Вступ
На даний час уже відомо, що нова коронавірусна інфекція COVID-19 має як різні ступені тяжкості — від субклінічних, безсимптомних форм до тяжких і вкрай тяжких, так і різноманітні клінічні прояви.
У дослідженні А. Pormohammad зі співавт. (2020) [1] були встановлені клінічні прояви у хворих з новою коронавірусною інфекцією (табл. 1). З табл. 1 видно, що частіше у хворих реєструвались гарячка, кашель, втома, наявність мокротиння або відхаркування, дещо рідше — міалгія і задишка (у кожного четвертого хворого), а в кожного десятого і рідше — біль у горлі, головний біль, ринорея. Також, як і при грипі H1N1, реєструвались нудота й блювання.
За результатами дослідження L. Manoharan зі спів-авт. (2021) [2] була встановлена поширеність симптомів при COVID-19 (табл. 2). З дослідження видно, що спостерігались значні відмінності в частоті реєстрації симптомів при коронавірусній хворобі різними дослідниками, що слід враховувати лікарям у своїй практиці при проведенні диференціальної діагностики. При цьому найвищою була частота реєстрації таких симптомів: гарячка, втома, кашель (сухий/продуктивний), задишка, головний біль, міалгія і/або артралгія, біль у грудях, зміни апетиту і/або анорексія, погіршення запаху або смаку.
Характеристика хворих і симптоми залежно від тяжкості подані в дослідженні, проведеному Dawei Wang та співавт. (2020) [3], вони наведені в табл. 3.
Найпоширенішими симптомами на початку захворювання були гарячка (136 (98,6 %)), втома (96 (69,6 %)), сухий кашель (82 (59,4 %)), міалгія (48 (34,8 %)) і задишка (43 (31,2 %)). Нечастими симптомами були головний біль, запаморочення, біль у животі, діарея, нудота й блювання. Загалом 10,1 % хворих спочатку мали діарею і нудоту за 1–2 дні до розвитку гарячки й задишки. Порівняно з пацієнтами, які не були госпіталізовані до ВРІТ (n = 102), пацієнти, які потребували інтенсивної терапії (n = 36), були значно старшими (середній вік 66 років [IQR 57–78] проти 51 року [IQR 37–62]; P < 0,001) і частіше мали супутні захворювання, включно з гіпертонією (21 (58,3 %) проти 22 (21,6 %)), діабетом (8 (22,2 %) проти 6 (5,9 %)), серцево-судинними захворюваннями (9 (25,0 %) проти 11 (10,8 %)) і цереброваскулярними захворюваннями (6 (16,7 %) проти 1 (1,0 %)). Порівняно з пацієнтами, які не лікувались у ВРІТ, пацієнти, які потрапили до реанімації, частіше повідомляли про біль у глотці, задишку, запаморочення, біль у животі й анорексію [3].
У дослідженні С. Yu і співавт. (2020) [4] наведені дані стосовно симптомів у хворих, які лікувались у стаціонарі в загальному відділенні та ВРІТ (табл. 4).
Мета дослідження: встановити особливості клінічних проявів нової коронавірусної інфекції COVID-19 при госпіталізації залежно від ступеня тяжкості.
Матеріали та методи
Проведений аналіз даних медичних карт стаціонарного хворого пацієнтів, які лікувались з приводу нової коронавірусної хвороби COVID-19 у відділеннях Центрального госпіталю МВС і НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у період із квітня по серпень 2020 року.
Під час епідемії нової коронавірусної хвороби COVID-19 методом випадкової вибірки було відібрано 200 медичних карт стаціонарного хворого пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділеннях госпіталів, з яких було 154 (77 %) чоловіки, 46 (23 %) жінок.
Розподіл хворих за віком був такий: 18–30 років — 57 (28,5 %), 31–40 років — 18 (9 %), 41–50 років — 41 (20,5 %), 51–60 років — 41 (20,5 %), 60 років і старші — 43 (21,5 %) пацієнти.
Розподіл пацієнтів, які перебували у ВРІТ, за віком був такий: пацієнтів віком 18–30 років не було, 31–40 років — 4 (11,8 %), 41–50 років — 7 (20,6 %), 51–60 років — 5 (14,7 %), 60 років і старші — 18 (52,9 %) пацієнтів.
