Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Здоровье ребенка» Том 17, №3, 2022

Вернуться к номеру

Фактори ризику розвитку ретинопатії у недоношених дітей

Фактори ризику розвитку ретинопатії у недоношених дітей

Авторы: Оболонська О.Ю. (1), Вакуленко Л.І. (1), Бадогіна Л.П. (1), Оболонський О.І. (2), Ліхачова І.А. (2), Коврига О.В. (1)
(1) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) — КП «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Ретинопатія недоношених є одним із станів, що спричиняють інвалідність у передчасно народжених дітей. Потребують подальшого вивчення фактори, які потенційно можуть спричинити ретинопатію недоношених. Мета дослідження: визначення факторів ризику розвитку ретинопатії у недоношених новонароджених для кращого її контролю. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний аналіз 50 медичних карт стаціонарного хворого недоношених дітей зі строком гестації при народженні 28–34 тижні та медичної документації їхніх матерів. Виділено 2 групи: група І — 29 дітей з ретинопатією, ІІ група — 21 дитина без ретинопатії. Результати. Серед 50 дітей переважна більшість — 38 (76,0 %) народились у гестаційному віці 28–31 тиждень, без вірогідної відмінності у групах. З І стадією ретинопатії було 14 (48,3 %) недоношених, з ІІ стадією — 6 (20,7 %), з ІІІ — 5 (17,2 %), з IV — 4 (13,8 %). Були виявлені найбільш впливові фактори ризику розвитку ретинопатії недоношених. Наявність ретинопатії статистично значуще корелювала зі строком гестації при народженні менше ніж 34 тижні (ρ = 0,64, р < 0,001), потребою в дотації кисню ≥ 40 % (ρ = 0,59, р < 0,001), розвитком бронхолегеневої дисплазії (ρ = 0,34, р < 0,01), сепсисом (ρ = 0,59, р < 0,001), внутрішньошлуночковими крововиливами (ρ = 0,56, р < 0,001). Визначено, що наявність обтяженого материнського анамнезу у вигляді хронічних вогнищ інфекції та хоріоамніоніту є вагомим фактором ризику розвитку ретинопатії (ρ = 0,56, р < 0,001). Наявність інфекції у матері у 3,8 раза (р < 0,05) збільшувала шанс розвитку ретинопатії ІІІ–ІV ст. у дитини та у 5 разів — ретинопатії І–ІІ стадії. При поєднанні хоріоамніоніту та хронічних вогнищ інфекції ризик розвитку тяжкої ретинопатії становив майже 95 % (р < 0,007). Висновки. Обтяжений материнський анамнез у вигляді хронічних вогнищ інфекції та/або хоріамніоніту є вагомим фактором ризику розвитку ретинопатії у дітей. Хоріоамніоніт є предиктором тяжкої ретинопатії. Лікування хронічних вогнищ інфекції у вагітних має розглядатися як обов’язковий захід профілактики ретинопатії у недоношених новонароджених.

