Резюме
Актуальність. Остеопоротичні переломи (ОПП) стегнової кістки є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки пов’язані зі збільшенням рівня інвалідності та смертності в осіб старших вікових груп. Оцінка їх ризику є необхідною для своєчасної профілактики вищезазначених переломів. Мета: вивчити показники 10-річного ризику основних ОПП та переломів стегнової кістки у хворих із переломом стегнової кістки за допомогою української версії опитувальника FRAX. Матеріали та методи. Нами обстежено 120 осіб (86 жінок та 34 чоловіки) віком 50–90 років (середній вік — 74,0 ± 8,5 року), які були госпіталізовані в травматологічне відділення з приводу перелому проксимального відділу стегнової кістки. 10-річний ризик ОПП і переломів стегнової кістки обчислювали за допомогою української версії FRAX без показників двофотонної рентгенівської абсорбціометрії двічі: з урахуванням та без урахування перелому, із приводу якого пацієнт був госпіталізований. Також розраховували відсоток осіб, які на момент перелому (до його настання) за результатами FRAX потребували додаткового обстеження чи лікування без оцінки показників двофотонної рентгенівської абсорбціометрії згідно з рекомендованими межами втручання для української версії FRAX та сучасними американськими рекомендаціями. Результати. У 74 % жінок та 79 % чоловіків встановлені попередні переломи різної локалізації, серед них ОПП — у 83 % жінок та 63 % чоловіків. Крім того, більше 50 % обстежених пацієнтів мали обтяжений сімейний анамнез щодо перелому стегнової кістки. Середні показники FRAX вірогідно зростали з віком, більшою мірою в жінок, порівняно з відповідними показниками в чоловіків. Крім того, вікасоційоване збільшення 10-річного ризику переломів у чоловіків і жінок було більшою мірою виражене щодо переломів стегнової кістки порівняно з ОПП. Аналіз потреби в додатковому обстеженні чи лікуванні на основі показника 10-річного ризику ОПП до настання перелому стегнової кістки встановив, що 46,5 % жінок потребували комплексного антиостеопоротичного лікування з призначенням не тільки препаратів кальцію та вітаміну D, але й із застосуванням антирезорбентів ще до настання перелому, 36,5 % — потребували додаткового обстеження. Висновки. Більшість осіб із переломом стегнової кістки мають в анамнезі попередні остеопоротичні переломи й обтяжений сімейний анамнез щодо перелому даної локалізації. За даними української версії FRAX, 83 % жінок із переломом стегнової кістки ще до його настання потребують додаткового обстеження та лікування, тому своєчасна оцінка ризику ОПП та переломів стегнової кістки повинна більш широко впроваджуватись у клінічну практику.
Актуальность. Остеопоротические переломы (ОПП) бедренной кости являются важной медико-социальной проблемой, поскольку связаны с увеличением уровня инвалидности и смертности у лиц старших возрастных групп. Оценка их риска является необходимой для своевременной профилактики этих переломов. Цель: изучить показатели 10-летнего риска основных ОПП и переломов бедренной кости у пациентов с переломом бедренной кости с помощью украинской версии опросника FRAX. Материалы и методы. Нами обследованы 120 лиц (86 женщин и 34 мужчины) в возрасте 50–90 лет (средний возраст — 74,0 ± 8,5 года), которые были госпитализированы в травматологическое отделение по поводу перелома проксимального отдела бедренной кости. 10-летний риск ОПП и переломов бедренной кости рассчитывали с помощью украинской версии FRAX без показателей двухфотонной рентгеновской денситометрии дважды: с учетом и без учета перелома, по поводу которого пациент был госпитализирован. Также рассчитывали процент лиц, которые на момент перелома (до его наступления) по результатам FRAX требовали дополнительного обследования или лечения без оценки показателей двухфотонной рентгеновской денситометрии согласно рекомендованным порогам вмешательств украинской версии FRAX и современным американским рекомендациям. Результаты. У 74 % женщин и 79 % мужчин подтверждены переломы различной локализации в анамнезе, в том числе ОПП — у 83 % женщин и 63 % мужчин. Кроме того, более 50 % пациентов имели отягощенный семейный анамнез перелома бедренной кости. Средние показатели FRAX достоверно увеличивались с возрастом, в большей степени у женщин, по сравнению с соответствующими показателями у мужчин. Кроме того, возрастассоциированное увеличение 10-летнего риска переломов у мужчин и женщин было в большей степени выражено относительно переломов бедренной кости по сравнению с ОПП. Анализ потребности в дополнительном обследовании или лечении на основании показателя 10-летнего риска ОПП до наступления перелома бедренной кости установил, что 46,5 % женщин нуждались в комплексном антиостеопоротическом лечении с назначением не только препаратов кальция и витамина D, но и с применением антирезорбентов еще до наступления перелома, 36,5 % — нуждались в дополнительном обследовании. Выводы. Большинство лиц с переломом бедренной кости имеют в анамнезе другие остеопоротические переломы и отягощенный семейный анамнез перелома данной локализации. По данным украинской версии FRAX, 83 % женщин с переломом бедренной кости еще до его наступления требуют дополнительного обследования и лечения, поэтому своевременная оценка риска ОПП и переломов бедренной кости должна более широко внедряться в клиническую практику.
