Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Здоровье ребенка» Том 20, №5, 2025

Вернуться к номеру

Ефективність персоналізованої програми лікування ожиріння у дітей із супутніми порушеннями ліпідного обміну

Ефективність персоналізованої програми лікування ожиріння у дітей із супутніми порушеннями ліпідного обміну

Авторы: Яцула М.С. (1), Няньковський С.Л. (1 ,2), Башкірцев О.В. (3)
(1) - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) - University of Rzeszow, м. Жешув, Польща
(3) - Медичний центр «Edem Clinic», м. Львів, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Ожиріння в дітей залишається однією з провідних медичних та соціальних проблем XXI століття, супроводжуючись високим ризиком розвитку дисліпідемії, інсулінорезистентності та серцево-судинної патології у майбутньому. Персоналізовані мультикомпонентні підходи до лікування демонструють вищу ефективність порівняно з традиційними універсальними схемами, однак потребують оцінки ефективності в умовах практичної реалізації. Мета: оцінити клінічну ефективність персоналізованої програми лікування дітей з ожирінням, що поєднується з порушеннями ліпідного обміну, в умовах короткотривалого інтенсивного стаціонарного втручання з подальшим домашнім супроводом. Матеріали та методи. У дослідження включено 25 підлітків віком 12–17 років з ожирінням І–ІІІ ступеня та ознаками дисліпідемії. Протягом 14 днів у спеціалізованому центрі проводилась індивідуалізована програма, що включала: раціональне харчування, фізичну активність, бальнео- та фізіотерапію, психологічний супровід, саплементацію. Подальше спостереження тривало 6 місяців. Визначали антропометричні показники, біоімпедансні дані, лабораторні маркери (ліпідограма, HOMA-IR, лептин, 25(OH)D, С-реактивний білок високочутливий (hs-CRP), мотиваційні та поведінкові зміни. Результати. Уже на 14‑й день ІМТ знизився в середньому на 2,2 кг/м2 (p < 0,001), частка жирової тканини — на 1,8 %, рівень лептину — на 35,8 % (p < 0,01), тригліцеридів — на 23 % (p < 0,05), атерогенний індекс зменшився з 5,1 до 3,1. Після 6 місяців 78 % учасників зберігали позитивну динаміку: маса тіла –6,0 ± 2,3 кг, ІМТ 25,8 кг/м2, нормалізація HOMA‑IR та ліпідограми у більшості випадків. Рівень комплаєнсу — 84 %, що безпосередньо корелював із залученням родини та персоналізацією втручань. Показники ефективності порівнянні або вищі за дані програми Holbæk (Данія). Висновки. Індивідуалізована короткотривала програма втручання для підлітків з ожирінням і дисліпідемією може бути ефективною альтернативою традиційним тривалим програмам, особливо в умовах активної сімейної участі. Підтримуюча терапія вдома є критично важливою для довготривалого збереження ефекту.

Background. Childhood obesity remains one of the leading medical and social challenges of the 21st century, associated with a high risk of developing dyslipidemia, insulin resistance, and future cardiovascular pathology. Personalized, multicomponent treatment approaches demonstrate higher efficacy compared to traditional universal schemes but require effectiveness assessment under practical implementation conditions. The purpose was to evaluate the clinical effectiveness of a personalized treatment program for children with obesity and concomitant lipid metabolism disorders, delivered through a short-term intensive inpatient intervention followed by home-based support. Materials and methods. The study included 25 adolescents aged 12–17 years with grade I–III obesity and signs of dyslipidemia. During 14 days in a specialized center, an individualized protocol was implemented, including rational nutrition, physical activity, balneo- and physiotherapy, psychological support, supplementation. Follow-up continued for 6 months. Anthropometric data, bioimpedance measurements, and laboratory markers (lipid profile, HOMA-IR, leptin, 25(OH)D, high-sensitivity C-reactive protein) were assessed, as well as motivational and behavioral changes. Results. By day 14, body mass index had decreased by an average of 2.2 kg/m2 (p < 0.001), body fat percentage by 1.8 %, leptin levels by 35.8 % (p < 0.01), triglycerides by 23 % (p < 0.05), and the atherogenic index decreased from 5.1 to 3.1. After 6 months, 78 % of participants maintained positive dynamics: body weight was 6.0 ± 2.3 kg, BMI was 25.8 kg/m2, with normalization of HOMA-IR and lipid profile in most cases. The compliance rate was 84 % that directly correlated with family involvement and the personalized nature of the intervention. The program’s outcomes were comparable to or exceeded those of the Holbæk program (Denmark). Conclusions. A short-term, individualized intervention program for adolescents with obesity and dyslipidemia can serve as an effective alternative to traditional long-term treatment regimens, especially in the context of active family participation. Ongoing home-based support is critically important for long-term maintenance of therapeutic effects.


