Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Здоровье ребенка» Том 16, №2, 2021

Вернуться к номеру

Харчова поведінка та нутрієнтне забезпечення учнів у початковій школі

Харчова поведінка та нутрієнтне забезпечення учнів у початковій школі

Авторы: Няньковський С.Л., Яцула М.С., Титуса А.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Здоров’я дитини, яка росте і розвивається, посідає важливе місце у системі загальних цінностей родини та держави. Останнім часом все більшу увагу приділяють харчуванню дітей з огляду на його програмуючий характер як щодо здоров’я дитини, так і щодо особливостей її розвитку. Мета дослідження: визначити харчову поведінку та харчове забезпечення учнів у початковій школі. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 190 учнів 1–4-го класів двох шкіл м. Львова. Серед них були 109 (57,4 %) дівчаток та 81 (42,6 %) хлопчик. Усі діти були із соціально забезпечених повних родин. Для визначення харчової цінності раціону батьки ретельно записували харчування дитини протягом 3 днів з подальшою обробкою результатів у програмі Dietplan 7. Результати. Нормальний апетит дитини є ознакою її здоров’я та відсутності симптомів шкільної дезадаптації. У нашому дослідженні порушення апетиту мали 28,9 % учнів початкової школи, при цьому знижений або поганий апетит мали 23,6 %, надмірний — 5,3 % дітей. Нормальний індекс маси тіла був визначений у 73,7 % школярів, знижений — у 9 %, збільшений — у 17,3 %. Для більшості школярів було характерним збільшене щоденне споживання білків, вуглеводів, калорій, насичених жирів і холестерину, а також недостатнє щоденне споживання поліненасичених жирів, вітамінів (A, E, C, D, B1, B9, B12) та мінералів (Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, P, J, Se). Висновки. Сучасний раціон харчування учнів початкових класів в Україні є незбалансованим. Він містить надмірну кількість енергії, вуглеводів, білків з одночасним дефіцитом жирів, поліненасичених жирних кислот, мікро- та макроелементів, вітамінів, що може вплинути на здоров’я дітей, їх фізичний та інтелектуальний розвиток, спричинити проблеми з вивчення шкільної програми. У значної кількості школярів виявлений поєднаний дефіцит вітамінів і мінералів. Формування харчового дефіциту в школярів є досить різноманітним і потребує індивідуального підходу до корекції харчування дитини, в деяких випадках також необхідна консультація дієтолога та вживання низки дієтичних добавок.

Background. The health of a growing and developing child holds a valuable place in the system of general values in the family and country. In recent years, more and more attention has been paid to children’s nutrition considering its programming nature concerning both a child’s health and peculiarities of his/her development. The purpose of the study is to determine the food behavior and nutritional supply of schoolchildren in primary school. Materials and methods. We were monitoring 190 pupils of the 1st — 4th grades in two schools in the city of Lviv. Among them, there were 109 (57.4 %) girls and 81 (42.6 %) boys. All the children were from socially secure, full families. To determine the nutritional value of the diet, parents carefully recorded the child’s diet for 3 days, followed by processing the results in the Dietplan 7 program. Results. A child’s normal appetite is a sign of a child’s health and the absence of symptoms of school maladaptation. In our study, 28.9 % of primary school pupils had appetite disorders, with 23.6 % having reduced or poor appetite and 5.3 % having an excessive appetite. The normal body mass index was determined in 73.7 % of schoolchildren, decreased in 9 %, and increased in 17.3 % of children. Most schoolchildren had an increased daily intake of protein, carbohydrates, calories, saturated fats, and cholesterol, as well as insufficient daily intake of polyunsaturated fats, vitamins (A, E, C, D, B1, B9, B12), and minerals (Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, P, J, Se). Conclusions. The modern diet of primary school pupils in Ukraine is unbalanced. It contains excessive amounts of energy, carbohydrates, proteins with a simultaneous deficiency of fats, polyunsaturated fatty acids, micro- and macronutrients, vitamins, which can affect the health of children, their physical and intellectual development, cause problems with learning the curriculum. A significant number of schoolchildren have a combined deficiency of vitamins and minerals. The formation of nutritional deficiencies in pupils is quite diverse and requires an individual approach to the correction of a child’s diet; in some cases, it is also necessary to get a nutritionist consultation and consume several dietary supplements.


