Резюме
Актуальність. Визначення соціально-гігієнічних закономірностей формування здоров’я дітей є важливим науково-методологічним завданням педіатрії, розв’язання якого дає можливість керувати процесами здоров’я. До природних чинників, що впливають на стан здоров’я, слід віднести дефіцит йоду в компонентах навколишнього середовища. До цього часу в 19 країнах, серед яких і Україна, питання недостатнього споживання йоду залишається актуальним. Мета: проаналізувати соціально-гігієнічні фактори у школярів із йододефіцитного регіону. Матеріали та методи. Проведене анкетування школярів (1973 особи) та батьків школярів (655 осіб), обстежені 397 дітей віком 10–12 років із семи районів Чернівецької області. Визначена концентрація неорганічного йоду в разовій порції сечі в 197 дітей, протестовані зразки солі за допомогою експрес-тесту. Результати. У 2017 р. про проблему йодної недостатності не знали 56,1 %, а у 2019 — 28,2 % батьків-респондентів. Із 397 відібраних проб солі з домогосподарств у 133 (33,5 %) та у 45 (41,3 %) із 109 відібраних у закладах торгівлі визначена наявність йоду. Із 509 проб, промаркованих як «йодована сіль», тільки 35 % вміщують йод, а 65 % зразків не задовольняють вимогам. При гігієнічній оцінці збалансованості харчового раціону дітей були виявлені істотні порушення, що можуть спричинити розвиток дефіциту йоду. Із 1973 респондентів натуральними продуктами харчуються 15,7 %. Домінує негармонійний стиль сімейного виховання, що змінює емоційний і психічний стан дитини. Медіана йодурії в обстеженій популяції загалом становить 58,1 ± 3,2 мкг/л, частота зоба серед дітей Буковини допубертатного віку — 17,2 %. У 75,5 % школярів виявлені два і більше супутніх захворювання, астенічні, невротичні та афективні розлади. Висновки. Низька поінформованість населення, реалізація на споживчому ринку йодованої солі, що не відповідає гігієнічним нормативам за вмістом йоду, низька мотивація до вживання йодованої солі на фоні йодного дефіциту навіть легкого ступеня є додатковим ризиком розвитку йододефіцитних станів у школярів Чернівецької області.
Актуальность. Определение социально-гигиенических закономерностей формирования здоровья детей является важной научно-методологической задачей педиатрии, решение которой дает возможность управлять процессами здоровья. К естественным факторам, влияющим на состояние здоровья, следует отнести дефицит йода в компонентах окружающей среды. К настоящему времени для 19 стран, среди которых и Украина, вопрос недостаточного потребления йода остается актуальным. Цель: проанализировать социально-гигиенические факторы у школьников из йододефицитных регионов. Материалы и методы. Проведено анкетирование школьников (1973 человека) и родителей школьников (655 человек), обследованы 397 детей в возрасте 10–12 лет из 7 районов Черновицкой области. Определена концентрация неорганического йода в разовой порции мочи 197 детей, протестированы образцы соли с помощью экспресс-теста. Результаты. В 2017 году о проблеме йодной недостаточности не знали 56,1 %, а в 2019 — 28,2 % родителей-респондентов. Из 397 отобранных проб соли из домохозяйств в 133 (33,5 %) и в 45 (41,3 %) из 109 отобранных проб соли на предприятиях торговли определено наличие йода. Из 509 проб соли, промаркированных как «йодированная соль», только 35 % содержат йод, а 65 % образцов не отвечают требованиям. При гигиенической оценке сбалансированности пищевого рациона детей были выявлены существенные нарушения, которые могут способствовать развитию дефицита йода. Натуральными продуктами питаются 15,7 % детей. Доминирует негармоничный стиль семейного воспитания, который меняет эмоциональное и психическое состояние ребенка. Медиана йодурии в обследованной популяции в целом составляет 58,1 ± 3,2 мкг/л, частота зоба среди детей Буковины допубертатного возраста — 17,2 %. У 75,5 % школьников обнаружены два и более сопутствующих заболевания, астенические, невротические и аффективные расстройства. Выводы. Низкая осведомленность населения, реализация на потребительском рынке йодированной соли, не соответствующей гигиеническим нормативам по содержанию йода, низкая мотивация к употреблению йодированной соли на фоне йодного дефицита даже легкой степени является дополнительным риском развития йододефицитных состояний у школьников Черновицкой области.
