Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 20, №8, 2024

Актуальність. У пацієнтів з політравмою пошкодження таза та органів грудної клітки зустрічаються у 21,2–45,7 % випадків. Травма грудної клітки, одна з найчастіших локалізацій у пацієнтів при множинних пошкодженнях, виявляється у 50–80 % випадків і має суттєве значення для прогнозу щодо життя потерпілого. Клінічні дослідження вказують, що у середньому 20 % усіх смертей при політравмі зумовлені травмою грудної клітки. Ізольовані пошкодження таза та грудної клітки самі по собі відносяться до тяжких пошкоджень, а їх поєднання, з урахуванням синдрому взаємного обтяження, є актуальним питанням сучасної ортопедії і травматології, вирішення якого потребує мультидисциплінарного підходу, а подальше вивчення дозволить удосконалити лікувальну тактику та покращити кінцеві результати. Мета: покращити результати лікування пацієнтів з поєднаними пошкодженнями таза та грудної клітки шляхом оптимізації тактики лікування. Матеріали та методи. Клінічне дослідження базується на обстеженні та лікуванні 36 пацієнтів з поєднаним пошкодженням таза та грудної клітки за період з 2014 до 2023 року. Середній вік пацієнтів становив 41,4 ± 16,3 року. Результати. Поєднані пошкодження таза та грудної клітки призводять до тяжкого стану пацієнтів за шкалами ISS та ТS. Стабільна фіксація при переломах таза типу В забезпечується апаратом зовнішньої фіксації, у той час як при переломах типу С обов’язковою складовою є стабілізація заднього напівкільця. Остеосинтез ребер, виконаний за визначеними показаннями, є більш ефективною тактикою порівняно з безопераційним лікуванням, що дозволяє знизити частоту гострого респіраторного дистрес-синдрому та пневмоній, зменшити тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії та скоротити термін стаціонарного лікування. Загальна смертність у дослідній групі становила 11,1 %. Для пацієнтів, які не вижили, середній показник за шкалою ISS становив 40,3, за шкалою ТS — 5,4 ± 1,5 бала. Висновки. 1. Для пошкоджень таза типу В, які характеризуються передньою, ротаційною і частково задньою нестабільністю, достатньою є стабілізація переднього відділу. Пошкодження типу С, які характеризуються передньою та задньою нестабільністю, потребують стабілізації переднього та заднього напівкілець. 2. Виконаний за показаннями остеосинтез ребер забезпечує нижчу захворюваність на гострий респіраторний дистрес-синдром та пневмонію, а також меншу потребу у штучній вентиляції легень та менший термін перебування у відділенні інтенсивної терапії.

Background. In patients with polytrauma, damage to the pelvis and chest organs occurs in 21.2–45.7 % of cases. Thoracic trauma, one of the most frequent localizations in multiple injuries, is found in 50–80 % of patients and is of significant importance for the prognosis of the victim’s life. Clinical studies indicate that an average of 20 % of all fatal outcomes in polytrauma are due to chest trauma. Isolated chest and pelvic injuries are serious injuries themselves, and their combination, taking into account the mutual aggravation symptom, is an urgent issue of modern orthopedics and traumatology. Its solution requires a multidisciplinary approach, and further study will allow to refine treatment strategies and improve outcomes. The purpose was to improve treatment outcomes in patients with combined injuries of the pelvis and chest by optimizing treatment algorithm. Materials and methods. The clinical study is based on the examination and treatment of 36 patients with combined chest and pelvic injuries from 2014 to 2023. The average age of the patients was 41.4 ± 16.3 years. Results. Combined injuries of the pelvis and chest lead to a severe condition of patients according to the Injury Severity Score and Trauma Score. Stable fixation in type B pelvic fractures is provided by an external fixation device, while in type C fractures, stabilization of the posterior pelvic ring is mandatory. Rib osteosynthesis performed by certain indications is a more effective approach compared to non-surgical treatment, which allows to reduce the frequency of acute respiratory distress syndrome and pneumonia, the length of stay in the intensive care unit and the period of inpatient treatment. The overall mortality in the experimental group was 11.1 %. For patients who did not survive, the average Injury Severity Score was 40.3, the average Trauma Score was 5.4 ± 1.5 points. Conclusions. 1. For type B pelvic injuries, which are characterized by anterior, rotational and partially posterior instability, stabilization of the anterior part is sufficient. Type C injuries, which are characterized by anterior and posterior instability, require stabilization of the anterior and posterior pelvic rings. 2. Rib osteosynthesis performed by indications provides a lower incidence of acute respiratory distress syndrome and pneumonia, as well as a lower need for artificial lung ventilation and a shorter stay in the intensive care unit.