Ключевые слова

школярі; діти; здоров’я; мікроелементи; мікроелементи; вітаміни

schoolchildren; children; health; trace elements; macroelements; vitamins

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-0551.16.2.2021.229877

Вступ

Здоров’ю дитини відводиться важливе місце у системі загальних цінностей. З народження дитина має значний біологічний потенціал здоров’я, на який протягом її життя впливають різноманітні чинники, зокрема соціальний стан, економічна нестабільність у державі, екологічні проблеми, місце проживання, епігенетичні фактори, відсутність мотивації до ведення здорового способу життя та недосконала структура національної системи охорони здоров’я. Велике навантаження на дитячий організм та нервове та психологічне напруження — все це зумовлює необхідність визначення факторів ризику та напряму їх впливу на формування здоров’я дітей [1]. Орієнтовну, але доволі ґрунтівну функціонально-структурну модель факторів, що впливають на здоров’я людини, запропонував у 1993 році Б.А. Кобринський, який об’єднав у ній дію значної кількості спадкових і неспадкових біологічних факторів [2].
Під час росту і розвитку дитини вплив цих факторів постійно змінюється, в певних випадках може переважати спадкова складова, в інших — вплив оточуючого середовища, родини, шкільних установ. Якщо у ранньому віці на здоров’я дитини впливають переважно соціально-гігієнічні та біологічні фактори на рівні родини, то в подальшому все більший вплив чинять дошкільні та шкільні навчальні заклади [3, 4]. Хороший стан здоров’я та узгодженість із зовнішнім середовищем забезпечують оптимальний розвиток дитини, можливість доброго систематичного навчання, розвитку когнітивних функцій без виникнення ознак дезадаптації, появи функціональних розладів або стійкої соматичної патології [5–7].
Останнім часом все більшу увагу приділяють харчуванню дітей з огляду на його програмуючий характер як щодо здоров’я дитини, так і щодо особливостей її розвитку [8]. З огляду на сучасні аспекти епігенетики взагалі можна стверджувати, що харчування є одним із надзвичайно важливих аспектів збереження здоров’я, працездатності і гармонії з оточуючим світом. Оцінка харчування учнів молодшого шкільного віку та його впливу на стан здоров’я дітей, здатність до систематичного навчання є важливим завданням сучасної медицини, особливо з урахуванням того факту, що на цей період припадає розвиток значної кількості дефіцитних станів. «Ми є те, що ми їмо», — казав свого часу Гіппократ, і ми мусимо популяризувати серед дітей початкової школи моду на здорове харчування [9]. Саме з раннього шкільного віку ми можемо сформувати адекватні харчові звички, скоригувати денний раціон дитини, запобігти розвитку дефіцитних станів. З огляду на сучасну тенденцію до звичної комунікації через соціальні мережі та використання новітніх смартфонів діти почали менше перебувати на свіжому повітрі, менше рухаються, менше спілкуються тет-а-тет, що негативно впливає на їх фізичний і психічний розвиток, обмін речовин і метаболізм в цілому [10]. Для організму, який росте, характерні інтенсивні процеси асиміляції, причому розвиток окремих органів і систем відбувається нерівномірно. Наслідком цього є висока чутливість організму дитини до дії ушкоджуючих чинників, зокрема до порушення збалансованості харчового раціону.
У 2013 році в Україні працівниками кафедри педіатрії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького разом з Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України та медичним університетом м. Харкова було проведено мультицентрове дослідження з оцінки харчування дітей віком від 9 місяців до 3 років життя. Метою дослідження була оцінка харчового статусу дітей раннього віку, виявлення основних дефіцитів споживання макро- і мікронутрієнтів, порушень харчової поведінки в дітей раннього віку. У дослідження було залучено 350 дітей із центральних, східних і західних областей України. В результаті проведеного дослідження було визначено, що сучасний харчовий раціон дітей раннього віку в Україні є незбалансованим, містить надлишок енергії та білків, але недостатню кількість численних вітамінів і мікроелементів, що могло впливати на параметри розвитку дітей і стан їх здоров’я. Найбільшим був харчовий дефіцит цинку, заліза, кальцію та вітамінів A, D, E, B6, B12, B1. Були встановлені статистично значущі асоціації між харчовими дефіцитами, залізодефіцитною анемією й інфекційною захворюваністю [11].
Таким чином, ми визначили, що вже в перші роки життя дітей можуть формуватися різноманітні харчові дефіцитні стани, які впливають на стан здоров’я та розвиток дитини. Крім того, нас зацікавила проблема шкільного харчування та його впливу на формування здоров’я дітей у початковій школі, що відповідає тематиці численних досліджень у різних країнах [12]. У всьому світі школи вважаються платформою для впровадження інтегрованого пакета заходів, які включають корекцію харчування, споживання добавок з мікроелементами, вітамінами або фортифікацію страв на місці, проведення контролю інфекцій, зміцнення здоров’я та навчання життєвих навичок з метою покращення здоров’я та якості харчування [13]. Певною мірою школу можна прирівняти до праці в дорослих. Діти на довший час йдуть із дому, суттєво змінюється ритм їх життя та харчування, розвиваються симптоми шкільної адаптації або дезадаптації. Доведено, що недостатнє або надмірне харчування в шкільні роки може гальмувати фізичний і психічний розвиток дитини. Худорлявість (низький показник маси тіла (ІМТ) за віком) у школярів може спричинити затримку дозрівання, дефіцит м’язової сили та працездатності, зниження щільності кісток у подальшому житті [14, 15]. Надмірна вага або ожиріння школярів збільшують ризик високого кров’яного тиску, метаболічного синдрому, неінсулінозалежного діабету (тип 2) та психологічних порушень [16]. Численними дослідженнями доведено, що адекватний стан мікроелементів має вирішальне значення для формування здоров’я та розвитку в дитинстві. Тяжка анемія, що може бути наслідком дефіциту заліза, фолатів або вітаміну В12, серед інших причин негативно впливає на фізичну та інтелектуальну працездатність, на пізнавальний розвиток дитини [17]. Вітамін А відіграє вирішальну роль у здоров’ї очей та імунній функції [18], в етіології анемії. Достатня кількість йоду має вирішальне значення для оптимізації розумового розвитку та запобігання порушенням щитоподібної залози [19], тоді як цинк має важливе значення для багатьох біологічних процесів, а його дефіцит може впливати на розвиток мозку та процеси пізнання [20]. Все більше накопичується свідчень, що оптимізація харчування школярів може чинити позитивний вплив на пізнання, ріст, фізичний розвиток та інші аспекти здоров’я. Вивчення особливостей харчування та здоров’я в цій віковій групі може сприяти визначенню пріоритетів і розробці національних програм, спрямованих на покращення фактичного харчування школярів.

