. Частота структурних змін ЩЗ збільшується у міру поглиблення перебудовних змін шлунка, що підтверджується позитивним кореляційним зв’язком між змінами структури ЩЗ і наявністю ксантом СОШ, що є маркерами передракових станів СОШ (r = 0,52, p = 0,03).
Актуальность. Механизмы функционального взаимодействия желудка и щитовидной железы (ЩЖ) базируются на биологическом действии тиреоидных гормонов. Согласно европейским рекомендациям MAPS II, к предраковым состояниям желудка относятся атрофия и кишечная метаплазия (КМ) слизистой оболочки желудка (СОЖ). Цель: оценить структурно-функциональные изменения паренхимы ЩЖ у больных с предраковыми состояниями желудка. Материалы и методы. Исследование проведено у 44 больных с предраковыми состояниями желудка. Среди обследованных больных было 32 (72,7 %) женщины и 12 (27,3 %) мужчин в возрасте от 33 до 76 лет, в среднем (59,7 ± 1,7) года. Верхнюю эндоскопию выполняли с использованием системы EVIS EXERA III с гастроскопом Olympus 190 (Япония). По результатам эндоскопического исследования пациенты были распределены на группы: I группа — 11 больных с атрофией СОЖ без КМ; II группа — 13 пациентов с атрофией СОЖ с КМ, ограниченной антральными отделом или телом желудка; III группа — 8 человек с диффузной КМ на фоне атрофии СОЖ. Группы были репрезентативны по возрасту и полу. Всем обследованным проводилось сонологическое исследование ЩЖ на ультразвуковом сканере Toshiba Xario (Япония) с использованием мультичастотного линейного трансдюсера с частотой 5–12 МГц. Для оценки функционального состояния ЩЖ в сыворотке крови определяли уровень тиреоглобулина и тиреотропного гормона иммуноферментным методом. Результаты. Установлено существенное увеличение частоты диффузных и очаговых изменений в ЩЖ у пациентов с диффузным распространением КМ в желудке (p < 0,05), что подтверждено корреляционной связью частоты КМ тела и антрального отдела желудка с наличием узлов в ЩЖ (r = 0,44, p = 0,003 и r = 0,40, p = 0,006 соответственно). В то же время увеличение частоты очаговых гиперплазий СОЖ ассоциировалось с неровностью контуров ЩЖ (r = 0,41, p = 0,03) и увеличением плотности капсулы ЩЖ (r = 0,49, p = 0,04), что является признаками хронического воспалительного процесса. Распространение КМ сопровождалось увеличением уровня тиреоглобулина в более чем 3 раза (р = 0,0134). При этом содержание тиреотропного гормона достоверно снижалось по мере углубления перестроечных изменений СОЖ (р = 0,0474), а установленная корреляционная связь уровня этого гормона с наличием КМ в теле желудка (r = –0,46, р < 0,05) свидетельствует о необходимости дальнейшего изучения роли гормонов ЩЖ в развитии предраковых состояний желудка. Выводы. У больных с предраковыми состояниями желудка наблюдается высокая частота структурных изменений паренхимы ЩЖ (81,8 %) как диффузного (75,0 %), так и очагового (43,2 %) характера. Распространение КМ СОЖ коррелирует со структурными изменениями паренхимы ЩЖ, что сопровождается достоверным увеличением содержания тиреоглобулина и снижением уровня тиреотропного гормона в сыворотке крови. Частота структурных изменений ЩЖ увеличивается по мере углубления перестроечных изменений желудка, что подтверждается положительной корреляционной связью между изменениями структуры ЩЖ и наличием ксантом СОЖ, которые являются маркерами предраковых состояний СОЖ (r = 0,52, p = 0,03).
Background. The mechanisms of the functional interaction of the stomach and thyroid gland are based on the biological action of thyroid hormones. According to the European guidelines MAPS II, precancerous conditions of the stomach include atrophy and intestinal metaplasia of the gastric mucosa. The purpose of the work is to evaluate the structural and functional changes in the thyroid parenchyma in patients with precancerous conditions of the stomach. Materials and methods. The study was conducted in 44 patients with precancerous conditions of the stomach: 32 (72.7 %) women and 12 (27.3 %) men aged 33 to 76 years, on average (59.7 ± 1.7) years. Upper endoscopy was performed using the EVIS EXERA III system with an Olympus 190 gastroscope (Japan). According to the results of endoscopic examination, patients were divided into groups: group I — 11 people with atrophy of the gastric mucosa without intestinal metaplasia, group II — 13 individuals with atrophy of the gastric mucosa with intestinal metaplasia, limited by the antrum or body of the stomach, group III — 8 patients with diffuse intestinal metaplasia on the background of the gastric mucosa atrophy. The groups were representative by age and gender. All examined patients underwent a sonological examination of the thyroid gland with the ultrasound scanner Toshiba Xario (Japan) using a multi-frequency linear transducer with a frequency of 5–12 MHz. To assess the functional state of the thyroid gland, the levels of thyroglobulin and thyroid-stimulating hormone in the blood serum were determined by the enzyme immunoassay. Results. A significant increase in the frequency of diffuse and focal changes in the thyroid gland was found in patients with diffuse spread of intestinal metaplasia in the stomach (p < 0.05), which is confirmed by a correlation between the frequency of intestinal metaplasia of the body and antrum of the stomach with the presence of thyroid nodules (r = 0.44, p = 0.003; and r = 0.40, p = 0.006, respectively). At the same time, an increase in the frequency of focal hyperplasia of the gastric mucosa was associated with irregular contours of the thyroid gland (r = 0.41, p = 0.03) and an increase in the density of the thyroid capsule (r = 0.49, p = 0.04) that were the signs of a chronic inflammatory process. The spread of gastric intestinal metaplasia was accompanied by an increase in serum thyroglobulin by more than 3 times (p = 0.0134). Moreover, the level of thyroid-stimulating hormone significantly decreased as the precancerous changes in the gastric mucosa worsened (p = 0.0474), and the correlation between the level of this hormone and the presence of intestinal metaplasia in the stomach body (r = –0.46, p < 0.05) indicates the need for further study of the role of thyroid hormones in the development of precancerous conditions of the stomach. Conclusions. Patients with precancerous conditions of the stomach have a high frequency of structural changes in the thyroid parenchyma (81.8 %) of both diffuse (75.0 % of cases) and focal (43.2 %) nature. The spread of intestinal metaplasia in the gastric mucosa correlates with structural changes in the thyroid parenchyma, which is accompanied by a significant increase in thyroglobulin and a decrease in thyroid-stimulating hormone level in the blood serum. The frequency of structural changes in the thyroid gland increases with the development of precancerous changes in the stomach that is confirmed by a positive correlation between changes in the structure of the thyroid gland and the presence of xanthomas of the gastric mucosa, which are markers of precancerous conditions of the gastric mucosa (r = 0.52, p = 0.03).
