Резюме
Метою роботи був аналіз історії розвитку педіатрії за нумізматичними матеріалами. Галузь історичної науки нумізматика (від лат. numisma — «монета») зародилася в XIX столітті й стала тісно пов’язаною з економікою, політикою, культурою і правом, включає в себе тематичне вивчення монет, медалей і плакет. Найкраще історію педіатрії ілюструють різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія або паранумізматика), а медаль стала прообразом пам’ятної (меморіальної) монети. У даній роботі наведено каталог 116 нумізматичних матеріалів (97 медалей, 11 плакет, 8 монет), у тому числі деяких унікальних, уперше наведених. Є зображення на монетах і медалях міжнародних загальновизнаних символів педіатрії — Гор-па-херда, або Гарпократа (хлопчика, який тримає палець руки біля рота), і більш пізніх (пелікана, який годує кров’ю з розірваних грудей своїх пташенят, та флорентійського сповитого немовляти). У роботі за матеріалами нумізматики відображено етапи вивчення використання лікувальних чинників, є посилання на значні історичні події, згадуються короткі біографії медиків (46 персон), які зробили неоціненний внесок у формування педіатричної науки. На медалях можна зустріти портрети організаторів служби надання медичної допомоги дітям, видних педіатрів і представників вузьких спеціальностей. На превеликий жаль, поки пам’ять про знаменитих лікарів-педіатрів минулого недостатньо відзначено випуском нумізматичної продукції, тому в майбутньому сподіваємося на планомірний підхід до цієї справи, на цілеспрямовану пропаганду досягнень педіатрії засобами нумізматики, яка подає наочний приклад для вивчення історії медицини, сприяє підвищенню рівня освіченості лікарів. Автори розраховують на появу нових цікавих матеріалів таких малих форм образотворчого мистецтва.
Целью работы был анализ истории развития педиатрии по нумизматическим материалам. Отрасль исторической науки нумизматика (от лат. numisma — «монета») зародилась в XIX веке и стала тесно связанной с экономикой, политикой, культурой и правом, включает в себя тематическое изучение монет, медалей и плакет. Лучше всего историю педиатрии иллюстрируют различные формы медальерного изобразительного искусства (экзонумия или паранумизматика), а медаль стала прообразом памятной (мемориальной) монеты. В данной работе представлен каталог 116 нумизматических материалов (97 медалей, 11 плакет, 8 монет), в том числе некоторых уникальных, впервые приведенных. Имеются изображения на монетах и медалях международных общепринятых символов педиатрии — Гор-па-херда, или Гарпократа (мальчика, держащего палец руки у рта), и более поздних (пеликана, кормящего кровью из разорванной груди своих птенцов, и флорентийского запеленатого младенца). В работе по материалам нумизматики отражены этапы изучения использования лечебных факторов, есть ссылки на значительные исторические события, упоминаются краткие биографии медиков (46 персон), внесших неоценимый вклад в формирование педиатрической науки. На медалях можно встретить портреты организаторов службы оказания медицинской помощи детям, видных педиатров и представителей узких специальностей. К большому сожалению, пока память о знаменитых врачах-педиатрах прошлого недостаточно отмечена выпуском нумизматической продукции, поэтому в будущем надеемся на планомерный подход к этому делу, на целенаправленную пропаганду достижений педиатрии средствами нумизматики, которая подает наглядный пример для изучения истории медицины, способствует повышению уровня образованности врачей. Авторы рассчитывают на появление новых интересных материалов таких малых форм изобразительного искусства.
The purpose of the work was to analyze the history of pediatrics development based on numismatic materials. Numismatics (from the Latin numisma — coin), the branch of historical science, originated in the 19th century and became closely related to economics, politics, culture and law, it includes the thematic study of coins, medals and plaques. The history of pediatrics is best illustrated by various forms of medal art (exonumia, or paranumismatics), and the medal became the prototype of a commemorative (memorial) coin. This work presents a catalogue of 116 numismatic materials (97 medals, 11 plaques, 8 coins), including some unique ones that were presented for the first time. There are images on coins and medals of common international symbols of pediatrics — Har-pa-khered, or Harpocrates (a boy holding a finger to his mouth), and later ones (a pelican feeding its chicks by the blood from the torn breast, and a Florentine swaddled baby). The stages of development of the study of using therapeutic factors were reflected in the work on the materials of numismatics, there are references to significant historical events; brief biographies of physicians (46 persons) were mentioned, who made an invaluable contribution to the formation of pediatric science. On the medals, it can be found the portraits of the organizers of the service of providing medical care for children, prominent pediatricians and representatives of narrow specialists. Unfortunately, for now the memory of famous pediatricians of the past is not sufficiently marked by release of numismatic products, therefore, we hope for a systematic approach to this matter in the future, for the purposeful promotion of the achievements of pediatrics by means of numismatics, which provides an visual example for studying the history of medicine, contributes to an increase in the level of doctor’s education. The authors expect to emerge of new interesting materials of such small forms of art.