Background. Determining the social and hygienic patterns of children’s health is an important scientific and methodological task of pediatrics, the solution of which makes it possible to manage health processes. Natural factors that affect health include iodine deficiency in environmental components. Nowadays in 19 countries, including Ukraine, the issue of iodine deficiency remains relevant. The purpose was to analyze social and hygienic factors in schoolchildren from the iodine deficiency region. Materials and methods. A survey of schoolchildren (n = 1,973) and their parents (n = 655) was conducted, we have examined 397 children aged 10–12 years from 7 districts of the Chernivtsi region. The concentration of inorganic iodine in a single urine portion was determined in 197 children, salt samples were tested using a rapid test. Results. In 2017, 56.1 % of parents-respondents did not know about the problem of iodine deficiency, and in 2019 — 28.2 %. Out of 397 salt samples taken from households, the presence of iodine was found in 133 (33.5 %) and 45 (41.3 %) of 109 samples taken from trade establishments. Of 509 samples labeled as iodized salt, only 35 % contained iodine and 65 % did not meet the requirements. The hygienic assessment of the balance of children’s diet revealed significant violations that may contribute to the development of iodine deficiency. Of 1,973 respondents, 15.7 % eat natural products. A disharmonious style of family upbringing dominated, which changes the emotional and mental state of a child. The median ioduria in the examined population is in general 58.1 ± 3.2 μg/l, the frequency of goiter among prepubertal children of Bukovinian region is 17.2 %. Two or more concomitant diseases, asthenic, neurotic and affective disorders were detected in 75.5 % of schoolchildren. Conclusions. Low public awareness, sale of iodized salt on the consumer market, which does not meet hygienic standards for iodine content, low motivation to use iodized salt on the background of iodine deficiency, even mild, are additional risk factors for iodine deficiency in schoolchildren of Chernivtsi region.
Вступ
Визначення соціально-гігієнічних закономірностей формування здоров’я дітей є важливим науково-методологічним завданням педіатрії, розв’язання якого дає можливість керувати процесами здоров’я. У сучасному періоді економічної та соціальної кризи суспільства вивчення основних факторів здоров’я та механізмів їх впливу на здоров’я школярів особливо актуальне [1].
На сьогодні зафіксовано, що поліпшення санітарно-гігієнічних умов та умов життя людей, що розпочалося в XIX столітті, сприяло колосальному підвищенню рівня здоров’я і збільшенню тривалості життя [2]. Ці поліпшення дозволили успішно боротися з інфекційними захворюваннями й повністю позбавити сучасне суспільство від деяких колись значно поширених смертельних хвороб [3]. У 2013 році Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я був прийнятий Глобальний план дій ВООЗ із профілактики неінфекційних захворювань і боротьби з ними на 2013–2020 рр. (відомий як Глобальний план дій із неінфекційних захворювань), що включає дев’ять добровільних глобальних цілей і глобальну систему моніторингу. Однак, ураховуючи той стан, у якому перебуває національна система охорони здоров’я України, і тільки початковий етап її реформування, який першочергово стосується первинної ланки надання медичної допомоги та зміни системи фінансування медицини, населення не при кожній потребі звертається за медичною допомогою в заклади охорони здоров’я, а тому можна говорити, що частка медицини в структурі факторів формування здоров’я дитячого населення в сучасній Україні є на порядок меншою [4].
Велика кількість наукових досліджень [5–7] свідчить про вплив на показники здоров’я дітей несприятливого екологічного оточення. Екологічний стан зовнішнього середовища та стан здоров’я населення є загальнодержавною проблемою, яка знаходить своє відображення в національних програмах, а стан здоров’я дітей є інтегральним динамічним показником соціально-економічного й медико-соціального стану суспільства та критерієм ефективності проведених санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів [8]. Екозалежній патології приділяється велика увага, що зумовило виникнення нових напрямків у клінічній медицині, зокрема екологічної педіатрії. Актуальність цієї проблеми пояснюється тим, що організм дитини найбільш чутливий до несприятливих екологічних факторів [9].
