Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" Том 16, №6, 2020

Back to issue

Stress and quality of life after suffering a transient ischemic attack

Authors: Загуровський В.М.(1), Калайтан Н.Л.(2), Строна О.В.(3)
(1) — Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
(2) — Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», м. Харків, Україна
(3) — Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Транзиторні ішемічні атаки є одним із варіантів розвитку гострих порушень мозкового кровообігу й посідають значне місце серед патології нервової системи. Як ускладнення вони характерні для перебігу гіпертонічної хвороби. У клінічному перебігу атак відсутня візуалізація вогнищ ураження мозку, спостерігається інволюція неврологічної симптоматики протягом 24 годин. Транзиторні ішемічні атаки є невідкладним станом, що викликає значну стресову реакцію особистості, що залишає після себе зміни у психічній сфері. Дослідження цих чинників украй недостатнє, хоча вони мають досить велику вагу для прогнозу та проведення своєчасної адекватної психокорекції у складі профілактики розвитку повторних ішемічних проявів. Мета. Робота спрямована на вивчення характеристик впливу на сфери особистості стресового стану після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих на гіпертонічну хворобу та способів їх психокорекції. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 114 хворих на гіпертонічну хворобу II–III стадії віком від 55 до 65 років, серед яких 59 осіб перенесли транзиторну ішемічну атаку з госпіталізацією. Протокол дослідження було складено згідно з Гельсінською декларацією. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне дослідження з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я. Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих виявили ознаки хронічного психічного стресу, що підтверджувалось високими рівнями реактивної та особистісної тривожності. Встановлено, що внаслідок перенесеної транзиторної ішемічної атаки у пацієнтів змінювались копінг-стратегії в бік зменшення ступеня адаптивності. Найбільше змінювались емоційні, а за ними — когнітивні стратегії. Це виражалось у появі непродуктивних та слабопродуктивних способів реагування. На цьому фоні спостерігали покращення продуктивності поведінкових стратегій. У хворих також спостерігалось зниження якості життя у більшості сфер. Можливо, це було наслідком хронічного психічного стресу перед загрозою повторного нападу та інсульту, наявності дезадаптації через необхідність змін поведінки і способів життя, що призводить до внутрішнього спротиву, руйнації звичних стереотипів та відсутності відповідних стратегій компенсаторної поведінки. Встановлена підвищена значимість показників якості життя, особливо особистісного характеру, що пов’язане з обмеженнями через наявність хвороби. Проведення індивідуальної психокорекції після транзиторної ішемічної атаки дозволило досягти значних результатів у покращенні адаптації пацієнтів.

Актуальность. Преходящие ишемические атаки являются одним из вариантов развития острых нарушений мозгового кровообращения и занимают значительное место среди патологии нервной системы. В качестве осложнений они характерны для течения гипертонической болезни. В клиническом течении атак отсутствует визуализация очагов поражения мозга и наблюдается инволюция неврологической симптоматики в течение 24 часов. Преходящие ишемические атаки являются неотложным состоянием, вызывают значительную стрессовую реакцию личности, которая оставляет после себя изменения в психической сфере. Исследование этих факторов крайне недостаточно, хотя они имеют большой вес для прогноза и проведения своевременной адекватной психокоррекции в составе профилактики развития повторных ишемических проявлений. Цель: работа направлена на изучение характеристик воздействия на сферы личности стрессового состояния после перенесенной транзиторной ишемической атаки у больных гипертонической болезнью и способов их психокоррекции. Материалы и методы. В исследовании принимали участие 114 больных гипертонической болезнью II–III стадии в возрасте от 55 до 65 лет, среди которых 59 перенесли транзиторную ишемическую атаку с госпитализацией. Протокол исследования был составлен в соответствии с Хельсинкской декларацией. Исследование проведено в амбулаторных условиях через 30–45 дней после выписки из больницы. Для обследования применяли клинико-патологическое исследование, психодиагностическое исследование с использованием методик: шкала Спилбергера — Ханина для определения тревожности, тест «Диагностика копинг-стратегий Хайма», опросник качества жизни Всемирной организации здравоохранения. Результаты обрабатывались статистическими методами с вычислением достоверности. Результаты. После перенесенной транзиторной ишемической атаки у больных обнаружили признаки хронического психического стресса, что подтверждалось высокими уровнями реактивной и личностной тревожности. Установлено, что в результате перенесенной транзиторной ишемической атаки у пациентов менялись копинг-стратегии в сторону уменьшения степени адаптивности. Больше изменялись эмоциональные, а за ними — когнитивные стратегии, что выражалось в появлении непродуктивных и слабопродуктивных способов реагирования. На этом фоне наблюдали увеличение продуктивных поведенческих стратегий. У больных также наблюдалось снижение качества жизни в большинстве сфер. Возможно, это было следствием хронического психического стресса перед угрозой повторного приступа и инсульта, наличием дезадаптации из-за необходимости изменений поведения и образа жизни. К этому приводили внутреннее сопротивление, разрушение привычных стереотипов и отсутствие соответствующих стратегий компенсаторного поведения. Установлена повышенная значимость показателей качества жизни, особенно личностного характера, что связано с ограничениями из-за наличия болезни. Проведение индивидуальной психокоррекции после транзиторной ишемической атаки позволило достичь значительных результатов в улучшении адаптации пациентов.

