Мобильная версия

Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021

Поширеність, клінічний перебіг та лікування хронічного гастриту на сучасному етапі

Авторы: Осьодло Г.В.(1), Котик Ю.Я.(1), Калашніков М.А.(2), Осьодло В.В.(1)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ», м. Київ, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Важливість проблеми хронічного гастриту (ХГ) визначається його високою питомою вагою в структурі гастроентерологічної патології, зниженням якості життя пацієнтів та можливими ускладненнями. Мета дослідження: вивчення захворюваності та особливостей клінічного перебігу ХГ у військовослужбовців на сучасному етапі та фармакоекономічної ефективності вісмутвмісної й потрійної антигелікобактерної терапії (АГБТ) при Н.pylori-асоційованому (НР-асоційованому) ерозивному гастриті із застосуванням препаратів вітчизняного виробника. Матеріали та методи. На першому етапі аналізували показники госпітальної захворюваності військовослужбовців із ХГ та особливості ендоскопічної картини слизової оболонки шлунка. На другому етапі досліджували особливості клінічного перебігу та проводили фармакоекономічний аналіз схем вісмутвмісної терапії та потрійної АГБТ у військовослужбовців із НР-асоційованим ерозивним гастритом із використанням інгібіторів протонної помпи різних поколінь та вісмуту трикалію дицитрату вітчизняного виробника. Результати. Проведений епідеміологічний, клінічний та фармакоекономічний аналіз ХГ у військовослужбовців на сучасному етапі. Обґрунтована доцільність лікування військовослужбовців при НР-асоційованому ерозивному гастриті вітчизняними препаратами із застосуванням вісмутвмісної антигелікобактерної терапії, що сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування й дозволить уникнути невиправданих бюджетних витрат. Висновки. Серед військовослужбовців Збройних сил України з 2013 року спостерігається тенденція до почастішання ерозивних ушкоджень гастродуоденальної зони з переважним ураженням антрального відділу шлунка. Фармакоекономічний аналіз лікування НР-асоційованого ерозивного гастриту засвідчив доцільність переходу на вісмутвмісну АГБТ із застосуванням вітчизняного рабепразолу та вісмуту трикалію дицитрату. Це обґрунтовується вищою антигелікобактерною активністю в 1,2 раза (на 20 %), кращою в 1,6 раза (на 60 %) витратною ефективністю та вищою в 1,4 раза (на 40 %) корисністю витрат.

Background. The importance of the problem of chronic gastritis (CG) is determined by its high proportion in the structure of gastrointestinal pathology, reduced quality of life of patients, and possible complications. The study aimed at the investigation of the incidence and features of the clinical course of CG in servicemen at the present stage and pharmacoeconomic efficacy of bismuth and triple anti-helicobacter therapy (AHBT) in H. pylori (HP) — associated erosive gastritis with the use of domestic drugs. Materials and methods. At the first stage, the indicators of the admission rate of servicemen with CG and the peculiarities of the endoscopic picture of the gastric mucosa were analyzed. At the second stage, the features of the clinical course were studied and a pharmacoeconomic analysis of treatment regimens in servicemen with HP-associated erosive gastritis with proton pump inhibitors of different generations and domestic bismuth subcitrate, used in triple and bismuth-containing regimens, was performed. Results. An epidemiological, clinical, and pharmacoeconomic analysis of HP-associated CG in servicemen at the present stage has been conducted. It is reasonable to treat servicemen with HP-associated erosive gastritis with domestic drugs using bismuth-containing anti-helicobacter therapy, which will improve the efficiency and quality of treatment and avoid unjustified budget costs. Conclusions. Among the servicemen of the Armed Forces of Ukraine, starting from 2013, there is a tendency to increase the number of erosive gastroduodenal lesions with a predominant lesion of the antrum of the stomach. Pharmacoeconomic analysis of the treatment of HP-associated erosive gastritis showed the feasibility of switching to bismuth-containing AHBT with the use of domestic rabeprazole and bismuth subcitrate. This is justified by a higher anti-Helicobacter activity by 1.2 times (20 %), 1.6 times better (60 %) cost-effectiveness, and 1.4 times higher (40 %) cost-utility.

