Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 18, №8, 2022

Вернуться к номеру

Дослідження валідності й надійності шкали фатальних наслідків у хворих на цукровий діабет 2-го типу в Туреччині

Дослідження валідності й надійності шкали фатальних наслідків у хворих на цукровий діабет 2-го типу в Туреччині

Авторы: E. Kavuran (1), L.E. Edege (2), E. Yildiz (3)
(1) — Department of Nursing Fundamentals, Nursing Faculty, Ataturk University, Erzurum, Turkey
(2) — Center for Advancing Population Sciences, Medical College of Wisconsin, Milwaukee, WI, USA
(3) — Department of Public Health Nursing, Nursing Faculty, Ataturk University, Erzurum, Turkey

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Туреччина є однією з країн з найвищою поширеністю цукрового діабету (ЦД) у Європі, адже приблизно в кожного сьомого дорослого діагностований ЦД. До 2035 року в Туреччині прогнозується найбільша кількість людей із ЦД 2-го типу в Європі — майже 12 млн. Рівень смертності зростає зі збільшенням поширеності ЦД 2-го типу, особливо серед населення молодших вікових груп. При цьому половина випадків смерті припадає на осіб віком до 60 років. Психічний стан пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як ЦД, може впливати на перебіг хвороби й здійснення самоконт­ролю. Належне лікування ЦД сприяє досягненню компенсації хвороби, але при цьому також слід брати до уваги можливість фатальних наслідків на тлі ЦД. Мета: дослідити надійність і валідність турецької версії шкали фатальних наслідків у хворих на цукровий діабет (DFS), розробленої Dr. Leonard Egede. Матеріали та методи. Проведено методологічне дослідження. Опитування за допомогою шкали проведено загалом у 139 пацієнтів із ЦД 2-го типу. Оцінено зміст і конструктивну валідність шкали. Валідність шкали оцінювалася за допомогою підтверджувального факторного аналізу, а надійність — з точки зору внутрішньої узгодженості. Результати. 54,7 % учасників тестування становили чоловіки, 73,4 % — одружені, 54 % мали інше захворювання, 18 % були випускниками середньої школи, середній вік — 50,20 ± 16,82 року, середня тривалість ЦД становила 19,31 ± 14,25 року, а середній рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) — 7,06 ± 0,65 %. Установлено, що показник Kaiser-Meyer-Olkin (KMO) адекватності розміру вибірки дорівнював 0,770, що вказує на відповідний розмір, а значення хі-квадрат становило 1078,402. При виключенні п’ятого пункту з дослідження й повторному аналізі коефі­цієнт КМО становив 0,802, а значення хі-квадрат — 1020,244; p = 0,000. Значення Cronbach’s alpha досягло 0,806, що вказує на добру внутрішню узгодженість. Значення Cronbach’s alpha інших підшкал також були на дуже доброму рівні. Висновки. Проведене дослідження показало, що DFS є валідною і надійною шкалою для турецької популяції. Шкала DFS-T цілком придатна для оцінки фатальних наслідків серед хворих на цукровий діабет у Туреччині.

Background. Turkey is one of the countries with the highest prevalence of diabetes in Europe, with about one in every seven adults diagnosed with diabetes mellitus. By 2035, Turkey will have the highest number of people with type 2 diabetes in Europe, at almost 12 million. Mortality rates have increased with the increasing prevalence of type 2 diabetes, especially in the younger population, such that half of the deaths come from those under sixty. The beliefs and mental state of patients with chronic illnesses like diabetes can affect disease outcomes and the patients’ self-management. Self-care and diabetes medications are important components in improving the disease outcome, though many studies have shown that these activities can be negatively related to fatalism about the disease state. The aim of this study was to investigate the reliability and validity of the Turkish version of the Diabetes Fatalism Scale (DFS), which was developed by Dr. Leonard Egede. Materials and methods. This was a methodological study. The scales were administered to a total of 139 patients with type 2 diabetes. The content and construct validity of the scale were assessed. The construct validity was evaluated using confirmatory factor analysis, and the reliability was assessed in terms of internal consistency. Results. In terms of the population tested, 54.7 % of the participants were men, 73.4 % were married, 54 % had one additional disease other than diabetes, 18 % were high school graduates, the mean age was 50.20 ± 16.82 years, the average duration of diabetes was 19.31 ± 14.25 years, and mean glycated hemoglobin level was 7.06 ± 0.65 %. It was found that the Kaiser-Meyer-Olkin (KMO) measure of sampling-size adequacy was 0.770, indicating an adequate size, and the chi-square value was 1078.402. When the fifth item was excluded from the study and the analysis was repeated, the KMO coefficient was 0.802 and the chi-square value was 1020.244, p = 0.000. The Cronbach’s alpha value reached 0.806, indicating a good internal consistency. The Cronbach’s alpha values of the other subscales also seemed to be at a very good level. Conclusions. Our study showed that the DFS is a valid and reliable scale for the Turkish society. DFS-T is a suitable scale for health professionals to use to assess diabetes fatalism in adults with diabetes in Turkey.


Ключевые слова

цукровий діабет 2-го типу; фатальні випадки; догляд; надійність; валідність

type 2 diabetes; fatalism; nursing; reliability; validity

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.18.8.2022.1223

Для ознакомления с полным содержанием статьи необходимо оформить подписку на журнал.