Background. Transient ischemic attack is a type of acute cerebrovascular accident and is on a significant place among the pathologies of the nervous system. As complications, it is characteristic for hypertension. In the clinical course of attacks, there is no visualization of foci of brain damage and there is an involution of neurological symptoms within 24 hours. Transient ischemic attack is an emergency causing a significant stressful reaction of the person, which leads to changes in the mental sphere. The study of these factors is extremely insufficient, although they have a quite large weight for predicting and conducting timely adequate psychocorrection as a part of the prevention of recurrent ischemic manifestations. The work is aimed at studying the characteristics of the impact of the stressful state on the spheres of the personality after a transient ischemic attack in people with hypertension, and methods of psychocorrection. Materials and methods. The study involved 114 patients with hypertension grade II–III aged 55 to 65 years, of which 59 suffered a transient ischemic attack with hospitalization. The study protocol was compiled in accordance with the Declaration of Helsinki. The study was conducted on an outpatient basis 30–45 days after discharge from the hospital. For the examination, a clinical and pathological study was used, as well as psycho-diagnostic one with the following methods: the Spilberger-Hanin scale for determining anxiety, the test “Diagnosis of Heim coping strategies”, and World Health Organization quality of life questionnaire. The results were processed by statistical methods minus reliability. Results. After a transient ischemic attack, patients reported signs of chronic mental stress, which was confirmed by high levels of reactive and personal anxiety. It was found that as a result of a transient ischemic attack, the coping strategies changed towards decreasing the degree of adaptability. Emotional ones changed mostly, followed by cognitive strategies. This was expressed in the appearance of non-productive and poorly productive response methods. Against this background, an increase in productive behavioral strategies was observed. Patients showed a decrease in the quality of life in most areas. Perhaps, this was the result of chronic mental stress from the threat of a recurrent attack and stroke, the presence of maladaptation due to the need for changes in behavior and lifestyles. This led to internal resistance, the destruction of familiar stereotypes and the lack of appropriate strategies for compensatory behavior. An increased importance of the quality of life indicators was detected, especially of a personal nature, which is associated with limitations due to the presence of the disease. An individual psychocorrection after a transient ischemic attack made it possible to achieve significant results in improving the adaptation of these patients.


Keywords

транзиторна ішемічна атака; гіпертонічна хвороба; дезадаптація; стрес; якість життя; психокорекція

транзиторная ишемическая атака; гипертоническая болезнь; дезадаптация; стресс; качество жизни; психокоррекция

transient ischemic attack; hypertonic disease; mala­daptation; stress; quality of life; psychocorrection

