Журнал «Травма» Том 25, №3, 2024

Актуальність. Пошкодження кісток нижньої кінцівки є одним з найбільш тяжких пошкоджень опорно-рухової системи. Лікування переломів нижньої кінцівки ускладнюються у пацієнтів із зайвою вагою та ожирінням, у людей із захворюваннями кісток, системи кровообігу, цукровим діабетом та іншими хворобами віку та ваги. На сьогодні для лікування переломів кісток використовують чотири основних методи та їх модифікації — блокуючий інтрамедулярний остеосинтез (БІОС), накістковий остеосинтез пластинами (НКО), апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) та гіпсові пов’язки. Мета: оцінити результати лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки із зайвою вагою методами БІОС, НКО та АЗФ. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 42 пацієнтів з переломами великогомілкової кістки віком від 21 до 71 року. У всіх пацієнтів відмічали зайву вагу. В середньому ІМТ становив 28,6 ± 1,8 з розкидом від 25,4 до 33,0. Пацієнтам для лікування перелому використовували БІОС — 27 (64,3 %), НКО — 9 (21,4 %) та АЗФ — 6 (14,3 %). Оцінку стану пацієнтів проводили до лікування, після операції та у терміни 1,5; 3,5; 6 та 12 міс. від початку лікування: оцінювали ступінь больового синдрому, дані опитувальника С.Д. Тумяна та системи оцінки віддалених результатів лікування, терміни відновлення функціональних можливостей пацієнта. Результати. До операції пацієнти оцінювали біль у пошкодженій кінцівці як сильний і дуже сильний (8–10 балів), після операції біль знизився, але лишився на середньому рівні. За даними аналізу, наявне статистично значуще (р = 0,001) зниження больового синдрому між періодами спостереження. Після операції з консолідації перелому пацієнти в групі БІОС раніше починають навантажувати кінцівку і на повну опору виходять на місяць раніше, ніж хворі інших груп. Оцінка результатів лікування пацієнтів за опитувальником С.Д. Тумяна показала, що тенденція до поліпшення зберігається впродовж всього терміну лікування у всіх хворих, але найкращі результати були в групі БІОС, у якій найвищий бал відзначено вже на 6-й місяць спостереження. Оцінка функціональних можливостей пацієнтів показала, що через 12 міс. пацієнти груп БІОС та НКО відмічали або відсутність болю (77,8 та 55,6 % відповідно), або помірний біль після тривалої ходьби (22,2 та 33,3 % відповідно), група АЗФ скаржилася на біль після тривалої ходьби. Через 12 міс. у групі БІОС кількість пацієнтів без кульгавості становила 74,1 %, у групі АЗФ пацієнти мали помірну і незначну кульгавість. Висновки. Проведений аналіз результатів лікування пацієнтів з переломами великогомілкової кістки методами блокуючого остеосинтезу, накісткового остеосинтезу та за допомогою апарата зовнішньої фіксації показав доцільність використання БІОС у пацієнтів із зайвою вагою. Це дає можливість почати рухову діяльність та доглядати за собою раніше, що важливо для таких пацієнтів.

Background. Lower limb bone injuries are one of the most severe traumas to the musculoskeletal system. Treatment of lower limb fractures is complicated in overweight and obese patients, in people with diseases of the bones, circulatory system, with diabetes mellitus and other age- and weight-related diseases. Today, four main methods and their modifications are used to treat bone fractures: blocking intramedullary osteosynthesis (BIOS), plate osteosynthesis (PO), external fixation devices (EFD), and plaster casts. The purpose of the study was to evaluate the results of treatment of overweight patients with tibia fractures using BIOS, PO and EFD. Materials and methods. The treatment of 42 patients with tibia fractures aged 21 to 71 years was analyzed. All of them were overweight. The average body mass index was 28.6 ± 1.8, with a range from 25.4 to 33.0. For the treatment of fracture, 27 patients (64.3 %) underwent BIOS, 9 (21.4 %) — PO, and 6 (14.3 %) had EFD. Patients were examined before treatment, after surgery, and at 1.5, 3.5, 6, and 12 months after the start of treatment for the degree of pain; score on the S.D. Tumian questionnaire, data of the system for assessing long-term treatment outcomes, the timing of recovery of the patient’s functional abilities were evaluated as well. Results. Before the surgery, patients rated the pain in the injured limb as severe and very severe (8–10 points). After the surgery, it decreased more, but remained at an average level. According to the analysis, there is a statistically significant (p = 0.001) decrease in pain between the observation periods. After the bone fracture repair, patients in the BIOS group begin to load the limb earlier and reach full weight bearing a month earlier than in the other groups. Evaluating treatment outcomes on the S.D. Tumian questionnaire showed that the tendency to improvement persisted throughout the treatment period in all patients, but the best results were in the BIOS group, which had the highest score already at the 6th month of observation. The assessment of the functional abilities demonstrated that after 12 months, patients in the BIOS and PO groups reported either no pain (77.8 and 55.6 %, respectively) or moderate pain after prolonged walking (22.2 and 33.3 %, respectively), while the EFD group complained of pain after prolonged walking. After 12 months in the BIOS group, the number of patients without claudication was 74.1 %, in the EFD group, people had moderate and not significant claudication. Conclusions. The analysis of outcomes in patients with tibia fractures who were treated using blocking osteosynthesis, periosteal osteosynthesis and external fixation devices showed the feasibility of BIOS in overweight individuals. This makes it possible to start motor activity and the ability to take care of oneself earlier, which is important for such patients.

перелом великогомілкової кістки; зайва вага; блокуючий остеосинтез; накістковий остеосинтез; апарат зовнішньої фіксації

tibia fracture; overweight; blocking osteosynthesis; plate osteosynthesis; external fixation device