Background. Retinopathy of prematurity is one of the disabling conditions in premature babies. Despite the fact that the main predictors for the development of retinopathy of prematurity are known, the factors that can potentially cause it require further study. The purpose was to determine risk factors for the development of retinopathy in premature newborns for better control. Materials and methods. A retrospective analysis of 50 medical records of inpatient premature babies with a gestational age of 28–34 weeks and the medical charts of their mothers was carried out. Two groups were distinguished: the first one — 29 children with retinopathy, the second one — 21 patient without retinopathy. Results. The vast majority of children — 38 (76.0 %) were born at a gestational age of 28–31 weeks. Differences between groups were not significant. The analysis showed that 14 (48.3 %) premature children were diagnosed with stage I retinopathy, 6 (20.7 %) — with stage II, 5 (17.2 %) — with stage ІІІ and 4 (13.8 %) — with stage IV. The most influential risk factors for the development of retinopathy of prematurity were identified. The presence of retinopathy significantly correlated with gestational age of less than 34 weeks (ρ = 0.64, p < 0.001), need for oxygen subsidy ≥ 40 % (ρ = 0.59, р < 0.001), development of bronchopulmonary dysplasia (ρ = 0.34, р < 0.01), sepsis (ρ = 0.59, р < 0.001), intraventricular hemorrhages (ρ = 0.56, р < 0.001). It was also found that the presence of a burdened maternal history in the form of chronic foci of infection and chorioamnionitis is a significant risk factor for the development of retinopathy (ρ = 0.56, р < 0.001). Moreover, the presence of an infection in the mother increased the risk of retinopathy stage III–IV in a child by 3.8 times (p < 0.05), and stage I–II retinopathy — by 5 times. With a combination of chorioamnionitis and chronic foci of infection, the risk of developing severe retinopathy was almost 95 % (р < 0.007). Conclusions. Burdened maternal history in the form of chronic foci of infection and/or choriamnionitis is an important risk factor for the development of retinopathy in children. Chorioamnionitis is a predictor of severe retinopathy. Treatment of chronic foci of infection in pregnant women should be considered as a mandatory measure to prevent retinopathy in premature newborns.


Ключевые слова

ретинопатія недоношених; фактори ризику; хронічні вогнища інфекції; хоріоамніоніт

retinopathy of prematurity; risk factors; chronic foci of infection; chorioamnionitis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.17.3.2022.1509

Вступ

Перехід на нові критерії реєстрації перинатального періоду зумовив збільшення питомої ваги недоношених дітей, які перебувають в умовах інтенсивної терапії, потребують агресивних методів лікування та можуть мати різноманітні ускладнення [1–3]. Одне з найпоширеніших — ретинопатія недоношених (РН), яка, незважаючи на вдосконалення рекомендацій щодо догляду за новонародженими та їх лікування, залишається провідною причиною дитячої сліпоти у всьому світі [4–7]. Основним фактором ризику розвитку РН є гестаційний вік та маса тіла при народженні. Так, РН реєструється на 3-му тижні життя у 32–37 % недоношених, народжених у строку гестації від 27 до 28 тижнів, і у 80 % новонароджених, народжених до 28-го тижня. Абсолютна більшість дітей з РН має масу при народженні менше ніж 1500 г [8]. Тому сучасні рекомендації щодо скринінгу в першу чергу базуються на двох факторах: масі тіла при народженні та гестаційному віці. Однак багато дослідників припускають, що РН є мультифакторним захворюванням і в порушенні нормального розвитку судин сітківки важливу роль відіграють пренатальні (соціальний статус та харчування матері, наявність шкідливих звичок та захворювань під час вагітності), перинатальні та неонатальні фактори, медичні втручання, супутні захворювання недоношених, генетичні та інші фактори ризику [6, 9–11].
Найбільш вивченими тригерами розвитку РН є киснева терапія, сепсис новонародженого, внутрішньошлуночковий крововилив (ВШК), бронхолегенева дисплазія (БЛД), причому вказані чинники часто є пов’язаними між собою [11]. 
При всіх однакових умовах виходжування у частини дітей немає чіткої залежності формування РН від означених предикторів. Навіть при мінімальних впливах РН діагностується, має варіабельний перебіг і поступово прогресує в бік більшої агресії та ризику для якості зору, що говорить про ймовірну наявність інших факторів ризику, які впливають на розвиток РН [9, 12, 13]. На сьогодні як важливий фактор ризику розвитку РН розглядається внутрішньоутробне запалення, включаючи хоріоамніоніт (ХА) [9, 14–16]. Зараз потребують подальшого вивчення фактори, які потенційно можуть спричинити РН, ведеться інтенсивна дослідницька діяльність, спрямована на визначення нових терапевтичних і профілактичних стратегій РН [9, 11, 17]. Розуміння механізмів, за допомогою яких фактори ризику визначають початок і перебіг РН, може покращити скринінг і лікування цього захворювання [18].
Мета дослідження: визначення додаткових факторів ризику розвитку РН у недоношених новонароджених для кращого контролю РН.