поєднані нестабільні пошкодження таза; травма грудної клітки; лікування

combined unstable pelvic injuries; chest trauma; treatment

1. Thomas Jeanmougin, Elaine Cole, Baptiste Duceau et al. Heterogeneity in defining multiple trauma: a systematic review of randomized controlled trials. Crit Care. 2023;27:363. doi: 10.1186/s13054-023-04637-w.
2. Girshausen Robert, Horst Klemens, Herren Christian et al. Polytrauma scoring revisited: prognostic validity and usability in daily clinical practice. European Journal of Trauma and Emergency Surgery. 2022; doi: 10.1007/s00068-022-02035-5.
3. Incagnoli P, Puidupin A, Ausset S et al. Early management of severe pelvic injury (first 24 hours). Anaesth Crit Care Pain Med. 2019;38(2):199-207. doi: 10.1016/j.accpm.2018.12.003.
4. Ciechanowicz Dawid, Samojło Natalia, Kozłowski Jan et al. Incidence and etiology of mortality in polytrauma patients: an analysis of material from Multitrauma Centre of the University Teaching Hospital no 1 in Szczecin, over a period of 3 years (2017-2019). Pol Przegl Chir. 2020;92(4):1-6. doi: 10.5604/01.3001.0014.1127.
5. Dogrul Bekir Nihat, Kiliccalan Ibrahim, Asci Ekrem Samet et al. Blunt trauma related chest wall and pulmonary injuries: An overview. Chin J Traumatol. 2020;23(3):125-138. doi: 10.1016/j.cjtee.2020.04.003.
6. Hai Deng, Ting-Xuan Tang, Yao Yao et al. The incidence, clinical characteristics, and outcome of polytrauma patients with the combination of pulmonary contusion, flail chest and upper thoracic spinal injury. Injury. 2021;53(3):1073-1080. doi: 10.1016/injury.2021.09.053.
7. Küper Markus, Trulson Alexander,  Stuby Fabian M. et al. Pelvic ring fractures in the elderly. EFORT Open Reviews. 2019;4(6):313-320. doi:10.1302/2058-5241.4.180062.
8. Champion HR, Sacco WJ, Carnazzo AJ. Trauma score. Crit Care Med. 1981;9(9):672-6. doi: 10.1097/00003246-198109000-00015.
9. Hardy BM, Enninghorst N, King KL et al. The most critically injured polytrauma patient mortality: should it be a measurement of trauma system performance? Eur J Trauma Emerg Surg. 2024;50(1):115-119. doi: 10.1007/s00068-022-02073-z.
10. Routt Jr. MLC, Falicov A, Woodhouse E et al. Circumferential pelvic antishock sheeting: a temporary resuscitation aid. J Orthop Trauma. 2002;16(1):45-48. doi: 10.1097/00005131-200201000-00010.
11. Wang P, Kandemir U, Zhang B et al. Incidence and Risk Factors of Deep Vein Thrombosis in Patients With Pelvic and Acetabular Fractures. Clin Appl Thromb Hemost. 2019;25:1076029619845066. doi: 10.1177/1076029619845066.
12. Encinas-Ullán CA, Martínez-Diez JM, Rodríguez-Merchán EC et al. The use of external fixation in the emergency department: applications, common errors, complications and their treatment. EFORT Open Rev. 2020;5(4):204-214. doi: 10.1302/2058-5241.5.190029.
13. Perumal R, Jayaramaraju D, Sen RK et al. Management of pelvic injuries in hemodynamically unstable polytrauma patients — Challenges and current updates. J Clin Orthop Trauma. 2021;12(1):101-112. doi: 10.1016/j.jcot.2020.09.035.
14. Barrientos-Mendoza C, Brañes J, Wulf R et al. The role of anterior supra-acetabular external fixator as definitive treatment for anterior ring fixation in unstable pelvic fractures. Eur J Trauma Emerg Surg. 2021;7:14-18. doi: 10.1007/s00068-021-01711-2.
15. Тіziani S, Dienstknecht T, Osterhoff G et al. Standards for external fixation application: national survey under the auspices of the German Trauma Society. Int Orthop. 2019;43(8):1779-1785. doi: 10.1007/s00264-018-4127-0.
16. Yao-Tung Tsai, Yu-Ching Chou, Chia-Chun Wu et al. Тraditional versus Minimally Invasive Spinopelvic Fixation for Sacral Fracture Treatment in Vertically Unstable Pelvic Fractures. J. Pers. Med. 2022;12(2):262. doi:10.3390/jpm12020262.
17. Dogrul Bekir Nihat, Kiliccalan Ibrahim, Asci Ekrem Samet et al. Blunt trauma related chest wall and pulmonary injuries: An overview. Chin J Traumatol. 2020;23(3):125-138. doi: 10.1016/j.cjtee.2020.04.003.
18. Holcomb JB, McMullin NR, Kozar RA. Morbidity from rib fractures increases after age 45. J. Am Coll Surg. 2003;196:549-555. doi: 10.1016/S1072-7515(02)01894-X.
19. Dubrov S, Burianov O, Lianskorunskyi V et al. Surgical stabilization of multiple rib fractures and multiple long bone fractures of lower extremities in polytrauma patients. Georgian Med News. 2020;301:28-34. PMID: 32535558.
20. Peuker F, Hoepelman R, Beeres J, Frank JP. Nonoperative treatment of multiple rib fractures, the results to beat: International multicenter prospective cohort study among 845 patients. Journal of Trauma and Acute Care Surgery. 2024;96(5):769-776. doi: 10.1097/TA.0000000000004183.