Background. Osteoporotic hip fractures are an important medical and social problem, as they are associated with increased disability and mortality in the elderly. Assessment of their risk is necessary for the timely prevention of these fractures. The purpose is to study the indexes of the 10-year risk of major osteoporotic fractures (MOF) and hip fractures in patients with hip fractures using the Ukrainian version of the Fracture Risk Assessment Tool (FRAX). Materials and methods. We examined 120 subjects (86 women and 34 men) aged 50–90 years (mean age 74.0 ± 8.5 years), who were hospitalized in the trauma department with a proximal femoral fracture. The 10-year risk of MOF (FRAX-MOF) and hip fracture (FRAX-HF) were calculated using the Ukrainian version of FRAX without dual-energy X-ray absorptiometry (DXA) twice: excluding or including current hip fracture. We also calculated the percentage of subjects who at the time of fracture (before it occurred) based on the results of FRAX required additional examination or treatment without assessment of DXA indexes according to the recommended intervention thresholds for the Ukrainian version of FRAX and current American guidelines. Results. 74 % of women and 79 % of men had previous fractures of different localization, among them MOF were revealed in 83 % of women and 63 % of men. Additionally, more than 50 % of the subjects had a family history of hip fracture. The average FRAX values increased significantly with age, to a greater extent in women compared to the corresponding indexes in men. Besides, the age-associated 10-year increase in fracture risk in men and women was more pronounced for hip fractures compared to MOF. Analysis of the need for additional examination or treatment based on 10-years risk of MOF before the hip fracture occurred has shown that 46.5 % of women required a comprehensive antiosteoporotic treatment with administration of not only calcium and vitamin D preparations, but also with the use of antiresorptive drugs before fracture occurred, 36.5 % — required additional examination. Conclusions. Most subjects with hip fracture have a history of osteoporotic fractures and a family history of hip fractures. According to the Ukrainian version of FRAX, 83 % of women with hip fracture need additional examination and treatment before it occurs; so, timely risk assessment of MOF and hip fractures should be more widely implemented in clinical practice.
Вступ
Переломи стегнової кістки є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки пов’язані зі збільшенням рівня інвалідності та смертності. За даними різних дослідників, їх частка в структурі травм опорно-рухового апарату становить 15–45 %, причому переломи проксимальних відділів стегнової кістки — 50–55 %. Частота останніх прогресивно збільшується з віком, більшою мірою в жінок, і пов’язана з розвитком системного остеопорозу [1–3]. В осіб молодого віку переломи даної локалізації зустрічаються досить рідко і пов’язані в основному з травмою [3, 4].
Останнім часом в українському дослідженні STOP (Система реєсТрації Остеопоротичних Переломів) при співпраці Української асоціації остеопорозу та Асоціації травматологів-ортопедів України вивчено [5] частоту переломів стегнової кістки в українських чоловіків і жінок, що стало підґрунтям для розробки української версії опитувальника FRAX (Fracture Risk Assessment Tool). На сьогодні алгоритм FRAX широко використовується у світі для оцінки 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів (переломи тіл хребців, кісток передпліччя, плечової та стегнової кісток) та переломів стегнової кістки [6–8] і включений у численні рекомендації щодо менеджменту хворих з остеопорозом [9, 10].
Своєчасна оцінка ризику переломів стегнової кістки є необхідною для ефективної первинної профілактики вищезазначених переломів [11–13]. Проте інформативність української версії опитувальника FRAX для оцінки ризику переломів стегнової кістки раніше не досліджувалась. Останнім часом з’явились межі втручання щодо додаткового обстеження та лікування осіб віком 40–90 років згідно з визначенням 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів за українською версією опитувальника FRAX [14], тому оцінка їх використання у хворих із переломами стегнової кістки є також актуальною.
