Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №1, 2023

Мета дослідження: порівняти ефективність та безпеку відомих лапароскопічних антирефлюксних втручань при лікуванні грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) та встановити причини їх невдач при ретроспективному дослідженні. Матеріали та методи. У ретроспективному порівняльному дослідженні проаналізовані віддалені результати основних способів лапароскопічної пластики ГСОД різних типів та ступенів. Пацієнти, яким виконано фундоплікацію за Nissen, увійшли до групи 1 — це 74 особи (56,5 %). До групи 2 увійшли 37 (28,2 %) пацієнтів, яким виконано фундоплікацію за Toupet, а до групи 3 увійшли 20 (15,3 %) пацієнтів, яким виконано фундоплікацію за Dor. Дослідження включає пацієнтів, прооперованих у клініці інституту за 7-річний період, з можливістю клінічної оцінки віддалених результатів і виключенням факторів, що впливають на результати пластики. Усім пацієнтам проводили рентгенологічне та ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, манометрію. Результати. При аналізі скарг обстежених хворих 1, 2, 3 груп у післяопераційному періоді можна зазначити, що найбільш статистично вагомими показниками були дисфагія, регургітація, кашель, печія, здуття живота, тяжкість у животі після їжі, біль за грудиною, (p < 0,05, точний критерій F). Під час ендоскопічного дослідження рефлюкс-езофагіт був виявлений у 16 (21,6 %) пацієнтів 1 групи, у 7 (18,9 %) пацієнтів 2 групи та у 2 (10,0 %) пацієнтів 3 групи. Ерозії нижньої третини стравоходу виявлено у 14 (18,9 %) пацієнтів 1 групи, у 6 (16,2 %) пацієнтів 2 групи та у 2 (10,0 %) пацієнтів 3 групи. В 1 (1,4 %) пацієнта 1 групи в післяопераційному періоді під час ендо­скопічного дослідження було виявлено стриктуру стравоходу. Ознаки наявності «другого входу» в шлунок виявлено у 16 (13,5 %) пацієнтів 1 групи, у 5 (13,5 %) пацієнтів 2 групи та у 2 (10,0 %) пацієнтів 3 групи. В 1 (1,3 %) пацієнта 1 групи відмічено дислокацію фундоплікаційної манжетки, як наслідок — деформація стравохідно-шлункового переходу та больовий синдром. Спазм воротаря виявлено у 8 (8,8 %) пацієнтів 1 групи, у 3 (2,9 %) пацієнтів 2 групи та в 1 (5,0 %) пацієнта 3 групи. Під час рентгенологічного дослідження було виявлено рецидивну ГСОД: в 1 групі — у 10 (13,5 %), у 2 групі — у 5 (13,5 %) пацієнтів, у 3 групі — у 2 (10,0 %) пацієнтів. При оцінці якості життя (ЯЖ) пацієнтів після оперативних втручань виявлено, що у 1 групі середній бал ЯЖ за опитувальником GERD-HRQL становив (11,0 ± 5,5 (3–35)) бала, у 2 групі — (19,0 ± 8,0 (3–35)) бала, у 3 групі — (16,0 ± 7,3 (3–35)) бала, тобто був досить високим у всіх групах. Розподіл за задоволеністю станом у 1 групі був таким: задоволені — 34 пацієнти (45,9 %), частково задоволені — 24 пацієнти (32,4 %), незадоволені — 16 пацієнтів (21,6 %). Розподіл за задоволеністю станом у 2 групі був таким: задоволені — 16 пацієнтів (43,2 %), частково задоволені — 14 пацієнтів (37,8 %), незадоволені — 7 пацієнтів (19,0 %). Розподіл за задоволеністю станом у 3 групі був таким: задоволені — 9 пацієнтів (45,0 %), частково задоволені — 8 пацієнтів (40,0 %), незадоволені — 3 пацієнти (15,0 %). У віддаленому післяопераційному періоді ускладнення мали місце у 40 (54,1 %) пацієнтів 1 групи (пілороспазм, дисфагія, диспептичні розлади, рефлюкс-езофагіт, стриктури стравоходу), у 14 (37,8 %) пацієнтів 2 групи та у 6 (30,0 %) пацієнтів 3 групи. Вірогідних відмінностей за частотою післяопераційних ускладнень між групами не було (54,1 проти 37,8 %, p > 0,05, точний критерій F; 54,1 проти 30,0 %, p > 0,05, точний критерій F; 37,8 проти 30,0 %, p > 0,05, точний критерій F). Висновки. 