Несприятлива екологічна ситуація в Україні значною мірою позначається на рівні захворюваності та смертності населення. Соціальні фактори та фактори середовища діють не ізольовано, а в поєднанні з біологічними (у тому числі й спадковими), що зумовлює залежність захворюваності людини як від впливу середовища, у якому вона знаходиться, так і від генотипу та біологічних законів його розвитку. Аналіз стану довкілля свідчить про те, що на сьогодні Україна є однією з найбільш екологічно несприятливих країн Європи. На одного жителя нашої країни припадає сьогодні 300 кг шкідливих техногенних речовин. Серед техногенних хімічних речовин, що забруднюють різні об’єкти зовнішнього середовища (атмосферне повітря, водойми, ґрунти, харчові продукти) значну групу токсикантів становлять важкі метали та їх сполуки, що визначає антропогенний вплив на екологічну структуру довкілля та на саму людину [10].
Фактори, які впливають на здоров’я, можна умовно поділити на природні та соціальні. До природних чинників, що впливають на стан здоров’я, слід віднести дефіцит йоду в компонентах навколишнього середовища. Найчастіше дефіцит йоду трапляється як стабільний природний феномен, найбільш характерний для високогір’я та рівнинних територій, віддалених від морів та океанів.
Організм дитини є найбільш чутливим щодо дефіциту йоду [11]. Так, за даними Держкомстату, в Україні щорічно народжується 426 тисяч дітей, 8 % із яких від матерів, що страждають від йодного дефіциту. Отже, йодний дефіцит залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я людини [12].
Йодний дефіцит призводить до розвитку серйозних захворювань, більшість яких загрожують не тільки здоров’ю, а й життю людей. Йододефіцитні розлади розвиваються повільно й часом не мають яскраво виражених симптомів, тому такі пацієнти тривалий час не звертаються до лікарів. Однак всі хвороби, пов’язані з дефіцитом йоду, призводять до тяжких наслідків. Доведено, що захворювання, зумовлені дефіцитом йоду, найбільш поширені неінфекційні недуги людства.
Види хвороб, зумовлених йодною недостатністю, мають тенденцію до урізноманітнення. Унаслідок цього щороку в Україні відкривається нова школа для дітей із відставанням у розумовому розвитку. Дефіцит йоду є причиною 90 % випадків розвитку зоба, призводить до зниження репродуктивної функції, мертвонародження, порушення розумового й фізичного розвитку дітей і підлітків, сприяє поглинанню радіоактивного йоду при екологічних катастрофах [13].
Проте історично так склалося, що система охорони здоров’я при створенні була націлена не на профілактику захворювань дорослих і дітей, а в основному на їх лікування. Обмеженість лікарняно-профілактичних та санітарно-профілактичних закладів не дозволяє охопити все населення України профілактикою захворювань, у тому числі й недуг, пов’язаних із йодним дефіцитом [14].
Заходи первинної та вторинної профілактики, а також лікування початкових змін при йододефіцитних станах є досить простими та доступними, завдяки яким (провадження профілактичних програм на державному рівні щодо обов’язкового йодування солі) до 2017 року в більшості країн проблема дефіциту йоду вирішена. Однак до сьогодні в 19 країнах, серед яких і Україна, питання недостатнього споживання йоду залишається актуальним [14].
Це поряд із високою частотою тиреоїдної патології диктує необхідність активної участі в профілактиці та лікуванні йододефіцитних станів педіатрів, лікарів загальної практики — сімейних лікарів, медичних сестер. Недостатньо організована система профілактики та природні умови Чернівецької області потребують проведення постійного моніторингу цієї проблеми з огляду на всесвітні рекомендації. Безперечно, найбільшої уваги заслуговують діти, адже вони визначають здоров’я нації.
Мета дослідження — проаналізувати соціально-гігієнічні фактори у школярів із йододефіцитного регіону.
Матеріали та методи
Проведене анкетування школярів (1973 особи) та батьків школярів (655 осіб) щодо соціального стану та освіти батьків, режиму дня й харчування, оздоровлення дітей під час канікул, інформованості батьків про стан здоров’я їх дітей та їх ставлення до якості надання медичних послуг в умовах сьогодення. Визначення забезпеченості організму дітей йодом проведене відповідно до сучасних рекомендацій ВООЗ методом йодурії. Обстежені 397 дітей віком 10–12 років із семи районів області методом випадкової вибірки. Для встановлення екскреції йоду методом випадкової вибірки визначена концентрація неорганічного йоду в разовій порції сечі в 197 дітей за допомогою тест-системи («Йод-тест», виробництво Україна, напівкількісний метод, який дозволяє відрізняти зразки сечі з умістом йоду нижче від 70, від 70 до 100, від 100 до 300 і понад 300 мкг/л). Збір сечі проводився в стандартизований одноразовий посуд із герметичними корками. Визначалася медіана йодурії, розрахована в мкг/л. Проведений також розподіл рівня йодурії за ступенями тяжкості.