Вступ
Педіатрія має свою довгу історію розвитку [1, 2]. Ще за часів правління династії Сун у Китаї (960–1279) були лікарі з діагностики захворювань у дітей шляхом огляду та пальпації артеріального пульсу [3]. У Стародавній Індії нібито дітей лікували особливими прийомами [4]. Разом з тим вважається, що поява лікарів, які спеціально займалися медичними проблемами дітей, стала повсюдно спостерігатися в цивілізованих країнах на початку XIX століття [5]. Спочатку було вивчення історії загальної педіатрії, що не включала окремі спеціальності, а вже потім дитячі хвороби сформувались як міждисциплінарна наука [6, 7]. У літературі освітлено історичний розвиток дитячої кардіології [8], ревматології [9], гастроентерології [10], нефрології [11], ендокринології [12, 13], неврології [14, 15], генетики [16].
Однією з форм вивчення історії медицини загалом і зокрема педіатрії є нумізматика. Дефініція слова «нумізматика» походить від латинського numisma — «монета», що означає «звичай, що встановився, громадський порядок, традиція, правова норма». У зв’язку з цим «монета» (одиниця вартості, металевий грошовий знак) стала похідним поняття «повної міри, законної норми». Нумізматика, яка зародилася в XIX столітті, є галуззю історичної науки, пов’язаною з економікою, політикою, культурою і правом [17]. До нумізматичних матеріалів належать монети, медалі й плакети (від франц. «плакета» — «пластинка», «плак» — «тонкий шматочок металу»). Якнайкраще ілюструють історію педіатрії різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія або паранумізматика) [18]. Медаль є прообразом пам’ятної (меморіальної) монети [19].
Окремою складовою наукової нумізматики став її медичний розділ [20, 21], в якому монети, медалі й плакети поділяються за тематикою медичних професій, у тому числі педіатрії [22]. Нумізматичні матеріали вважаються одним із найбільш стійких «архівів історії медицини», які, окрім іншого, зображують сторінки життя і професіональну діяльність видатних медиків минулого [23].
Мета роботи: оцінити розвиток світової педіатрії, відображеної на нумізматичних матеріалах. Вперше проаналізовано 116 монет, медалей і плакет, які за багато років склали певний каталог з коротким описом історичних подій. Умовними позначками в даній роботі стали: [£] — монета, [l] — медаль, [lû] — медаль з підвіскою, [n] — плакета.
Результати
Першим символом педіатрії став хлопчик, який тримає палець у рота. Це персонаж єгипетських міфів, пов’язаний з Гор-па-хердом — однією з іпостасей Гора (сина богині родючості Ісіди і верховного царя Осіріса), який відрізнявся вмінням зцілювати дітей. Стародавні греки називали такого хлопчика Гарпократом, а його жест (палець у рота) тлумачили як знак мовчання (рис. 1–4; рис. 1–2 — давньогрецькі монети, рис. 2 — Гарпократ сидить на колінах матері, рис. 4 — символ Гарпократа). Емблемою дитячих притулків вважається пелікан, який годує пташенят своєю кров’ю із розірваних грудей [24] (рис. 5–12). Як емблема педіатрії на сьогодні використовується зображення сповитої до пояса дитини (флорентійського немовляти). Уперше це зображення було виконано в 1463–1466 рр. придворним скульптором французьких королів Роббіа Делла Андреа (1435–1525) на фаянсових медальйонах, що прикрашали будинки для дітей-сиріт в італійській Флоренції (рис. 13–18).
Багато в чому піонером розвитку сучасної педіатрії стала Швеція. Так, випускник університету Упсали, засновник сучасної педіатрії Нільс Розен-Розенштейн (1706–1773) (рис. 19, 20) в 1764 році опублікував свою знамениту книгу «Хвороби дітей та їх ліки». Він став автором першого підручника з педіатрії «Керівництво до пізнання й лікування дитячих хвороб». Першим «професором педіатрії» в світі в 1845 році виявився також швед, уродженець Гьотеборга, випускник Лундського університету Фредерік Берг (1806–1887) (рис. 21), який в 1842 році був призначений головним лікарем дитячого клінічного притулку, де проводив навчання педіатрії [25]. Однак є відомості, що першим професором-педіатром від 1802 року в Пізанському університеті став уродженець італійського Мантеваркі Гаетано Паллоні (1776–1830) (рис. 22) [26].