Матеріали та методи

Під нашим спостереженням перебували 190 учнів 1–4-го класів двох шкіл м. Львова. Серед них були109 (57,4 %) дівчаток та 81 (42,6 %) хлопчик. Усі діти були із соціально забезпечених повних родин.
Нами була розроблена анкета харчової поведінки дитини, за допомогою якої здійснювався аналіз основних аспектів її харчування. Анкету заповнювали батьки, діти яких брали участь у дослідженні (рис. 1).

Результати та обговорення

Згідно з даними анкетного опитування 190 школярів 2 шкіл м. Львова, 71,1 % батьків вважали харчування школярів добрим, тоді як недостатнім або надмірним — 23,6 та 5,3 % відповідно. 86,3 % школярів повноцінно їли 3–4 рази на добу, тоді як 10 % — тільки 1–2 рази на добу, що могло не забезпечувати адекватне надходження всіх необхідних нутрієнтів дитині, яка росте і розвивається. Водночас 3,7 % дітей їли 5 і більше разів на добу, що, у свою чергу, могло призводити до надмірного калоражу раціону та перевантаження організму окремими нутрієнтами. Печиво та різноманітні булочки, випічку часто споживали 82,6 і 63,7 % школярів відповідно, страви фастфуду полюбляли 8,4 % школярів. У початковій школі більшість дітей їли шкільні сніданки (74,7 %), тоді як обіди — вже тільки 50 % школярів. Значна кількість дітей мали перекуси печивом (44,2 %) або чипсами (34,2 %), що складно віднести до пріоритетів здорового харчування. За даними анкетування, на думку батьків, 34,2 % школярів недостатньо споживали молочні продукти, 65,8 % — рибу, 20 % — м’ясо, 43,68 % — овочі і 20,53 % — фрукти.
Нормальний апетит дитини є ознакою її здоров’я та відсутності симптомів шкільної дезадаптації. У нашому дослідженні порушення апетиту мали 28,9 % учнів початкової школи, при цьому знижений або поганий апетит мали 23,6 %, надмірний — 5,3 % дітей. Вдома практично всі діти їли ті ж страви, що і вся родина. Значна кількість дітей (78,9 %) мали звичку їсти, переглядаючи телевізійні програми, 83,7 % дітей зазвичай їли на ніч.
88,4 % школярів не дотримувалися жодної дієти. Слід зауважити, що, згідно з даними нашого анкетного опитування, вже в початковій школі 11,6 % дітей дотримувались специфічної дієти. Так, 1,6 % учнів початкової школи дотримувались низькокалорійної, 4,7 % — гіпоалергенної, 0,6 % — вегетаріанської і 4,7 % — інших дієт. З огляду на те, що кожна дієта порушує принципи здорового харчування, обмежуючи надходження певних нутрієнтів або обумовлюючи надлишкове надходження інших, це може сприяти розвитку дефіциту споживання окремих нутрієнтів у даної групи дітей або порушень метаболізму, що обумовлює необхідність регулярних консультацій/спостереження в дитячого дієтолога або поінформованого педіатра. 13,7 % батьків були незадоволені харчуванням дітей вдома, 50 % батьків — харчуванням у школі. 23,2 % школярів регулярно вживали полівітаміни, 11,6 % — живі бактерії, 10 % — мінеральні комплекси, 4,7 % — харчові добавки.
Нормальний індекс маси тіла був визначений у 73,7 % школярів, знижений — у 9 %, збільшений — у 17,3 % дітей.
Щодо рекомендованого денного споживання нутрієнтів, то у більшості учнів початкової школи воно було неоптимальним (табл. 1).
Так, у 71 дитини (41,0 %) добове споживання білків було збільшеним, тоді як у 54 дитини (31,2 %) — недостатнім. Із даних літератури відомо, що надмірне споживання білків збільшує ризик прискореного окостеніння епіфізів кісток, затримки росту, порушення гармонійності статури, збільшення темпів продукції статевих гормонів і прискорення статевого розвитку, тоді як недостатнє споживання білків у добовому раціоні дитини може призводити до пластичних, гормональних, імунних і ферментативних розладів, а саме до затримки росту, гальмування кісткоутворення, порушень фізичного та психічного розвитку, порушень кровотворення та несприятливих змін у метаболізмі дитини. Тільки у 48 школярів (27,8 %) добове споживання білків було адекватним щодо денних вікових рекомендованих потреб і не потребувало корекції харчування [21].
Як відомо, жири відіграють важливу роль у метаболічних і енергетичних процесах в дитини [22–24].
У 74 школярів (42,8 %) нами було визначено зменшення кількості добового споживання жирів, що могло чинити негативний вплив, знижуючи інтенсивність пластичних процесів, порушуючи обмін води, засвоєння та обмін вітамінів А, Е, С, D, всмоктування Са та Mg. Нестача ліпідів може порушувати роботу центральної нервової системи та регуляторні процеси серцево-судинної системи, сприяти захворюванням шкіри, випадінню волосся, знижувати опірність до інфекцій, холоду, фізичних навантажень. Нормальне добове споживання жирів було визначено тільки у 38 дітей (22,9 %). Збільшене добове споживання жирів, що, у свою чергу, може підвищувати ризик дисліпідемії у крові, печінці, порушувати жировий і холестериновий обмін, посилювати ризики розвитку ожиріння, атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, новоутворень, жовчно-кам’яної хвороби, секреторної діяльності печінки та підшлункової залози, ми спостерігали у 61 дитини (35,3 %) [21].