Матеріали та методи

У відкритому одноцентровому ретроспективному стратифікаційному дослідженні проведений аналіз 50 медичних карт стаціонарного хворого дітей, які проходили лікування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених КП «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР» (ДОДКЛ) у 2019–2021 роках. Проаналізована також медична документація матерів. 
Діагностика та стратифікація ступеня тяжкості РН виконувались відповідно до критеріїв, встановлених наказом МОЗ України від 21.09.2009 № 683 [19]. 
Діти стратифіковані на 2 групи. До І групи ввійшло 29 недоношених дітей із строком гестації при народженні 28–34 тижні з ретинопатією (з них 20 — з РН І–ІІ стадії, 9 — з РН ІІІ–ІVа, b стадії), до ІІ групи — 21 недоношена дитина зі строком гестації при народженні 28–34 тижні без ознак ретинопатії. Діти з V стадією ретинопатії не реєструвались. 
Досліджувались клініко-анамнестичні дані дітей (маса, строк гестації, перинатальний анамнез, основний діагноз та ін.) та матерів (наявність гострих та хронічніх захворювань протягом вагітності та хоріоамніоніту за даними дослідження плаценти). Групи були репрезентативні за масою тіла, строком гестації та статтю.
Критерієм виключення дітей з дослідження були наявність гідроцефалії, вад розвитку, строк гестації при народженні менше ніж 28 тижнів та більше ніж 34 тижні. 
Дослідження виконане відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалений локальною комісією з питань медичної етики ДОДКЛ. Обов’язковою умовою було отримання згоди батьків на дослідження.
Статистичний аналіз проводився за допомогою IBM SPSS Statistics Base (версія 22). Статистично значущими вважалися результати при значенні р < 0,05. Нормальність розподілу даних перевірялась за допомогою тесту хі-квадрат. Дані вважалися такими, що відповідають нормальному розподілу, якщо результат цього тесту був p > 0,05. 

Результати

Серед 50 дітей переважна більшість — 38 (76,0 %) народились у гестаційному віці 28–31 тиждень, без вірогідної відмінності у групах. Середня маса тіла при народженні становила 1396,2 ± 56,55 г. Відмінностей в оцінці за шкалою Апгар на першій та п’ятій хвилинах між досліджуваними групами не було. Респіраторний дистрес-синдром та асфіксія при народженні зустрічались однаково часто, ознаки внутрішньоутробної інфекції визначались частіше у дітей І групи (табл. 1).
Виявлені випадки РН були переважно І (14 — 48,3 %) та ІІ стадії (6 — 20,7 %), вони не потребували оперативного лікування і мали оборотний перебіг хвороби на тлі консервативної терапії. Розподіл за стадіями РН наведено на рис. 1.
За допомогою статистичних методів були виявлені найбільш впливові фактори ризику розвитку РН. Так, наявність ретинопатії статистично значуще корелювала зі строком гестації менше ніж 34 тижні (ρ = 0,64, р < 0,001), потребою в дотації кисню ≥ 40 % (ρ = 0,59, р < 0,001), розвитком БЛД (ρ = 0,34, р < 0,01), сепсисом (ρ = 0,59, р < 0,001), ВШК (ρ = 0,56, р < 0,001). 
При аналізі випадків формування РН був виявлений вагомий фактор ризику — обтяжений материнський анамнез за рахунок наявності ХА, хронічних вогнищ інфекції (ХВІ) та перенесених захворювань протягом вагітності (гострі респіраторні інфекції, загострення інфекцій групи TORCH (герпес і хламідіоз) (ρ = 0,56, р < 0,001). 
Аналіз показав, що ХВІ та ХА, а також запальні процеси з боку сечостатевих органів вірогідно частіше реєструвались у матерів дітей І групи (табл. 2). 
Поєднання ХВІ та ХА зустрічалось переважно у жінок, у діти яких розвинулася ІІІ та ІV ст. РН. Структура захворюваності під час вагітності у матерів дітей І групи з різними стадіями ретинопатії порівняно з дітьми ІІ групи наведена на рис. 2.
ХВІ у матерів дітей з РН І–ІІ стадії зустрічались у 2,4 раза частіше (р < 0,05), а дітей з тяжкою РН (ІІІ–ІV стадії) — майже в 2,6 раза частіше (р < 0,05), ніж у матерів ІІ групи. ХА більше ніж у 2 рази частіше (р < 0,05) діагностувався у матерів дітей з РН усіх стадій, ніж дітей без РН. У матерів дітей, у яких не розвинулася РН, протягом вагітності частіше реєструвались вірусні інфекції, але статистично значущої відмінності між групами не встановлено.
За оцінкою шансів розвитку виявлено, що за наявності одного з факторів, ХВІ чи ХА у матері у 5 разів (р < 0,01) збільшувався шанс РН І–ІІ стадії, у 3,8 раза (р < 0,01) — розвитку ретинопатії ІІІ–ІV стадії. При поєднанні ХА та ХВІ ризик розвитку тяжкої РН становив майже 95 % (р < 0,007).