передраковий стан; шлунок; щитоподібна залоза
предраковое состояние; желудок; щитовидная железа
precancerous condition; stomach; thyroid gland
Вступ
Матеріали та методи
Результати
Обговорення
Висновки
- Сорокман Т.В., Хлуновська Л.Ю., Швигар Л.В., Андрійчук Д.Р., Марчук Ю.Ф. Захворювання органів шлунково-кишкового тракту при супутній патології щитоподібної залози (огляд літератури). Здоровье ребенка. 2019. Т. 14. № 1. С. 2-9.
- Goemann I.M., Romitti M., Meyer E.L.S., Wajner S.M., Maia A.L. Role of thyroid hormones in the neoplastic process: an overview. Endocr. Relat. Cancer. 2017. Vol. 24(11). P. R367-R385.
- Schubert M.L. Functional anatomy and physiology of gastric secretion. Curr. Opin. Gastroenterol. 2015. Vol. 31(6). P. 479-485.
- Becker H.D. Calcitonin, gastrin and gastric secretion. Z. Gastroenterol. Verh. 1976. № 10. P. 16-22.
- Zbigniew S. Role of iodine in metabolism. Recent. Pat. Endocr. Metab. Immune Drug Discov. 2017. Vol. 10(2). P. 123-126.
- Castoro C., Le Moli R., Arpi M.L. et al. Association of autoimmune thyroid diseases, chronic atrophic gastritis and gastric carcinoid: experience from a single institution. J. Endocrinol. Invest. 2016. Vol. 9(7). P. 779-784.
- Rodriguez-Castro K.I., Franceschi M., Miraglia C. et al. Autoimmune diseases in autoimmune atrophic gastritis. Acta Biomed. 2018. Vol. 89(8-S). P. 100-103.
- Zimmermann M.B., Boelaert K. Iodine deficiency and thyroid disorders. Lancet Diabetes Endocrinol. 2015. Vol. 3(4). P. 286-295.
- Ткаченко В.І., Максимець Я.А. Фактори ризику виникнення та прогресування автоімунних захворювань щитоподібної залози: систематичний аналіз даних за останнє 10-річчя. Семейная медицина. 2017. № 5(73). С. 20-26.
- Benvenga S., Elia G., Ragusa F. et al. Endocrine disruptors and thyroid autoimmunity. Best Pract. Res. Clin. Endocrinol. Metab. 2020. P. 101377.
- Ткаченко В.І., Максимець Я.А., Видиборець Н.В., Коваленко О.Ф. Аналіз поширеності тиреоїдної патології та захворюваності на неї серед населення Київської області та України за 2007–2017 рр. Міжнародний ендокринологічний журнал. 2018. Т. 14. № 3. С. 279-284.
- Новикова В.П., Бубнова Е.А. Хронический гастрит и заболевания щитовидной железы у детей. Детская медицина Северо-Запада. 2012. Т. 3. № 1. С. 75-84.
- Липовский С.М. Эндокринные железы и желудок. М.: Медицина, 1969. 169 с.
- Мосин В.И. Щитовидная железа и желудок. Клиническая медицина. 1973. Т. 51. № 1. С. 15-20.
- Айер Н.Г., Шаха А.Р. Управление узлами щитовидной железы и хирургическое лечение дифференцированного рака щитовидной железы. Clin. Oncol. R. Coll. Radiol. 2010. № 22. P. 405-412.
- Шустов С.Б., Халимов Ю.Ш., Салухов В.В., Труфанов Г.Е. Функциональная и топическая диагностика в эндокринологии. Руководство для врачей, 3-е изд. М.: Геотар-Медицина, 2017. 266 с.
- Pimentel-Nunes P., Libânio D., Marcos-Pinto R. et al. Management of epithelial precancerous conditions and lesions in the stomach (MAPS II): European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE), European Helicobacter and Microbiota Study Group (EHMSG), European Society of Pathology (ESP), and Sociedade Portuguesa de Endoscopia Digestiva (SPED) guideline update 2019. Endoscopy. 2019. Vol. 51(4). P. 365-388.