Значну кількість енергії організм дитини одержує за рахунок вуглеводів у їжі. У дітей процес гліколізу здійснюється з більшою інтенсивністю, ніж у дорослих, а відносні запаси глікогену до певного віку є меншими. Цим пояснюється підвищена потреба дітей у вуглеводах. Проте надмірне їх надходження, більше рекомендованої добової дози, може призводити до певних порушень [21, 25].
У значної кількості дітей нами було визначено неоптимальне добове надходження кількості вуглеводів. Надлишкове добове споживання вуглеводів було визначено у 72 школярів (41,6 %), недостатнє споживання спостерігалось у 52 (30,1 %), нормальне добове споживання — у 49 (28,3 %). Із наукової літератури відомо, що надлишкове споживання вуглеводів може сприяти підвищеній втомлюваності, викликати спрагу, головні болі та мігрені, порушення травлення, перепади настрою, схильність до ожиріння та алергії, вимагати підвищених доз вітаміну В1. При надмірному споживанні вуглеводів можуть підсилюватися пітливість, з’являтися гнійничкові захворювання шкіри, збільшуватися чутливість до дії несприятливих чинників, а також порушуватися судинні реакції на зміну температури навколишнього середовища. В результаті цього при дії холоду при надмірному споживанні вуглеводів можуть надмірно звужуватися кровоносні судини, розташовані у шкірі, внаслідок чого поверхня шкіри може обігріватися недостатньо, що може збільшити ризик простудних захворювань [21, 26, 27].
Мінеральні речовини відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку й адаптації дитини. Вони входять до складу клітин, ферментів, гормонів, мають велике значення у пластичних процесах, у формуванні та побудові тканин організму, в тому числі скелета, в підтримці кислотно-лужної рівноваги, оптимальному перебігу процесів обміну речовин. Мінерали містяться у внутрішньоклітинній рідині, регулюють її склад, беруть участь у формуванні клітин крові, кісток, в процесах функціонування нервової системи, регуляції м’язового тонусу, включаючи тонус м’язів серцево-судинної системи. Подібно до вітамінів, мінерали функціонують як коензіми, беруть участь у процесах формування енергії росту і відновлення організму. Всі ферментативні процеси в організмі проходять за участю мінералів, вони необхідні для утилізації вітамінів та інших поживних речовин [28–31]. Оптимальне забезпечення добової потреби макро- та мікроелементів є важливим для нормальної життєдіяльності організму дитини. Макроелементи — це хімічні елементи, вміст яких в організмі становить більше 0,005 % маси тіла (водень, вуглець, кисень, азот, натрій, магній, фосфор, сірка, хлор, калій, кальцій). Мікроелементи — хімічні елементи, вміст яких не перевищує 0,005 % маси тіла, а концентрація в тканинах — не більше 0,000001 %. Серед всіх мікроелементів виділяють важливу групу есенціальних, або незамінних, мікроелементів, які мають регулярно надходити в організм з їжею та водою для його нормальної життєдіяльності (залізо, йод, мідь, марганець, цинк, кобальт, молібден, селен, хром, фтор). Інша класифікація поділяє мікроелементи на есенціальні (Fe, I, Cu, Zn, Co, Cr, Mo, Se, Mn), умовно есенціальні (As, B, Br, F, Li, Ni, V, Si), токсичні (Al, Cd, Pb, Hg, Be, Ba, Vi, Tl), потенційно токсичні (Ge, Au, In, Rb, Ag, Ti, Te, U, W, Sn, Zr тощо). Мікроелементи активно впливають на різні ланки обміну речовин, імунітету, протиінфекційного захисту. За імуномодулюючим ефектом розрізняють мікроелементи, есенціальні для імунної системи (Fе, I, Cu, Zn, Co, Cr, Mo, Se, Mn, Li), та імунотоксичні (Al, As, B, Ni, Cd, Pb, Hg, Be, Vi, Tl, Ge, Au тощо) [32].
Зменшене добове споживання кальцію спостерігалося у 107 дітей (62 %), у той час як збільшений і зменшений вміст були у 37 (21,2 %) та 29 (16,8 %) школярів відповідно. Відомо, що кальцій бере участь у формуванні скелета, сприяє згортанню крові, підтримує рівновагу між порушенням і гальмуванням кори головного мозку, бере участь у скороченні м’язів, розщепленні глікогену. При дефіциті кальцію можуть спостерігатися підвищена крихкість кісток, нігтів, зубів, деформація хребта, зменшення темпів росту, оніміння та відчуття поколювання в кінцівках, болючість ясен, нервозність, безсоння, судоми, збудження, гіпертензія, прояви ураження шкіри. Надлишок кальцію може супроводжуватися болем у кістках і м’язах, міастенією, порушенням неврологічних функцій, пригніченням рефлексів, нудотою, блюванням, сплутаністю свідомості, порушенням пам’яті і настрою, порушенням серцевого ритму, дратівливістю, анорексією. Знижують засвоєння кальцію D3-гіповітаміноз, стрес, іммобілізація, гіпоацидність шлункового соку, надлишок Mg, оксалати, фітати, какао, соя, фосфати, кортизон, протисудомні препарати, алкоголь. Кава збільшує виділення кальцію нирками. Сприяють засвоєнню кальцію білкова їжа, залізо, деякі медичні препарати. Продукти, що містять кальцій, — це молоко та молочні продукти, сир із сої, капуста, редька, ріпа, часник, інжир, мигдаль, селера, петрушка, шпинат, ламінарія, яєчний жовток, ікра [33– 36].
