Oral and General Health Том 2, №3, 2021
Вернуться к номеру
Діагностика ротової рідини при реабілітації пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта та дефектами зубних рядів
Авторы: Возний О.В., Романюк В.Н., Павлов С.В.
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Стоматология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від часткової відсутності зубів страждає до 75 % населення в різних регіонах світу. Причина адентій у більшості випадків — генералізований пародонт, що вважається одним із найпоширеніших захворювань у світі, із поширеністю 15–20 % [1, 2]. Наявні методи більш детальної оцінки протезів та їх впливу на тканини пародонта (електроміографія, доплерографія, реографія, полярографія, функціональні проби) є напрямком роботи наукових досліджень і не дозволяють використовувати їх у практичній сфері. Визначення рівня біологічних маркерів запальних процесів у ротовій рідині є неінвазивним, легкодоступним та економічно вигідним методом, що дозволяє оцінити стан протезного ложа при плануванні імплантологічного лікування та ефективність проведеної ортопедичної реабілітації, що може використовуватись у практичній сфері. Деякі клінічні дослідження довели, що деякі види біомаркерів ротової рідини пов’язані як із захворюваннями зубощелепної системи, так і з системними захворюваннями [3]. Матриксна металопротеїназа (ММП)-8 є основною колагеназою при пародонтиті. Окрім того, від 90 до 95 % колагенолітичної активності в ясенній рідині походить від ММП-8; на даний час вважається одним із найбільш перспективних біомаркерів для діагностики пародонтиту в ротовій рідині [4, 5]. Лактоферин (Lf) — поліфункціональний білок із сімейства трансферинів. У сучасній практиці Lf використовується як органоспецифічний маркер активації патологічного процесу з метою діагностики та прогнозування перебігу захворювань слизової і пародонта [6, 7]. Антимікробний пептид кателіцидин (LL-37) локалізований у нейтрофілах, шкірі, слизових, а також у ротовій рідині.
Матеріали та методи. Для проведення дослідження відібрано 80 пацієнтів. Серед них 20 здорових пацієнтів становили контрольну групу та 60 – основну із захворюваннями тканин пародонта. Серед них 20 пацієнтів з I ступенем тяжкості, 20 пацієнтів — із II ступенем тяжкості, 20 пацієнтів — із ІІІ ступенем тяжкості пародонтиту та дефектами зубних рядів. Постановка діагнозу ґрунтувалась на даних, отриманих від скарг пацієнта, анамнезу життя, анамнезу захворювання, а також даних об’єктивного обстеження (основних і додаткових методів). Проведено вимір глибини пародонтальних карманів, визначення індексів SBI та OHI-S. У ротовій рідині за допомогою методу імуноферментного аналізу визначали показники таких біомаркерів, як MMП-8, кателіцидин, лактоферин.
Результати. Дані наведені у вигляді М ± σ, де М — середнє значення, σ середньоквадратичне відхилення. Показники ММП-8 у ротовій рідині підвищувались у прямій залежності від ступеня тяжкості пародонтиту. При І ступені тяжкості пародонтиту показники ММП-8 збільшувались у 3 рази порівняно з контрольною групою (0,223 ± 0,090 ng/ml). Показники при ІІ та ІІІ ступені тяжкості збільшувались у 4 та 7 разів відповідно. Відповідно до збільшення рівня ММП-8 збільшувалась кровоточивість ясен (SBI) та погіршувалась гігієна порожнини рота (OHI-S). Показники кателіцидину визначались у зворотній залежності від ММП-8, тобто зменшувались відповідно до тяжкості пародонтиту. При І ступені тяжкості пародонтиту показники LL-37 зменшувались у 2 рази порівняно з контрольною групою (4,34 ± 1,36 ng/ml). Показники при ІІ та ІІІ ступені тяжкості зменшувались у 5 і 12 разів відповідно. При зменшенні рівня LL-37 збільшувалась кровоточивість ясен (SBI) та погіршувалась гігієна порожнини рота (OHI-S). Показники лактоферину збільшувались у прямій залежності від ступеня тяжкості захворювань пародонта. При І ступені тяжкості пародонтиту показники Lf збільшувались у 2 рази порівняно з контрольною групою (15,6 ± 6,4 ng/ml). Показники при ІІ та ІІІ ступені тяжкості збільшувались у 5 і 8 разів відповідно. При збільшенні рівня Lf збільшувалась кровоточивість ясен (SBI) та погіршувалась гігієна порожнини рота (OHI-S). Між показниками Lf та ММП-8 спостерігається пряма кореляційна залежність (r = 0,32; р < 0,05). Між показниками Lf та LL-37 виявлена зворотна кореляційна залежність (r = –0,34; р < 0,05).
Висновки. Визначення рівня біологічних маркерів ротової рідини є малоінвазивним і перспективним діагностичним методом, що не потребує спеціальної підготовки від лікаря-стоматолога, дозволить оцінити саме поточний стан тканин протезного ложа, раціонально спланувати вид ортопедичної реабілітації стоматологічних хворих і контролювати процеси адаптації. Перспективи подальших досліджень полягають у створенні науково обґрунтованого протоколу використання молекулярно-біохімічних маркерів при імплантологічній та ортопедичній реабілітації стоматологічних хворих.
Список литературы
1. Pihlstrom B.L., Michalowicz B.S., Johnson N.W. Periodontal diseases. Lancet. 2005. 366. 1809-20.
2. Kassebaum N.J., Bernabe E., Dahiya M. et al. Global burden of severe periodontitis in 1990–2010: a systematic review and meta-regression. J. Dent. Res. 2014. 93. 1045-53.
3. Rathnayake N., Akerman S., Klinge B. et al. Salivary biomarkers for detection of systemic diseases. PLoS One. 2013. 8. Е61356. [PMC free article] [PubMed]
4. Franco C., Patricia H.R., Timo S. et al. Matrix metalloproteinases as regulators of periodontal inflammation. Int. J. Mol. Sci. 2017. 18. E440.
5. Rangbulla V., Nirola A., Gupta M. et al. Salivary IgA, interleukin-1beta and MMP-8 as salivary biomarkers in chronic periodontitis patients. Chin. J. Dent. Res. 2017. 20. 43-51.
6. Steinstraesser L. Host defense peptides and their antimicrobial immunomodulatory duality. Immunobiology. 2010. doi: 10.1016/j.imbio.
7. Rivera L.E.C., Ramos A.P., Cabrera S.M. Innovative study on lactoferrin in periodontal disease. Revista Odontologica Mexicana. 2011. 15(4). 231-237.