Список литературы

  1. Wu H., Patterson C.C., Zhang X. et al. Worldwide estimates of incidence of type 2 diabetes in children and adolescents in 2021. Diabetes Res. Clin. Pract. 2022 Mar. 185. 109785. doi:10.1016/j.diabres.2022.109785.
  2. International Diabetes Federation (IDF). IDF Diabetes Atlas. 10th ed. Brussels, Belgium: IDF; 2021.
  3. Lange L.J., Piette J.D. Personal models for diabetes in context and patients’ health status. J. Behav. Med. 2006 Jun. 29(3). 239-253. doi:10.1007/s10865-006-9049-4.
  4. Funnell M.M., Brown T.L., Childs B.P. et al. National standards for diabetes self-management education. Diabetes Care. 2012 Jan. 35 (Suppl. 1). 101-108. doi:10.2337/dc12-s101.
  5. Walker R.J., Smalls B.L., Hernandez-Tejada M.A., Campbell J.A., Davis K.S., Egede L.E. Effect of diabetes fatalism on medication adherence and self-care behaviors in adults with diabetes. Gen. Hosp. Psychiatry. 2012 Nov-Dec. 34(6). 598-603. doi:10.1016/j.genhosppsych.2012.07.005.
  6. Franklin M.D., Schlundt D.G., McClellan L.H. et al. Religious fatalism and its association with health behaviors and outcomes. Am. J. Health Behav. 2007 Nov-Dec. 31(6). 563-572. doi:10.5555/ajhb.2007.31.6.563.
  7. Niederdeppe J., Levy A.G. Fatalistic beliefs about cancer prevention and three prevention behaviors. Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. 2007 May. 16(5). 998-1003. doi:10.1158/1055-9965.EPI-06-0608.
  8. Unantenne N., Warren N., Canaway R., Manderson L. The strength to cope: spirituality and faith in chronic disease. J. Relig. Health. 2013 Dec. 52(4). 1147-1161.
  9. Nabolsi M.M., Carson A.M. Spirituality, illness and perso–nal responsibility: the experience of Jordanian Muslim men with co–ronary artery disease. Scand. J. Caring Sci. 2011 Dec. 25(4). 7724. doi:10.1111/j.1471-6712.2011.00882.x.
  10. Omu O., Al-Obaidi S., Reynolds F. Religious faith and psychosocial adaptation among stroke patients in Kuwait: a mixed method study. Relig. Health. 2014 Apr. 53(2). 538-551. doi:10.1007/s10943-012-9662-1.
  11. Doumit M.A., Huijer H.A., Kelley J.H., El Saghir N., Nassar N. Coping with breast cancer: a phenomenological study. Cancer Nurs. 2010 Mar-Apr. 33(2). E33-39. doi:10.1097/NCC.0b013e3181c5d70f.
  12. Egede L.E., Ellis C. Development and psychometric properties of the 12-item diabetes fatalism scale. J. Gen. Intern. Med. 2010 Jan. 25(1). 61-66. doi:10.1007/s11606-009-1168-5.
  13. Egede L.E., Bonadonna R.J. Diabetes self-management in African Americans: an exploration of the role of fatalism. Diabetes Educ. 2003 Jan-Feb. 29(1). 105-115. doi:10.1177/014572170302900115.
  14. Walker R.J., Smalls B.L., Hernandez-Tejada M.A., Campbell J.A., Davis K.S., Egede L.E. Effect of diabetes fatalism on medication adherence and self-care behaviors in adults with diabetes. Gen. Hosp. Psychiatry. 2012 Nov-Dec. 34(6). 598-603. doi:10.1016/j.genhosppsych.2012.07.005.
  15. Aycan Z., Kanungo R.N. The effects of social culture organizational culture and human resources practices. In: Aycan Z., editor. Ma–nagement, leadership and human resources applications in Turkey. Ankara: Turkish Psychological Association; 2000. 25-53 (in Turkish).
  16. Patel N.R., Chew-Graham C., Bundy C., Kennedy A., Blic–kem C., Reeves D. Illness beliefs and the sociocultural context of diabetes self-management in British South Asians: a mixed methods study. BMC Fam. Pract. 2015 May 10. 16. 58. doi:10.1186/s12875-015- 0269-y.
  17. Abdoli S., Ashktorab T., Ahmadi F., Parvizy S., Dunning T. Religion, faith and the empowerment process: stories of Iranian people with diabetes. Int. J. Nurs. Pract. 2011 Jun. 17(3). 289-298. doi:10.1111/j.1440-172X.2011.01937.x.
  18. Carkoglu A., Kalaycıoglu E. Devoutness in Turkey: an in- ternational comparison. Istanbul: Sabancı University Istanbul Policy Center; 2009. 43 p. (in Turkish).
  19. Sukkarieh-Haraty O., Egede L.E., Abi Kharma J., Bassil M. Diabetes fatalism and its emotional distress subscale are independent predictors of glycemic control among Lebanese patients with type 2 diabetes. Ethn. Health. 2019 Oct. 24(7). 767-778. doi:10.1080/1355785 8.2017.1373075.
  20. Cohn L.D., Esparza-Del Villar O.A. Fatalism and health behavior: a meta-analytic review. Ciudad Juárez, Chihuahua, México; 2015. 48 p. doi:10.13140/RG.2.2.108439805.

Вернуться к номеру