У більшості учнів початкових класів ми визначили зменшене добове споживання магнію — 140 дітей (80,9 %), збільшене споживання цього нутрієнту відзначалось у 11 школярів (6,4 %), у нормі — тільки в 22 дітей (12,7 %). Згідно з даними літератури, магній бере участь у формуванні кісток, є необхідним для їх росту. При значному дефіциті можуть спостерігатися гемолітична анемія, гіпо- й гіпертензія, депресії, свербіж, апатія, м’язові дистрофія й судоми, втома [22].
Дещо збільшене добове споживання калію було визначено у 120 школярів (69,3 %), зменшене — у 15 (8,7 %), оптимальне — у 38 (22 %). Калій є найпоширенішим внутрішньоклітинним катіоном, і близько 98 % калію в організмі знаходиться в середині клітин, а інша частина — в позаклітинній рідині, включаючи кров. Градієнт калію є критично важливим для багатьох фізіологічних процесів, включаючи підтримку клітинного мембранного потенціалу, гомеостазу обсягу клітин і передачі потенціалів дії в нервових клітинах. Збільшення позаклітинного рівня калію призводить до порушення функцій нервової системи, м’язів, серця, шлунково-кишкового тракту. При його надлишку можуть відзначатися аритмії, порушення роботи нервової системи, конвульсії, слабкість, гіпотензія, уповільнене мислення, утруднення мовлення [22].
В більшості дітей у нашому дослідженні ми визначили збільшене добове споживання фосфору — 167 осіб (96,5 %) та хлору — 172 (99,4 %). Фосфор бере участь у формуванні й регенерації клітин, формуванні та засвоєнні вітамінів, формуванні та розвитку зубів і кісток, в обміні енергії, регуляції кислотно-лужного балансу, функціонуванні нирок, нервів, м’язів, серця, є життєво важливим нутрієнтом. Проте надлишок фосфору може призводити до зниження рівня кальцію як у сироватці крові, так і в кістках. [23]. При надлишку хлору можуть виникати порушення кислотно-лужної рівноваги у рідинах організму, клінічно виникати слабкість, сплутаність свідомості, у тяжких випадках — кома [37].
Йод є вкрай важливим елементом для розвитку дитини, формування її розумового потенціалу. Він бере участь в утворенні тироксину і реалізації нормальної функції щитоподібної залози. Недостатнє надходження з їжею загрожує розвитком гіпотиреозу, відставанням у психічному розвитку [38]. У нашому дослідженні зменшене добове споживання йоду спостерігалося в 157 дітей (90,8 %).
У нашому дослідженні ми визначили небалансоване добове надходження таких есенціальних мікроелементів, як марганець, селен, цинк, залізо, мідь.
Збільшений вміст марганцю спостерігався в 161 дитини (93,1 %). Зменшене споживання селену було визначено у 120 дітей (69,4 %), збільшене — у 28 (16,2 %), нормальне — у 25 (14,4 %). Щодо цинку, то практично однакова кількість дітей мала його збільшене (68 дітей — 39,3 %) та зменшене (67 дітей — 38,7 %) добове споживання. Недостатнє добове споживання заліза було визначено у 111 школярів (64,2 %), збільшене — у 43 (24,9 %) та нормальне — тільки в 19 дітей (11 %). Збільшене добове споживання міді було визначено у 140 дітей (80,9 %).
Надмірне або недостатнє споживання цих есенціальних мікроелементів впливає на різноманітні ланки метаболізму дитини та життєдіяльність багатьох органів та систем [24, 25, 39, 40].
На сьогодні вітамінна недостатність розглядається як патологічний стан, викликаний дефіцитом вітамінів в організмі. Залежно від глибини і тяжкості вітамінної недостатності виділяють три її форми: авітаміноз, гіповітаміноз і субнормальну забезпеченість вітамінами. Субнормальна забезпеченість вітамінами є доклінічною стадією дефіциту вітамінів, що проявляється в основному порушеннями метаболічних і фізіологічних реакцій, в яких бере участь цей вітамін, а також окремими клінічними мікросимптомами. Хоча субнормальна забезпеченість вітамінами не супроводжується вираженими клінічними порушеннями, вона істотно знижує стійкість дітей до дії інфекційних і токсичних чинників, фізичну і розумову працездатність, уповільнює терміни одужання хворих дітей з різною патологією, сприяє виникненню гострих і загостренню різноманітних хронічних захворювань, в тому числі верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, гепатобіліарної системи. Водночас субнормальна забезпеченість