Мета: вивчити показники 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки у хворих із переломом стегнової кістки за допомогою української версії FRAX.
Матеріали та методи
В одномоментному дослідженні на базі комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» нами обстежено 120 осіб (86 жінок та 34 чоловіки) віком 50–90 років (середній вік — 74,0 ± 8,5 року), які були госпіталізовані в травматологічне відділення з приводу перелому проксимального відділу стегнової кістки. Дане дослідження затверджене комітетом із питань етики ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (29.01.2015, протокол № 1), усі обстежені пацієнти підписали інформовану згоду на участь у даному дослідженні, обстеженні та лікуванні.
Для подальшого аналізу всі обстежені були розподілені на дві групи залежно від статі. Основні антропометричні параметри (зріст та маса тіла) вимірювали за допомогою рутинних методів й обчислювали індекс маси тіла за загальноприйнятою формулою. Їх середні параметри становили в чоловіків відповідно 168,7 ± ± 5,7 см; 80,2 ± 7,3 кг та 28,2 ± 2,9 ум.од., у жінок — 160,3 ± 6,7 см; 76,6 ± 10,6 кг та 30,0 ± 4,7 ум.од. Усі обстежені жінки перебували в постменопаузальному періоді (середня тривалість — 24,4 ± 7,5 року), середній вік менопаузи становив відповідно 51,6 ± 1,3 року.
Десятирічний ризик основних остеопоротичних переломів (FRAX-ОПП) і переломів стегнової кістки (FRAX-СК) обчислювали за допомогою української версії алгоритму FRAX [5] на офіційному його інтернет-ресурсі (https://www.sheffield.ac.uk/FRAX) без показників двофотонної рентгенівської денситометрії (ДРА) двічі: з урахуванням та без урахування перелому, із приводу якого пацієнт був госпіталізований. При подальшому аналізі в жінок розраховували відсоток осіб, які на момент перелому (до його настання) за результатами FRAX потребували дообстеження чи лікування без оцінки показників ДРА згідно з рекомендованими межами втручання для української версії FRAX [14]. Для аналізу виділили 3 підгрупи: 1) особи, які не потребували ні дообстеження, ні лікування; 2) особи, які потребували дообстеження на ДРА з метою визначення тактики подальшого ведення; 3) жінки, які потребували антиостеопоротичного лікування ще до настання перелому навіть без визначення показників мінеральної щільності кісткової тканини. Крім того, проводили оцінку потреби в лікуванні згідно із сучасними американськими рекомендаціями [10], використовуючи критерій FRAX-СК ≥ 3 % як межу для початку антиостеопоротичної терапії.
Статистичний аналіз отриманих результатів проводили з використанням програми Statistica 10.0. Перевірку вибірки на відповідність закону нормального розподілу здійснювали за допомогою критерію Колмогорова — Смірнова. Оскільки отримані результати виявляли різний характер розподілу, результати наведені у вигляді середніх значень та їх стандартних відхилень (M ± SD) (за умов відповідності закону нормального розподілу показників) і медіани й нижнього та верхнього квартилів (Ме [25Q–75Q]) при його невідповідності. Порівняння показників двох незалежних вибірок проводили з використанням критерію Стьюдента (t) для незалежних вибірок чи тесту Манна — Уїтні (за умов відповідності чи невідповідності закону нормального розподілу). Відмінності показників вважали вірогідними за умови р < 0,05.
Результати
У 74 % жінок та 79 % чоловіків при опитуванні встановлені попередні переломи, при цьому остеопоротичні переломи (переломи тіл хребців, кісток передпліччя, плечової та стегнової кісток) виявлено в 63 % жінок та в 50 % чоловіків. Частка основних остеопоротичних переломів у загальній структурі переломів становила відповідно 83 % у жінок та 63 % у чоловіків. Одна жінка (1,6 %) та один чоловік (3,7 %) мали декілька переломів в анамнезі. 5 % жінок мали попередні переломи стегнової кістки, які трапились більше 10 років тому. Переломи променевої кістки зареєстровані в 39 % жінок та 18 % чоловіків, переломи тіл хребців — у 26 % жінок та 18 % чоловіків. Переломи плечової кістки були зареєстровані в 12 % жінок та 25 % чоловіків.
Також у хворих із переломами стегнової кістки зареєстровані й інші переломи в анамнезі. У 7 % жінок та 25 % чоловіків — переломи кісток гомілки, у 3 % обох груп — переломи кісток таза, в 11 % чоловіків — переломи кистей чи стоп та у 8 % жінок — переломи ребер.