Відповідно до ступеня тяжкості: з легким перебігом було 69 (34,5 %) хворих, із середньотяжким — 91 (45,5 %), із тяжким — 6 (3 %) хворих, які лікувались у загальному відділенні, і 34 (17 %) пацієнти, які потребували лікування у ВРІТ.
У всіх пацієнтів була виявлена пневмонія за допомогою рентгенографії органів грудної клітки або ж комп’ютерної томографії.
У всіх хворих діагноз був підтверджений за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі на РНК SARS-CоV-2.
Статистична обробка матеріалів дослідження проводилася за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми Statistica. Було розроблено анкету для введення даних у програму Excel.
Результати та обговорення
При легкому перебігу при госпіталізації гарячка була відсутня в 35 (50,7 %) пацієнтів, субфебрилітет відзначався в 26 (37,7 %) пацієнтів, фебрильна температура — у 6 (8,7 %) пацієнтів і піретична — лише у 2 (2,9 %) пацієнтів. При середньотяжкому перебігу гарячка була відсутня в 7 (7,7 %) пацієнтів, субфебрилітет був у 60 (65,9 %) пацієнтів, фебрильна температура — у 21 (23,1 %) пацієнтів і піретична — лише в 3 (3,3 %) пацієнтів. При тяжкому перебігу, який потребував лікування в загальному відділенні, гарячка була в усіх пацієнтів, субфебрилітет — у 3 (50 %) пацієнтів, фебрильна температура — у 2 (33,3 %) пацієнтів і піретична — лише в 1 (16,7 %) пацієнта. При тяжкому перебігу, який потребував лікування у ВРІТ, гарячка була відсутня у 8 (23,5 %) пацієнтів, субфебрилітет відзначався в 14 (41,2 %) пацієнтів, фебрильна температура — у 4 (11,8 %) пацієнтів і піретична — у 8 (23,5 %) пацієнтів.
При легкому перебігу захворювання відзначалась відсутність гарячки практично в половини хворих. Субфебрильна температура тіла найбільш характерна для середньотяжкого перебігу захворювання. Фебрильна температура тіла переважає в пацієнтів як із середньотяжким, так і з тяжким перебігом захворювання. Частота піретичної температури тіла зростає відповідно до віку, найбільш характерна вона для пацієнтів з тяжким перебігом захворювання (p < 0,05).
При легкому перебігу при госпіталізації в 31 (44,9 %) хворого була помірно виражена загальна слабкість і в 3 (4,4 %) хворих — виражена, при середньотяжкому — у 66 (72,5 %) хворих відзначалась помірна слабкість, у 16 (17,6 %) хворих — виражена слабкість, при тяжкому перебігу, який потребував лікування в загальному відділенні, у 5 (83,3 %) хворих була помірна слабкість, в 1 (16,7 %) хворого — виражена, при тяжкому перебігу, який потребував лікування у ВРІТ, у 4 (11,8 %) пацієнтів була незначна загальна слабість, у 16 (47 %) пацієнтів — помірна слабкість, у 14 (41,2 %) пацієнтів — виражена слабкість.
При легкому перебігу захворювання в половини пацієнтів загальна слабість не відзначається. Для середньотяжких пацієнтів більш характерна наявність помірно загальної слабкості, у той же час для тяжких хворих характерна виражена загальна слабкість (р < 0,05).
При легкому перебігу сухий кашель реєструвався в 13 (18,8 %) пацієнтів, малопродуктивний — також у 13 (18,8 %) пацієнтів, вологий кашель не відмічався. При середньотяжкому перебігу сухий кашель реєструвався в 30 (32,9 %) пацієнтів, малопродуктивний — також у 30 (32,9 %) пацієнтів, кашель з мокротинням — у 6 (6,7 %) пацієнтів, при тяжкому перебігу, який потребував лікування в загальному відділенні, сухий кашель був в 1 (16,7 %) пацієнта, малопродуктивний — у 2 (33,3 %) пацієнтів, кашель з мокротинням — в 1 (16,7 %) пацієнта, при тяжкому перебігу, який потребував лікування у ВРІТ, сухий кашель був у 17 (50 %) пацієнтів, малопродуктивний — у 7 (20,6 %) пацієнтів, кашель з мокротинням не відзначався. Вірогідною є відсутність кашлю в більше ніж половини пацієнтів з легким перебігом захворювання і наявність сухого кашлю в тяжких хворих (р < 0,05).