Ключевые слова

дитяче ожиріння; дисліпідемія; персоналізована терапія; мультидисциплінарний підхід; профілактика метаболічного синдрому

childhood obesity; dyslipidemia; personalized the­rapy; multidisciplinary approach; metabolic syndrome prevention

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.20.5.2025.1892

Вступ

Ожиріння у дітей та підлітків є однією з найбільш актуальних медичних та соціальних проблем сучасності, що має значний вплив на якість життя, функціональний стан організму та прогноз здоров’я в дорослому віці [1, 2]. За даними ВООЗ, у 2022 році понад 390 мільйонів дітей віком 5–19 років мали надлишкову масу тіла або ожиріння, і ця цифра продовжує зростати [3]. Особливої уваги потребують діти з ожирінням, у яких вже на ранньому етапі формуються метаболічні порушення, зокрема дисліпідемія, інсулінорезистентність, хронічне запалення, дефіцит вітаміну D, оксидативний стрес [4–6].
Дисліпідемія у дітей з ожирінням виявляється підвищенням рівня загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Такі зміни асоціюються з раннім початком атеросклерозу, підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань і метаболічного синдрому [7–9]. Встановлено, що у 50–70 % дітей з ожирінням вже в дитинстві наявні порушення ліпідного профілю [10].
Сучасні міжнародні рекомендації (AAP, Endocrine Society, European Society for Paediatric Endocrinology) наголошують на необхідності раннього комплексного втручання, що включає корекцію харчування, підвищення фізичної активності, психоемоційну підтримку та, за потреби, нутритивну чи фармакологічну корекцію [11, 12].
Провідні огляди свідчать, що персоналізований підхід, з урахуванням індивідуального метаболічного статусу, генетичних поліморфізмів, особливостей поведінки та соціального оточення дитини, є найбільш ефективним для досягнення довготривалих результатів [13–15]. Окрему роль відіграє міждисциплінарна команда фахівців (педіатр, дієтолог, психолог, фізичний терапевт), яка забезпечує безпечну та мотиваційну атмосферу змін [16].
Незважаючи на зростаючу кількість досліджень у сфері дитячого ожиріння, даних щодо ефективності реальних клінічних програм у структурованому мультидисциплінарному форматі в умовах щоденної практики все ще недостатньо. Саме тому метою роботи було узагальнити досвід впровадження такої персоналізованої програми лікування ожиріння у дітей із супутніми порушеннями ліпідного обміну на базі клініки, яка спеціалізується на корекції метаболічних порушень.

Матеріали та методи

Проведено проспективне клінічне дослідження за участю дітей із надмірною масою тіла та ожирінням, які проходили лікування в «Центрі з профілактики та лікування метаболічних порушень» медичного центру «Edem Clinic» (м. Львів) упродовж 2023–2025 років. Основною метою дослідження було оцінити ефективність комплексної персоналізованої програми втручання, орієнтованої на корекцію маси тіла та нормалізацію ліпідного обміну.
У дослідження було включено 25 дітей віком від 10 до 16 років (середній вік — 13,2 ± 1,8 року), які відповідали таким критеріям включення: індекс маси тіла (ІМТ) вище 97-го перцентиля для віку та статі (відповідає ожирінню I–III ступеня); порушення ліпідного профілю (підвищений загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ), ліпополісахариди низької щільності та/або знижені ліпополісахариди високої щільності; відсутність активних хронічних захворювань, які могли б вплинути на метаболічні показники; згода батьків або законних представників.
Серед учасників було 13 хлопців (52 %) і 12 дівчат (48 %). Розподіл за ступенем ожиріння: ожиріння I ступеня — 8 дітей (32 %), ожиріння II ступеня — 10 дітей (40 %), ожиріння III ступеня — 7 дітей (28 %).
Усі діти пройшли 14-денну амбулаторну програму з подальшим спостереженням протягом 6 місяців. Програма включала персоналізовану схему харчування з розрахунком калорійності (дефіцит 15–20 % від добової потреби), адаптовану за типом ожиріння, супутніми метаболічними порушеннями та смаковими вподобаннями; дозовану фізичну активність — 60 хв щодня з поступовим підвищенням інтенсивності (аеробне навантаження, кінезіотерапія, плавання, бальнеотерапія залежно від особливостей дитини. Обов’язковим компонентом була психоемоційна підтримка у вигляді індивідуальних та групових мотиваційних занять із психологом та нутритивна підтримка з призначенням індивідуально підібраної дієти, включенням мікроелементів та саплементів за результатами лабораторної діагностики (вітамін D, омега-3, фолієва кислота, коензим Q10, цинк, магній тощо).
Дослідження включало оцінку низки параметрів до початку програми, через 14 днів та через 6 місяців. Визначались антропометричні та тілесні показники: ІМТ, відсоток жирової тканини (PBF), рівень вісцерального жиру (VFL), фаза кута клітинного метаболізму (Phase Angle), м’язова маса (SMM), оцінка щоденної активності за допомогою ActiGraph.
Лабораторні показники включали ліпідограму: ЗХС, тригліцериди, ЛПНЩ, ЛПВЩ, індекс атерогенності, глюкозо-інсуліновий профіль: глюкоза натще, інсулін, HOMA-IR. Крім того, дітям визначали інші маркери: лептин, 25(OH)D, С-реактивний білок високочутливий (hs-CRP), кальпротектин (у вибіркових випадках). Додатково визначались мікроелементи: цинк, селен, магній, йод та інші в сироватці крові та за даними OligoScan.
Інструментальна діагностика включала біоімпедансний аналіз (InBody 550), добове моніторування фізичної активності (ActiGraph wGT3X-BT), визначення особливостей психоемоційного стану.
Статистична обробка. Статистичну обробку даних проводили з використанням програми SPSS 27.0. Кількісні змінні описували як середнє ± стандартне відхилення. Для порівняння показників до і після втручання застосовували парний t-тест або непараметричний критерій Вілкоксона. Рівень статистичної значущості встановлювали при p < 0,05.