Обговорення

Основна мета цієї роботи полягала в тому, щоб проаналізувати, які фактори ризику у недоношених новонароджених можуть впливати на розвиток РН. Будь-який новий фактор ризику, який ідентифікується, покращує статистичну модель і може в кінцевому підсумку допомогти у діагностиці, прогнозуванні та лікуванні РН. Таким чином, складна взаємодія між різними перинатальними характеристиками потребує подальших досліджень, щоб з’ясувати, як ці фактори впливають на появу та прогресування РН, і вдосконалити клінічні рекомендації щодо РН [18]. 
На сьогодні лікування РН є складним та малоефективним, особливо на пізніх стадіях, тому з точки зору поліпшення прогнозу захворювання профілактика її є вкрай важливою [9, 17]. У той час як на ранніх стадіях РН може спонтанно регресувати без будь-яких наслідків, на пізніх стадіях спонтанний регрес є рідкістю, часто призводить до рубцевих наслідків, таких як затягнута макула, макулярна складка або відшарування сітківки [11]. Повідомляється, що швидке прогресування захворювання до найтяжчих стадій відбувається приблизно у чверті новонароджених із РН [4, 5, 9]. Однак ці показники різняться залежно від народжуваності та виживаності недоношених дітей у кожній країні, а також від маси тіла та гестаційного віку при народженні [4].
Більшість досліджень зосереджені на частоті РН (усі стадії), а не на конкретних стадіях РН. У цьому дослідженні ми проводили аналіз залежно від стадій РН. Серед дітей з РН, за нашими даними, переважали пацієнти з РН І та ІІ стадії, які загалом становили 69,0 %. Вони не потребували оперативного лікування і мали оборотний перебіг хвороби на тлі консервативного лікування.
Така тенденція є загальносвітовою. Прогресування показників захворюваності на РН усіх стадій, що вимагають лікування, протягом останніх 10–20 років знижується у Європі [18]. У США, за даними 10-річного спостереження з 2008 по 2018 рік, також спостерігалося не тільки значне зниження частоти будь-якої стадії зареєстрованої РН, а й тяжких стадій (ІІІ–V) РН [5]. Така динаміка, швидше за все, пов’язана з поліпшенням перинатального та неонатального догляду [3]. 
Проте багато питань на сьогодні є невирішеними. Наприклад, залишаються нез’ясованими причини, чому деякі фактори пов’язані лише з розвитком РН, а інші — лише з прогресуванням РН. У дослідженні, проведеному J.W. Chang, метод множинної логістичної регресії показав, що значущими факторами ризику РН були пренатальна стероїдна терапія, гестаційний вік, тривалість ШВЛ і респіраторний дистрес-синдром, а факторами ризику прогресування РН були гестаційний вік, БЛД, кількість перелитих еритроцитів, ВШК і перивентрикулярна лейкомаляція. Серед різних потенційних факторів ризику лише гестаційний вік сприяв як розвитку, так і прогресуванню РН [4]. 
Нами підтверджені дані про найбільш впливові фактори ризику розвитку РН: строк гестації менше ніж 34 тижні, сепсис, ВШК, БЛД, потреба в дотації кисню ≥ 40 %, які отримані іншими дослідниками [2, 11]. Вплив кисню (40–50 %) значно знижує рівні ендотеліальної синтази оксиду азоту і оксиду азоту в ендотеліальних колонієутворюючих клітинах, виділених із пуповинної крові недоношених немовлят. H. Fujinaga і співавт. дійшли висновку, що спричинене киснем зниження фактора росту ендотелію судин порушує сигнальний шлях «фактор росту ендотелію судин — оксид азоту», який є важливим для судинного та альвеолярного росту при БЛД та РН [20].
