Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 18, №7, 2022

Вернуться к номеру

Взаємозв’язок недостатності вітаміну D з інсулінорезистентністю під час вагітності

Взаємозв’язок недостатності вітаміну D з інсулінорезистентністю під час вагітності

Авторы: Бойчук А.В., Буднік Т.О.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Недостатність вітаміну D пов’язана з метаболічними ускладненнями під час вагітності, включно з інсулінорезистентністю. Фізіологічні процеси під час вагітності сприяють посиленню резистентності до інсуліну, що, у свою чергу, є основною ознакою гестаційного діабету. Наявні відомості про те, що надмірне збільшення маси тіла під час вагітності негативно впливає на концентрацію 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D). Мета: встановлення впливу недостатності й дефіциту вітаміну D під час вагітності на виникнення інсулінорезистентності в третьому триместрі на тлі надмірного збільшення маси тіла. Матеріали та методи. До проспективного дослідження включено 65 вагітних з терміном гестації до 20 тижнів (у середньому 17 тижнів). На початковому етапі було проведено анкетування (маса тіла до настання вагітності), клінічний огляд. Наступні обстеження проводили в другому (20 тижнів) і третьому (28 тижнів) триместрах вагітності. Приріст маси тіла під час вагітності розраховували як різницю у масі тіла (між третім і другим триместром), поділену на кількість тижнів вагітності в цьому інтервалі, дотримуючись рекомендацій Інституту медицини. Приріст гестаційної маси тіла класифікували як надмірний, враховуючи показники індексу маси тіла до вагітності. Прогнозування ймовірності виникнення інсулінорезистентності (за індексом HOMA-IR) здійснювали за динамікою збільшення маси тіла. Результати. Медіана 25(OH)D у другому і третьому триместрах вагітності становила 23 і 24 нг/мл відповідно. Недостатність вітаміну D (25(OH)D < 30 нг/мл) спостерігалася принаймні в одному з триместрів у 47 (72,3 %) вагітних, при цьому постійний характер недостатності вітаміну D відзначався у 36 (55,4 %) обстежених. Дефіцит вітаміну D був встановлений у 8 (12,3 %) вагітних у другому триместрі. У 34 (52,3 %) жінок спостерігалося надмірне збільшення маси тіла під час вагітності. Інсулінорезистентність визначена в 31 (47,7 %) вагітної в третьому триместрі. Медіана концентрації ІРІ та показника HOMA-IR була вищою серед жінок з недостатністю вітаміну D. Висновок. Недостатність вітаміну D пов’язана з інсулінорезистентністю в третьому триместрі вагітності, що залежить від надмірного гестаційного збільшення маси тіла.

Background. Vitamin D insufficiency is associated with metabolic complications during pregnancy, including insulin resistance. Physiological processes during pregnancy contribute to increased insulin resistance, which, in turn, is the main symptom of gestational diabetes. There is evidence that excessive weight gain during pregnancy negatively affects the concentration of 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D). The aim of the study was to determine the effect of vitamin D insufficiency and deficiency during pregnancy on the occurrence of insulin resistance in the third trimester against the background of excessive weight gain. Materials and methods. The prospective study included 65 pregnant women with a gestation period of up to 20 weeks (on average 17 weeks). At the initial stage, a survey (body weight before pregnancy), and a clini­cal examination were conducted. Subsequent examinations were carried out in the second (20 weeks) and third (28 weeks) trimesters. Weight gain during pregnancy was calculated as the difference in body weight (between the third and second trimester) divided by the number of gestational weeks in that interval, following the Institute of Medicine guidelines. Gestational weight gain was classified as excessive, taking into account pre-pregnancy body mass index. Predicting the probability of insulin resistance (according to the HOMA-IR) was assessed by the dynamics of body weight gain. Results. Median 25(OH)D in the second and third trimesters of pregnancy was 23 and 24 ng/ml, respectively. Vitamin D insufficiency (25(OH)D < 30 ng/ml) was observed in at least one of the trimesters in 47 (72.3 %) pregnant women, while the permanent nature of vitamin D insufficiency was noted in 36 (55.4 %) cases. Vitamin D deficiency was established in 8 (12.3 %) pregnant wo­men in the second trimester. Excessive weight gain during pregnancy was observed in 34 (52.3 %) women. Insulin resistance was determined in 31 (47.7 %) pregnant women in the third trimester. The median of immunoreactive insulin concentration and HOMA-IR was higher among women with vitamin D deficiency. Conclusion. Vitamin D insufficiency is associated with insulin resistance in the third trimester of pregnancy, which depends on excessive gestatio­nal weight gain.