При легкому перебігу 3 (4,3 %) хворі скаржились на задишку тільки при фізичному навантаженні, при середньотяжкому перебігу таких хворих було 11 (12,1 %), при тяжкому перебігу, який потребував лікування в загальному відділенні, 3 (50 %) хворі скаржились на задишку тільки при фізичному навантаженні, при тяжкому перебігу, який потребував лікування у ВРІТ, 10 (29,4 %) хворих скаржились на задишку при фізичному навантаженні і 6 (17,7 %) пацієнтів — на задишку в спокої. Вірогідно пацієнти з легким перебігом захворювання задишку практично не відмічають, однак практично половина пацієнтів із середньотяжким і тяжким перебігом скаржиться на задишку при фізичному навантаженні. Для тяжких пацієнтів, які потребують лікування у ВРІТ, характерна задишка в спокої (р < 0,05).
Скарги на першіння в горлі відзначались при легкому перебігу в 1 (15,9 %) хворого, при середньотяжкому перебігу — у 7 (7,7 %) хворих, при тяжкому перебігу, який потребував лікування у загальному відділенні, — в 1 (16,7 %) пацієнта, при тяжкому перебігу, який потребував лікування у ВРІТ, — у 4 (11,85 %) пацієнтів. Суттєвої різниці в скаргах на першіння в горлі не відзначалось (р > 0,05).
У табл. 5 наведені зведені дані щодо клінічних проявів COVID-19 при госпіталізації відповідно до ступеня тяжкості.
Особливості клінічних проявів нової коронавірусної інфекції при госпіталізації тяжких хворих, які перебували на лікуванні в загальному відділенні
Середній ліжко-день тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні, був таким: Me = 13 днів (Q25 = 9, Q75 = 18), min = 6, max = 23 дні.
Середній день, на який були госпіталізовані хворі, які лікувались у загальному відділенні: Me = 7,5 дня (Q25 = 4, Q75 = 10), min = 1, max = 26 днів,
Характер температури до госпіталізації в тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні (дані отримані при зборі анамнезу захворювання): субфебрильна — у 3 (50 %) пацієнтів, фебрильна — у 2 (33,3 %) пацієнтів, піретична — в 1 (16,7 %) пацієнта. Встановлено, що частіше на догоспітальному етапі в тяжких пацієнтів, які лікувались у загальному відділенні, реєструвався субфебрилітет (р > 0,05).
Характер температури при госпіталізації в тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні: субфебрильна — в 1 (16,7 %) хворого, фебрильна — у 3 (50 %) хворих, піретична — у 2 (33,3 %) хворих. Встановлено, що при госпіталізації в половини тяжких пацієнтів, які лікувались у загальному відділенні, реєструвалася фебрильна температура тіла (р > 0,05).
В 1 (16,7 %) пацієнта відзначався сухий кашель, у 2 (33,3 %) пацієнтів — малопродуктивний, в 1 (16,7 %) пацієнта — вологий, 2 (33,3 %) хворих взагалі не скаржились на кашель. Суттєвої різниці щодо наявності кашлю в пацієнтів не було (р > 0,05).
У 5 (83,3 %) пацієнтів відзначалась помірна загальна слабість, лише 1 (16,7 %) пацієнт скаржився на виражену загальну слабкість. Встановлено переважання помірної загальної слабості в тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні (р > 0,05).
У половини пацієнтів була задишка при фізичному навантаженні, а половина не відзначала задишки взагалі (р > 0,05), В 1 (16,7 %) пацієнта спостерігалось першіння в горлі, решта пацієнтів не відзначали цей симптом.
Частота дихання при госпіталізації в тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні: Me = 20 рухів/хв (Q25 = 18, Q75 = 22), min = 12 рухів/хв, max = 24 рухів/хв.
Частота пульсу при госпіталізації у тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні: Me = 83,5 уд/хв (Q25 = 78, Q75 = 88), min = 53 уд/хв, max = 120 уд/хв.
