Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «» Том 14, №3, 2021

Вернуться к номеру

Ефективність і безпечність урапідилу в пацієнтів з гіпертонічними кризами, ускладненими гострим коронарним синдромом

Ефективність і безпечність урапідилу в пацієнтів з гіпертонічними кризами, ускладненими гострим коронарним синдромом

Авторы: Коваль О.А.(1), Павленко О.Н.(2), Пешехонова О.М.(2), Адамський В.С.(2), Романенко С.В.(1)
(1) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) — КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Кардиология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Метою дослідження була об’єктивізація ефективності й безпеки урапідилу (Ебрантилу) в ­лікуванні гіпертензивних кризів, ускладнених гострим коронарним синдромом, на госпітальному етапі й оцінка його впливу у складі комплексної терапії порівняно з терапією без урапідилу. Було оцінено систолічний, діастолічний артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень у 33 хворих, пролікованих урапідилом у складі комплексної терапії в різних режимах (болюс від 12,5 до 50 мг), і 33 хворих, пролікованих аналогічними препаратами без урапідилу. Групи були підібрані за принципом «випадок — контроль» і порівнянні за основними клінічними параметрами. Протягом госпіталізації оцінено клінічні наслідки, швидкість і ефективність досягнення цільового артеріального тиску. Урапідил (Ебрантил) є більш ефективним і безпечним в лікуванні гіпертонічних кризів, ускладнених гострим коронарним синдромом, порівняно з іншими групами препаратів.

The objective was to evaluate both the effectiveness and safety of urapidil (Ebrantil) in management of hypertensive emergencies in patients with acute coronary syndrome at the hospital stage and its comparison with other antihypertensive drugs. Systolic, diastolic pressure, and heart rate in 33 patients who were treated with urapidil at different dosage regimen (bolus from 12.5 to 50 mg) and 33 patients treated with other hypertensive drugs. The groups were selected as case — control and compared by the main clinical values. During the hospital treatment the clinical outcomes, rate and effectiveness in achieving target blood pressure were assessed. Urapidil (Ebrantil) use is more effective and safe in management of HE complicated with acute coronary syndome compared with other antihypertensive drugs.