вітамінами може супроводжуватися і появою окремих клінічних мікросимптомів, наприклад, дратівливістю, головним болем при недостатності тіаміну, аскорбінової кислоти, піридоксину, кровоточивістю ясен при недостатності вітаміну С, сухістю шкіри при недостатності вітамінів А і B2 тощо [32]. Відсутність або дефіцит вітамінів у раціоні харчування призводить до порушення обміну речовин, зниження працездатності та імунологічної реактивності організму. Підвищене психоемоційне навантаження, погіршення екологічної ситуації та якості питної води, порушення структури харчування, безконтрольне використання ліків — це перелік деяких факторів, що погіршують показники стану здоров’я і сприяють посиленню дефіцитів більшості вітамінів у дітей. Можна виділити три основні причини дефіциту вітамінів: недостатнє надходження вітамінів з їжею, порушення всмоктування та обміну вітамінів, підвищена потреба у вітамінах. Домінуючим фактором, що призводить до розвитку гіпо- та авітамінозів, є аліментарна недостатність вітамінів (низький вміст вітамінів у добовому раціоні харчування, втрати під час кулінарної обробки продуктів, дія антивітамінних факторів, наявність у продуктах харчування вітамінів у формі, що погано засвоюється, порушення оптимального співвідношення між окремими вітамінами, погіршення асиміляції вітамінів, пригнічення діяльності кишкової мікрофлори) [41, 42].
У нашому дослідженні ми визначили значний відсоток школярів, які мали дефіцит споживання вітамінів.
Так, зменшене добове споживання вітаміну А спостерігалося у 130 школярів (75,2 %), збільшене — у 17 (9,8 %), нормальне — у 26 (15 %). Недостатнє надходження цього вітаміну може негативно впливати на ріст і диференціювання тканин, функцію зору, стан шкіри [43].
Зменшене добове споживання вітаміну D було визначено нами у 159 школярів (91,9 %). Дефіцит цього вітаміну може сприяти порушенням у метаболізмі кальцію, процесах мінералізації кісткової тканини, роботі імунної системи [28].
Зменшене добове споживання вітаміну Е спостерігалося у 165 учнів (95,4 %), що може впливати на багато метаболічних та ендокринних розладів [27].
Щодо ситуації з денним споживанням вітамінів групи В, то ми визначили доволі гетерогенну ситуацію.
Так, збільшене добове споживання вітаміну В1 ми спостерігали у 155 дітей ( 89,6 %), вітаміну В2 — у 70 дітей (40,5 %), тоді як 68 дітей (39,3 %) споживали недостатню кількість вітаміну В2.
Збільшене добове споживання вітаміну В6 було визначено у 93 школярів (53,8 %), зменшення його надходження з їжею — у 46 (26,6 %), оптимальне споживання — у 34 (19,6 %).
Недостатність добового споживання вітаміну В9 (фолієвої кислоти) ми спостерігали у 105 дітей (60,7 %), надмірне добове споживання фолатів — у 47 (21,2 %), збільшене добове споживання вітаміну В12 — у 143 (82,6 %).
Зменшене добове споживання вітаміну Н (біотину) ми спостерігали практично у всіх дітей — 160 (92,5 %).
Харчовий раціон школярів був доволі дефіцитним щодо вітаміну С. Так, зменшене добове споживання вітаміну С було визначено у 123 дітей (71,1 %), збільшене — у 32 (18,5 %), оптимальне — у 18 (10,4 %).
Цікаві результати були отримані при оцінці добового споживання насичених і ненасичених жирних кислот.
Збільшений вміст насичених жирних кислот у добовому раціоні спостерігався у 119 школярів (68,8 %), зменшений — у 31 (17,9 %), оптимальний — у 23 (13,3 %). Насичені жири потрібні нам для синтезу вітаміну D і гормонів, зокрема серотоніну, проте надлишок насичених жирів може порушувати холестериновий обмін, викликати дисліпідемію та провокувати атеросклероз [44].
Ненасичені жири — це жири або жирні кислоти, що мають принаймні один подвійний зв’язок у ланцюзі жирної кислоти. Жирна кислота є мононенасиченою, якщо її ланцюг містить один подвійний зв’язок, і поліненасиченою, якщо він містить більше одного подвійного зв’язку.
Майже в половини дітей (84 дитини — 48,6 %) у нашому дослідженні ми визначили дефіцит у харчуванні мононенасичених жирних кислот та поліненасичених жирних кислот (116 школярів — 67,1 %). Харчові продукти, що містять мононенасичені або поліненасичені жири, вважаються більш здоровими порівняно з тими, що містять насичені жирні кислоти, мають доволі значний спектр позитивної дії на метаболічні процеси людини [31].
Міжнародні організації рекомендують зменшити споживання насичених жирів, замінюючи їх ненасиченими жирами. Зокрема, у Великій Британії, Австралії та США визнають, що заміна насичених жирів у раціоні має бути саме на продукти, що містять ненасичені жирні кислоти. За рекомендаціями ВООЗ, насичені жирні кислоти мають становити до 10 % калорій, які ми щодня отримуємо з їжею і напоями. А Американська асоціація кардіологів наполягає на ще меншій дозі — 5–6 % [45].