Ключевые слова

хронічний гастрит; антигелікобактерна терапія; омепразол; рабепразол; вісмуту трикалію дицитрат; фармакоекономічний аналіз; військовослужбовці

chronic gastritis; antihelicobacter therapy; omeprazole; rabeprazole; bismuth subcitrate; pharmacoeconomic analysis; servicemen

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2308-2097.55.2.2021.233627

Вступ

Велика соціальна значущість хронічного гастриту (ХГ) визначається його високою питомою вагою (23,3 %) у структурі гастроентерологічної патології цивільного населення України [7], а серед військовослужбовців показник досягає 33,9 % [3]. Зростання захворюваності на ХГ є прогнозованим, оскільки залежить від поширеності Н.pylori-інфекції (НР-інфекції), соціальних умов проживання, особливостей харчування, шкідливих звичок тощо.

Сьогодні не викликає сумніву визначальна етіопатогенетична роль Н.pylori у розвитку хронічного гастриту, а НР-асоційований гастрит становить 85–90 % усіх ХГ [6]. HР може персистувати в слизовій оболонці шлунка (СОШ) багато років, спричиняючи специфічний запальний процес, на тлі якого знижується резистентність слизової оболонки до агресивних чинників. Основними мішенями для HР у СОШ є епітеліоцити, нейроендокринні клітини, лейкоцити, лімфоцити. У більшості пацієнтів із часом інфекція з антрального відділу поширюється в тіло шлунка, зумовлюючи розвиток хронічного пангастриту, що при прогресуванні може призвести до атрофії, кишкової метаплазії та раку шлунка.

Ефективність лікування ХГ в першу чергу пов’язують із раціональним вибором схем антигелікобактерної терапії (АГБТ), які у зв’язку зі зростанням резистентності НР-інфекції удосконалюються, що відображено в матеріалах Кіотського (2015) та Маастрихтського консенсусів (2016). Обґрунтований вибір схем лікування у межах затверджених стандартів з урахуванням регіональних особливостей, клінічних та економічних показників на підставі фармакоекономічного аналізу дозволить удосконалити формулярні переліки лікарських засобів.

Глобальний Кіотський консенсус (2015) встановив орієнтири щодо питань, що стосуються ХГ і місця НР-інфекції в його розвитку [8]. HР-асоційований гастрит визначають як інфекційне захворювання незалежно від наявності/відсутності симптомів і ускладнень, таких як виразка шлунка та дванадцятипалої кишки і рак шлунка (рівень рекомендації: сильний, рівень доведеності: високий, рівень узгодженості: 100 %). Причому оскільки збудник відомий, це захворювання вважають таким, що можна вилікувати (завдяки проведенню АГБТ) і запобігти тяжким ускладненням. Вважають, що ерадикація НР-інфекції сприяє відновленню СОШ, зменшенню вираженості/усуненню диспептичних симптомів і зазвичай загоєнню виразки. Це положення підтверджено і в Маастрихтському консенсусі V [4].

За даними глобального Кіотського та Маастрихтського консенсусів, ерадикація H.pylori є терапією першої лінії НР-асоційованого хронічного гастриту (рівень рекомендації: сильний, рівень доведеності: високий, рівень узгодженості: 94,7 %) [4, 8].

У дослідженнях вітчизняних учених установлена недостатня ефективність потрійної терапії та субоптимальна ефективність 10- та 14-денних схем АГБТ в Україні без призначення препаратів вісмуту трикалію дицитрату (ВТД). А додавання ВТД до схем лікування забезпечує підвищення ефективності ерадикації (понад 90 %) та сприяє позитивним мікроструктурним змінам СОШ, тому цей спосіб оптимізації АГБТ є актуальним для нашої країни [6, 10].

Крім вибору схеми АГБТ велике значення надається диференційованому застосуванню інгібіторів протонної помпи (ІПП). Так, у метааналізі A.G. McNichol et al. (2012), що включав 35 досліджень за участю 5998 пацієнтів, показано вищі показники ерадикації для езомепразолу і рабепразолу, ніж для омепразолу й лансопразолу. При цьому рабепразол показав кращі результати, ніж ІПП першого покоління: 80,5 проти 76,2 %; OR 1,21 (1,02–1,42), NNT 23 [11].

Наданню ефективної медичної допомоги й медикаментозному забезпеченню хворих на хронічний гастрит і дуоденіт приділялась увага в дослідженнях вітчизняних учених [1, 5]. Однак комплексних клініко-економічних досліджень, присвячених оптимізації медикаментозного забезпечення хворих на ХГ військовослужбовців із застосуванням вісмутвмісної схеми із включенням вітчизняного рабепразолу та ВТД в Україні не проводилось.