Ключевые слова

артеріальна гіпертензія; гіпертензивний криз; лікування; урапідил

arterial hypertension; hypertensive crisis; treatment; urapidil

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-1485.14.3.2021.237284

Вступ

Гіпертензивний криз (ГК) — це стан, що завжди становить загрозу для життя хворого, вимагає невідкладної допомоги й чітко визначеної тактики лікування. Під ГК розуміють гостре, раптове підвищення артеріального тиску (АТ) більше ніж на 30 % від вихідного рівня, що призводить до появи вторинної клінічної симптоматики порушення функцій життєво важливих органів або нейровегетативних порушень [2]. Пацієнти з ускладненими ГК становлять 20–25 % від усіх хворих зі значним підвищенням артеріального тиску [1]. Ускладнені гіпертонічні кризи характеризуються гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становлять пряму загрозу життю хворого й вимагають негайного (від декількох хвилин до однієї-двох годин) зниження артеріального тиску. За відсутності лікування смертність пацієнтів з ускладненим ГК раніше досягала 70–80 % протягом одного року [3]. За узагальненими літературними даними, ГК, ускладнені гострим коронарним синдромом (ГКС), зустрічаються в 12 % випадків, і ще у 2 % вони ускладнені розшаруванням аорти, що дуже часто мімікрує під клініку ГКС. У 83 % хворих спостерігають ураження одного органа-мішені, у 14 % — двох. Ураження трьох органів і більше виявляють у 3 % хворих з ускладненим ГК [7]. Велика частота поєднаного ураження органів-мішеней у нашому дослідженні, очевидно, пов’язана зі спеціалізованим характером клініки, що акумулює тяжких ургентних пацієнтів.
Останнім часом практично усунені протиріччя в підходах у вітчизняній і зарубіжних класифікаціях ГК, що існували раніше. В Україні для щоденної клінічної практики також запропоновано використовувати класифікацію ГК за наявністю ускладнень [4], а також враховано закордонний практичний підхід до поділу ускладнених ГК, що відрізняються за основною ознакою — терміном надання медичної допомоги хворому, розділяючись на екстрені (emergency) і невідкладні (urgency) [5, 9, 20, 22]. До першої групи ГК відносять екстрені стани (emergency), що вимагають проведення лікувальних заходів за життєвими показаннями й зниження артеріального тиску в термін від декількох хвилин до однієї години. Такі стани характеризуються тяжким порушенням функції органів-мішеней, що виникло в момент кризу або посилилося внаслідок його розвитку [5, 9, 15, 22]. До другої групи ГК відносять невідкладні стани (urgency), що вимагають зниження артеріального тиску в період від кількох годин до однієї доби. Такі кризи характеризуються підвищенням артеріального тиску без видимих ознак ураження органів-мішеней або з незначним порушенням їх функції [5, 9, 22]. Відповідно до цього підходу ГК, ускладнені ГКС, незалежно від наявності гострої серцевої недостатності (ГСН) належать до першої групи (emergencies). Наявність гострого ураження життєво важливих органів є ключовим питанням у визначенні екстреності стану й виборі тактики лікування хворого з ГК. Приблизний алгоритм процесу початкового обстеження пацієнта з ГК включає стисле цілеспрямоване неврологічне обстеження, пряму офтальмоскопію, електрокардіографічне дослідження, оцінку аналізу сечі, визначення рівнів сечовини й креатиніну сироватки крові й розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ). Порівняння отриманих даних з даними попередніх обстежень хворого (якщо вони є), особливо даними попередніх електрокардіограм (ЕКГ), і наявність позитивних маркерів пошкодження міокарда дозволяють судити про те, чи є виявлені порушення гострими [1, 5, 9, 15, 22].
Гіпертонічний криз, ускладнений гострим коронарним синдромом, інфарктом міокарда, становить значну загрозу для життя хворого, затримка надання першої допомоги може мати необоротні наслідки. ГК, ускладнені ГКС, належать до групи кризів із серцево-судинними ускладненнями. Ця група включає також гостру декомпенсовану серцеву недостатність як окрему причину. У популяції хворих із ГК, ускладненими ГКС, серед 100 надходжень із ГКС і ГК у нашій спеціалізованій клініці частота супутньої ГСН різної тяжкості становила близько 28 %, а ще в 7 % виявлено значне порушення функції нирок (рШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2). Загальноприйнятим підходом до лікування пацієнта з наявністю ускладненого ГК є негайний початок зниження артеріального тиску для запобігання ураженню життєво важливих органів. При цьому необхідно підкреслити, що первинною метою лікування є не нормалізація АТ, а зменшення його значень до таких меж, при яких можуть бути відновлені авторегуляторні механізми. Гіпотензивні засоби вибирають з урахуванням залучення органів-мішеней — аорти, міокарда та інших. Отже, препарати для купірування ГК, ускладненого ГКС, повинні відповідати вимогам швидкого, але не блискавичного (перфузія вже ішемізованого міокарда у фазу діастоли!) зниження артеріального тиску, не викликати рефлекторної тахікардії, не мати негативної інотропної дії, в ідеалі переважно знижувати периферичний опір судин малого кола кровообігу порівняно із системним і в той же час не чинити негативного впливу на нирковий кровообіг і перфузію органа.
Препарат для купірування ускладненого ГК повинен мати форму для парентерального введення. У європейських і американських рекомендаціях препаратом вибору для таких пацієнтів є нітропрусид натрію [9, 13, 22], а препаратами вибору для купірування ускладненого ГК у пацієнта з ГКС є також нітрати й бета-блокатори [9, 13, 22].