/117.jpg)
За пропозиції уродженця села Флоровського Володимирської губернії Російської імперії, випускника Імператорської військово-медичної академії (Санкт-Петербург), фундатора вітчизняної педіатрії Василя Марковича Флоринського (1834–1899) (рис. 23) в 1869 році статутом Академії вперше педіатрію виділено від акушерства й гінекології як окремий предмет «Дитячі хвороби з практичними заняттями в клініці». Основоположниками педіатрії в Угорщині були Август Шьопф-Мерей (1804–1858) (рис. 24, 25), який народився в Раабі, закінчив університет в італійській Павії, створив в Пешті першу дитячу лікарню, де з успіхом вивчав рахіт; уродженці Будапешту і випускники місцевого університету Фалуді Геза (1840–1885) (рис. 26), який організував відкриття інфекційної дитячої лікарні, та головний лікар дитячого закладу Секлерланд, національний комісар з охорони материнства й дитинства, а від 1918 року професор педіатричного факультету Братиславського університету у Словаччині Хейм Пал (1875–1929) (рис. 27). До засновників шкільної гігієни належить французький вчений, уродженець Лор-Атлантика Сурділь Жильбер (1867–1962) (рис. 28), керівником першої клінічної педіатричної лабораторії був португальський лікар Гарретт Антоніо Альмейда (1884–1961) (рис. 29), який народився, навчався і працював у Порту, а фундатором фінської педіатрії став уродженець Акаа Тавастгузької губернії Російської імперії, випускник Петербурзького університету Юльппьо Арвінд (1887–1992) (рис. 30).
В аргентинському Буенос-Айресі народився, навчався та працював знаменитий педіатр Рікардо Гутієррес (рис. 31, 32), в уругвайському Монтевідео — дитячий лікар Альберто Берро (1886–1956) (рис. 33), у французькому Парижі — П’єр Андре Александер Нобекюр (1871–1943) (рис. 34, 35), в Алжирі — французький педіатр Шарль Сарой (1895–1984) (рис. 36). У Хейбері (Лондон) народився, а в Кембріджі закінчив університет «батько англійської педіатрії» Джордж Фредерік Стілл (1868–1941) (рис. 37, 38), який описав в 1902 році у дітей особливу форму артриту (ювенільного ідіопатичного), що супроводжувався лихоманкою, ураженням шкіри і внутрішніх органів (пізніше він представив дітей з артритом, які були агресивні, мали на тлі нормального інтелекту значні проблеми із саморегуляцією) [27, 28]. Чималий внесок у розвиток педіатрії у США зробив уродженець Нью-Хейвена (штат Коннектікут), випускник Колумбійського університету Бенжамін Маклейн Спок (1903–1998) (рис. 39). Угорський вчений Михайл Сомодьї (1883–1971) (рис. 40, 41), який народився в Жаманді, закінчив хімічний факультет Будапештського університету, першим використав інсулін для лікування дітей, які страждають від цукрового діабету.
Засновником Міжнародної педіатричної організації став відомий французький вчений, уродженець Шатійон-сюр-Сена (Бургундія), випускник університету Нансі Віктор Анрі Ютінель (1849–1933) (рис. 42–44), який 1919 року вперше отримав протидизентерійний бактеріофаг, що з успіхом використав у педіатричній практиці. Слід зазначити роль українських лікарів і вчених у розвитку сучасної педіатрії. У першу чергу треба згадати ім’я Олександра Андрійовича Кисіля (1859–1938) (рис. 45) — уродженця Києва, який закінчив медичний факультет Київського університету Св. Володимира, організував перше наукове студентське товариство («Клінічне товариство студентів-медиків»), від 1890 року працював у Москві, став одним з основоположників Всесоюзного антиревматичного комітету, організатором першої дитячої ревматологічної клініки, де описав 5 основних («абсолютних або великих») ознак ревматизму у дітей. У Харкові навчався і працював уродженець Ростова-на-Дону Володимир Любимович Пендріє (1885–1974) (рис. 46), який потім став фундатором педіатрії на Далекому Сході Радянського Союзу. У тому ж Харкові працювали відомі дитячі вчені та лікарі, батько й син Білоусови. Перший з них, Володимир Олександрович (1895–1971) (рис. 47), народився у Курську, а другий, Юрій Володимирович (1936–2012) (рис. 48), був корінним харків’янином. На медалі є зображення ще одного українського вченого, засновника педіатричної алергології Івана Михайловича Руднєва (1910–1970) (рис. 49), якій закінчив Дніпропетровський медичний інститут, працював у alma mater, потім у Львові (Інститути переливання крові та охорони здоров’я материнства й дитинства) і, нарешті, у Києві (обіймав посаду керівника кафедри госпітальної педіатрії медичного інституту).