У 17,2 % жінок перелом стегнової кістки, через який пацієнтки були госпіталізовані й обстежені, трапився протягом 5 років після попереднього перелому, у 32,8 % — у термін від 5 до 10 років, у решти 50 % — більше 10 років після попереднього перелому. Відповідні показники в чоловіків становили 22,2, 44,5 та 33,3 %.
Переломи стегнової кістки в найближчих родичів мали 50,0 % чоловіків та 53,5 % жінок, а частка близьких родичів із переломами різної локалізації становила відповідно 79,4 і 72,1 %.
Прийом глюкокортикоїдів відмітили 12,8 % жінок та 2,9 % чоловіків, зокрема й з приводу ревматоїдного артриту (1,2 % жінок).
35,3 % чоловіків та 8,1 % жінок відмітили факт паління на момент перелому, а 29,4 % чоловіків та 2,3 % жінок приймали алкоголь у дозі 3 одиниці або більше на добу.
Наявність причин вторинного остеопорозу, вказаних в опитувальнику FRAX (I тип цукрового діабету, недосконалий остеогенез, тривалий гіпертиреоз, гіпогонадизм чи передчасна менопауза, хронічне недоїдання, синдроми мальабсорбції та хронічні захворювання печінки), не підтверджена в жодного обстеженого хворого.
При аналізі показників 10-річного ризику як основних остеопоротичних переломів, так і переломів стегнової кістки встановлені вірогідно їх більші параметри в жінок порівняно з відповідними показниками в чоловіків (табл. 1, рис. 1). Крім того, у жінок відмічена більша їх варіабельність.
Середні показники FRAX вірогідно зростали з віком, більшою мірою в жінок. Так, якщо показник FRAX-ОПП був приблизно однаковим в осіб обох статей у віці 50–59 років і становив у чоловіків 7,7 %, а в жінок — 7,2 %, то у віці 80–90 років він становив у чоловіків лише 8,5 %, а в жінок — 15 % (табл. 2). Крім того, вікасоційоване збільшення 10-річного ризику переломів у чоловіків і жінок було більшою мірою виражене щодо переломів стегнової кістки порівняно з основними остеопоротичними переломами.
З урахуванням перелому стегнової кістки, у зв’язку з яким хворі були госпіталізовані, при розрахунку 10-річного ризику остеопоротичних переломів спостерігалось вірогідне зростання ризику як у чоловіків, так і в жінок (табл. 3).
При аналізі потреби в додатковому обстеженні за допомогою ДРА чи при антиостеопоротичному лікуванні хворих на основі показника FRAX-ОПП до настання перелому стегнової кістки нами встановлено, що 46,5 % жінок потребували комплексного лікування з призначенням не тільки препаратів кальцію та вітаміну D ще до настання перелому, 36,5 % — потребували додаткового обстеження і лише 17 % — не потребували ні обстеження, ні лікування.
При використанні меж втручання 10-річного ризику переломів стегнової кістки, рекомендованих американським керівництвом для менеджменту пацієнтів з остеопорозом [10], встановлено, що в 64 % жінок (у 32 % осіб без переломів та в 75 % обстежених із переломами в анамнезі) та 26 % чоловіків (лише у 33 % із переломами в анамнезі) показники FRAX-СК без урахування перелому, з приводу якого пацієнти були госпіталізовані й обстежені, перевищували межу, вище якої необхідно розпочинати лікування остеопорозу (FRAX-СК ≥ 3 %).
Обговорення
Остеопоротичні переломи стегнової кістки є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки пов’язані зі збільшенням рівня інвалідності та смертності в осіб старших вікових груп. Оцінка їх ризику є необхідною для своєчасної профілактики вищезазначених переломів.
На сьогодні для оцінки ризику основних остеопоротичних переломів загалом і переломів стегнової кістки зокрема широко використовують опитувальник FRAX. Українська версія опитувальника була презентована у 2016 році [5], а у 2019 році були опубліковані межі втручання щодо додаткового обстеження та лікування осіб віком 40–90 років [14]. Проте вивчення її інформативності у хворих із переломами стегнової кістки раніше не проводилось, що й стало підставою для проведення даного дослідження, метою якого було вивчення показників 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки у хворих із переломом стегнової кістки за допомогою української версії FRAX.