Нітрати є препаратами, що найчастіше застосовуються для швидкого зниження артеріального тиску у хворих з ГКС разом з парентеральними бета-блокаторами, проте слід пам’ятати про необхідність титрування дози для досягнення клінічного ефекту, а також про необхідність плавного зниження артеріального тиску [2, 13]. Недоліками даної комбінації є значна тахікардія при досить високих дозах нітратів і значне падіння скоротливої здатності ішемізованого міокарда при високих дозах бета-блокатора. Ідеального препарату для лікування ГК не існує, хоча кількість препаратів постійно зростає. Одним з таких препаратів, що значною мірою відповідає вищевикладеним вимогам до терапії ускладнених ГК і чудово зарекомендував себе в терапії ГК, ускладнених ГКС, є урапідил (Ебрантил). В інформаційному листі Європейського товариства з вивчення артеріальної гіпертензії (Update on Hypertension Management. 2006. 7. № 28) Ебрантил уже був внесений до переліку препаратів, рекомендованих для парентерального застосування при ускладнених ГК [7, 8, 23], залишився він і в останніх європейських рекомендаціях 2018 року [9] й американських рекомендаціях 2020 року [23]. У них зазначено, що Ебрантил є чудовою альтернативою нітропрусиду, бета-блокаторам і нітратам у лікуванні ГК, ускладненого ГКС, і практично не має протипоказань. У таких європейських країнах, як Австрія, Німеччина, Франція, Ебрантил рекомендований для застосування при екстрених станах і при гіпертензії у вагітних [23, 24]. У настановах українського міждисциплінарного консенсусу з діагностики й лікування ГК в Україні [4] Ебрантил рекомендований як засіб вибору для терапії хворих з ГК, ускладненими ГКС.
З одного боку, будучи антагоністом периферичних α1-блокаторів, урапідил знижує артеріальний тиск завдяки зменшенню переднавантаження (при цьому знижує тиск у легеневих капілярах і легеневій артерії (NB!)) і післянавантаження (знижує загальний периферичний опір судин) на міокард. Урапідил (Ебрантил) знижує також загальний опір у судинах нирок і покращує нирковий кровообіг. Але унікальна особливість механізму дії урапідилу полягає в тому, що він також є агоністом центральних 5-НТ1А серотонінових рецепторів, що запобігає розвитку рефлекторної тахікардії, яка неминуче виникає у відповідь на застосування будь-яких вазодилататорів, і стандартні α1-блокатори не є винятком. При цьому препарат не впливає на внутрішньочерепний тиск [10–12]. Ще однією клінічно цінною особливістю Ебрантилу є велика тривалість дії — 8–12 годин. Цього часу достатньо для стійкого купірування ускладненого ГК.
У дослідженні NITURA [18] було встановлено, що Ебрантил більш ефективний, ніж нітрогліцерин, у пацієнтів з ГК, ускладненими набряком легенів. Пацієнти, у яких застосовували Ебрантил, потребували додаткового застосування антигіпертензивних препаратів через більший проміжок часу, на відміну від хворих, у яких використовувалася стандартна терапія нітратами. Стабільне зниження артеріального тиску при застосуванні Ебрантилу спостерігалося через 4–6 годин після призначення. У групі пацієнтів з ГК, ускладненим набряком легенів, поряд з позитивним гемодинамічним ефектом урапідилу відзначено покращання оксигенації артеріальної крові (SaО2) з 87 до 94 %, у той час як нітрогліцерин знижував насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем [18]. Також у недавньому метааналізі 378 випадків порівняльного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС) і фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) у хворих з ГСН встановлений вірогідний позитивний ефект Ебрантилу [19].
Загальновідомо, що рівень артеріального тиску і частота серцевих скорочень корелюють із серцево-судинною захворюваністю й смертністю, особливо від ішемічної хвороби серця (ІХС) і її гострих ускладнень. У зв’язку з цим особливе значення має той факт, що урапідил (Ебрантил) має менший (+12 %) вплив на частоту серцевих скорочень порівняно з доксазозином (+25 %, р < 0,05) при однаковій ефективності зниження артеріального тиску [13, 21].
Частий зв’язок розвитку ГКС, інфаркту міокарда з гіпертонічними кризами свідчить про спільність патогенетичних механізмів їх виникнення. Характер кризу при цьому впливає на частоту розвитку інфаркту міокарда і ступінь ураження серцевого м’яза. Слід зазначити, що під час ГК у крові збільшується кількість катехоламінів, що призводять до гіпоксії міокарда, особливо при атеросклерозі вінцевих судин, що відіграє незаперечну роль у розвитку ГКС і пошкодженні міокарда [20, 22, 23]. Було доведено, що Ебрантил нормалізує кровотік у коронарних судинах, покращує систолічну функцію лівого шлуночка в пацієнтів після проведення стентування коронарних судин і протезування клапанів серця [8, 16]. Отже, слід констатувати, що за своїм унікальним механізмом дії, достатньою вивченістю в клінічних дослідженнях і лікарській практиці Ебрантил є перспективним препаратом у комплексній антигіпертензивній терапії хворих із ГК, ускладненими ГКС, гострим інфарктом міокарда (ГІМ), однак накопичення клінічних даних у цьому напрямку на сьогодні продовжує залишатися актуальним.
Мета дослідження: визначити ефективність і безпеку застосування урапідилу (Ебрантил) в комплексній терапії в пацієнтів з гіпертонічними кризами, ускладненими гострими коронарними синдромами, від моменту надходження хворого у відділення реанімації до моменту виписки хворого зі стаціонару.