/118.jpg)
Історія пам’ятає професійну діяльність трьох відомих французьких дитячих фтизіатрів, які детально описали ювенільний туберкульозний бронхоаденіт: Джорджа Д’Еспіна (1846–1930) (рис. 50), уродженця Ліона Поля Бертоя (1889–1973) (рис. 51) і випускника Ліонського університету, уродженця Бофор-сюр-Жервана Жоржа Мурікванда (1880–1966) (рис. 52).
Появі дитячої нефрології в XIX столітті сприяло вивчення всього лише двох захворювань — діарейної дегідратації новонароджених та ідіопатичного нефротичного синдрому [29]. У першій половині ХХ століття інтереси дитячої нефрології замикалися рамками вивчення водно-електролітного обміну, кислотно-лужної рівноваги й парентеральної рідинної терапії, а в другій половині почалися дослідження з проблем лікування хворих глюкокортикоїдними гормонами, застосування нефробіопсії та імунологічних методів діагностики, використання замісної ниркової терапії й трансплантації нирки [30]. Розвитку дитячої нефрології сприяло проведення великого міжнародного дослідження з хвороб нирок у дітей (1965 р.), після чого були створені перші наукові товариства дитячих нефрологів — Європейське (1967 р.) та Американське (1969 р.) [31].
Ще у XVIII столітті знаменитий італієць, уродженець Форлі, випускник Болонського університету, «батько сучасної патологічної анатомії» Джованні Баттіста Морганьї (1682–1771) (рис. 53–63; рис. 63 — праворуч) уперше при розтині трупів описав зміни нирок у дітей, померлих від уремії. Значну роль у розвитку дитячої нефрології відіграв французький вчений, уродженець Бордо, випускник Паризького університету Едмонд Лесне (1871–1962) (рис. 64), а ще один француз Роберт Дебре (1882–1978) (рис. 65), який народився в Седані (Ардени), теж закінчив Паризький університет, вперше описав форму ювенільного тубулоінтерстиціального нефриту. Таку саме ниркову патологію, а також окремі форми муковісцидозу й кишкових інфекцій спостерігав швейцарський педіатр, уродженець Поск’яво, випускник Цюріхського університету Гвідо Фанконі (1892–1979) (рис. 66). Німецький педіатр, який народився, навчався і працював у Берліні, Едуард Генріх Генох (1820–1910) (рис. 67) надав опис змін нирок у дітей з геморагічним васкулітом («генохівський нефрит»). Серед російських дитячих нефрологів, які відображені на нумізматичних матеріалах, слід згадати уродженця Тульської області, випускника й співробітника Московського інституту Юрія Євгеновича Вельтіщева (1930–2010) (рис. 68). Дерматомікози у дітей вивчав відомий російський вчений Абрам Михайлович Арієвич (1896–1988) (рис. 69, праворуч), який народився, навчався і працював у Москві.
Досить широко на нумізматичних матеріалах подано дитячих неврологів. Почнемо від знаменитого лікаря, «батька англійської медицини» (як казали, «англійського Гіппократа») Томаса Сіденгама (1624–1689) (рис. 70–76), який народився в графстві Дорсет, закінчив Оксфордський університет, в 1686 році описав у дітей варіанти хореї, що з’явилась в XVII столітті з назви «танець святого Вітта» (за переказами, такі хворі зцілялися після відвідин каплиці, присвяченій святому Вітту). Дитячу хорею, яка вважалася проявом істерії, досліджував відомий французький психіатр Жорж Нойер (рис. 77, 78). Уродженець села Михайлівка під Пензою, випускник Московського університету, керівник першої самостійної кафедри дитячих хвороб в alma mater, знаменитий російський лікар-педіатр Нил Федорович Філатов (1847–1902) (рис. 79, 80) у книзі «Семіотика та діагностика дитячих хвороб» (1890 р.) подав оригінальну методику обстеження нервової системи у хворих на ревматизм дітей. Він називав хорею ревматичним енцефалітом, який перебігає у вигляді дифузних дистрофічних змін у ганглійних клітинах і кровоносних судинах неостріатума і зубчастого ядра, проявляється некрозом судинних стінок з вазотромбозом, а також поліенцефалітом з періваскулярною круглоклітинною інфільтрацією.