Вступ

Гострі порушення мозкового кровообігу посідають значне місце серед патології нервової системи. Транзиторні ішемічні атаки (ТІА) є одним із варіантів їх розвитку. Особливо часто ТІА характерні для перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ) як її ускладнення. Дані про їх частоту досить розбіжні. Такий стан пов’язаний з тим, що значна кількість випадків не потрапляють в поле зору лікарів. Це зумовлено або короткочасністю їх клінічних проявів, або ураженням так званих німих ділянок головного мозку [1–3]. У таких випадках діагностика часто базується на анамнестичних даних через відсутність візуалізації вогнищ ураження нервової тканини мозку при ТІА та інволюцію неврологічної симптоматики протягом 24 годин. Спостереження показали, що протягом перших кількох років після ТІА у хворих значно частіше виникають інсульти головного мозку та інфаркти міокарда [4–6]. Звичайно, це насторожує та спонукає до пошуку маркерів загрози виникнення такої патології. Крім того, ТІА є невідкладним станом, що зумовлює своїм розвитком значний стресовий вплив на особистість і не може не залишити після себе змін у психічній сфері [7–9]. Відсутність у подальшому вогнищ ураження мозкової тканини не гарантує відсутності змін у психічній сфері хворого [10–12]. Дослідження цих чинників украй недостатнє, хоча вони мають досить велику вагу для прогнозу та проведення своєчасної адекватної психокорекції у складі профілактики розвитку повторних ішемічних проявів.
Мета дослідження: вивчення характеристик впливу на сфери особистості стресового стану після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих на гіпертонічну хворобу та способів їх психокорекції.

Матеріали та методи

У дослідженні брали участь 114 хворих на ГХ II–III стадії віком від 55 до 65 років, серед яких 59 осіб перенесли ТІА з госпіталізацією (ГД). Хворі на ГХ без ускладнення (n = 55) становили групу порівняння (ГП). Перед дослідженням хворі надавали «Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболювання» (форма № 003-6/о) та «Інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних», згідно з наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р. Протокол дослідження було складено згідно з Гельсінською декларацією. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне дослідження з використанням таких методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення особистісної й ситуативної тривожності [13], тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма» [14], опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗЯЖ-100) [15]. Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності.

