Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №4, 2022

Мета дослідження: визначити ефективність розробленого методу хірургічного лікування недостатності фізіологічної кардії при грижах стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) та гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ). Матеріали та методи. За період із січня 2013 року по вересень 2021 року у клініці ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» хірургічне лікування ГСОД та ГЕРХ лапароскопічним доступом виконано у 141 пацієнта. Чоловіків — 44 (31,2 %), жінок — 97 (68,8 %), вік 21–70 (36,5 ± 4,2) років. Для оцінки безпосередніх та віддалених результатів в терміни спостереження від 11 місяців до 3 років проведено порівняльне дослідження між І групою — 45 пацієнтів після класичних антирефлюксних операцій та ІІ групою — 34 пацієнти після операції з відновлення фізіологічної кардії. Для встановлення діагнозу ГСОД пацієнтам проводили рентгенологічне дослідження стравоходу і шлунка. Для оцінки стану слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони застосовували ендоскопічне дослідження. Результати. У 141 хворого виконано такі варіанти класичних лапароскопічних оперативних втручань: фундоплікація за Nissen — у 84 (59,6 %), фундоплікація за Toupe — у 12 (8,5 %), фундоплікація за Dor — у 11 (7,8 %), відновлення фізіологічної кардії за запропонованою методикою, а саме медіальна круроплікація, передня кардіогастроплікація з гастродіафрагмопексією, — у 34 (24,1 %) пацієнтів. Крурорафія виконана у 100 % пацієнтів: задня — 64 (45,4 %), передня та задня (комбінована) — 27 (20,1 %), медіальна кардіокрурорафія та латеральна кардіофундокрурорафія за запропонованою методикою — 34 (19,1 %). Алопластика стравохідного отвору діафрагми виконана у 16 (11,3 %) пацієнтів. За частотою інтраопераційних та ранніх післяопераційних ускладнень встановлено вірогідну відмінність на користь ІI групи (5 (11,1 %) проти 1 (2,9 %), p < 0,05, та 14 (31,1 %) проти 2 (5,8 %) пацієнтів, p < 0,05, відповідно, точний критерій Фішера). За частотою анатомічних (5,8 проти 17,7 %, p = 0,003, критерій χ2), функціональних (5,8 проти 13,3 %, p = 0,045, критерій χ2) та поєднання анатомічного і функціонального (11,1 проти 2,9 %, p = 0,003, критерій χ2) рецидивів встановлено вірогідну різницю на користь ІI групи. За частотою виникнення пілороспазму та дисфагії встановлено вірогідну різницю на користь ІІ групи (2,9 проти 17,7 %, p = 0,009, та 2,9 проти 28,9 %, p = 0,007, відповідно, точний критерій Фішера). Висновки. За аналізом безпосередніх результатів, застосування запропонованого способу хірургічного лікування з відновлення фізіологічної кардії забезпечує усунення патологічних змін при ГСОД, порівняно з класичними антирефлюксними способами зменшує частоту інтраопераційних (2,9 проти 11,1 %) та ранніх післяопераційних (5,8 проти 31,1 %) ускладнень. У віддаленому періоді після хірургічного лікування ГСОД запропонованим способом вірогідно знижується частота розвитку рецидиву ГСОД порівняно з результатами лікування класичними антирефлюксними способами, зокрема частота анатомічних (5,8 проти 17,7 %, p = 0,003, критерій χ2) та функціональних рецидивів (5,8 проти 13,3 %, p = 0,045, критерій χ2).

Background. The purpose was to determine the effectiveness of the developed method of surgical treatment for insufficiency of the physiological cardia in hiatal hernias (HH) and gastroesophageal reflux disease (GERD). Materials and methods. From January 2013 to September 2021, 141 patients were treated laparoscopically for HH and GERD at the clinic of the Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, 44 (31.2 %) men and 97 (68.8 %) women aged 21–70 (36.5 ± 4.2) years. To evaluate the immediate and long-term results in the follow-up period lasting from 11 months to 3 years, a randomized comparative study was conducted between group I — 45 patients after classical antireflux operations and group II — 34 patients after surgery to restore the physiological cardia. X-ray examination of the esophagus and stomach was performed to diagnose HH. Endoscopic examination was used to evaluate the condition of the mucous membrane of the esophagogastroduodenal zone. Results. In 141 patients, the following types of laparoscopic surgical interventions were performed: Nissen fundoplication — in 84 (59.6 %), Toupet fundoplication — in 12 (8.5 %), Dor fundoplication — in 11 (7.8 %), restoration of the physiological cardia according to the proposed method, namely, medial cruroplication, anterior cardiogastroplication with gastrodiaphragmopexy, — in 34 (24.1 %) cases. Crurorrhaphy was carried out in 100.0 % of patients: posterior — in 64 (45.4 %), anterior and posterior (combined) — in 27 (20.1 %), medial cardiocrurorrhaphy and lateral cardiofundocrurorrhaphy according to the proposed method — in 34 (19.1 %). Alloplasty of the esophageal hiatus was performed in 16 (11.3 %) cases. By the frequency of intraoperative and early postoperative complications, a significant difference was detec­ted in favor of group II (5 (11.1 %) vs. 1 (2.9 %), p < 0.05, and 14 (31.1 %) vs. 2 (5.8 %), p < 0.05, respectively, Fisher’s exact test). Depending on the frequency of anatomical (5.8 vs. 17.7 %, p = 0.003, χ2 test), functional (5.8 vs. 13.3 %, p = 0.045, χ2 test) and a combination of anatomical and functional (11.1 vs. 2.9 %, p = 0.003, χ2 test) relapses, a significant difference is revealed in favor of group II. In terms of the frequency of pylorospasm and dysphagia, a significant difference was detected in favor of group II (2.9 vs. 17.7 %, p = 0.009, and 2.9 vs. 28.9 %, p = 0.007, respectively, Fisher’s exact test). Conclusions. The analysis of the immediate results of using the proposed method of surgical treatment for the restoration of the physiological cardia has shown that it ensures the elimination of pathological changes in HH, in comparison with classical antireflux methods, reduces the frequency of intraoperative (2.9 vs. 11.1 %) and early postoperative (5.8 vs. 31.1 %) complications. In the long-term period after surgical treatment of HH with the proposed method, the frequency of HH recurrence is reliably reduced compared to the outcomes when using classical antireflux methods, particularly the frequency of anatomical (5.8 vs. 17.7 %, p = 0.003, χ2 test) and functional (5.8 vs. 13.3 %, p = 0.045, χ2 test) relapses.