Ключевые слова

25-гідроксивітамін D; гестаційне збільшення маси тіла; інсулінорезистентність; вагітність

25-hydroxyvitamin D; gestational weight gain; insulin resistance; pregnancy

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.18.7.2022.1213

Вступ

Недостатність і дефіцит вітаміну D пов’язані з метаболічними ускладненнями під час вагітності. Результати обсерваційних досліджень засвідчують, що концентрації 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) < 30 нг/мл пов’язані з вищим ризиком гестаційного діабету — на 49 % (співвідношення шансів (OR) 1,49; 95% довірчий інтервал (95% ДІ) 1,18–1,89) [1]. 
Оскільки фізіологічні процеси під час вагітності сприяють посиленню резистентності до інсуліну, що, у свою чергу, є основною ознакою гестаційного діабету [2], роль вітаміну D у секреції інсуліну та відповіді на нього [3] може становити особливий інтерес. Існують докази, які вказують на вищий ризик для немовлят, народжених зі збільшеною масою тіла, унаслідок поєднаного впливу дефіциту 25(OH)D у матері й наявності гестаційного діабету [4]. 
Дефіцит і недостатність вітаміну D серед вагітних доволі поширені в багатьох регіонах світу [5]. При цьому слід підкреслити, що вищий індекс маси тіла (ІМТ) до вагітності й надмірне збільшення маси тіла впродовж вагітності можуть негативно впливати на вміст 25(OH)D [6]. Це призводить до зниження плацентарного переходу вітаміну D до плода, а також погіршення біодоступності та його концентрації після народження [6]. 
У дослідженні S. Afzal і співавт. [7] підвищення ІМТ на 10 кг/м2 було причинно пов’язаним зі зниженням 25(OH)D на 11,1 нмоль/л (95% ДІ 2,6–19,6) і підвищеним в 19,4 раза ризиком виникнення цукрового діабету (ЦД) 2-го типу (95% ДІ 6,4–59,1). Крім того, встановлено, що близько 4 % впливу ІМТ на ризик виникнення ЦД 2-го типу може бути опосередковано нижчими концентраціями 25(OH)D [8]. Підтримання адекватної відповіді на інсулін може бути корисним під час вагітності, щоб зменшити ризик несприятливих наслідків для матері й новонародженого і віддалених наслідків підвищеної секреції інсуліну [8]. 
Більшість досліджень зосереджено на впливі низьких концентрацій 25(OH)D на виникнення гестаційного діабету [2]. У той же час недостатньо вивчений вплив вітаміну D на інсулінорезистентність з огляду на можливу його взаємодію зі збільшенням маси тіла під час вагітності. 
Тому метою проведеного дослідження було встановлення впливу недостатності й дефіциту вітаміну D під час вагітності на виникнення інсулінорезистентності в третьому триместрі на тлі надмірного збільшення маси тіла. 