Сатурація при госпіталізації в тяжких хворих, які лікувались у загальному відділенні: Me = 90,5 % (Q25 = 84, Q75 = 96), min = 81 %, max = 99 %.
Особливості клінічних проявів нової коронавірусної інфекції при госпіталізації тяжких хворих, які перебували на лікуванні у ВРІТ
Середній ліжко-день усіх категорій хворих, які перебували у ВРІТ: Me = 10 днів (Q25 = 7, Q75 = 21), min = 3 дні, max = 29 днів; у тих, хто одужав: Me = 18,5 дня (Q25 = 9,5, Q75 = 22,5), min = 7 днів, max = 29 днів; у тих, хто помер: Me = 7,5 дня (Q25 = 4, Q75 = 15), min = 3 дні, max = 28 днів.
Середній день, на який були госпіталізовані хворі, які перебували у ВРІТ: Me = 6 днів (Q25 = 3, Q75 = 7), min = 1 день, max = 19 днів; у тих, хто одужав: Me = 6,5 дня (Q25 = 3,5; Q75 = 9,5), min = 1 день, max = 12 днів; у тих, хто помер: Me = 5 днів (Q25 = 3, Q75 = 7), min = 2 дні, max = 19 днів.
Тривалість гарячки до госпіталізації в усіх категорій хворих: Me = 5 днів (Q25 = 2, Q75 = 7), min = 0 днів, max = 19 днів; у тих, хто одужав: Me = 5,5 дня (Q25 = 3, Q75 = 7,5), min = 0 днів, max = 10 днів; у тих, хто помер: Me = 2 дні (Q25 = 2, Q75 = 7), min = 0 днів, max = 19 днів.
Характер температури до госпіталізації в усіх категорій хворих (дані одержані при зборі анамнезу захворювання): нормальна — у 4 (11,8 %), субфебрильна — у 13 (38,2 %), фебрильна — у 13 (38,2 %), піретична — у 4 (11,8 %); у тих, хто одужав: нормальна — в 1 (6,25 %), субфебрильна — у 5 (31,25 %), фебрильна — у 9 (56,25 %), піретична — в 1 (6,25 %); у тих, хто помер: нормальна — у 3 (16,6 %), субфебрильна — у 8 (44,4 %), фебрильна — у 5 (27,8 %), піретична — у 2 (11,1 %). Тобто серед усіх категорій хворих до госпіталізації в більшої частки реєструвалась субфебрильна й фебрильна температура, у той же час у тих, хто одужав, — частіше фебрильна, у тих, хто помер, — субфебрильна (р > 0,05).
Температура при госпіталізації в усіх категорій хворих: Me = 37,4 °С, (Q25 = 36,9; Q75 = 38,2), min = 36 °С, max = 39,5 °С; у тих, хто одужав: Me = 37,65 °С (Q25 = 37,05; Q75 = 38,85), min = 36,4 °С, max = 39,5 °С; у тих, хто помер: Me = 37,2 °С (Q25 = 36,8; Q75 = 37,7), min = 36 °С, max = 39,5 °С.
Тривалість гарячки в стаціонарі в усіх категорій хворих: Me = 5 діб (Q25 = 3, Q75 = 8), min = 0 діб, max = 16 діб; у тих, хто одужав: Me = 6 діб (Q25 = 3, Q75 = 8), min = 0 діб, max = 16 діб; у тих, хто помер: Me = 4 доби (Q25 = 2, Q75 = 10), min = 1 доба, max = 15 діб. Тривалість субфебрильної температури в стаціонарі в усіх категорій хворих: Me = 4 доби (Q25 = 1, Q75 = 6), min = 0 діб, max = 14 діб; у тих, хто одужав: Me = 3,5 доби (Q25 = 1,5, Q75 = 6), min = 0 діб, max = 12 діб; у тих, хто помер: Me = 4 доби (Q25 = 1, Q75 = 5), min = 0 діб, max = 14 діб. Тривалість фебрильної температури в стаціонарі в усіх категорій хворих: Me = 2 доби (Q25 = 0, Q75 = 3), min = 0 діб, max = 5 діб; у тих, хто одужав: Me = 3,5 доби (Q25 = 1,5, Q75 = 6), min = 0 діб, max = 12 діб; у тих, хто помер: Me = 1 доба (Q25 = 0, Q75 = 3), min = 0 діб, max = 8 діб. Тривалість піретичної температури в стаціонарі в усіх категорій хворих: Me = 0 діб (Q25 = 0, Q75 = 0), min = 0 діб, max = 4 доби; у тих, хто одужав: Me = 0 діб (Q25 = 0, Q75 = 0), min = 0 діб, max = 1 доба; у тих, хто помер: Me = 0 діб (Q25 = 0, Q75 = 0), min = 0 діб, max = 4 доби.
