Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Вернуться к номеру

Особливості мікробіому кишечника в пацієнтів із глютенчутливими захворюваннями, які дотримуються безглютенової дієти

Авторы: O.Yu. Gubska (1), A.A. Kuzminets (1), O.R. Denesyuk (1), O.K. Koliada (2), V.V. Moseyko (2), O.A. Dolko (1)
(1) — Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
(2) — DIAGEN Genetic Laboratory, Kyiv, Ukraine

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Кишковий дисбіоз пов’язаний із порушенням як кількісного, так і якісного складу мікробіоти кишечника, що призводить до шлунково-кишкових розладів. До них належать функціональні розлади травлення, органічні захворювання та особливі стани, якими вважаються реакції харчового несприйняття злакових, а саме непереносимість глютену без целіакії (НГБЦ) та целіакія. Безглютенова дієта (БГД) — це єдиний дієвий метод лікування целіакії та НГБЦ. Окремим питанням, що підлягає вивченню, є особливості кишкового мікробіому (КМ) у пацієнтів із глютензалежними захворюваннями та зв’язок останніх із БГД. Мета дослідження: дослідити особливості кишкового мікробіому в осіб із глютенчутливими захворюваннями, які перебувають на БГД. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 25 осіб із непереносимістю глютену, 14 (56 %) із них мали целіакію та 11 (44 %) — НГБЦ, усі дотримувались агліадинової дієти. Уміст у калі Bacteroidetes, Firmicutes, Actinobacteria, інших представників кишкового мікробіому (показник «інші» відображає загальний відсоток усієї бактеріальної ДНК, крім представників, наведених вище) визначали методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі в генетичній лабораторії Діаген (Київ). Також підраховували співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes (F/B). Результати. Уміст бактерій типу Bacteroidetes становив 28.4 (Q1-Q3 9,195–37,83) % у хворих на целіакію та 24,98 (Q1-Q3 9,615–30,597) % у пацієнтів із НГБЦ, p = 0.565; Firmicutes — 53,47 (Q1-Q3 49,98–56,798) та 53,0 (Q1-Q3 48,12–68,53) %, відповідно, p = 0,763; типу Actinobacteria — 4,8 (Q1-Q3 3,82–6,84) й 5,37 (Q1-Q3 4,09–7,77) %, p = 0,572. Було знайдено позитивну кореляцію середньої сили цього показника з тривалістю перебування на агліадиновій дієті (p = 0,397, p = 0,03). Співвідношення F/B дорівнювало 1,996 (Q1-Q3 1,35–6,85) у осіб із целіакією та 2,0 (Q1-Q3 1,65–7,58) у пацієнтів із НГБЦ. Вміст «інших» типів кишкової мікрофлори становив 15,39 (Q1-Q3 7,44–22,33) % у хворих із целіакією та 13,78 (Q1-Q3 10,65–15,58) у пацієнтів із НГБЦ, p = 0.936. Висновки. В осіб із целіакією та НГБЦ спостерігаються суттєві зміни КМ в бік підвищення вмісту Bacteroidetes за рахунок зниження рівнів Firmicutes й Actinobacteria. Співвідношення F/B виявилося настільки ж показовим, наскільки показовою є різниця між його складовими. Ступінь змін у КМ прямо залежить від часу перебування на агліадиновій дієті. Виявлені зміни КМ, найімовірніше, є наслідком особливостей харчування таких хворих, а саме побічним ефектом дотримання БГД.

Background. Intestinal dysbiosis is associated with violating both quantitative and qualitative intestinal microbiome (IM) composition. It accompanies different gastrointestinal disorders, including non-celiac gluten sensitivity (NCGS) and celiac disease (CD). A gluten-free diet is the only existing treatment for CD and NCGS. One of the questions of interest is the characteristics of the IM of patients with gluten-related diseases and its relationship with diet therapy. Materials and methods. The study included 25 adults, 14 (56 %) with CD and 11 (44 %) with NCGS; all were on agliadin diet. We determined the faecal content of the Bacteroidetes, Firmicutes, and Actinobacteria and the rest bacterial DNA (“other” indicator) using the real-time polymerase chain reaction. Results. The Bacteroidetes content was 28.4 (Q1-Q3 9.195–37.83) % in CD and 24.98 (Q1-Q3 9.615–30.597) % in NCGS patients, p = 0.565. Firmicutes content was 53.47 (Q1-Q3 49.98–56.798) % in CD patients and 53.0 (Q1-Q3 48.12–68.53) % in NCGS, p = 0.763. The Actinobacteria content was 4.8 (Q1-Q3 3.82–6.84) % in CD patients and 5.37 (Q1-Q3 4.09–7.77) % in NCGS, p = 0.572. There was a moderate positive correlation with the diet duration (p = 0.397, p = 0.03). The Firmicutes/Bacteroidetes ratio was 1.996 (Q1-Q3 1.35–6.85) in CD patients and 2.0 (Q1-Q3 1.65–7.58) in NCGS patients, p = 0.681. The content of “other” types of IM was 15.39 (Q1-Q3 7.44–22.33) % in CD patients and 13.78 (Q1-Q3 10.65–15.58) % in NCGS patients, p = 0.936. Conclusions. We found similar intestinal microbiome features in patients with celiac disease and non-celiac gluten sensitivity. The detected intestinal microbiome changes are most likely to be a consequence of dietary features in such patients, namely the side effect of maintaining an agliadin diet.