Матеріали та методи

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології ФПО Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України на базі пологового будинку з гiнекологiчним вiддiленням Тернопiльської мiської комунальної лiкарнi № 2. Дослідження виконувалися впродовж 2020–2022 рр. і є фрагментом планової комплексної науково-дослідної роботи Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України «Вдосконалення діагностики та лікування вагітних і жінок з обтяженим соматичним анамнезом» (номер держреєстрації 0121U108167).
Комісією з біоетики Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України засвідчено відповідність проведених досліджень морально-етичним нормам. При залученні пацієнток у групи досліджень було отримано інформовану згоду на включення в дослідження й проведення обстеження.
До проспективного дослідження включено 65 вагітних з терміном гестації до 20 тижнів (у середньому 17 тижнів). На початковому етапі було проведено анкетування (маса тіла до настання вагітності), клінічний огляд. Наступні обстеження проводили в другому (20 тижнів) і третьому (28 тижнів) триместрах вагітності. Приріст маси тіла під час вагітності розраховували як різницю в масі тіла (між третім і другим триместром), поділену на кількість тижнів вагітності в цьому інтервалі, дотримуючись рекомендацій міжнародного Інституту медицини (Institute of Medicine) [9]. Приріст гестаційної маси тіла класифікували як надмірний, враховуючи показники ІМТ до вагітності [10].
Визначення рівня вітаміну 25(OH)D проводили імуноферментним методом з використанням аналізатора Multiskan FC і тестового набору 25-OH Vitamin D ELISA (EUROIMMUN, Germany) у другому й третьому триместрах вагітності. Дослідження проводили в осінній і зимовий періоди року. Оцінка дефіциту й недостатності вітаміну D проводилася відповідно до рекомендацій Інституту медицини, Комітету ендокринологів (Endocrine Practice Guidelines Committee) зі створення настанов із клінічної практики [11] і методичних рекомендацій щодо лікування й профілактики дефіциту вітаміну D у населення країн Центральної Європи [12], за якими дефіцит вітаміну D у дітей і дорослих розглядається як клінічний синдром, зумовлений низьким рівнем 25(OH)D у сироватці крові (менше за 20,0 нг/мл). 
Рівень глікемії та імунореактивного інсуліну (ІРІ) визначали в третьому триместрі вагітності. Ступінь інсулінорезистентності оцінювали за індексом HOMA-IR (Homeostasis Model Assessment Insulin Resistance), який обчислювали за формулою: HOMA-IR = глюкоза крові натще (ммоль/л) × інсулін крові натще (мкОД/л)/22,5. Наявність резистентності до інсуліну встановлювали за показником HOMA-IR > 2,71 [13].
Для проведення статистичного аналізу були відібрані вміст ІРІ (мОД/л) та індекс HOMA-IR у третьому триместрі вагітності. Як основний показник розглядали статус вітаміну D під час вагітності. Результати порівнювали за категоріями недостатності вітаміну D за допомогою тесту Крускала — Уолліса і хі-квадрату Пірсона або точного тесту Фішера. За допомогою моделі квантильної регресії [14] оцінювали зв’язок недостатності вітаміну D під час вагітності з медіаною концентрації інсуліну і HOMA-IR. Модель логістичної регресії використовували для встановлення появи інсулінорезистентності. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel і пакета статистичних програм Statistica v. 10.0, StatSoft, USA.