Частота дихання при госпіталізації в усіх категорій хворих: Me = 19 рухів/хв (Q25 = 18, Q75 = 24), min = 16 рухів/хв, max = 40 рухів/хв; у тих, хто одужав:
Me = 19,5 рухів/хв (Q25 = 18, Q75 = 22,5), min = 16 рухів/хв, max = 28 рухів/хв; у тих, хто помер: Me = 18,5 рухів/хв (Q25 = 18, Q75 = 24), min = 16 рухів/хв, max = 40 рухів/хв. У всіх категорій хворих частота дихання до 20 рухів/хв була у 18 (58,8 %) хворих, від 20 до 24 рухів/хв — в 11 (32,4 %) хворих, від 25 до 30 рухів/хв — у 3 (8,8 %) хворих, 30 рухів/хв і більше — у 2 (5,9 %) хворих; у тих, хто одужав, частота дихання до 20 рухів/хв була у 8 (50 %) хворих, від 20 до 24 рухів/хв — у 6 (37,5 %), від 25 до 30 рухів/хв — у 2 (12,5 %); у тих, хто помер, частота дихання до 20 рухів/хв була в 10 (55,6 %) хворих, від 20 до 24 рухів/хв — у 5 (27,8 %) хворих, від 25 до 30 рухів/хв — в 1 (5,6 %) хворого, 30 рухів/хв і більше — у 2 (11,1 %) хворих.
Частота пульсу при госпіталізації у всіх категорій хворих: Me = 81 уд/хв (Q25 = 78, Q75 = 97), min = 48 уд/хв, max = 150 уд/хв; у тих, хто одужав: Me = 80 уд/хв (Q25 = 77, Q75 = 95), min = 48 уд/хв, max = 150 уд/хв; у тих, хто помер: Me = 88 уд/хв (Q25 = 79, Q75 = 100), min = 60 уд/хв, max = 150 уд/хв. Серед тих, хто одужав, при госпіталізації брадикардія була в 1 (6,25 %) хворого, норма — у 50 %, тахікардія — у 7 (43,75 %) хворих (до 100 уд/хв — у 25 %, понад 100 уд/хв — у 18,75 %). У тих, хто помер, брадикардії не було, норма — у 44,4 %, тахікардія — у 10 (55,6 %) хворих (до 100 уд/хв — у 27,8 %, понад 100 уд/хв — у 27,8 %).
Сатурація при госпіталізації у всіх категорій хворих: Me = 91,5 % (Q25 = 82,5; Q75 = 95,5), min = 45 %, max = 98 %; у хворих, які одужали: Me = 95 % (Q25 = 90, Q75 = 96), min = 83 %, max = 98 %; у хворих, які померли: Me = 86 % (Q25 = 80, Q75 = 94), min = 45 %, max = 97 %.
Висновки
Більшість хворих скаржились на сухий або малопродуктивний кашель, помірну загальну слабість. Задишка була наявна переважно в тяжкохворих. При госпіталізації в середньому температура була в межах норми або ж субфебрильною, остання переважала в пацієнтів при середньотяжкому перебігу (p < 0,05). Фебрильна температура частіше реєструвалась при середньотяжкому й тяжкому перебігу. Піретична температура тіла найбільш характерна для тяжкого перебігу (p < 0,05). Вірогідно частіше відзначали сухий кашель у тяжких хворих (p < 0,05). Вірогідно частіше помірна загальна слабість реєструвалась у пацієнтів із середньотяжким перебігом, а виражена була характерна для пацієнтів із тяжким перебігом (р < 0,05).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 10.08.2021
Рецензовано/Revised 27.08.2021
Прийнято до друку/Accepted 15.09.2021