У цьому дослідженні нами були виявлені вагомі, але менш детально описані в літературі фактори ризику — обтяжений материнський анамнез за рахунок наявності ХА, ХВІ та перенесених захворювань протягом вагітності (гострі респіраторні інфекції, загострення інфекцій групи TORCH (герпес та хламідіоз)). На думку C.Y. Kim і співавт., наявність системного запалення у матері впливає на розвиток РН шляхом зниження рівнів інсуліноподібного фактора росту 1, що викликає аномальну васкуляризацію сітківки [1].
Метааналіз, проведений Villamor-Martinez і спів–авт., підтвердив, що ХА є фактором ризику розвитку PН. Однак, на думку авторів, частково вплив ХА на патогенез РН може бути опосередкований роллю ХА як етіологічного фактора дуже передчасних пологів [14]. Поєднання ХВІ та ХА у нашому дослідженні зустрічалось переважно у жінок, у дітей яких розвинулися ІІІ та ІV ст. РН. 
Дослідження, проведене C.Y. Kim і співавт. у 402 немовлят, також продемонструвало зв’язок між ХА (згідно з результатами дослідження патології плаценти) та тяжкою РН у дітей з надзвичайно малою масою тіла [1]. 
На думку C.M. Jackson і співавт., ХА може сприяти розвитку синдрому запальної відповіді плода, яка включає багатоорганне запалення та пошкодження. Як саме ХА впливає на розвиток імунної системи новонародженого, чітко не визначено, але встановлено, що ХА призводить до посилення Th17-подібних реакцій, які зберігаються протягом 4 тижнів після народження дитини [15]. 
Є й інші пояснення дії інфекційних факторів матері на організм дитини. На думку J.C. Rivera і спів–авт., запальна реакція, пов’язана з інфекцією матері, є високорегульованим процесом, за якого підвищена концентрація одного цитокіну часто асоціюється з підвищеним рівнем інших. Цитокіни, такі як IL-1β, TNF-α та IL-6, діють як первинні ініціатори запалення після інфекції або пошкодження тканин. Ці ініціатори запалення можуть опосередковувати активацію цитокінового рецептора, що призводить до посилення регуляції ефекторних молекул, таких як хемокіни і молекули адгезії. Цікаво, що IL-1β і TNF-α, що виробляються клітинами мікроглії сітківки після впливу гіпоксії, асоціюються зі шкідливими ефектами для сітківки [7].
Встановлено також, що ХА та ХВІ викликають запалення в тканинах плода, що зумовлює наступний каскад взаємопов’язаних процесів. Порушення оксигенації тканин впливає на вільнорадикальну активність кисню та рівень фактора росту ендотелію судин 2 з наступним стимулюванням вироблення ендотеліальної синтази оксиду азоту в ендотеліальних клітинах. Ендотеліальна синтаза оксиду азоту відповідає за продукцію оксиду азоту, який згодом регулює проліферацію ендотеліальних клітин-попередників, апоптоз та диференціювання в місцях формування судин [20–22]. Можливо припустити, що тканини ока не є винятком. Це патофізіологічно пояснює більш ймовірне ураження сітківки ока у недоношених новонароджених з можливим інфекційним впливом. 
Наступне припущення належить O. Dammann та співавт. Дослідники вважають, що, оскільки основним збудником ХА є внутрішньоутробна бактеріальна інфекція, вона може справляти прямий вплив на етіопатогенез РН. Продукти запалення в системному кровообігу плода/неонатальному кровообігу, ймовірно, досягають сітківки та хоріоїдальних судин плода/новонародженого та можуть викликати місцеву запальну відповідь через активацію мікроглії [16].
На сьогодні актуальними є подальші дослідження, які вивчатимуть безпосередній причинний зв’язок ХА з розвитком пошкодження сітківки та PН [1].