Результати

Характеристика обстежених 65 вагітних залежно від наявності інсулінорезистентності наведена в табл. 1.
Число попередніх вагітностей і пологів та ІМТ до вагітності були у вірогідному зв’язку з наявністю інсулінорезистентності.
Медіана 25(OH)D у другому і третьому триместрах вагітності становила 23 і 24 нг/мл відповідно. Недостатність вітаміну D (25(OH)D < 30 нг/мл) спостерігалася принаймні в одному з триместрів у 47 (72,3 %) вагітних, при цьому постійний характер недостатності вітаміну D відзначався в 36 (55,4 %) обстежених. Дефіцит вітаміну D був установлений у 8 (12,3 %) вагітних у другому триместрі. Вагітних із вмістом 25(OH)D < 10 нг/мл не зареєстровано.
Як бачимо з даних табл. 2, у 34 (52,3 %) жінок спостерігалося надмірне збільшення маси тіла під час вагітності. Інсулінорезистентність визначена в 31 (47,7 %) вагітної в третьому триместрі. Медіана концентрації ІРІ та показника HOMA-IR була вищою серед жінок з недостатністю вітаміну D (табл. 2).
Порівняно з вагітними без надмірного гестаційного збільшення маси тіла в жінок зі значним збільшенням маси тіла спостерігалася вища медіана рівня ІРІ (14 мОД/л; IQR 8,18 vs 9 мОД/л; IQR 5, 14; p < 0,001) і вища медіана індексу HOMA-IR (2,3; IQR 1,6; 3,2 vs 1,9; IQR 1,3; 2,8; p < 0,001). При цьому вірогідно частіше відзначалася інсулінорезистентність у третьому триместрі вагітності.
При подальшому аналізі з поправкою на термін вагітності нами встановлено, що дефіцит вітаміну D був пов’язаний зі збільшенням концентрації інсуліну (p = 0,04). Відношення шансів стосовно виникнення інсулінорезистентності у вагітних при недостатності вітаміну D у другому і третьому триместрах становило 1,87 (95% ДІ 1,09–3,35) порівняно з жінками, які мали достатнє забезпечення вітаміном D. 
Взаємозв’язок між недостатністю вітаміну D і появою резистентності до інсуліну був вірогідним відповідно до надмірного збільшення маси тіла під час вагітності (p = 0,034). При цьому вищий шанс появи інсулінорезистентності спостерігався на тлі недостатності й дефіциту вітаміну D.
Серед вагітних без надмірного збільшення маси тіла прогнозована ймовірність виникнення резистентності до інсуліну зростає відповідно до наявності недостатності вітаміну D. У вагітних з достатнім забезпеченням вітаміном D імовірність виникнення інсулінорезистентності становила 0,138 (95% ДІ 0,042–0,223) на відміну від аналогічного показника 0,347 (95% ДІ 0,228–0,461) серед жінок з недостатністю й дефіцитом вітаміну D.

Обговорення

У проведеному нами проспективному дослідженні встановлено, що недостатність і дефіцит вітаміну D під час вагітності асоціювалися з вищим вмістом ІРІ та призвели до збільшення ризику виникнення резистентності до інсуліну в третьому триместрі. На такий взаємозв’язок істотно впливає надмірне гестаційне збільшення маси тіла, тому роль статусу вітаміну D щодо інсулінорезистентності можна встановити лише серед вагітних без надмірного збільшення маси тіла упродовж подальшого спостереження.
На сьогодні проведено багато досліджень потенційного впливу статусу вітаміну D на метаболічні параметри [15]. Подібно до отриманих нами даних результати Національного дослідження здоров’я і харчування США (US National Health and Nutrition Examination Survey) показали, що вищий квартиль стандартизованих концентрацій 25(OH)D (≥ 74,3 нмоль/л) був пов’язаний з нижчою на третину поширеністю інсулінорезистентності відповідно до індексу HOMA-IR (95% ДІ 0,59–0,84) [16]. 
Отримані нами результати вказують на зв’язок нижчого вмісту 25(OH)D з наявністю резистентності до інсуліну під час вагітності й узгоджуються з даними досліджень, проведених у Канаді [17] і Китаї [18]. Відповідно до останнього найвагомішим є вплив дефіциту вітаміну D на ймовірність виникнення гестаційного діабету, встановленого за допомогою глюкозотолерантного тесту між 24-м і 28-м тижнями вагітності. Особливо це стосується жінок із надмірною масою тіла й ожирінням до настання вагітності [18]. При цьому в одному дослідженні за участю 181 вагітної жінки не було встановлено вірогідного зв’язку між недостатністю вітаміну D і показником HOMA-IR [19]. Нещодавній метааналіз (за участю 446 учасників із чотирьох досліджень) вказує, що додаткове надходження вітаміну D може запобігти виникненню гестаційного цукрового діабету: відносний ризик становить 0,51; 95% ДІ 0,27–0,97) [31]. 
Тому ми повністю підтримуємо стратегії, спрямовані на досягнення й підтримку адекватного статусу вітаміну D під час вагітності. Проведене нами дослідження підтверджує важливість надмірного гестаційного збільшення маси тіла з огляду на його вагоме значення щодо зв’язку між недостатністю вітаміну D та інсулінорезистентністю незалежно від ІМТ до вагітності. Отримані дані підкреслюють складну взаємодію між надмірним гестаційним збільшенням маси тіла і концентрацією 25(OH)D. Для вагітних без надмірного збільшення маси тіла встановлено значно вищу ймовірність виникнення інсулінорезистентності в третьому триместрі за умов недостатності й дефіциту вітаміну D порівняно з жінками з адекватним вмістом 25(OH)D. Крім того, цей результат означає, що позитивний ефект підтримки нормального забезпечення вітаміном D упродовж усієї вагітності сприяє зниженню інсулінорезистентності й запобігає надмірному збільшенню гестаційної маси. З іншого боку, надмірне збільшення маси тіла може призвести до недостатності і дефіциту вітаміну D під час вагітності [21].
Це узгоджується з аналізом причинно-наслідкового зв’язку між ожирінням і статусом вітаміну D, проведеним у дослідженні 21 когорти осіб, у яких величина ІМТ перебувала в негативній кореляції з концентраціями 25(OH)D (0,06 %; 95% ДІ 0,10–0,02) [22]. Враховуючи, що вплив більш високого показника ІМТ на інсулінорезистентність і ЦД 2-го типу також добре вивчений [7], слід звернути увагу на тенденції ІМТ до вагітності й надмірне збільшення гестаційної маси тіла. 
Метааналіз 63 досліджень, опублікованих з 2009 до 2017 р. (загальний розмір вибірки понад 1,4 млн жінок з 29 країн), показав, що частота надмірної маси тіла й ожиріння в жінок до настання вагітності сягала 23,0 % (95% ДІ 22,3–23,7) і 16,3 % (95% ДI 15,4–17,3) відповідно. Надмірне гестаційне збільшення маси тіла відзначалося у 27,8 % (95% ДІ 26,5–29,1) вагітних [23].
Отже, достатній рівень вітаміну D слід розглядати як визначальний показник для запобігання інсулінорезистентності на тлі дотримання рекомендацій стосовно здорового способу життя.
Проведене нами дослідження є одним з перших в Україні, у якому вивчався ризик виникнення резистентності до інсуліну в третьому триместрі вагітності на тлі надмірного гестаційного збільшення маси тіла й недостатності вітаміну D. 