Мета дослідження: вивчення захворюваності та особливостей клінічного перебігу ХГ у військовослужбовців на сучасному етапі та фармакоекономічної ефективності вісмутвмісної й потрійної АГБТ при НР-асоційованому ерозивному гастриті із застосуванням препаратів вітчизняного виробника.

Матеріали та методи

Для досягнення поставленої мети застосовували бібліографічний метод — для дослідження стану забезпечення військовослужбовців сучасними засобами для лікування ХГ, місця й ролі фармакоекономічного аналізу в системі медичної служби Збройних сил України (ЗСУ); математико-статистичний — для дослідження динаміки захворюваності військовослужбовців; методи фармакоекономічного аналізу «витратна вартість», «вартість — ефективність» і «вартість — корисність» — для вибору оптимальних схем АГБТ за клініко-економічними показниками.

На першому етапі аналізували показники захворюваності військовослужбовців із ХГ, госпіталізованих до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ», м. Київ) у 2010–2018 рр., та особливості ендоскопічної картини СОШ у хворих на ХГ на сучасному етапі з аналізом 19 532 ендоскопічних висновків.

На другому етапі досліджували особливості клінічного перебігу й лікування та проводили фармакоекономічний аналіз схем потрійної та вісмутвмісної АГБТ із використанням інгібіторів протонної помпи різних поколінь та вісмуту трикалію дицитрату вітчизняного виробництва в 40 військовослужбовців із НР-асоційованим ерозивним гастритом.

Результати та обговорення

Нами проаналізовані звітні документи НВМКЦ «ГВКГ» за період 2010–2018 рр. із дослідженням захворюваності на гастрити та дуоденіти серед військовослужбовців. Додатково проводився аналіз звітності щодо езофагогастродуоденоскопічних (ЕФГДС) обстежень за вказаний період. Критерії включення в дослідження: діючі військовослужбовці постійного складу (офіцери та військовослужбовці за контрактом), діючі військовослужбовці строкової служби. Критерії виключення: військовослужбовці інших військових формувань, пенсіонери Міністерства оборони України, пацієнти за оплату.

У результаті аналізу звітної документації отримані дані щодо епідеміології ерозивних уражень гастродуоденальної зони серед військовослужбовців. Проведений аналіз захворюваності на ерозивні ураження гастродуоденальної зони серед військовослужбовців постійного складу (військовослужбовців за контрактом та офіцерів) і серед строковиків (військовослужбовців строкової служби), а також узагальнені дані щодо всіх військовослужбовців.

Установлено, що за звітний період (із 2010 по 2018 р.) загальна кількість захворювань серед військовослужбовців, які перебували на лікуванні у НВМКЦ «ГВКГ», становила 85 196 випадків. За вказаний період були зареєстровані 1728 випадків захворювань на гастрити та дуоденіти, із яких 571 випадок (6,7 ‰) — серед військовослужбовців строкової служби та 1157 випадків (13,6 ‰) — серед військовослужбовців постійного складу.

Отримані дані свідчать, що за звітний період спостерігається загальна тенденція до зниження захворюваності на гастрити та дуоденіти серед військовослужбовців. Так, у 2010 р. захворюваність на гастрити та дуоденіти становила 21,7 ‰ і зменшувалась до 2018 р. (14,3 ‰), із мінімальним значенням 13,5 ‰ у 2015 р. та підйомом до 20,0 ‰ у 2016 р. (рис. 1).

Аналіз захворюваності по категоріях військовослужбовців свідчить про те, що показник значно вищий серед військовослужбовців постійного складу порівняно зі строковиками (рис. 2).

Для детального аналізу захворюваності на гастрити та дуоденіти в окремих категорій військовослужбовців визначали співвідношення кількісних показників захворюваності у військовослужбовців постійного складу та строковиків. Цей показник коливався в межах 1,31–1,95 у 2010–2012 рр. та мав тенденцію до зростання у період 2013–2016 рр. із 2,34 до 3,38 (рис. 3).

Отримані дані свідчать про те, що з 2013 року серед військовослужбовців постійного складу частіше реєструвалися запальні невиразкові пошкодження гастродуоденальної зони, що могло бути пов’язане з нестабільною суспільно-політичною ситуацією в м. Києві та з активним періодом бойових дій на Сході України.