Результати 

Рівні стресу за шкалою Спілбергера — Ханіна при ГХ підвищені та відповідають стану хворих. Це відображають рівні тривожності, що у них підвищені або високі. Після ТІА у хворих на ГХ показники реактивної та особистісної тривожності були достовірно вищими, ніж у ГП (табл. 1). ТІА частіше за все виникають на тлі ГХ як її ускладнення. Це стани короткочасної скороминучої (до 24 годин) ішемії головного мозку, які, за винятком часу перебігу, відповідають клінічним проявам інсульту. Після їх закінчення клінічно та візуально не залишається ознак ураження, але клінічна картина, загрози для особистості, які вони несуть, тією чи іншою мірою добре фіксуються в пам’яті хворого й є основою для виникнення хронічного стресового стану.
Слід зважати на психічні зміни, що виникають під час ТІА та в подальшому. Перш за все це стресова реакція на появу досить грізних проявів ТІА. Вони жорстко, часто з вітальними значеннями, фіксуються особистістю і при першій нагоді згадуються, викликаючи відповідні стресові стани. Крім того, не треба забувати, що майже всі хворі знають, що явища ТІА в будь-яку мить можуть стати інсультом. Звичайно для їх уникнення перед хворим постає необхідність зміни поведінки, способів життя, профілактики розвитку повторних порушень мозкового кровообігу. 
Найактуальнішими чинниками стресового стану слід вважати такі:
1. Розуміння реальної загрози повторного виникнення гострого порушення мозкового кровообігу у вигляді інсульту.
2. Заборони з боку поведінки та способів життя в різних сферах.
3. Стани фрустрації в результаті вимушеного позбавлення через загрозливе захворювання тих чи інших звичних потреб і звичок особистості. Особливо коли з певних причин хворі не можуть запустити адекватну заміну або компенсаторну поведінку.
У зв’язку з цим є необхідність проаналізувати копінг-стратегії пацієнтів, спрямовані на опанування життєвими ситуаціями та розв’язання проблем, що несуть стресове навантаження для особистості. Дані проаналізовані тестом Хайма та подані в табл. 2.
Згідно з отриманими даними, у ГД порівняно з ГП серед когнітивних копінг-стратегій збільшувалась частка за шкалою продуктивної стратегії «аналіз проблем»; відносно продуктивних «відносність» та «установка самооцінки». Крім того, з’явилась непродуктивна стратегія за розділом шкали «розгубленість». Серед емоційних копінгів у сумі переважали непродуктивні стратегії: «емоційне розрядження», «покірність» «самообвинувачення» та знижувались показники шкали «агресивність». Спостерігалось зниження за шкалою «протест», відсутність непродуктивної стратегії «пригнічення емоцій» та продуктивної «оптимізм». Серед поведінкових копінгів у сумі переважали продуктивні стратегії «співробітництво» та відносно продуктивні «пошук допомоги». Були відсутні або знижувались показники шкал «відволікання» та «компенсація».
Таким чином, було встановлено переважання непродуктивної або частково продуктивної серед емоційних стратегій реагування, що свідчить про значну його неадекватність. На цьому тлі менш значущі відхилення спостерігались у когнітивному реагуванні. Найбільш адекватними до реагування на перенесену ТІА та необхідність змін способів життя були зміни поведінкових копінг-стратегій.
Звичайно, перенесена ТІА, наявність загрози здоров’ю та життю в подальшому змінюють якість життя особистості. На це впливає як необхідність відмови від шкідливих звичок, так і обмеження в способі життя. Відповідно до цих змін вдалося встановити результати опитувальників якості життя (ВООЗЯЖ-100), які вказують на зниження рівня життя по деяких шкалах, а також на зниження інтересу в різних сферах (табл. 3, 4).
Показники якості життя в учасників ГД були у більшості сфер нижчі, ніж у ГП. Це «фізична» та «психологічна» сфери, «рівень незалежності» та «соціальні відношення». Лише за шкалою «залежність від ліків та лікування» оцінка була достовірно вищою. Що стосується сфер «навколишнє середовище» та «духовність», то оцінка якості життя не відрізнялась від ГП. Тож можна стверджувати, що якість життя хворих у сферах, тісно пов’язаних з особистісними інтересами, після перенесеної ТІА погіршується, а в інших сферах не зазнає істотних змін.
Наступним етапом було вивчення значимості для хворих тих чи інших сфер життя. За більшістю шкал у пацієнтів після ТІА спостерігалось достовірне підвищення значимості показника порівняно з учасниками ГП, менше — їх незмінність. За незначною кількістю показників виявлялось зниження їх актуальності. Як правило, це були несуттєві аспекти особистісних відносин та побутові питання. 
Отже, встановлено підвищення значимості багатьох аспектів життєдіяльності для осіб після перенесеної ТІА на тлі зниження особистісних відношень та побуту. Зниження сфер інтересів можливе за двома причинами: 1) результат неможливо досягти фізично; 2) сфера більше не являє інтересу для особистості, що може бути пов’язано із психологічним впливом проявів ТІА, коли особистість відмітає не вкрай важливі, на її погляд, сфери.
Зважаючи на те, що психологічні переживання ще свіжі в часі та значимі, слід задіяти методи психокорекції для їх нейтралізації та профілактики розвитку повторних судинних катастроф. Виявлені зміні у психоемоційному стані в групі досліджуваних внаслідок перенесеної ТІА потребують своєчасної психокорекційної роботи, спрямованої на підвищення стресостійкості, попередження розвитку стійких негативних змін у психоемоційному статусі, створення умов для активізації особистісних ресурсів і адаптаційного потенціалу хворих, які перенесли ТІА.
Основними завданнями психокорекційної роботи є: 1) навчання пацієнтів основ дихальної і м’язової релаксації, аутогенного тренування як методів саморегуляції емоційного стану в умовах стресу; 2) розвиток навичок конструктивної опанувальної поведінки в умовах стресу; 3) формування ціннісних установок, спрямованих на збереження фізичного та психічного здоров’я, а також активізація особистісного адаптаційного потенціалу.
При складанні програми психокорекційної роботи слід брати до уваги такі положення: будь-яке захворювання розвивається на тлі певного психічного статусу, який може бути необтяжений (здорова особистість із притаманними їй особливостями характеру) або обтяжений (психопатичні риси характеру, неврози, психози); під час розвитку порушення мозкового кровообігу можливі різні зміни психіки, що є або наслідком самої хвороби, або особливостями реагування людини на хворобу.
Важливе місце належить бесідам інформаційного та роз’яснювального характеру, спрямованим на формування у хворих знань щодо їх психічного статусу, можливостей розвитку тих чи інших наслідків і стресових розладів внаслідок ТІА. Робота повинна проводитися не тільки з пацієнтом, але і з членами його сім’ї, оскільки оптимальне психологічне середовище в домашніх умовах сприяє якнайшвидшому відновленню. Спілкуючись з пацієнтами, необхідно підкреслювати, що захворювання погіршує якість життя, але не є в даний момент загрозою для нього. Режим дня хворого має включати звичні для нього заняття, що допоможе йому зберегти відчуття впевненості й захищеності.
Психокорекційна робота може бути реалізована як у груповій, так і в індивідуальній формі та побудована на принципах комплексності, системності, послідовності й диференційованості. Методологічною основою психокорекційних і психотерапевтичних заходів є клієнт-центрований [16], тілесно-орієнтований [17, 18] та когнітивно-поведінковий підходи [19, 20].
До методів тілесно-орієнтованої психотерапії належать: дихальні вправи, що сприяють корекції дисфункціональних дихальних патернів та зниженню стресових станів; рухові вправи, що сприяють усуненню патологічних рухових стереотипів, розвитку м’язового відчуття і тонкої рухової координації; медитативні та інші. Навчання методів саморегуляції спрямовано на відновлення динамічної рівноваги гомеостатичних механізмів організму, порушених внаслідок дистресу. 
Когнітивно-поведінкова психотерапія належить до короткострокових методів психотерапії та інтегрує когнітивні, поведінкові й емоційні стратегії для змін особистості; підкреслює вплив когніцій і поведінки на емоційну сферу та функціонування організму в широкому соціальному контексті. Методи когнітивно-поведінкового підходу допомагають хворим усвідомити неконструктивні форми опанувальної поведінки, а також знайти альтернативні конструктивні та найоптимальніші для себе копінг-стратегії.
Аналіз результатів проведених психокорекційних заходів серед хворих, які перенесли ТІА, показав достовірне зниження рівня вираженості тривожності, поліпшення фізичного самопочуття, розширення діапазону емоційного реагування і репертуару конструктивних копінг-стратегій. Однак не спостерігалося досить стійких змін у ціннісно-смисловий сфері, які вимагають більш тривалого часу для психокорекційного впливу.