Висновки

Медіана 25(OH)D у другому і третьому триместрах вагітності становила 23 і 24 нг/мл відповідно. Недостатність вітаміну D (25(OH)D < 30 нг/мл) спостерігалася принаймні в одному з триместрів у 47 (72,3 %) вагітних, при цьому постійний характер недостатності вітаміну D відзначався в 36 (55,4 %) обстежених. Дефіцит вітаміну D був встановлений у 8 (12,3 %) вагітних у другому триместрі.
У 34 (52,3 %) жінок спостерігалося надмірне збільшення маси тіла під час вагітності. Інсулінорезистентність визначена в 31 (47,7 %) вагітної у третьому триместрі. Медіана концентрації ІРІ та показника HOMA-IR була вищою серед жінок з недостатністю вітаміну D.
Порівняно з вагітними без надмірного гестаційного збільшення маси тіла в жінок зі значним збільшенням маси тіла спостерігалася вища медіана рівня ІРІ (14 мОД/л; IQR 8,18 vs 9 мОД/л; IQR 5, 14; p < 0,001) і вища медіана індексу HOMA-IR (2,3; IQR 1,6; 3,2 vs 1,9; IQR 1,3; 2,8, p < 0,001). При цьому вірогідно частіше відзначалася інсулінорезистентність у третьому триместрі вагітності.
Встановлено взаємозв’язок між недостатністю вітаміну D і появою резистентності до інсуліну на тлі надмірного збільшення маси тіла під час вагітності (p = 0,034). При цьому вищий шанс появи інсулінорезистентності спостерігався на тлі недостатності й дефіциту вітаміну D.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів. Бойчук А.В. — концепція і дизайн дослідження, редагування тексту статті; Буднік Т.О. — залучення пацієнток у дослідження, пошук та аналіз літератури, створення електронної бази даних, обстеження, обробка клінічних даних, статистична обробка матеріалу, написання тексту.
 