За даними ЕФГДС, у звітний період середня частота ерозивних уражень шлунка у військовослужбовців становила 17,3 %, мінімальний показник (11,2 %) був у 2016 р., максимальні: 21,3 % — у 2014 р., 23 % — у 2017 р., 21,7 % — у 2018 р. Динаміку ерозивних уражень шлунка відображено на рис. 4.

Серед ерозивних уражень шлунка найчастіше зустрічалися ураження антрального та фундального його відділів. Спостерігається чітка тенденція зростання частоти уражень антрального відділу шлунка, особливо в період із 2014 року. Це може бути пов’язане зі стресовим фактором (бойові дії на Сході України), а також із можливим зростанням інфікування H.pylori. Динаміку уражень окремих відділів шлунка за період 2010–2018 рр. подано на рис. 5.

На другому етапі обстежені 40 хворих на НР-асоційований ерозивний гастрит, діагноз підтверджений клінічним, ендоскопічним та, частково, гістоморфологічним дослідженням. Критеріями включення хворих у дослідження виступали ерозивні ураження слизової оболонки шлунка, асоційовані з НР. Із дослідження виключались хворі з ерозивними ураженнями, спричиненими хімічними, термічними й променевими факторами агресії. Усім пацієнтам проводили клінічне обстеження, що складалось зі збору скарг хворих за основними шлунковими симптомами (епігастральний біль, нудота, тяжкість в епігастрії, здуття живота, відчуття переповнення і швидкого насичення в епігастрії), збору анамнезу хвороби, визначення факторів ризику, уточнення хронології попередньої терапії та фізикального обстеження хворих.

Діагностичні обстеження включали ЕФГДС, загальноклінічні дослідження, ультрасонографічне обстеження органів черевної порожнини, індикацію HР за допомогою швидкого тесту для визначення антигену НР у фекаліях чи дихального уреазного тесту на початку лікування. Контроль ерадикації здійснювали з використанням швидкого тесту для визначення антигену НР у фекаліях через 4 тижні після закінчення АГБТ. Дослідження якості життя (ЯЖ) здійснювалося з використанням опитувальника «SF-36 Health Status Survey».

Для проведення фармакоекономічного аналізу порівнювали показники клінічної ефективності та вартості лікування в групах порівняння:

— І група — 20 хворих, які отримували рабепразол по 20 мг 2 рази на добу упродовж 2 тижнів, вісмуту трикалію дицитрат 120 мг 4 рази на добу 14 днів, амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу 10 днів, кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу 10 днів;

— ІІ група — 20 хворих, які отримували омепразол по 20 мг 2 рази на добу упродовж 2 тижнів, кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу 10 днів, амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу 10 днів.

Основними критеріями ефективності терапії виступали епітелізація ерозій та ерадикація НР. Інтегральний показник ефективності лікування, що комплексно враховує динаміку клінічних проявів (епігастрального, диспептичного та, рідше, еметичного синдромів) і якість життя, обчислювали за формулою А.П. Градова, В.Б. Гриневича [2]:

Е = клінічна ефективність (бали) × 0,7 + ΔЯЖ × 0,3,

де ΔЯЖ — приріст якості життя обстежених у балах.

Клінічну ефективність вираховували за формулою:

К₁ × Хе₁ + К₂ × Хе₂,

де Хе1 — показник ефективності (від 1 до 7 балів), обернений до терміну загоєння ерозій; Хе2 — показник ефективності (від 1 до 7 балів), прямо пропорційний до частоти ерадикації; К1 та К2 — відповідні коефіцієнти значущості (К1 = 0,3, К2 = 0,7).

Вартість препаратів в аптечній мережі на момент проведення дослідження становила для пацієнтів І клінічної групи: для рабепразолу (20 мг, № 20) — 94,76 грн, для вісмуту трикалію дицитрату (120 мг, № 112) — 224,40 грн, для амоксициліну (500 мг, № 20) — 68,56 грн, для кларитроміцину (500 мг, № 14) — 127,25 грн. Витратна вартість курсу лікування для пацієнта цієї групи становила 563,72 грн.

Вартість препаратів для пацієнтів ІІ клінічної групи становила: для омепразолу (20 мг, № 30) — 56,28 грн, для кларитроміцину та амоксициліну була аналогічною з групою порівняння. Витратна вартість курсу лікування для пацієнта цієї групи — 371,64 грн.