Матеріали та методи

У дослідження було включено 66 хворих з гіпертонічними кризами, ускладненими гострим коронарним синдромом з розвитком гострого інфаркту міокарда, які надійшли до відділення інтенсивної терапії № 1 Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Дніпра у 2009–2019 рр. Залежно від отриманої антигіпертензивної терапії (з додатковим застосуванням урапідилу або тільки стандартної невідкладної терапії) для купірування ГК і стабілізації артеріального тиску всі хворі були розділені на дві рівні групи (33 пацієнти у кожній) для дослідження «випадок — контроль». Кожному пацієнту з групи урапідилу (Ебрантил) відповідав пацієнт контрольної групи щодо статі, віку, форми ГКС, функціонального класу хронічної серцевої недостатності, проявів гострої серцевої недостатності (клас за Кіllір), рівня артеріального тиску під час надходження. Також аналізувалися: факт наявності/відсутності гіпертензії в минулому, тривалість перебігу артеріальної гіпертензії, наявність в анамнезі цукрового діабету, хронічної ниркової недостатності, відомих захворювань нирок, фракція викиду лівого шлуночка.

Статистичний аналіз даних

Результати наведені у вигляді «середнє значення ± стандартне відхилення (SD)» і діапазону; для порівняння показників артеріального тиску до введення препарату й після використовувався критерій Вілкоксона. Для визначення часу досягнення цільових цифр АТ використовували t-тест Стьюдента. Вплив різних препаратів на досягнення цільового АТ — аналіз χ2 і регресійний аналіз Cox. Статистично вірогідним вважалося значення критерію P < 0,05.