Отримано/Received 25.08.2022
Рецензовано/Revised 29.09.2022
Прийнято до друку/Accepted 14.10.2022

Список литературы

  1. Aghajafari F., Nagulesapillai T., Ronksley P.E., Tough S.C., O’Beirne M., Rabi D.M. et al. Association between maternal serum 25-hydroxyvitamin D level and pregnancy and neonatal outcomes: systematic review and meta-analysis of observational studies. BMJ. 2013. 346. f1169. https://doi.org/10.1136/bmj.f1169.
  2. Agha-Jaffar R., Oliver N., Johnston D., Robinson S. Gestational diabetes mellitus: does an effective prevention strategy exist? Nat. Rev. Endocrinol. 2016. 12. 533e46. https://doi.org/10.1038/nrendo.2016.88. 
  3. Rasouli N., Brodsky I.G., Chatterjee R., Kim S.H., Pratley R.E., Staten M.A., Pittas A.G.; D2d Research Group. Effects of Vitamin D Supplementation on Insulin Sensitivity and Secretion in Prediabetes. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2022. 107(1). 230-240. doi: 10.1210/clinem/dgab649. PMID: 34473295; PMCID: PMC8684490.
  4. Liu Z., Meng T., Liu J., Xu X., Luo S., Jin C. et al. The individual and joint effects of maternal 25(OH)D deficiency and gestational diabetes on infant birth size. Nutr. Metabol. Cardiovasc. Dis. 2020. 30(12). 2398e405. https://doi.org/10.1016/j.numecd.2020.07.046. 
  5. Saraf R., Morton S.M.B., Camargo C.A., Grant C.C. Global summary of maternal and newborn vitamin D status — a systematic review. Matern. Child Nutr. 2016. 12. 647e68. https://doi.org/10.1111/ mcn.12210.
  6. Pena H.R., de Lima M.C., Brandt K.G., de Antunes M.M., da Silva G.A. Influence of preeclampsia and gestational obesity in maternal and newborn levels of vitamin D. BMC Pregnancy Childbirth. 2015. 15. 112. https://doi.org/10.1186/s12884-015-0547-7.
  7. Afzal S., Brøndum-Jacobsen P., Bojesen S.E., Nordestgaard B.G. Vitamin D concentration, obesity, and risk of diabetes: a mendelian randomisation study. Lancet Diabetes Endocrinol. 2014. 2. 298e306. https://doi.org/10.1016/S2213-8587(13)70200-6.
  8. Benhalima K., Van Crombrugge P., Moyson C., Verhaeghe J., Vandeginste S., Verlaenen H. et al. Characteristics and pregnancy outcomes across gestational diabetes mellitus subtypes based on insulin resistance. Diabetologia. 2019. 62. 2118e28. https://doi.org/10.1007/s00125-019-4961-7.
  9. Rasmussen K.M., Catalano P.M., Yaktine A.L. New guidelines for weight gain during pregnancy: what obstetrician/gynecologists should know. Curr. Opin. Obstet. Gynecol. 2009. 21(6). 521-6. doi: 10.1097/GCO.0b013e328332d24e. PMID: 19809317; PMCID: PMC2847829.
  10. McDowell M., Cain M.A., Brumley J. Excessive Gestational Weight Gain. J. Midwifery Womens Health. 2019. 64(1). 46-54. doi: 10.1111/jmwh.12927. 
  11. Holick M.F., Binkley N.C., Bischoff-Ferrari H.A., Gordon C.M., Hanley D.A., Heaney R.P. et al. Guidelines for preventing and treating vitamin D deficiency and insufficiency revisited. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2012. 97(4). 1153-8. doi: 10.1210/jc.2011-2601. 
  12. Pludowski P., Takacs I., Boyanov M., Belaya Z., Diaconu C.C., Mokhort T., Zherdova N. et al. Clinical Practice in the Prevention, Diagnosis and Treatment of Vitamin D Deficiency: A Central and Eastern Euro–pean Expert Consensus Statement. Nutrients. 2022. 14(7). 1483. doi: 10.3390/nu14071483. PMID: 35406098; PMCID: PMC9002638.