недостатність фізіологічної кардії; грижа стравохідного отвору діафрагми; антирефлюксні операції; безпосередні та віддалені результати

insufficiency of the physiological cardia; hiatal hernia; antireflux operations; immediate and long-term results

1. Грубник В.В., Грубник В.В., Ткаченко А.И. Использование сетчатых имплантантов при лапароскопическом лечении больших грыж пищеводного отверстия диафрагмы. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л.Я. Ковальчука. 2020. № 3. С. 17-23. doi: https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11123.
2. Buckley F.P., Bell R.C.W., Freeman K., Doggett S., Heidrick R. Favorable results from a prospective evaluationof 200 patients with large hiatal hernias under going LINX magnetic sphincter augmentation. Surg Endosc. 2018. № 32. P. 1762-1768. doi: https://doi.org/10.1007/s00464-017-5859-4.
3. Усенко А.Ю., Дмитренко Е.П. Особенности лапароскопической фундопликации. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л.Я. Ковльчука. 2015. № 4. С. 37-40. doi: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2015_4_12.
4. Стасишин А.Р. Віддалені результати хірургічного лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, асоційовану з грижею стравохідного отвору діафрагми. Клінічна анатомія та оперативна хірургія. 2019. Т. 18. № 2 С. 100-104. doi: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2019_18_2_21.
5. O’Neill S.M., Jalilvand A.D., Colvin J.S., Kelly R.H., Perry K.A. S148: Long-term patient-reported out comes of laparoscopic magnetic sphincteraugmentation versus Nissen fundoplication: a 5-year follow-upstudy. Surg Endosc. Published online: 18 January 2022. doi: https://doi.org/10.1007/s00464-022-09015-1.
6. Csendes A., Orellana O., Cuneo N., Martinez G., Figueroa M. Long-term (15-year) objective evaluation of 150 patients after laparoscopic Nissen fundoplication. Surgery. 2019. Vol. 166(5). P. 886-894. DOI: 10.1016/j.surg.2019.04.024.
7. Грубник В.В., Малиновский А.В. Осложнения и неудовлетворительные результаты лапароскопической пластики грыж пищеводного отверстия диафрагмы: анализ отдаленных результатов и повторных операций. Харківська хірургічна школа. 2013. № 1. С. 106-111. doi: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khkhsh_2013_1_26.
8. Gibson S.C., Page L.E., Talor P.A., Craig J. Laparoscopic sleeve gastrectomy: review of 500 cases in single surgeon A ustralian practice. ANZ Journal оf Surgery. 2015. Vol. 85. № 9. С. 673-677. doi: https://doi.org/10.1111/ans.12483.
9. Apostolos A., Lindblad M., Ansorge C., Lundell L., Thorell A., Håkanson B.S. Total versus partial posterior fundoplication in the surgical repair of para-oesophageal hernias: randomized clinical trial. BJS Open. 2022. Vol. 6. I. 3. zrac034. doi: https://doi.org/10.1093/bjsopen/zrac034.
10. Шевченко Б.Ф., Пролом Н.В., Бабій О.М., Зеленюк А.В., Тарабаров С.А. Хірургічна корекція неспроможності фізіологічної кардії при грижах стравоходного отвору діафрагми. Гастроентерологія: збірник наукових статей. 2021. Т. 55. № 1. С. 51-60. https://doi.org/10.22141/2308-2097.55.1.2021. 229434. 
11. Comparison of Dor and Nissen fundoplication after laparoscopic paraesophageal hernia repair / M. Trepanier et al. Surgery. 2019. Vol. 166(4). 5. P. 40-546. https://doi.org/10.1016/j.surg.2019.06.031.