Результати та обговорення

27 пацієнтам з кожної групи був встановлений діагноз першого Q-інфаркту міокарда, у 6 пацієнтів у кожній групі — повторного Q-інфаркту міокарда. Першу групу становили 33 пацієнти (18 жінок і 15 чоловіків), які поряд з базисною терапією в складі антигіпертензивної терапії отримали Ебрантил, у решти 33 пацієнтів ГК купірували за допомогою парентеральної інфузії нітратів, ступінчастої (в/в, перорально) терапії бета-блокаторами, в/в введення діуретиків (фуросемід), додаткового введення сульфату магнію (MgSO4). Середній вік пацієнтів у групі Ебрантилу становив 60 ± 2 року, у другій групі пацієнтів — 62 ± 5 року, середній рівень систолічного артеріального тиску (САТ) при надходженні в першій групі становив 195 ± 30 (160–240) мм рт.ст., у пацієнтів, яким не застосовували Ебрантил, — 195 ± 25 (170–220) мм рт.ст.
Усім хворим вимірювали артеріальний тиск, реєстрували ЕКГ на догоспітальному етапі, при надходженні до стаціонару. Для оцінки антигіпертензивної терапії спостерігали за цифрами АТ і ЧСС до введення препаратів і через 20, 30, 60 хв після надходження, початку антигіпертензивної терапії і в подальшому в динаміці.
Як антигіпертензивну терапію на догоспітальному етапі лікарі бригад швидкої медичної допомоги використовували нітрогліцерин, сульфат магнію, дибазол, а також папаверин (значно рідше з 2013 року). Парентеральні бета-блокатори практично не використовувалися (лише останніми роками), їх введення в переважній більшості випадків починалося в стаціонарі.
Цільовими вважалися цифри АТ, на 25–30 % нижчі від вихідних, протягом першої години після початку парентеральної антигіпертензивної терапії аж до нормалізації артеріального тиску за відсутності ознак порушення перфузії життєво важливих органів, перш за все міокарда [4, 5, 9].
Ебрантил у складі комплексної терапії вводили внутрішньовенно струминно протягом 30 с у дозі 12,5–50 мг, повторних болюсів не проводили для недопущення надмірно різкого зниження артеріального тиску. Для підтримки АТ на досягнутому рівні препарат вводили шляхом тривалої інфузії (4–6 год). Доза Ебрантилу для пацієнта становила в середньому 50 мг, швидкість введення — близько 1 мг/хв. Середній час від появи перших симптомів до введення препарату становив 114 ± 25 (48–152) хв.
У 25 % випадків Ебрантил надалі застосовувався в таблетованій формі (60 мг 2 р/добу), тобто його застосовували як ступінчасту терапію при неутриманні цільового рівня артеріального тиску при застосуванні стандартної антигіпертензивної терапії. До того ж це виправдано малим терапевтичним вікном застосування дигідропіридинових антагоністів кальцію тривалої дії, які є швидше препаратами виключення, ніж препаратами вибору при ГКС, а також позитивною метаболічною дією урапідилу при тривалому застосуванні. Відомо, що урапідил виявляє помірну гіполіпідемічну дію, сприяє нормалізації рівня глюкози [8]. Крім Ебрантилу всі хворі в госпітальному періоді отримували базисну терапію бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту/антагоністами рецепторів ангіотензину, діуретиками.
Динаміка зниження артеріального тиску при в/в введенні препарату при купіруванні ГК подана в табл. 4 і на рис. 1. Динаміка АТ і ЧСС у групі стандартної терапії наведена в табл. 5 і на рис. 2.
Отже, у пацієнтів, які разом з базисною терапією отримували Ебрантил, після аналізу середнього систолічного й діастолічного АТ спостерігаємо достатнє зниження всіх показників і відсутність значної компенсаторної тахікардії. Цільових цифр АТ (не менше за –30 % за 1 годину) було досягнуто в 30 пацієнтів.