Нами підтверджено вікасоційоване збільшення показників FRAX, більшою мірою в жінок порівняно з відповідними показниками в чоловіків. Крім того, воно було більшою мірою виражене щодо переломів стегнової кістки порівняно з ОПП.
Слід зазначити, що попередні переломи різної локалізації були виявлені в 77 % жінок та 61 % чоловіків, серед них ОПП — у 81 % жінок та 63 % чоловіків. Більше половини обстежених пацієнтів мали обтяжений сімейний анамнез перелому стегнової кістки.
Аналіз потреби в додатковому обстеженні чи лікуванні на основі показника FRAX-ОПП встановив, що ще до настання перелому 83 % жінок потребували додаткового обстеження та лікування, 46,5 % потребували комплексного антиостеопоротичного лікування з призначенням не тільки препаратів кальцію та вітаміну D, але й із застосуванням антирезорбентів.
На відміну від цього, використання меж втручання 10-річного ризику переломів стегнової кістки, рекомендованих американським керівництвом для менеджменту пацієнтів з остеопорозом, демонструвало вищу потребу в проведенні лікування (у 64 % жінок), що, очевидно, пов’язане з використанням саме оцінок FRAX-СК, а не FRAX-ОПП. Вищезазначене обґрунтовує необхідність розробки меж втручання не тільки з використанням показника FRAX-ОПП, але й FRAX-СК для більш точних оцінок ймовірності переломів стегнової кістки в українській популяції.
Як зазначалось вище, своєчасна оцінка ризику ОПП та переломів стегнової кістки є надзвичайно важливою для профілактики вищезазначених переломів. Сучасні скринінгові стратегії, зокрема й з використанням опитувальника FRAX, дозволяють виділили групи високого ризику щодо остеопоротичних переломів і своєчасно залучити пацієнтів до програм ефективної профілактики остеопорозу та його ускладнень [15–19]. Так, у дослідженні SCOOP (Screening for Osteoporosis in Older Women for the Prevention of Fracture) [15, 16], проведеному у Великобританії за участі 12 483 осіб віком 70–85 років, доведена ефективність використання FRAX для профілактики ризику остеопоротичних переломів. У групі жінок, які за показниками FRAX перебували в зоні високого ризику (14,4 %), призначали належне антиостеопоротичне лікування на тлі достатнього надходження кальцію та вітаміну D, що призвело до зменшення ризику перелому стегнової кістки на 28 % порівняно з контрольною групою. Автори також зазначають, що найбільш важливими факторами, що визначали даний ризик, були остеопоротичні переломи в анамнезі та сімейний анамнез перелому стегнової кістки. Таким чином, використання FRAX із виділенням груп високого ризику остеопоротичних переломів підтвердило свою ефективність у профілактиці остеопоротичних переломів.
Дане дослідження містить низку обмежень, а саме одномоментний дизайн, невелику кількість обстежених й використання показника FRAX-ОПП для ви-значення потреби в антиостеопоротичному лікуванні. Проведення лонгітудинального багатоцентрового дослідження з використанням показників FRAX-ОПП та FRAX-СК української версії опитувальника FRAX у майбутньому дозволить більш чітко визначити ризик переломів стегнової кістки в осіб старших вікових груп.
Висновки
Більшість (83 % жінок та 63 % чоловіків) осіб із переломом стегнової кістки мають в анамнезі попередні остеопоротичні переломи й обтяжений сімейний анамнез щодо перелому даної локалізації. За даними української версії FRAX, 83 % жінок із переломом стегнової кістки ще до його настання потребують додаткового обстеження та лікування, тому своєчасна оцінка ризику остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки повинна більш широко впроваджуватись у клінічну практику.
Конфлікт інтересів та фінансова підтримка. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та будь-якої фінансової підтримки при підготовці даної статті.
Інформація про внесок кожного автора в підготовку статті: О.Б. Зубач — концепція і дизайн роботи, набір матеріалу, написання тексту статті; Н.В. Григор’є-ва — аналіз отриманого матеріалу, корекція тексту статті.
Список литературы
1. Ершова О.Б., Синицына О.С., Белова К.Ю., Ганерт О.А., Романова М.А., Белов М.В. Эпидемиология переломов проксимального отдела бедренной кости. Фарматека. 2012. 2. С. 10-16.
2. Лоскутов А.Е., Дегтярь А.В. Эндопротезирование больных пожилого возраста с медиальными переломами шейки бедренной кости и их последствиями. Проблеми остеології. 2011. 14(1). С. 35-39. http://nbuv.gov.ua/UJRN/prost_2011_14_1_8.