1. Частка пацієнтів, які незадоволені результатами оперативного втручання за даними GERD-HRQL, після фундоплікації за Nissen становила 21,6 % (11,0 ± 5,5 бала), після фундоплікації за Toupet — 19,0 % (19,0 ± 8,0 бала), після фундоплікації за Dor — 15,0 % (16,0 ± 7,3 бала). 2. Невдачі відомих способів антирефлюксних лапароскопічних втручань при ГСОД пов’язані з руйнуванням складових фізіологічної кардії і мали місце у 40 (54,1 %) пацієнтів 1 групи (пілороспазм, дисфагія, диспептичні розлади, рефлюкс-езофагіт, стриктури стравоходу), у 14 (37,8 %) пацієнтів 2 групи та у 6 (30,0 %) пацієнтів 3 групи. 3. Фундоплікація за Nissen в післяопераційному періоді значно частіше супроводжувалася дисфагією та пілороспазмом порівняно з фундоплікаціями за Toupet та Dor (p < 0,05).

Background. The objective: to compare the effectiveness and safety of known laparoscopic antireflux interventions in the treatment of hiatal hernia and to detect the causes for their failure in a retrospective study. Materials and methods. In a retrospective comparative study, the long-term results of using the main methods of laparoscopic plastic surgery for hiatal hernias of various types and degrees were analyzed. Seventy-four (56.5 %) patients who underwent Nissen fundoplication were included in group 1. Group 2 consisted of 37 (28.2 %) people who underwent Toupet fundoplication and group 3 included 20 (15.3 %) patients who underwent Dor fundoplication. The study includes patients operated in the clinic of the institute over a 7-year period, with the possibility of clinical evaluation of long-term results and the exclusion of factors affec­ting the results of plastic surgery. All patients underwent X-ray and endoscopic examinations of the esophagus, stomach, duodenum, as well as manometry. Results. When analyzing the complaints of patients from groups 1–3 in the postoperative period, it can be noted that the most statistically significant indicators were dysphagia, regurgitation, cough, heartburn, bloating, sto­mach heaviness, pain behind the sternum (p < 0.05, exact F test). During endoscopic examination, reflux esophagitis was detected in 16 (21.6 %) patients of group 1, in 7 (18.9 %) of group 2, and in 2 (10.0 %) patients of group 3. Erosions of the lower third of the esophagus were found in 14 (18.9 %) patients from group 1, in 6 (16.2 %) from group 2, and in 2 (10.0 %) patients from group 3. Esophageal stricture was detected in 1 (1.4 %) patient from group 1 in the postoperative period during endoscopic examination. Signs of a “second entrance” to the stomach were found in 16 (13.5 %) patients of group 1, in 5 (13.5 %) of group 2, and in 2 (10.0 %) of group 3. Dislocation of the fundoplication cuff was noted in 1 (1.3 %) patient of group 1, resulting in deformation of the esophagogastric junction and pain syndrome. Pylorospasm was found in 8 (8.8 %) patients from group 1, in 3 (2.9 %) from group 2 and in 1 (5.0 %) patient from group 3. During the X-ray examination, recurrent hiatal hernia was detected: in group 1 — in 10 (13.5 %) cases, in group 2 — in 5 (13.5 %), in group 3 — in 2 (10.0 %). When assessing the quality of life of patients after surgical interventions, it was found that in group 1, the average score on the Gastroesophageal Reflux Disease — Health-Related Quality of Life (GERD-HRQL) questionnaire was (11.0 ± 5.5 (3–35) points, in group 2 — (19.0 ± 8.0 (3–35)), in group 3 — (16.0 ± 7.3 (3–35)) points, which was quite high in all groups. The distribution of satisfaction with the condition in group 1 was as follows: satisfied — 34 (45.9 %) patients, partially satisfied — 24 (32.4 %), unsatisfied — 16 (21.6 %). The distribution of satisfaction with the condition in group 2 was as follows: satisfied — 16 (43.2 %) patients, partially satisfied — 14 (37.8 %), unsatisfied — 7 (19.0 %). The distribution of satisfaction with the condition in group 3 was as follows: satisfied — 9 (45.0 %) patients, partially satisfied — 8 (40.0 %), unsatisfied — 3 (15.0 %). In the distant postoperative period, complications (pylorospasm, dysphagia, dyspeptic disorders, reflux esophagitis, esophageal strictures) occurred in 40 (54.1 %) patients of group 1, in 14 (37.8 %) of group 2, and in 6 (30.0 %) of group 3. There were no significant differences in the frequency of postoperative complications between groups (54.1 vs. 37.8 %, p > 0.05, exact F test; 54.1 vs. 30.0 %, p > 0.05, exact F test; 37.8 vs. 30.0 %, p > 0.05, exact F test). Conclusions. 1. The number of patients who are unsatisfied with the results of surgery according to GERD-HRQL questionnaire, was 21.6 % ((11.0 ± 5.5) points) after Nissen fundoplication, 19.0 % ((19.0 ± 8.0) points) after Toupet fundoplication, and 15.0 % ((16.0 ± 7.3) points) after Dor fundoplication. 2. Failures of the known methods of antireflux laparoscopic interventions for hiatal hernia are associated with the destruction of the components of the physiological cardia and occurred in 40 (54.1 %) patients of group 1 (pylorospasm, dysphagia, dyspeptic disorders, reflux esophagitis, esophageal strictures), in 14 (37.8 %) in group 2 and in 6 (30.0 %) in the third group. 3. Nissen fundoplication in the postoperative period was significantly more often accompanied by dysphagia and pylorospasm compared to Toupet and Dor fundoplications (p < 0.05).

неспроможність фізіологічної кардії; грижа стравохідного отвору діафрагми; лапароскопічна фундоплікація; крурорафія

incompetence of the gastric cardia; hiatal hernia; laparoscopic fundoplication; cruroraphy

1. Матвійчук Б.О., Гураєвський А.А., Стасишин А.Р. Досвід виконання лапароскопічних операцій у хворих із грижами стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Клінічна хірургія. 2018. Т. 85. № 12. С. 23-25. http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2018_85_12_8.
2. Шевченко Б.Ф., Пролом Н.В., Бабій О.М., Зеленюк О.В., Тарабаров С.О., Галінський О.О. Діагностика та хірургічна корекція неспроможності фізіологічної кардії при грижах стравохідного отвору діафрагми. Гастроентерологія. 2022. Т. 56. № 1. С. 48-53. DOI: https://doi.org/10.22141/2308-2097.56.1.2022.487.
3. Grubnyk V.V., Grubnik V.V., Tkachenko O.I. Використання сітчастих імплантатів при лапароскопічному лікуванні великих гриж стравохідного отвору діафрагми. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л.Я. Ковальчука. 2020. № 3. С. 17-23. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11123.
4. Усенко А.Ю., Дмитренко Е.П. Особенности лапароскопической фундопликации. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л.Я. Ковльчука. 2015. № 4. С. 37-40. doi: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2015_4_12.
5. Andolfi C., Plana A., Furno S., Fisichella P.M. Paraesophageal Hernia and Reflux Prevention: Is One Fundoplication Better than the Other? World J Surg. 2017. Vol. 10. № 4. P. 2573-2582. doi: 10.1007/s00268-017-4062-z.
6. Ghisa M., Della Coletta M., Barbuscio I., Marabotto E., Barberio B., Frazzoni M. et al. Updates in the field of non-esophageal gastroesophageal reflux disorder. Expert Rev Gastroenterol Hepatol. 2019. № 13. P. 827-838. DOI: 10.1080/17474124.2019.1645593.
7. Nurczyk K., Corpo M.D., Patti M.G. Hiatal hernia. Benign Esophageal Disease: Modern Surgical approaches and Techniques. Springer. 2021. Vol. 3 P. 59-71. https://doi.org/10.1007/978-3-030-51489-1.
8. Степанов Ю.М., Пролом Н.В. Діагностика і хірургічне лікування гриж стравохідного отвору діафрагми. Київ: Видавець Заславський О.Ю., 2021. 254 с. 