За даними регресійного аналізу, Ебрантил має значно більший вплив на досягнення цільових рівнів АТ порівняно з іншими препаратами, що застосовувалися з гіпотензивною метою (р < 0,002). Аналогічні результати регресійного аналізу антигіпертензивного ефекту урапідилу порівняно з основними групами антигіпертензивних препаратів для купірування ГК наявні і в оригінальному дослідженні G. Prodan et al. [16, 17].
У хворих, яким не вводили Ебрантил, цільових цифр АТ вдалося досягти тільки у 18 пацієнтів за такий же проміжок часу. Середній час досягнення цільових рівнів АТ у групі Ебрантилу був коротшим — 36 ± 12 хв порівняно з групою, яка отримувала тільки базисну терапію — 58 ± 8 хв (р < 0,0001).
У кожній групі пацієнтів відзначено по 2 летальних випадки в пацієнтів з повторним трансмуральним інфарктом міокарда (без реперфузії) у результаті розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.
Клінічні дослідження показують, що за здатністю знижувати артеріальний тиск Ебрантил у цілому не поступається іншим антигіпертензивним препаратам короткої дії, зокрема еналаприлату, ніфедипіну, натрію нітропрусиду й гідралазину. Ебрантил може бути використаний як препарат 2-го ряду в пацієнтів, які не відповідають на монотерапію, у тому числі при ГК, що складно купірується або є рефрактерним (накопичено певний досвід його застосування в комбінації з гідрохлортіазидом і ніфедипіном). Слід підкреслити, що урапідил переноситься значно краще за клонідин або ніфедипін, останній до того ж протипоказаний при ГКС [9]. Ефективність урапідилу спеціально оцінювали при окремих формах АГ, які потребують швидкого зниження артеріального тиску і у зв’язку з цим близькі за тактикою ведення до ГК. W. Hess і співавт. (1985) [14] зіставили урапідил (Ебрантил) за здатністю знижувати артеріальний тиск з α-адреноблокатором фентоламіном при ГК, що виникали під час аортокоронарного шунтування. На відміну від фентоламіну урапідил, тією же мірою приводячи до зниження артеріального тиску й легеневого судинного опору, не давав збільшення ЧСС, особливо небажаного в цієї категорії пацієнтів. Аналогічні дані пізніше були отримані при порівнянні урапідилу з доксазозином — останній обумовлював помітний приріст ЧСС. Урапідил (Ебрантил) ефективний і безпечний, особливо коли його застосування для купірування ГК починають на догоспітальному етапі. J. Alijotas-Reig і співавт. (2001) [18] протягом 6 міс. використовували урапідил для купірування ГК, що виникали на догоспітальному етапі, і у більшості включених в дослідження хворих вдалося досягти помітного зниження АТ без наростання ЧСС. Дані ефекти реєструвалися вже через 5 хвилин після початку застосування препарату й наростали в подальшому до 10-ї хвилини. Аналогічні дані щодо використання урапідилу (Ебрантилу) в комплексній антигіпертензивній терапії на догоспітальному етапі в 11 випадках навели G. Prodan et al. у 2017 році [16]. Також була показана порівнянна ефективність урапідилу й каптоприлу [24]. Урапідил зменшує також опір судин малого кола й тиск у системі легеневої артерії, даючи додаткову користь при порушеннях скоротливої функції лівого шлуночка, ГК з набряком легенів і супутній легеневій гіпертензії будь-якого генезу, в тому числі пов’язаній із хронічною хворобою легенів [19]. Отже, урапідил (Ебрантил) не тільки ефективно знижує підвищений артеріальний тиск, але і сприятливо впливає на основні гемодинамічні параметри у великому й малому колі кровообігу.
У групі урапідилу відзначалося менше випадків розвитку гіпотензії, ГСН, повторного введення нітратів, відсутність ефекту відміни. Стабільне зниження артеріального тиску при застосуванні урапідилу спостерігалося через 6–8 годин після призначення. У дослідженні NITURA також було встановлено, що урапідил більш ефективний, ніж нітрогліцерин, у пацієнтів з ускладненими ГК, тому що при застосуванні урапідилу швидко досягається і підтримується ефективна терапевтична концентрація діючої речовини в плазмі.