Список класу, який був наданий викладачем, використовували для надання кожній дитині особистого ідентифікаційного номера. Форма згоди батьків на обстеження, опитувальник для сім’ї та зразки сечі були зібрані й марковані відповідно до особистого ідентифікаційного номера. Ендокринолог клінічно оглядав дітей на наявність ендемічного зоба, використовуючи стандартний метод пальпації. На основі стандартного опитувальника з кожною дитиною було проведене інтерв’ю.
Кожен зразок солі, отриманий із сім’ї (397) й місцевих торговельних закладів (109), був протестований за допомогою експрес-тесту (на зразок солі наносилося декілька крапель стандартного розчину. Якщо зразок солі забарвлювався у фіолетовий колір, він вважався йодованим, а за інтенсивністю забарвлення визначався вміст йоду).
Проби із торговельної мережі взяті сліпим методом. При відборі звертали увагу на термін придатності, умови зберігання солі в домашніх умовах.
Дизайн дослідження передбачав дотримання принципів конфіденційності, концепцію інформованої згоди та урахування основних положень GCР ІCH та Гельсінської декларації з біомедичних досліджень, де людина виступає їх об’єктом, та наступних її переглядів (Сеул, 2008), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (2007 р.) та позитивний висновок локальної комісії з біомедичної етики при Чернівецькій обласній дитячій лікарні (протокол № 8 від 14.02.2020).
Отримані результати оброблені методом статистичного варіаційного і кореляційного аналізу. Статистична обробка включала підрахунок середнього арифметичного значення кожного з показників (М), середнього квадратичного відхилення (σ). Оцінка вірогідності результатів передбачала визначення середньої помилки середньоарифметичної (m), вірогідності відмінностей середніх величин за t-критерієм Стьюдента, статистично значущими вважалися значення критеріїв, що відповідають р < 0,05. Для статистичної обробки використана комп’ютерна програма «Біостат».
Результати
У наш час в Україні для збагачення солі використовується йодат калію, який є більш стійкою сполукою, ніж йодид, що застосовувався раніше (дозволяє зберігати йодовану сіль протягом року й більше, не змінює смак і запах страв, може використовуватися при консервації продуктів). Безпека йодату калію підтверджена експертами ВООЗ ще у 1996 році. Крім того, в Україні постановою Кабінету Міністрів № 143 від 11 лютого 2004 року йодат калію був внесений до переліку харчових добавок, які дозволені до використання в харчових продуктах, чим також визнана безпека цієї речовини. Технології й рівень йодування солі в Україні відповідають міжнародним нормативам, завдяки чому понад 80 % виробленої солі експортується в країни ближнього й далекого зарубіжжя. Задекларований уміст йоду в солі має становити 40 ± 15 мкг/г, при середньодобовому споживанні в їжу дорослим 10 г, а дитиною 6–7 г солі, з урахуванням закладених втрат при зберіганні (20 %) і приготуванні їжі (20 %).
За період 2000–2002 рр. нами вивчено анамнестично, а у 2017 році було проведено анкетування 456, у 2018 — 765, у 2019 — 655 батьків-респондентів щодо інформованості з проблеми йодного дефіциту. Установлено, що в період 2000–2002 рр. 86 % батьків не знали про проблему йодної недостатності в регіоні. Відповідно виявлявся і низький рівень споживання йодованої солі та йодованих продуктів у раціонах харчування дітей і дорослого населення (від 15 до 20 %). У 2017 році про проблему йодної недостатності не знали 56,1 %, а до 2019 року — 28,2 % батьків-респондентів.
Результати нашого дослідження встановили, що згідно з маркуванням на упаковці вся сіль, взята для аналізу, задовольняла вимогам за термінами придатності. Результати аналізу свідчать, що із 397 відібраних проб із домогосподарств у 133 (33,5 %) та у 45 (41,3 %) із 109 відібраних у закладах торгівлі визначена наявність йоду (табл. 1). Із 509 проб, промаркованих як «йодована сіль», тільки 35 % уміщують йод, а 65 % не задовольняють вимогам Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 р. № 97.