Висновки

Сучасний раціон харчування учнів початкових класів в Україні є незбалансованим. Він містить надмірну кількість енергії, вуглеводів, білків з одночасним дефіцитом жирів, поліненасичених жирних кислот, мікро- та макроелементів, вітамінів, що може вплинути на здоров’я дітей, їх фізичний та інтелектуальний розвиток, спричинити проблеми з вивченням шкільної програми.
Характерним є збільшене щоденне споживання білків, вуглеводів, калорій, насичених жирів і холестерину, а також недостатнє щоденне споживання поліненасичених жирів, деяких вітамінів (A, E, C, D, B1, B9, B12) та мінералів (Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, P, J, Se).
У значної кількості школярів виявлений поєднаний дефіцит вітамінів і мінералів.
Слід зазначити, що формування дефіцитів у школярів є досить різноманітним і вимагає індивідуального підходу до корекції харчування дитини, в деяких випадках також необхідна консультація дієтолога та вживання низки дієтичних добавок.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 01.02.2021
Рецензовано/Revised 14.02.2021
Прийнято до друку/Accepted 24.02.2021

Список литературы

  1. Няньковський С.Л., Садова О.Р. Харчова поведінка та якість життя школярів старших класів м. Львова. Клінічна педіатрія. 2018. 13(1). С. 40-47. doi: 10.22141/2224-0551.13.1.2018.
  2. Кобринский Б.А. Континуум переходных состояний организма и мониторинг динамики здоровья детей. Москва, Берлин, 2016. 220 с. doi: 10.23681/434737
  3. Бойчук Ю.Д. та ін. Загальна теорія здоров’я та здоров’язбереження: колективна монографія. Харків, 2017. 488 с. 
  4. European action plan for strengthening public health capacities and services. Copenhagen. WHO Regional Office for Europe. 2012 (http://www. euro.who.int/_data/assets/pdf_file/0005/171770/ RC62wd12rev1-Eng.pdf).
  5. Kulkarni М.M., Varun N., Rathi P., Eshwari K., Ashok K., Kamath V.G. Health status of school children in rural area of coastal Karnataka. Med. J. DY Patil Univ. 2016. 9. Р. 31-5. doi: 10.4103/0975-2870.172424.
  6. Няньковський С.Л., Яцула М.С., Чикайло М.І., Пасічнюк І.П. Стан здоров’я школярів в Україні (огляд літератури). Здоровье ребенка. 2012. № 5. С. 109-114.
  7. Mayo-Wilson E., Imdad A., Junior J., Dean S. and Bhutta A.Z. Preventive zinc supplementation for children, and the effect of additional iron: a systematic review and meta-analysis. BMJ Open. 2014. 4(6). e004647. doi: 10.1136/bmjopen-2013-004647.
  8. Nyankovskyy S., Dodryanskyy D., Ivakhnenko O., Iatsula M., Javorska M., Shadryn O., Platonova O., Zajec V., Klimenko V., Solodovnyk G. Dietary habits and nutritional status of children from Ukraine during the first 3 years of life. Pediatria Polska. 2014. 89(6). P. 395-405.
  9. Who.int. 2017. Available at: http://www.who.int/childgrowth/training/module_h_directors_guide.pdf?ua=1 Accessed on 7 March 2017. 
  10. Пасічнюк І.П. Вплив нутритивного забезпечення та харчової поведінки на фізичний розвиток школярів у міській і сільській місцевостях: Автореф. дис… канд. мед. наук: 14.01.10. Львів, 2018. 20 с.
  11. Солтан М.М. Гигиенические требования к организации питания детей и подростков: учеб.-метод. пособие. Минск: БГМУ, 2017. 68 с. 
  12. Best C., Neufingerl N., van Geel L., van den Briel T., Osen–darp S. The nutritional status of school-aged children. Why should we care? Food and Nutrition Bulletin. 2010. Vol. 3. № 3. The United Nations University. Р. 400-417. doi: 10.1177/156482651003100303.
  13. World Health Organization. Physical status: the use and interpretation of anthropometry. Report of a WHO Expert Committee. World Health Organ Tech. Rep. Ser. 1995. № 854. Р. 1-452. 
  14. World Health Organization. WHO Regional Office for Europe. Growing up unequal. HBSC 2016 study (2013/2014 survey). Avai–lable from: http://www.euro.who.int/en/publications/abstracts/growing-upunequal.-hbsc-2016-study-20132014-survey. 
  15. Chizuru Nishida, Ricardo Uauy, Shiriki Kumanyika and Prakash Shetty. The Joint WHO/FAO Expert Consultation on diet, nutrition and the prevention of chronic diseases: Process, product and policy implications. Public Health Nutrition. 2004. 7(1A). P. 245-250. doi: 10.1079/PHN2003592.
  16. Krushnapriya Sahoo, Bishnupriya Sahoo, Ashok Kumar Choudhury, Nighat Yasin Sofi, Raman Kumar and Ajeet Singh Bhadoria. Childhood obesity: causes and consequences. J. Family Med. Prim. Care. 2015. 4(2). P. 187-192. doi: 10.4103/2249-4863.154628.
  17. Sommer A., Davidson F.R. Assessment and control of vitamin A deficiency: The Annecy Accords. J. Nutr. 2002. № 132. Р. 2845-2850. doi: 10.1093/jn/132.9.2845S.