Висновки

Таким чином, обтяжений материнський анамнез у вигляді хронічних вогнищ інфекції та/або хоріамніоніту є вагомим фактором ризику розвитку ретинопатії у дітей. Хоріоамніоніт є предиктором тяжкої ретинопатії.
Наявність інфекції у матері в 5 разів збільшує шанс формування РН І–ІІ стадій та у 3,8 раза — ретинопатії ІІІ–ІV стадій. При поєднанні хоріамніоніту і хронічного вогнища інфекції ризик розвитку тяжкої ретинопатії підвищується майже до 95 %.
Лікування хронічних вогнищ інфекції у вагітних має розглядатися як обов’язковий захід профілактики ретинопатії у недоношених новонароджених. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 26.05.2022
Рецензовано/Revised 04.06.2022
Прийнято до друку/Accepted 13.06.2022

Список литературы

  1. Kim C.Y., Jung E., Kim E.N. et al. Chronic Placental Inflammation as a Risk Factor of Severe Retinopathy of Prematurity. J. Pathol. Transl. Med. 2018. 52(5). 290-297. doi: 10.4132/jptm.2018.07.09. 
  2. Lyu Z., Mao J.B., Chen Y.Q., Zhu M.Q., Lian H.L., Wu M.Y. Association between postnatal weight gain and severe retinopathy of prematurity in preterm babies with very low birth weight. Chin. J. Ocul. Fundus Dis. 2016. 32. 172-6. doi: 10.3760/cma.j.issn.1005-1015.2016.02.014. 
  3. Horbar J.D., Edwards E.M., Greenberg L.T. et al. Variation in Performance of Neonatal Intensive Care Units in the United States. JAMA Pediatr. 2017. 171(3). e164396. doi: 10.1001/jamapediatrics.2016.4396. 
  4. Chang J.W. Risk factor analysis for the development and progression of retinopathy of prematurity. PLoS One. 2019. 14(7). e0219934. doi: 10.1371/journal.pone.0219934.
  5. Prakalapakorn S.G., Greenberg L., Edwards E.M., Ehret D.E.Y. Trends in Retinopathy of Prematurity Screening and Treatment: 2008–2018. Pediatrics. 2021. 147(6). e2020039966. doi: 10.1542/peds.2020-039966. 
  6. Kim S.J., Port A.D., Swan R., Campbell J.P., Chan R.V.P., Chiang M.F. Retinopathy of prematurity: a review of risk factors and their clinical significance. Surv. Ophthalmol. 2018. 63(5). 618-637. doi: 10.1016/j.survophthal.2018.04.002. 
  7. Rivera J.C., Holm M., Austeng D. et al. Retinopathy of prematurity: inflammation, choroidal degeneration, and novel promising therapeutic strategies. J. Neuroinflammation. 2017. 14(1). 165. doi: 10.1186/s12974-017-0943-1. 
  8. Wallace D.K., Dean T.W., Hartnett M.E. et al. Pediatric Eye Disease Investigator Group. A Dosing Study of Bevacizumab for Retinopathy of Prematurity: Late Recurrences and Additional Treatments. Ophthalmology. 2018. 125(12). 1961-6. doi: 10.1016/j.ophtha.2018.05.001.
  9. Filippi L., Cammalleri M., Amato R. et al. Decoupling Oxygen Tension from Retinal Vascularization as a New Perspective for Management of Retinopathy of Prematurity. New Opportunities From β-adrenoceptors. Front. Pharmacol. 2022. 13. 835771. doi: 10.3389/fphar.2022.835771. 