3. Климовицкий В.Г., Канзюба М.А., Канзюба А.И., Хачатрян С.С. Особенности остеосинтеза переломов шейки бедренной кости в молодом возрасте. Літопис травматології та ортопедії. 2013. 3–4. С. 58-60. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2013_3-4_18.
4. Ramponi D.R., Kaufmann J., Drahnak G. Hip Fractures. Adv. Emerg. Nurs. J. 2018. 40(1). Р. 8-15. doi: 10.1097/TME.0000000000000180.
5. Povoroznyuk V.V., Grygorieva N.V., Kanis J.A. et al. Epidemiology of hip fracture and the development of FRAX in Ukraine. Archive of Osteoporosis. 2017. 12(1). Р. 53. doi: 10.1007/s11657-017-0343-2.
6. Kanis J.A., Johnell O., Oden A., Johansson H., McCloskey E. FRAX™ and the assessment of fracture probability in men and women from the UK. Osteoporosis International. 2008. 19. Р. 385-387.
7. Kanis J.A., Hans D., Cooper C. et al., and the Task Force of the FRAX Initiative. Interpretation and use of FRAX in clinical practice. Osteoporosis International. 2011. 22. Р. 395-411.
8. Kanis J.A., Harvey N.C., Johansson H. et al. A decade of FRAX: how has it changed the management of osteoporosis? Aging Clinical and Experimental Research. 2020. 32(2). Р. 187-196. doi: 10.1007/s40520-019-01432-y.
9. Kanis J.A., Cooper C., Rizzoli R., Reginster J.-Y. Scientific Advisory Board of the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis (ESCEO) and the Committees of Scientific Advisors and National Societies of the International Osteoporosis Foundation (IOF). European guidance for the diagnosis and management of osteoporosis in postmenopausal women. Osteoporos Int. 2019. 30(1). Р. 3-44. doi: 10.1007/s00198-018-4704-5.
10. Cosman F., deBeur S.J., LeBoff M.S. et al. Clinician’s guide to prevention and treatment of osteoporosis. Osteoporos. Int. 2014. 25(10). Р. 2359-2381. doi: 10.1007/s00198-014-2794-2.
11. LeBlanc K.E., Muncie H.L. Jr, LeBlanc L.L. Hip fracture: diagnosis, treatment, and secondary prevention. Am. Fam. Physician. 2014. 89(12). Р. 945-951.
12. Veronese N., Maggi S. Epidemiology and social costs of hip fracture. Injury. 2018. 49(8). Р. 1458-1460. doi: 10.1016/j.injury.2018.04.015.
13. Kanis J.A., Oden A., McCloskey E.V., Johansson H.D., Wahl A., Cooper C. A systematic review of hip fracture incidence and probability of fracture worldwide. Osteoporosis International. 2012. 23(9). Р. 2239-2256.
14. Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В., Kanis J.A. та ін. Українська версія FRAX: критерії діагностики й лікування остеопорозу. Біль. Суглоби. Хребет. 2019. 9(4). С. 9-16. doi: 10.22141/2224-1507.9.4.2019.191921.
15. McCloskey E., Johansson H., Harvey N.C. et al. SCOOP Study Team. Management of Patients With High Baseline Hip Fracture Risk by FRAX Reduces Hip Fractures-A Post Hoc Analysis of the SCOOP Study. J. Bone Miner. Res. 2018. 33(6). Р. 1020-1026. doi: 10.1002/jbmr.3411.
16. Shepstone L., Fordham R., Lenaghan E. et al. A pragmatic randomized controlled trial of the effectiveness and cost-effectiveness of screening older women for the prevention of fractures: rationale, design and methods for the SCOOP study. Osteoporosis International. 2012. 23(10). Р. 2507-2515.
17. Harvey N.C., McCloskey E.V., Mitchell P.J. et al. Mind the (treatment) gap: a global perspective on current and future strategies for prevention of fragility fractures. Osteoporosis International. 2017. 28(5). Р. 1507-1529.
18. Emmett C.L., Redmond N.M., Peters T.J. et al. Accep-tability of screening to prevent osteoporotic fractures: a qualitative study with older women. Fam. Pract. 2012. 29(2). Р. 235-242.
19. Kanis J.A., Cooper C., Rizzoli R. et al. Identification and management of patients at increased risk of osteoporotic fracture: outcomes of an ESCEO expert consensus meeting. Osteoporosis International. 2017. 28(7). Р. 2023-2034.
/9.jpg)
/9_2.jpg)
/10.jpg)