Витратна вартість для проведення другої лінії АГБТ становила: для вісмуту трикалію дицитрату (120 мг, № 112) — 224,40 грн, для метронідазолу (500 мг, № 10) — 29,65 грн, для тетрацикліну (100 мг, № 20) — 16,50 грн, для рабепразолу була аналогічною з групою І та становила загалом 367,02 грн.

Вартість ендоскопічного обстеження — 600 грн. Вартість консультації гастроентеролога — 350 грн. Вартість тесту для визначення антигену НР у фекаліях — 300 грн.

Вартість додаткової одиниці корисності витрат на 1 пацієнта обчислювали за формулою [9]:

ΔКВ = КВ₁ — КВ₂/n,

де n — кількість пацієнтів.

На тлі вісмутвмісної АГБТ на основі рабепразолу у хворих І групи клінічної ремісії (вагоме зменшення больового, диспептичного й еметичного синдромів) досягнуто на (4,7 ± 1,2) добу, у хворих ІІ групи на тлі стандартної АГБТ на основі омепразолу — на (5,1 ± 1,5) добу від початку лікування. Ерадикація, підтверджена через 4 тижні після закінчення АГБТ, відбулася у 18 (90,0 %) пацієнтів І групи та у 14 (70,0 %) пацієнтів ІІ групи. Отже, як видно з табл. 1, витратна вартість курсу лікарських засобів для ІІ групи із застосуванням потрійної стандартної АГБТ була на 34 % нижчою за витратну вартість курсу для І групи. При врахуванні додаткових затрат на лікування пацієнтів ІІ групи, зумовлених насамперед низькою ефективністю стандартної потрійної АГБТ, порівняно з вісмутвмісною схемою І групи, із необхідністю проведення АГБТ ІІ лінії, ЕФГДС, контролю ерадикації, додаткових консультацій, витратна вартість лікування у групі ІІ виявилася вищою в 1,2 раза (на 20 %).

Загальна клінічна ефективність (швидкість зменшення больового, диспептичного, еметичного синдромів, загоєння ерозій і частота ерадикації НР) у хворих на ХГ групи І становила 5,9 бала, у хворих групи ІІ — 4,7 бала. Інтегральний показник ефективності лікування, у якому враховані клінічна ефективність та приріст якості життя на тлі лікування, у групі І досягнув 5,1 бала, а в групі ІІ — 4,4 бала.

При аналізі ефективності різних режимів фармакотерапії щодо перебігу ХГ установлено позитивний вплив лікувальних комплексів на клінічні прояви захворювання зі зростанням ЯЖ у групі пацієнтів, які отримували рабепразол, ВТД, амоксицилін і кларитроміцин, на 4,3 бала, а в групі омепразолу, кларитроміцину та амоксициліну — на 4,1 бала.

При аналізі витрат на різні варіанти антигелікобактерної, кислотосупресивної та цитопротективної терапії ХГ констатовано перевищення вартості лікування у І групі хворих (на 34 %) порівняно з ІІ (табл. 1). При аналізі інших фармакоекономічних показників з’ясувалося, що витратна ефективність при курсовому лікуванні рабепразолом, вісмуту трикалію дицитратом, амоксициліном і кларитроміцином в 1,6 раза (на 60 %) є кращою (табл. 2), а корисність витрат в 1,4 раза (на 40 %) вищою, ніж при лікуванні омепразолом, кларитроміцином та амоксициліном (табл. 3). При цьому антигелікобактерна активність другого лікувального комплексу не досягала значень, рекомендованих міжнародними угодами, і сприяла ерадикації НР-інфекції та загоєнню ерозій через 2 тижні в 70 % пацієнтів.

Висновки

Серед військовослужбовців ЗСУ постійного складу з 2013 року спостерігається тенденція до почастішання запальних та ерозивних ушкоджень гастродуоденальної зони. При цьому має місце чітке зростання частоти уражень антрального відділу шлунка, особливо в період із 2014 року.

Фармакоекономічний аналіз сучасного лікування НР-асоційованого ерозивного гастриту антигелікобактерними, антисекреторними та цитопротективними лікувальними засобами засвідчив доцільність переходу на вісмутвмісну АГБТ із застосуванням вітчизняного рабепразолу та ВТД. Це обґрунтовується вищою в 1,2 раза (на 20 %) антигелікобактерною активністю, кращою в 1,6 раза (на 60 %) витратною ефективністю та вищою в 1,4 раза (на 40 %) корисністю витрат.