/119.jpg)
Знаменитим шведським дитячим неврологом в університеті Упсали став Андерс Петрен Карл (1868–1927) (рис. 81), який зробив чималий внесок у вивчення дитячого церебрального паралічу. Перше повідомлення з лікування цього захворювання гальванічним струмом зробив німецький учений, лейб-медик прусського короля Фрідріха Вільгельма ІІІ, уродженець Бад-Лангельзаца, випускник Гьоттінгенського університету Крістоф Вільгельм Гуфеланд (1762–1836) (рис. 82–86). Фундатором розробок з переднього оперкулярного синдрому у дітей став французький педіатр Марі Жюльєн (1899–1987) (рис. 87).
В 1899 році французький педіатр з Інституту Пастера в Парижі Анрі Тісс’є (1866–1926) (рис. 88, 89) ізолював бактерію, що характеризується Y-образною морфологією («біфідо») у кишковій мікробіоті немовлят, які вигодовуються груддю, і назвав її «біфідус». Австрійський педіатр, уродженець Віденя Клеменс Петер Пірке (1874–1929) (рис. 90–92) запропонував у дітей діагностичний тест на туберкульоз, а також увів поняття «дитяча алергія». Одним із розробників першої вакцини проти поліомієліту у дітей був американський імунолог, уродженець Нью-Йорку Джонас Солк (1914–1995) (рис. 93–97; рис. 96 — праворуч). Португальський вчений Де Соуза Салазар Хайме (рис. 98), який народився (1934 р.), навчався і працював у Ліссабоні, у результаті масового застосування вакцини проти поліомієліту серед дітей, схильних до цієї інфекції, захворюваність знизив на 96 %. В 1913 році відомий спосіб оцінки імунітету дітей до дифтерії розробив та впровадив у практику уродженець Боглара (Угорщина) Шик Бела (1877–1967) (рис. 99), який закінчив університет Карла Франца в австрійському Граці, працював в Австрії та США.
/120.jpg)
На меморіальних медалях є зображення засновників дитячої фтизіокурортології — уродженця португальського Порту Алвеша Жоакіма Гомеса Феррейри (1883–1944) (рис. 100–102), який в 1926 році організував відому «Клініку геліант» («Новий санаторій») для використання у дітей геліотерапії (сонячних методів лікування) легеневого й кістково-суглобового туберкульозу, та організатора дитячого протитуберкульозного санаторію Петіт-Роше (поблизу Гренобля), французького педіатра Даніеля Дуаді (1904–1982) (рис. 103).
Наш уклін і світла пам’ять двом педіатрам — в’язням концентраційних таборів, німцю, корінному берлінцю Бенжаміну Георгу (1895–1942) (рис. 104), та польському єврею, уродженцю Варшави, де закінчив місцевий університет, Гольдшмідту Ершу Генріху (Янушу Корчаку) (1878–1942) (рис. 105–116), які в 1942 році були страчені фашистами, відповідно, в Маутхаузені та Треблінці.
Висновки
На закінчення відзначимо, що першочерговим завданням, яке стоїть перед істориками медицини, є увічнення пам’яті видатних медиків. Вивчення педіатрії обов’язково включає поглиблене знайомство з її історією. На превеликий жаль, поки що пам’ять про знаменитих лікарів минулого недостатньо відзначена випуском нумізматичної продукції, тому в майбутньому сподіваємося на планомірний підхід до цієї справи, на цілеспрямовану пропаганду досягнень педіатрії засобами нумізматики, яка подає наочний приклад для вивчення історії дитячих хвороб, сприяє підвищенню рівня освіченості лікарів. Ми розраховуємо на появу нових цікавих матеріалів таких малих форм образотворчого мистецтва.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів, при цьому автори не отримували від окремих осіб та організацій фінансової підтримки дослідження, гонорарів й інших форм винагород.
Інформація про внесок кожного співавтора: Синяченко О.В. — збір нумізматичного матеріалу й написання тексту; Єрмолаєва М.В. — дизайн і концепція дослідження; Верзілов С.М. — аналіз даних літератури за проблемою; Лівенцова Л.В. — підготовка ілюстрацій, комп’ютерна графіка; Герасименко В.В. — збір нумізматичного матеріалу; Полесова Т.Р. — збір нумізматичного матеріалу.
/117.jpg)
/118.jpg)
/119.jpg)
/120.jpg)