  18. Allen L., de Benoist B., Dary O., Hurrell R. Guidelines on food fortification with micronutrients. Geneva: World Health Organization. Food and Agriculture Organization. 2006. 
  19. Dipayan Choudhuri, Sutradhar Balaram. Factors Associated with Nutritional Status of Adolescent Schoolchildren in Tripura. Indian Pediatrics volume. 2020. № 57. Р. 177-178. doi.org/10.1007/s13312-020-1740-y.
  20. Няньковський С.Л., Яцула М.С., Няньковська О.С., Титуса А.В. Динаміка стану здоров’я школярів в Україні за даними анкетного опитування. Клінічна педіатрія. 2018. № 13(5). С. 425-431. doi: 10.22141/2224-0551.13.5.2018.141554.
  21. Зубар Н.М. Основи фізіології та гігієни харчування. Київ, 2010. 
  22. Кручаниця М.І., Миронюк І.С, Розумикова Н.В., Кручаниця В.В., Брич В.В., Кіш В.П. Основи харчування: підручник. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2019. 252 с. 
  23. Квашніна Л.В., Ігнатова Т.Б. Забезпеченість організму дітей дошкільного віку довголанцюговими поліненасиченими жирними кислотами і можливості корекції їх дефіциту. Здоров’я України. 2018. № 1 (44). С. 20-23. doi: 10.15574/SP.2018.90.98.
  24. Second International Conference on Nutrition Rome, 19-21 November 2014 Conference Outcome Document: Rome Declaration on Nutrition. ICN2. 2014. № 2. URL: http://www.fao.Org/3/a-ml542e. 
  25. Фекета В. Фізіологія обміну речовин та енергії. Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/316988156. 
  26. Stephen А., Alles M., de Graaf C., Fleith M., Hadjilucas E., Isaacs E., Maffeis C., Zeinstra G. and others. The role and requirements of digestible dietary carbohydrates in infants and toddlers. 2012. № 66(7). Р. 765-779. doi: 10.1038/ejcn.2012.27.
  27. Kalhan S.C., Kilic I.Á. Carbohydrate as nutrient in the infant and child: range of acceptable intake. European Journal of Clinical Nutrition. 1999. № 53(1). Р. 94-100. doi: 10.1038/sj.ejcn.1600749.
  28. Марушко Ю.В. Мікроелементи та стан імунітету в дітей. Актуальна інфектологія. 2013. № 1(1). C. 49-52. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akinf_2013_1_11.
  29. Lutter C.K., Rivera J.A. Nutritional status of infants and young children and characteristics of their diets. J. Nutr. 2003. № 133. Р. 2941-2949. doi: 10.1093/jn/133.9.2941S.
  30. Горобець А.О. Вітаміни і мікроелементи як специфічні регулятори фізіологічних та метаболічних процесів в організмі дітей та підлітків. Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2019. № 4(80). С. 75-92. doi 10.15574/PP.2019.80.75. 
  31. Большова О.В., Пахомова В.Г. Дефіцит есенціальних мікроелементів у дітей і підлітків: сучасний стан проблеми. Педиатрия. 2015. № 3(18). Режим доступу: http://www.health-ua.com/article/12048-deftcit-esentcalnih-mkroelementv-u-dtej--pdltkv-suchasnij-stan-problemi.
  32. Няньковський С.Л., Козубенко Г.Ф., Пакулова-Троцька Ю.В. Особенности соматической патологии у детей с перинатальным гипоксически-ишемическим поражением центральной нервной системы. Здоровье ребенка. 2011. № 6 (33). С. 43-47.
  33. Осташко В.Ф. Макроелементи. Фармацевтична енциклопедія. Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1307/makroelementi.
  34. Квашніна Л.В. Застосування препарату «Кальціум D» для корекції синдрому гіпокальціємії у дітей, хворих на рахіт. Перинатол. та педіатрія. 2007. № 3. С. 59-63. 
  35. Квашнина Л.В. Роль гипокальциемии в патогенезе судорожного синдрома. Перинатол. та педіатрія. 2012. № 2. С. 89-94.
  36. Марушко Ю.В., Полковниченко Л.М., Таринська О.Л. Кальцій та його значення для дитячого організму (огляд літератури). Современная педиатрия. 2014. 5(61). doi: 10.15574/SP.2014.61.46.
  37. Кукушкин Ю.Н. Химические элементы в организме человека. СПб., 1998.
  38. Осташко В.Ф. Мікроелементи. Фармацевтична енциклопедія. Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1466/mikroelementi
  39. Авцин А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А. Микроэлементозы человека (этиология, классификация, органопатология). Москва, 1991. 
  40. Кудрин А.В., Скальный А.В., Жаворонков А.А. Иммунофармакология микроэлементов. Москва, 2000.
  41. Цубанова Н.А. Вітамінна недостатність. Фармацевтична енциклопедія. Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1776/vitaminna-nedostatnist.
  42. Mason J.B., Booth S.L. Vitamins, trace minerals, and other micronutrients. 26th edition. Maryland Heights, MO: Elsevier, 2019. P. 73-79. 
  43. Козярін І.П. Вітаміни та здоров’я. Ваше здоров’я. 2005. № 7 (757).
  44. Гуменюк О.Л. Харчова хімія. Тексти лекцій. Чернігів: ЧНТУ, 2018. 155 с. URI: http://ir.stu.cn.ua/123456789/16996.
  45. Вікіпедія. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%B6%D0%B8%D1%80%D0%B8.

Вернуться к номеру