Застосування у військовослужбовців із НР-асоційованим ХГ вісмутвмісної антигелікобактерної, антисекреторної та цитопротективної терапії на основі рабепразолу та колоїдного вісмуту вітчизняного виробника, оптимальної з точки зору фармакоекономічного аналізу, сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування й уникненню невиправданих бюджетних витрат на лікування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Джерела фінансування. Робота виконана за рахунок утримання в рамках комплексної науково-дослідної роботи Української військово-медичної академії «Епідеміологічні, терапевтичні та фармакоекономічні особливості актуальної терапевтичної патології військовослужбовців та працівників Збройних Сил України в умовах проведення Операції об’єднаних сил» — шифр «Виднокрай».

Інформація про внесок кожного автора. Осьодло Г.В. — концепція та дизайн дослідження, написання статті, редагування статті, остаточне затвердження статті, Котик Ю.Я. — збір даних, аналіз та інтерпретація даних, написання статті, Калашніков М.А. — збір даних, аналіз та інтерпретація даних, Осьодло В.В. — збір даних, аналіз та інтерпретація даних, написання статті.

Отримано/Received 23.04.2021

Рецензовано/Revised 05.05.2021

Прийнято до друку/Accepted 11.05.2021

Список литературы

Герасимова О.О., Овсієнко Є.В. Результати VEN/частотного аналізу фармакотерапії пацієнтів із хронічним гастродуоденітом у закладі охорони здоров’я м. Харкова. Соціальна фармація в охороні здоров’я. 2018. Т. 4. № 2. С. 70-75. doi: 10.24959/sphhcj.18.112.
Градов А.П., Гриневич В.Б. Концептуальные основы определения медико-экономической эффективности лечебных процессов. Гедеон Рихтер в СНГ. 2000. Вып. 3. С. 5-9. Режим доступу: https://elibrary.ru/item.asp?id=29891330
Осьодло Г.В., Гончаров Я.П., Бесага В.В. та співавт. Клініко-епідеміологічний аналіз гастроентерологічної патології в учасників АТО. Військова медицина України. 2015. Т. 15. № 1. С. 41-45. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vmuk_2015_15_1_11
Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C.A. et al. European Helicobacter and Microbiota Study Group and Consensus panel. Management of Helicobacter pylori infection — the Maastricht V. Florence Consensus Report. Gut. 2017. № 66(1). Р. 6-30.
Ольхова І.В., Трохимчук В.В. Фармакоекономічні аспекти хронічного гастриту і дуоденіту у дітей. Український медичний альманах. 2014. Т. 17. № 1. С. 97.
Степанов Ю.М., Мосійчук Л.М. Роль вісмуту в лікуванні гастродуоденальної патології (огляд літератури та власні дослідження). Гастроентерологія. 2016. № 3(61). С. 9-17. https://doi.org/10.22141/2308-2097.3.61.2016.79151
Степанов Ю.М. Хвороби органів травлення та гастроентерологічна допомога населенню України: здобутки, проблеми та шляхи їх вирішення. Здоров’я України. 2014. № 3. С. 10-11.
Sugano K., Tack J., Kuipers E.J. et al. Faculty members of Kyoto Global Consensus Conference. Kyoto global consensus report on Helicobacter pylori gastritis. Gut. 2015. № 64(9). Р. 1353-1367.
Фармакоекономіка: навч. посібник [для студентів]; за ред. Л.В. Яковлєвої. Вінниця: Нова книга, 2009. 208 с.
Фадєєнко Г.Д., Нікіфорова Я.В., Черелюк Н.І. Як проводять антигелікобактерну терапію в Україні. Здоров'я України. 2018. № 4. С. 27-28. doi: https://doi.org/10.30978/MG-2018-5-37
McNicholl A.G., Linares P.M., Nyssen O.P., Calvet X., Gisbert J.P. Meta-analysis: esomeprazole or rabeprazole vs. first-generation pump inhibitors in the treatment of Helicobacter pylori infection. Aliment. Pharmacol. Ther. 2012 Sep. Vol. 36(5). Р. 414-25. doi: 10.1111/j.1365-2036.2012.05211.x. Epub 2012 Jul 15. PMID: 22803691.