Oral and General Health Том 2, №3, 2021
Вернуться к номеру
Сіалосцинтиграфія з 99mTc-пертехнетатом як метод діагностики функціональних порушень у пацієнтів із променевим ураженням слинних залоз
Авторы: Макаренко В.А. (1), Новерко І.В. (2), Макєєв С.С. (3), Копчак А.В. (4)
(1) — Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
(2) — Державна установа «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ, Україна
(3) — Державна установа «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», м. Київ, Україна
(4) — Державна установа «Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця», м. Київ, Україна
Рубрики: Стоматология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. На сьогодні проблема діагностики й лікування променевих уражень слинних залоз (СЗ) набуває значної актуальності в зв’язку із широким застосуванням терапії 131I з приводу папілярної карциноми щитоподібної залози (ПКЩЗ). Цей ізотоп селективно накопичується не лише в тиреоїдній тканині, але й у тканині слинних залоз, викликаючи виражені зміни їх секреторної та екскреторної функції, що з часом набувають ознак функціональної недостатності і нерідко призводять до розвитку тяжких форм ксеростомії.
Мета дослідження: вивчити ефективність сіало-сцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом в оцінці ступеня і характеру функціональних порушень привушних (ПВ) і підщелепних (ПЩ) СЗ у пацієнтів, які пройшли терапію 131I з приводу ПКЩЗ.
Матеріали та методи. Проведено дослідження 21 пацієнта з клінічними ознаками ураження слинних залоз унаслідок терапії 131I (2 чоловіки та 19 жінок, середній вік 42,7 ± 0,5 року), які проходили лікування на базі клініки ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» з приводу ПКЩЗ. Усім пацієнтам у терміни від 4 місяців до 2 років було виконано сіалосцинтиграфію з 99mTc-пертехнетатом у передній проекції у динамічному режимі за класичною методикою.
Результати. За результатами проведеної сцинтиграфії в усіх досліджених хворих відзначали зміни секреторної та екскреторної функції СЗ, що відображали як вираженість постпроменевих ушкоджень, так і наявних компенсаторно-пристосувальних механізмів. У 18 пацієнтів (85,7 %) накопичення радіомітки в правій (22,2 %), лівій (22,2 %) чи обох (55,6 %) ПВ СЗ було знижене, їх контури втрачали чіткість і ставали нерівними. При оцінці функціональної спроможності ПВ СЗ у 18 пацієнтів (85,7 %) були виявлені сцинтиграфічні ознаки значного зниження концентраційної та екскреторної здатності однієї чи двох залоз. У той же час у 5 пацієнтів (23,8 %) було відмічене збільшення концентраційної та екскреторної здатності ПВ СЗ у відповідь на зниження слиновидільної функції інших залоз. В 11 пацієнтів (52,4 %) протягом дослідження обидві ПЩ слинні залози достатньо чітко візуалізуються, контури їх були чіткі, рівні; накопичення та розподіл радіофармпрепарату в них були рівномірно знижені. При оцінці функціональної спроможності ПЩ СЗ в 11 пацієнтів (52.4 %) були виявлені сцинтиграфічні ознаки значного зниження концентраційної та екскреторної здатності правої (18,2 %), лівої (9,1 %) чи обох (72,7 %) залоз. Натомість у 8 пацієнтів (38 %) відмічені ознаки прискорення концентраційної та/чи екскреторної здатності однієї чи обох залоз ПЩ СЗ.
Висновки. Сіалосцинтиграфія з 99mTc-пертехне-татом — це просте у виконанні дослідження, що добре переноситься пацієнтами та має високу діагностичну інформативність. Метод дозволяє оцінити топографо-анатомічні особливості залоз, ступінь їх функціональних порушень, концентраційну й екскреторну здатність кожної СЗ. Результати сіалосцинтиграфії дозволяють об’єктивно визначити ступінь радіаційного ураження СЗ після проведення радіойодтерапії та удосконалити тактику подальшого лікування пацієнтів цієї категорії.