  13. Simonson G.D., Kendall D.M. Diagnosis of insulin resistance and associated syndromes: the spectrum from the metabolic syndrome to type 2 diabetes mellitus. Coron. Artery Dis. 2005. 16(8). 465-72. doi: 10.1097/00019501-200512000-00002. PMID: 16319655.
  14. Farcomeni A., Geraci M. Multistate quantile regression models. Stat. Med. 2020. 39(1). 45-56. doi: 10.1002/sim.8393. 
  15. Kaminskyi O.V., Pankiv V.I., Pankiv I.V., Afanasyev D.E. Vitamin D content in population of radiologically contaminated areas in Chernivtsi oblast (pilot project). Probl. Radiac. Med. Radiobiol. 2018. 23. 442-451. doi: 10.33145/2304-8336-2018-23-442-451. PMID: 30582861.
  16. Al-Khalidi B., Kimball S.M., Rotondi M.A., Ardern C.I. Standardized serum 25-hydroxyvitamin D concentrations are inversely associated with cardiometabolic disease in U.S. adults: a cross-sectional analysis of NHANES, 2001–2010. Nutr. J. 2017. 16. 16. https://doi.org/10.1186/s12937-017-0237-6.
  17. Lacroix M., Battista M.C., Doyon M., Houde G., Ménard J., Ardilouze J.L. et al. Lower vitamin D levels at first trimester are associated with higher risk of developing gestational diabetes mellitus. Acta Diabetol. 2014. 51. 609e16. https://doi.org/10.1007/s00592-014-0564-4. 
  18. Shao B., Mo M., Xin X., Jiang W., Wu J., Huang M. et al. The interaction between prepregnancy BMI and gestational vitamin D deficiency on the risk of gestational diabetes mellitus subtypes with ele–vated fasting blood glucose. Clin. Nutr. 2020. 39. 2265e73. https://doi.org/10.1016/j.clnu.2019.10.015.
  19. Benaim C., Cocate P.G., de Barros E.G., Alves-Santos N.H., Figueiredo A.C.C., Franco-Sena A.B. et al. Longitudinal association of 25-hydroxyvitamin D with adipokines and markers of glucose metabolism among Brazilian pregnant women. Br. J. Nutr. 2019. 121. 42e54. https://doi.org/10.1017/S0007114518003057.
  20. Palacios C., Kostiuk L.K., Peña-Rosas J.P. Vitamin D supplementation for women during pregnancy. Cochrane Database Syst. Rev. 2019. 7. CD008873. https://doi.org/10.1002/14651858.CD008873.pub4.
  21. Migliaccio S., Di Nisio A., Mele C., Scappaticcio L., Savastano S., Colao A. Obesity programs of nutrition, education, research and assessment (OPERA) group. Obesity and hypovitaminosis D: causality or casualty? Int. J. Obes. Suppl. 2019. 9. 20e31. https://doi.org/10.1038/s41367-019-0010-8.
  22. Vimaleswaran K.S., Berry D.J., Lu C., Tikkanen E., Pilz S., Hiraki L.T. et al. Causal relationship between obesity and vitamin D status: bi-directional Mendelian randomization analysis of multiple cohorts. PLoS Med. 2013. 10. e1001383. https://doi.org/10. 1371/journal.pmed.1001383.
  23. Martínez-Hortelano J.A., Cavero-Redondo I., Álvarez-Bueno C., Garrido-Miguel M., Soriano-Cano A., Martínez-Vizcaíno V. Monitoring gestational weight gain and prepregnancy BMI using the 2009 IOM guidelines in the global population: a systematic review and meta-analysis. BMC Pregnancy Childbirth. 2020. 20. 649. https://doi.org/10.1186/s12884-020-03335-7.

Вернуться к номеру