Журнал «Травма» Том 25, №4, 2024

Актуальність. Сегментарні дефекти кісткової маси великогомілкової кістки після переломів є досить поширеною проблемою. Кістково-транспортна техніка пластики з використанням кільцевих фіксаторів є поширеною надійною тактикою їх лікування, яка застосовується у всьому світі. Вона малотравматична, створює жорстку фіксацію, достатню для зрощення. Метод має низький ризик глибокого інфікування, економічно вигідний і може здійснюватися умовах фінансових та технічних обмежень. Але є і недоліки здійснення кістково-транспортної техніки дистракційного остеогенезу. Їх усунення потенційно можливе шляхом удосконалення конструктивних властивостей кільцевих фіксаторів. Мета роботи: в умовах експерименту виявити найбільш ефективні конструктивні удосконалення кістково-транспортної техніки лікування дефектів великогомілкової кістки. Матеріали та методи. Використовували сертифіковані композитні кістки Sawbones®, які відповідають характеристикам міцності реальної кістки. Зразки фіксації фрагментів випробували у різних режимах з різними схемами розташування елементів кільцевих фіксаторів спицестрижневого типу. Використовувалася випробувальна машина TIRATEST-2151 № 48/8.9. У процесі випробування дослідний зразок фотографували при різних величинах навантаження. Зображення у цифровому вигляді обробляли на комп’ютері, використовуючи стандартну систему управління цифровим зображенням. Результати. Аналіз переміщення уламків кістки при різних системах кільцевих фіксаторів і різних видах навантажень свідчив про наступне. Кращі результати були отримані при такій компоновці: 1 спиця проведена в площині кільця, 2 — під кутом до площини. У стандартному варіанті (2 перехрещені спиці у площині кільця) жорсткість здавлювання підвищилася на 14,4 %, згинання — на 30,8 % і скручування — на 4,8 %. Таким чином, проведення і фіксація спиць під кутом до площини кільця підвищує усі параметри жорсткості системи. Такі властивості знижують ризик розвитку таких ускладнень, як нестабільність і зміщення «транспорту» при проведенні дистракції. Важливою складовою було періопераційне мультимодальне знеболювання. Висновки. В експерименті виявлено, що найкращі показники жорсткості фіксації мають варіанти компоновки спиць з перехрестям не лише у фронтальній, а й у сагітальній площинах. Отримані клінічні дані свідчать про перспективність застосування удосконалених кільцевих фіксаторів.

Background. Segmental defects of the tibial bone mass after fractures are a common problem. Bone transport using ring fixators is a common reliable technique for their treatment, which is spreading all over the world. It is minimally traumatic, creates a rigid fixation sufficient for fusion. The method has a low risk of deep infection, is cost-effective, and can be performed under financial and technical constraints. However, there are also disadvantages of the bone transport technique of distraction osteogenesis. Their elimination is potentially possible by improving the design properties of ring fixators. The purpose was to identify the most effective constructive improvements in the bone transport technique for the treatment of tibial defects in the experiment. Materials and methods. Certified composite Sawbones® were used, which correspond to the strength characteristics of real bone. Samples of fragment fixation were tested in various modes with different arrangements of elements of the ring fixators of the spoke-rod type. The testing machine TIRAtest 2151 No. 48/8.9 was used. During the test, the prototype was photographed at different load values. The images were digitally processed on a computer using a standard digital image management system. Results. The analysis of bone fragment transport with different systems of ring fixators under various types of loads showed the follo­wing. The best results were obtained with such arrangement: 1 spoke is in the plane of the ring, 2 spokes are at an angle to the plane. In the standard variant (2 crossed spokes in the plane of the ring), the compressive stiffness increased by 14.4 %; bending — by 30.8 % and torsion — by 4.8 %. Thus, the passage and fixation of spokes at an angle to the plane of the ring increases all the parameters of the system stiffness. These properties reduce the risk of complications such as instability and displacement of the “transport” during distraction. An important component was perioperative multimodal analgesia. Conclusions. The experiment revealed that the best indicators of fixation rigidity are obtained with the variants of the spoke arrangement with a cross not only in the frontal but also in the sagittal planes. The clinical data obtained indicate the prospects of using improved ring fixators.

дефекти великогомілкової кістки; кільцеві фіксатори

tibial defects; ring fixators