Виявлена кореляційна залежність між попитом на йодовані продукти й рівнем інформованості населення про йододефіцитні стани й методи їх профілактики (r = 0,84).
При гігієнічній оцінці збалансованості харчового раціону дітей були виявлені істотні порушення, які можуть спричинити дефіцит йоду: підвищений уміст білків рослинного походження (від 106 до 135 %), жирів (106–132 %), вуглеводів (113–138 %) щодо добової норми; знижена кількість білків тваринного походження (32–45 %), вітамінів: А (50–71,4 %), В6 (77,5–96,8 %) і С (60 %) щодо добової норми; нестача йоду й селену (58–76 і 36,6–85 % відповідно).
Визначення концентрації йоду в сечі дітей із різних районів проживання показало, що в більшості дітей екскреція йоду з сечею знижена. Медіана йодурії в обстеженій популяції загалом становить 58,1 ± 3,2 мкг/л, що, за критеріями ВООЗ, свідчить про наявність йодного дефіциту легкого ступеня. Частотний розподіл різних рівнів йоду в сечі дітей залежно від зони проживання поданий на рис. 1.
/113_2.jpg)
Обстеження мануально-пальпаторним методом показали значну частоту зоба серед дітей Буковини передпубертатного віку — 17,2 %. Тиреомегалія серед дітей референтної групи траплялася в 15,1 %. У різних клімато-географічних зонах частота зоба різна і становить у дітей, які проживають у гірській зоні, 25,3 %, значно нижча частота зоба серед дітей, які мешкають на рівнинній зоні та в м. Чернівцях, — 15,6 та 13,1 % відповідно, р < 0,05. Аналіз одержаних результатів вивчення залежності поширення зоба від статі показав, що в дітей допубертатного періоду, які мешкають у м. Чернівцях та рівнинній зоні, зоб дещо частіше трапляється у хлопчиків, тоді як у дітей гірської місцевості статевої різниці не спостерігається (рис. 2).
/114.jpg)
За результатами профілактичного огляду підлітків у більшості (300 із 397 обстежених, 75,5 %) були виявлені два і більше супутніх захворювання, зокрема, превалювала хронічна патологія верхніх дихальних шляхів (207, 52,21 %), у тому числі хронічний тонзиліт — 20,5 %, рецидивуючий бронхіт — 18,2 %, бронхіальна астма — 6,7 % та інші. Патологія серцево-судинної системи ідентифікована в 156 (39,3 %) обстежених дітей (пролапс мітрального клапана, вторинна кардіоміопатія, вегетосудинна дисфункція).
Результати обстеження дозволяють зробити висновок, що у школярів незалежно від статі реєстрували розвиток переважно трьох груп розладів на нозологічному рівні: астенічні органічні розлади, невротичні та афективні розлади. Серед психічних розладів переважав органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад — 37,3 % випадків. Розлади невротичного регістру виявлені у 27,8 % обстежених, явища соматоформно-вегетативної дисфункції — у 17,9 %. Зазначені відхилення з боку нервової системи були розцінені як наслідки раннього органічного ураження ЦНС у 19,3 % обстежених.
Обговорення
Важливе значення має також режим харчування. Згідно з директивами [16], ідеальним для дітей є п’ятиразовий прийом їжі протягом дня та дотримання піраміди харчування. Добову загальну енергомісткість слід розподіляти протягом дня так: перший сніданок — приблизно 20 %, другий сніданок — приблизно 15 %, обід — близько 30 %, проміжний прийом їжі — приблизно 10 % і вечеря — приблизно 25 %. Дослідження показало, що 50 % респондентів намагаються дотримуватися триразового харчування, 4–5 разів упродовж доби харчується 25 % учнів, двічі — 20 %, один раз — 5,5 %. Відповідно, інтервал прийому їжі не менший ніж через 4–5 годин зафіксований у більшості опитуваних (75 %), тоді як у 25 % цей інтервал становить 6–7 годин і більше. Ніколи не снідають перед заняттями 15 % дітей, ще 25 % снідають дуже рідко. 