9. Kanani Z., Gould J.C. Laparoscopic fundoplication for refractory GERD: a procedure worth repeating if needed. Surg Endosc. 2021. № 35. P. 298-302. https://doi.org/10.1007/s00464-020-07396-9.
10. Su F., Zhang C., Ke L., Wang Z., Li Y., Li H., Du Z. Efficacy comparison of laparoscopic Nissen, Toupet and Dor fundoplication in the treatment of hiatal hernia complicated with gastroesophageal reflux disease. Zhonghua Wei Chang Wai Ke Za Zhi. 2016. Vol. 19. № 9. P. 1014-1020. Chinese. PMID: 27680070.
11. Guidozzi N., Wiggins T., Ahmed R., George B.H., She–raz R.M., Laparoscopic magnetic sphincter augmentation versus fundoplication for gastroesophageal reflux disease: systematic review and pooled analysis. Diseases of the Esophagus. 2019. Vol. 32. № 9. doz031, https://doi.org/10.1093/dote/doz031.
12. Rajkomar K., Berney C.R. Large hiatus hernia: time for a pa–radigm shift? BMC Surg. 2022. № 264. 22 р. https://doi.org/10.1186/s12893-022-01705-w.
13. Trepanier M., Dumitra T., Sorial R., Siblini A., Vassiliou M., Fried G.M., Feldman L.S., Ferri L.E., Lee L., Mueller C.L. Comparison of Dor and Nissen fundoplication after laparoscopic paraesophageal hernia repair. Surgery. 2019. Vol. 166. № 4. P. 540-546. doi: 10.1016/j.surg.2019.06.031.
14. Shukri M.J., Watson D.I., Lally C.J., Devitt P.G., Jamieson G.G. Laparoscopic anterior 90 degree fundoplication for reflux or large hiatus hernia. ANZ J Surg. 2008. Vol. 78. № 3. Р. 123-7. doi: 10.1111/j.1445-2197.2007.04385.x.
15. Du X., Hu Z., Yan C., Zhang C., Wang Z., Wu J. A meta-analysis of long follow-up outcomes of laparoscopic Nissen (total) versus Toupet (270°) fundoplication for gastro-esophageal reflux disease based on randomized controlled trials in adults. BMC Gastroenterol. 2016. Vol. 16. № 1. Р. 88. doi: 10.1186/s12876-016-0502-8.
16. Tan G., Yang Z., Wang Z. Meta-analysis of laparoscopic total (Nissen) versus posterior (Toupet) fundoplication for gastro-oesophageal reflux disease based on randomized clinical trials. ANZ J Surg. 2011. Vol. 81. № 4. P. 246-52. doi: 10.1111/j.1445-2197.2010.05481.x.
17. Cai W., Watson D.I., Lally C.J., Devitt P.G., Game P.A., Jamieson G.G. Ten-year clinical outcome of a prospective randomi–zed clinical trial of laparoscopic Nissen versus anterior 180(degrees) partial fundoplication. Br J Surg. 2008. Vol. 95. № 12. P1501-5. doi: 10.1002/bjs.6318.
18. Clapp B., Hamdan M., Mandania R. et al. Is fundoplication necessary after paraesophageal hernia repair? A meta-analysis and systematic review. Surg Endosc. 2022. № 36. P. 6300-6311. https://doi.org/10.1007/s00464-022-09024-0.
19. Turner B., Helm M., Hetzel E., Schumm M., Gould J.C. The relationship between gastroesophageal junction integrity and symptomatic fundoplication outcomes. Surg Endosc. 2020. Vol. 34. № 3. P. 1387-1392. doi: 10.1007/s00464-019-06921-9. Epub 2019 Jun 18. PMID: 31214803.
20. Zhang X., He S., Xu Z., Liu Y., Feng C., Tang S., Wu L., Liu T. The prevalence of coronary atherosclerosis in patients with refractory gastroesophageal reflux disease ready for antireflux surgery. Medicine (Baltimore). 2022. Vol. 101. № 45. e31430. doi: 10.1097/MD.0000000000031430. PMID: 36397394; PMCID: PMC9666116.