Висновки

1. Після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих виявлялись ознаки перебування у стані хронічного психічного стресу, що підтверджувалось високими рівнями реактивної та особистісної тривожності.
2. Встановлено, що внаслідок перенесення транзиторної ішемічної атаки у пацієнтів змінювались копінг-стратегії в бік зменшення ступеня адаптивності. Найбільше страждали емоційні, що тягнуть за собою когнітивні стратегії. Це виражалось у появі непродуктивних та слабопродуктивних способів реагування. На цьому тлі виявляли деяке покращення продуктивності поведінкових стратегій.
3. Перенесена транзиторна ішемічна атака призводить до зниження якості життя у більшості сфер особистісного характеру. З одного боку, це є наслідком перебування в стані хронічного психічного стресу перед загрозою повторного нападу і розвитку інсульту. З іншого — причиною є дезадаптація через необхідність змін своєї поведінки і способів життя. Це, в свою чергу, призводить до внутрішнього спротиву в руйнуванні звичних стереотипів та відсутності відповідних стратегій компенсаторної поведінки.
4. Встановлена підвищена значимість показників якості життя, особливо особистісного характеру, що може бути пов’язано з обмеженнями через наявність хвороби.
5. Проведення індивідуальної психокорекції пацієнтів після транзиторної ішемічної атаки залежно від особистісних утруднень процесів адаптації дозволило досягти значних результатів у покращенні їх адаптації.
Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку системи психокорекційних заходів для супроводу хворих після транзиторних судинних катастроф, що є важливим для вторинної профілактики порушень мозкового кровообігу.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Фінансування дослідження. До фінансування не залучались сторонні організації та особи.