31,7 % респондентів зазначили, що час їх останнього прийому їжі не пізніше 21.00, 45 % опитаних вечеряють не пізніше 23.00. Найбільшу кількість їжі учні споживають в обід (63,3 %), на вечерю — 26,7 %. Щоденно вживають перші страви лише 20 % респондентів, 80 % осіб не вживають перших страв частіше трьох разів на тиждень, із них 16,7 % — лише 1 раз на тиждень. Свіжі овочі і фрукти щодня в раціоні 33,3 % опитаних школярів, 3–4 рази на тиждень споживають овочі і фрукти 46,7 %, 1–2 рази на тиждень — 20 %. Щоденна кількість овочів та фруктів становить у 45 % випадків 100–200 г на добу, така ж кількість учнів їх споживає у кількості 200–300 г, ще 10 % — менше від 100 г, тоді як, за рекомендаціями ВООЗ, норма споживання овочів та фруктів становить не менше 400 г на добу. У перервах між уроками учні харчуються в основному печивом та здобними булочками (70 %), фастфудом — 15 %, шоколадом чи цукерками — 10 %, йогуртами чи фруктами — 5 %. Послугами шкільної їдальні для повноцінного харчування користуються не частіше 2–3 разів на тиждень 35 % респондентів, тоді як переважна більшість (65 %) не користуються їдальнею зовсім. Найчастіше з продуктів споживають освіжаючі напої (25 %), бутерброди (17 %), солодкі плитки (16 %), картоплю фрі (15 %), готові десерти (14 %) та продукти, які можна гризти (13 %). Учні старших класів переважно харчуються малопоживними продуктами, що отримали назву «джанкфуд» («їжа-сміття»), це призводить до розвитку так званого прихованого голоду, дефіциту нутрієнтів, у першу чергу мінеральних речовин і вітамінів, спричинює розвиток хвороб обміну речовин організму. Так, опитування виявило, що з 1973 респондентів натуральними продуктами харчуються 15,7 %.
Ритм життя, розумові та психічні навантаження, дефіцит часу провокують вироблення таких форм поведінки, які більше орієнтовані на інші цінності, ніж турбота про власне здоров’я. А режим харчування є поки що невикористаним резервом поліпшення стану їх здоров’я.
Серед чинників соціального здоров’я особливе місце займає психологічний клімат у сім’ї, рівень педагогічної культури батьків. Оскільки первинним соціумом для дитини є сім’я, то саме в ній і формується соціальне здоров’я. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що на початковому етапі навчання діти можуть відчувати труднощі в адаптації, спричинені сімейними обставинами. Серед них основними є взаємини в сім’ї. Стиль сімейного виховання, характер дитини, рівень педагогічної культури батьків (медико-біологічних та здоров’язбережувальних знань) безпосередньо впливають на перебіг адаптаційного періоду навчання молодших школярів та їх подальшу соціалізацію. Наше дослідження виокремило в дітей із йододефіцитного регіону такі групи несприятливих факторів, що спричинюють розвиток йододефіцитних станів: 1) функціональні та органічні порушення стану здоров’я; 2) розвиток психосоматичних скарг (головні, абдомінальні болі, болі в ногах, у ділянці серця), що знижують якість життя й навчання; 3) негармонійний стиль сімейного виховання, що змінює емоційний і психічний стан дитини. Ці фактори підсилюють негативний вплив дефіциту йоду на стан здоров’я школярів.
Отримані результати повною мірою узгоджуються з даними літератури про високу частоту проявів сполучнотканинної дисплазії серця в дітей із захворюваннями щитоподібної залози та роль тиреоїдної дисфукції в розвитку соматичної патології [17]. Також поширеною була й патологія травного тракту (306 осіб, 77 %), у структурі якої відзначалися функціональні розлади: дисфункція жовчновидільних шляхів (37,6 %), функціональна диспепсія (26,4 %), хронічний гастродуоденіт (24,9 %) та інші (11,4 %). Дана патологія характерна для дітей, які проживають в ендемічних зонах щодо йодного дефіциту, та зумовлена дисбалансом гіпофізарно-тиреоїдної системи, що співзвучно з результатами досліджень багатьох авторів [18–20].
Висновки
Погіршення стану здоров’я в шкільний період життя пов’язане з багатокомпонентним впливом негативних соціально-гігієнічних факторів (дефіцит йоду у навколишньому середовищі, порушення режиму і якості харчування школярів, несприятливий психологічний клімат у сім’ї). Низька поінформованість населення, реалізація на споживчому ринку йодованої солі, що не відповідає гігієнічним нормативам за вмістом йоду, низька мотивація до вживання йодованої солі на фоні йодного дефіциту навіть легкого ступеня є додатковим ризиком розвитку йододефіцитних станів у школярів Чернівецької області.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
/113.jpg)