Висновки

Додаткове внутрішньовенне введення Ебрантилу пацієнтам із ГК на тлі базисної терапії ГКС вказує на вірогідно більш швидке зниження систолічного й діастолічного артеріального тиску, досягнення цільових рівнів АТ протягом години за відсутності компенсаторної тахікардії і порідшання рецидивів ангінозних болів.
За даними регресійного аналізу, урапідил (Ебрантил) має вірогідно більший вплив на частоту досягнення цільових рівнів АТ порівняно з іншими стандартними антигіпертензивними препаратами (р < 0,002).
Застосування Ебрантилу у хворих із ГК, ускладненими ГІМ, є безпечним: частота гіпотензії і епізодів ГСН не перевищує таку при стандартній терапії, відсутній ефект відміни.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
 
UA-EBRA-PUB-062021-016
Отримано/Received 08.02.2021
Рецензовано/Revised 19.02.2021
Прийнято до друку/Accepted 26.02.2021

Список литературы

  1. Денисюк В.І., Денисюк О.В., Валуєва С.В. Гіпертонічні кризи: стандарти діагностики, надання невідкладної допомоги та профілактика. Артеріальна гіпертензія. 2010. № 2. С. 42-47.
  2. Жиров И.В. Осложненные гипертонические кризы: место внутривенных блокаторов кальциевых каналов. Актуальные вопросы болезней сердца и сосудов. 2010. № 4. С. 19-23.
  3. Заноздра Н.С., Крищук А.А. Гипертонические кризы. К.: Здоров’я, 1987. 168 с.
  4. Проект робочих груп Асоціації кардіологів України з невідкладної кардіології та артерільної гіпертензії. Гіпертензивні кризи. Артеріальна гіпертензія. 2011. № 3.
  5. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики й лікування артеріальної гіпертензії. К., 2008. 69 с.
  6. Свищенко Е.П., Коваленко В.Н. Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии. К., 2002. 505 с.
  7. Сиренко Ю.Н. Лечение гипертензивных кризов в Украине: чем больше выбор препаратов — тем шире возможности. Здоров’я України. 2010. № 3. С. 12.
  8. Шайдюк О.Ю., Таратухин Е.О. Блокада адренорецепторов: современные данные по применению урапидила. Российский кардиологический журнал. 2015. № 9(125). С. 103-106.
  9. van den Born B.-J.H., Lip G.Y.H., Brguljan-Hitij J., Cremer А., Segura J., Morales Е., Mahfoud F., Amraoui F., Persu А., Kahan Т., Rosei E.A., de Simone G., Gosse P., Williams B. ESC Council on hypertension position document on the management of hypertensive emergencies. European Heart Journal — Cardiovascular Pharmacotherapy. doi: 10.1093/ehjcvp/pvy032. 
  10. Buch J. Urapidil, a dual-acting antihypertensive agent: Current usage considerations. Adv. Ther. 2010. 27(7). 426-438. 
  11. Grossman E., Ironil A.N., Messerli F.H. Compariti Tolerability Profile of Hypertensive Crisis Treatments. Drugs. 1998. 11. 99-122. 
  12. Dooley М., Goa K.L. Urapidil. A Reappraisal of its Use in the Management of Hypertension. Drugs. 1998. 11. 929-955.
  13. Guidelines Committee. 2007 European Society of Hypertension — European Society of Cardiology guidelines for the management of arterial hypertension. J. Hypertens. 2007. Vol. 25. P. 1101-1187.
  14. Hess W., Schulte-Sasse U., Tarnow J. et al. Comparison of phentolamine and urapidil in controlling acute intra-operative hypertension in patients subjected to coronary artery bypass surgery. Eur. J. Anaesthesiol. 1985. 2(1). 21-7.
  15. National Heart Foundation of Australia (National Blood Pressure and Vascular Disease Advisory Committee). Guide to management of hypertension 2008. Updated August 2009.
  16. Prodan G., Leucuta D.A.-C., Marc G., Simu H., Nastaca C., Oniga О. The impact of urapidil use in hypertension prehospital emergency intervention. Farmacia. 2017. Vol. 65. № 6. P. 896-899.
  17. Prodan G., Leucuta D.A.-C., Marc G., Simu H., Nastaca C., Oniga О. Evaluation of the efficacy of the association of urapidil with other antihypertensive drugs in the prehospital emergency in Romania. Farmacia. 2019. Vol. 67. № 5. P. 877-881. https://doi.org/10.31925/farmacia.2019.5.18. 
  18. Schreiber W., Woisetschlager C., Binder M. et al. The NITURA study — effect of nitroglycerin or urapidil on hemodynamic, metabolic and respiratory parameters in hypertensive patients with pulmonary edema. Intensive Care Medicine. 1998. Vol. 24. № 6. Р. 557-563. 
  19. Shi J., Li Y., Xing С. et al. Urapidil, compared to nitrogly-cerin, has better clinical safety in the treatment of hypertensive patients with acute heart failure: a meta-analysis. Drug Design, Development and Therapy. 2019. 13. 161-172. 
  20. Soldini M., Carmenini E., Liguori A. et al. Guidelines for the management of hypertensive crises and simple blood pressure rise. Literature review and clinical experience. Clin. Ter. 2002. Vol. 153. P. 329-333.
  21. Stoschitzky K., Stoschitzky G., Wonisch M. et al. Differential effects of urapidil and doxazosin on heart rate. Eur. J. Clin. Pharmacol. 2007. 63(3). 259-62.
  22. Unger Т., Borghi С., Charchar F., Khan N.A., Poulter N.R., Prabhakaran D., Ramirez A., Schlaich M., Stergiou G.S., Tomaszewski M., Wainford R.D., Williams B., Schutte A.E. 2020 International Society of Hypertension Global Hypertension Practice Guidelines. Hypertension. Vol. 75. Issue 6. June 2020. P. 1334-1357. https://doi.org/10.1161/HYPERTENSIONAHA.120.15026.
  23. Vaughan C.J., Delanty N. Hypertensive emergencies. Lancet. 2000. 7. 356-411.
  24. Woisetschläger C., Bur A., Vlcek M. et al. Comparison of intravenous urapidil and oral captopril in patients with hypertensive urgencies. J. Hum. Hypertens. 2006. 20(9). 707-9.

Вернуться к номеру