Bibliography

  1. Віничук С.М., Фартушна О.Є. Епідеміологія транзиторних ішемічних атак у структурі гострих порушень мозкового кровообігу в Україні та інших країнах. Міжнародний неврологічний журнал. 2017. № 5. С. 105-111.
  2. Mukharovska I.R., Markova M.V., Yavorska T. Роль стресового ризику у розвитку та перебігу цереброваскулярної патології. Психосоматична медицина та загальна практика. 2018. Т. 3. № 3.
  3. Федак Б.С. Эмоциональные нарушения у больных с распространенными соматическими заболеваниями. Чоловіче здоров’я, гендерна та психосоматична медицина. 2017. № 1–2(05). С. 66-72.
  4. Федак Б.С. Феноменология астенических проявлений у больных с острыми состояниями терапевтичского профиля. Медична психологія. 2015. Т. 10. № 1. С. 69-72.
  5. Михайлов В.Б. Система диференційованої психотерапевтичної корекції в комплексному лікуванні непсихотичних психічних розладів у хворих, що перенесли інфаркт міокарда та ішемічний мозковий інсульт. Український вісник психоневрології. 2012. № 20. Вип. 3. С. 122-123.
  6. Фартушна О.Є. Транзиторні ішемічні атаки. К.: ВД «Авіцена», 2014. 216 с. 
  7. Безсмертна Г.В., Безсмертний Ю.О. Порівняльний аналіз факторів ризику та клінічних показників тяжкості стану пацієнтів із транзиторними ішемічними атаками та в різні періоди ішемічного інсульту. Буковинський медичний вісник. 2015. Т. 19. № 4(76).
  8. Фартушна О.Є., Віничук С.М. Модифікація поведінкових чинників ризику як складова первинної профілактики транзиторних ішемічних атак та/чи інсульту. Український медичний часопис. 2014. № 6. С. 42-44.
  9. Сарвир И.Н. Особенности эмоционально-аффективной сферы у больных с острыми сердечно-сосудистыми и сосудисто-мозговыми заболеваниями. Чоловіче здоров’я, гендерна та психосоматична медицина. 2017. № 1–2. С. 21-27.
  10. Віничук С.М., Фартушна О.Є. Диференційоване лікування транзиторних ішемічних атак — ефективний спосіб профілактики повторних гострих церебральних подій. Міжнародний неврологічний журнал. 2014. № 6. С. 87-92.
  11. Віничук С.М., Фартушна О.Є. Рання реабілітація після гострих ішемічних порушень мозкового кровообігу. Міжнародний неврологічний журнал. 2016. № 8. С. 34-39.
  12. Міщенко Т.С., Здесенко І.В., Міщенко В.М. Транзиторні ішемічні атаки. Сучасні аспекти діагностики, лікування та профілактики. Міжнародний неврологічний журнал. 2017. № 1(87). С. 25-32.
  13. Гребень Н.Ф. Психологические тесты для профессионалов. Минск: Современная школа, 2007. 496 с.
  14. Набиуллина Р.Р., Тухтарова И.В. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом (определение, структура, функции, виды, психотерапевтическая коррекция). Учебное пособие. Казань, 2003. С. 23-29.
  15. Психология здоровья. Учебник для вузов. Под ред. Г.С. Никифорова. СПб.: Питер, 2006. 607 с.
  16. Роджерс К. Клиент-центрированная психотерапия. Теория, современная практика и применение. Психотерапия. 2007. 558 с.
  17. Лоуэн А. Терапия, которая работает с телом. СПб.: Речь, 2000. 291 с.
  18. Сандомирский М.Е. Психосоматика и телесная психотерапия. М.: Независимая фирма «Класс». 2005. 592 с. 
  19. Бек А. и др. Когнитивная психотерапия расстройств личности. СПб.: Питер, 2016. 448 с.
  20. Винокур В.А., Новикова И.А. Системный анализ процесса интеграции в психотерапии. Экология человека. 2015. № 4. С. 58-64.

Back to issue