  10. Hanif M., Ariff S., Ansar A., Ahmed K., Hussain A.S. Characteristics оf Preterm with Sight Threatening Retinopathy оf Prematurity. J. Ayub Med. Coll. Abbottabad. 2020. 32(2). 174-178. 
  11. Ratra D., Akhundova L., Das M.K. Retinopathy of prematurity like retinopathy in full-term infants. Oman J. Ophthalmol. 2017. 10. 167-72. doi: 10.4103/ojo.OJO_141_2016_2016.
  12. Cayabyab R., Ramanathan R. Retinopathy of Prematurity: Therapeutic Strategies Based on Pathophysiology. Neonatology. 2016. 109(4). 369-76. doi: 10.1159/000444901. 
  13. Mao J.B., Yu X.T., Shen L.J. et al. Risk factors of retinopathy of prematurity in extremely low birth weight infants by strictly controlling oxygen inhalation after birth. Zhonghua Yan Ke Za Zhi. 2019. 55(4). 280-288. Chinese. doi: 10.3760/cma.j.issn.0412-4081.2019.04.010. 
  14. Villamor-Martinez E., Cavallaro G., Raffaeli G. et al. Chorioamnionitis as a risk factor for retinopathy of prematurity: An updated systematic review and meta-analysis. PLoS One. 2018. 13(10). e0205838. doi: 10.1371/journal.pone.0205838. 
  15. Jackson C.M., Wells C.B., Tabangin M.E., Meinzen-Derr J., Jobe A.H., Chougnet C.A. Pro-inflammatory immune responses in leukocytes of premature infants exposed to maternal chorioamnionitis or funisitis. Pediatr. Res. 2017. 81. 384-390. doi: 10.1038/pr.2016.232. 
  16. Dammann O., Rivera J.C., Chemtob S. The prenatal phase of retinopathy of prematurity. Acta Paediatr. 2021. 110(9). 2521-2528. doi: 10.1111/apa.15945. 
  17. Hansen E.D., Hartnett M.E. A review of treatment for retinopathy of prematurity. Expert Rev. Ophthalmol. 2019. 14(2). 73-87. DOI: 10.1080/17469899.2019.1596026.
  18. Borțea C.I., Stoica F., Boia M. et al. Risk Factors Associated with Retinopathy of Prematurity in Very and Extremely Preterm Infants. Medicina (Kaunas). 2021. 57(5). 420. doi: 10.3390/medicina57050420. 
  19. Наказ МОЗ України від 21.09.2009 р. № 683 «Про затвердження Протоколу з лікування дітей з ретинопатією недоношених». Доступно: https://zakononline.com.ua/documents/show/38807_38807.
  20. Fujinaga H., Baker C.D., Ryan S.L. et al. Hyperoxia disrupts vascular endothelial growth factor-nitric oxide signaling and decreases growth of endothelial colony-forming cells from preterm infants. Am. J. Physiol Lung Cell Mol. Physiol. 2009. 297(6). L1160-9. doi: 10.1152/ajplung.00234.2009. 
  21. Stark A., Dammann C., Nielsen H.C., Volpe M.V. A Pathogenic Relationship of Bronchopulmonary Dysplasia and Retinopathy of Prematurity? A Review of Angiogenic Mediators in Both Diseases. Frontiers in Рediatrics. 2018. 6. 125. https://doi.org/10.3389/fped.2018.00125. 
  22. Sood B.G., Madan A., Saha S. et al. NICHD neonatal research network. Perinatal systemic inflammatory response syndrome and retinopathy of prematurity. Pediatr. Res. 2010. 67(4). 394-400. doi: 10.1203/PDR.0b013e3181d01a36.

Вернуться к номеру