Ключевые слова

целіакія; безглютенова дієта; непереносимість глютену без целіакії; мікробіом

celiac disease; gluten-free diet; gluten intolerance without celiac disease; microbiome


Для ознакомления с полным содержанием статьи необходимо оформить подписку на журнал.


Список литературы

  1. Shewry P.R., Hey S.J. The contribution of wheat to human diet and health. Food and Energy Security. 2015. 4(3). 178-202. doi: 10.1002/fes3.64.
  2. Al-Toma A. et al. European Society for the Study of Coeliac Disease (ESsCD) guideline for coeliac disease and other gluten-related disorders. United European Gastroenterology Journal. 2019. 7(5). 583-613. doi: 10.1177/2050640619844125.
  3. Губська О.Ю. Способи та алгоритми діагностики та лікування целіакії з урахуванням сучасних діагностичних можливостей регіонів України (Bogomolets National Medical University, 2019). URL: http://ir.librarynmu.com/ handle/123456789/852.
  4. Губська О.Ю. Целiакiя: поширенiсть, особливостi клiнiчного перебiгу, дiагностики, лiкування та одужання хворих: Дис... д-ра мед. наук: 14.01.36 / Олена Юрiївна Губська. Київ, 2009. 378 с. (Bogomolets National Medical University, 2009).
  5. Catassi C. et al. Diagnosis of Non-Celiac Gluten Sensitivity (NCGS): The Salerno Experts’ Criteria. Nutrients. 2015. 7(6). 4966-4977. doi: 10.3390/nu7064966.
  6. Singh P. et al. Global Prevalence of Celiac Disease: Systematic Review and Meta-analysis. Clinical Gastroenterology and Hepatology. 2018. 16(6). 823-836.e2. doi: 10.1016/j.cgh.2017.06.037.
  7. Cianferoni A. Wheat allergy: diagnosis and management. Journal of Asthma and Allergy. 2016. 13. doi: 10.2147/jaa.s81550.
  8. Vasagar B. et al. World epidemiology of non-celiac gluten sensitivity. Minerva Gastroenterology. 2017. 63(1). doi: 10.23736/s1121-421x.16.02338-2.
  9. Bai J.C., Ciacci C. World Gastroenterology Organisation Global Guidelines. Journal of Clinical Gastroenterology. 2017. 51(9). 755-768. doi: 10.1097/mcg.0000000000000919.
  10. D’Argenio V., Salvatore F. The role of the gut microbiome in the healthy adult status. Clinica Chimica Acta. 2015. 451. 97-102. doi: 10.1016/j.cca.2015.01.003.
  11. Wang Z.-K. Upper gastrointestinal microbiota and digestive diseases. World Journal of Gastroenterology. 2013. 19(10). 1541. doi: 10.3748/wjg.v19.i10.1541.
  12. Cukrowska B. et al. Intestinal epithelium, intraepithelial lymphocytes and the gut microbiota — key players in the pathogenesis of celiac disease. World Journal of Gastroenterology. 2017. 23(42). 7505-7518. doi: 10.3748/wjg.v23.i42.7505.
  13. Bonder M.J. et al. The influence of a short-term gluten-free diet on the human gut microbiome. Genome Medicine. 2016. 8(1). doi: 10.1186/s13073-016-0295-y.
  14. Zhang B.-W. et al. A Widely Applicable Protocol for DNA Isolation from Fecal Samples. Biochemical Genetics. 2006. 44(11–12). 494-503. doi: 10.1007/s10528-006-9050-1.
  15. Koliada A. et al. Association between body mass index and Firmicutes/Bacteroidetes ratio in an adult Ukrainian population. BMC Microbiology. 2017. 17(1). doi: 10.1186/s12866-017- –1027-1.
  16. Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software ‘EZR’ for medical statistics. Bone Marrow Transplantation. 2012. 48(3). 452-458. doi: 10.1038/bmt.2012.244.
  17. Sanz Y. Microbiome and Gluten. Annals of Nutrition and Metabolism. 2015. 67 (Suppl. 2). 27-42. doi: 10.1159/000440991.
  18. Transeth E.L., Dale H.F., Lied G.A. Comparison of gut microbiota profile in celiac disease, non-celiac gluten sensitivity and irritable bowel syndrome: a systematic review. Turkish Journal of Gastroentero–logy. 2020. 31(11). 735-745. doi: 10.5152/tjg.2020.19551.
  19. Garcia-Mazcorro J. et al. First Insights into the Gut Micro–biota of Mexican Patients with Celiac Disease and Non-Celiac Gluten Sensitivity. Nutrients. 2018. 10(11). 1641. doi: 10.3390/nu10111641.
  20. Dieterich W. et al. Influence of low FODMAP and gluten-free diets on disease activity and intestinal microbiota in patients with non-celiac gluten sensitivity. Clinical Nutrition. 2019. 38(2). 697-707. doi: 10.1016/j.clnu.2018.03.017.

Вернуться к номеру