Результати та обговорення

Персоналізоване харчування включало у себе розробку раціону кожної дитини на основі результатів біоімпедансного аналізу, біохімічного та вітамінно-мінерального статусу, опитувальника харчових звичок, виявленої гіперінсулінемії, лептинорезистентності або дефіциту мікронутрієнтів. Основні принципи харчування будувалися на принципі енергетичного дефіциту 10–20 % від розрахованої добової потреби в калоріях. Білки забезпечували 30–35 % калоражу з таких джерел, як індичка, яйця, риба, кисломолочні продукти, бобові. Вуглеводи — відповідно 35–40 %, переважно з продуктів з низьким глікемічним індексом (овочі, гречка, кіноа, фрукти). На жири припадало 25–30 % добових калорій (оливкова олія, авокадо, насіння, риба). Під забороною були прості цукри, солодощі, соки, снеки з трансжирами. У меню поступово вводились суперфуди: спіруліна, ягоди, насіння чіа. Підлітки приймали їжу 5 разів на день. У процесі готування перевага надавалась тушкуванню, варінню, приготуванню на пару. Це давало змогу знизити глікемічне навантаження, зменшити стимуляцію інсуліну, поліпшити ліпідний профіль і знизити системне запалення.
Фізична активність визначалася за результатами моніторингу (ActiGraph) і коригувалася відповідно до рівня ожиріння, соматичного стану, мотивації. Програма активності тривалістю 14 днів будувалася таким чином. Перші 3 дні (адаптаційні): легка гімнастика (20–30 хв), яка включала дихальні вправи, розтяжку, прогулянки на свіжому повітрі (30 хв). Дні 4–7 (активація): ходьба по пересіченій місцевості (45 хв), басейн (30 хв, 3 рази на тиждень) з включенням вправ з м’ячем, водної аеробіки, танцювальні вправи (2 рази). Дні 8–11 (інтенсифікація) включали індивідуальні тренування у залі з гумками та легкими обтяженнями, вправи на стабілізацію м’язів корпусу. Дні 12–14 відповідали за закріплення ритму тренувань.
Усім дітям була доступна програма з елементами відновного лікування, яка включала: фізіотерапію (низькочастотна електростимуляція м’язів живота і стегон для поліпшення м’язового тонусу та локального ліполізу), магнітотерапію (протизапальна дія, поліпшення мікроциркуляції), лазеротерапію (з метою стимуляції клітинного метаболізму). Бальнеотерапія включала в себе сольові ванни (магнієві, хлоридні) з метою седативної дії та поліпшення мінерального балансу, жемчужні ванни для поліпшення периферичного кровообігу, водоростеві обгортання (спіруліна, ламінарія) з метою виведення токсинів, антиоксидантного ефекту. Періодичність: 1–2 процедури щодня, чергування активних і пасивних методів, з урахуванням адаптаційних можливостей дитини.
Психологічна підтримка полягала в індивідуальних сесіях з психологом для виявлення мотивації, харчових звичок, боротьби з «емоційним переїданням». Для деяких пацієнтів застосовувалася групова робота з елементами арт-терапії, рольові ігри на тему «здоровий вибір», робота з батьками. Дітям видавались щоденники харчування й активності, які допомагали виробити позитивну самооцінку.
Нутритивна підтримка (саплементація) призначалася індивідуально на основі результатів біохімічних обстежень та висновків OligoScan. Зазвичай використовувалися такі нутрієнти, як вітамін D (3000–4000 МО/добу), омега-3 (EPA+DHA) 2,0 г/день, метилфолат 400 мкг/день (при мутаціях MTHFR), коензим Q10 100–200 мг/день, магнію цитрат 400 мг/день, цинк, селен, вітаміни B6, B12 при визначених дефіцитах, L-карнітин і аргінін — для поліпшення ліполізу і кровообігу.
У частини дітей з функціональними розладами ШКТ або підвищеним кальпротектином використовувалися пребіотики та пробіотики з метою корекції мікробіоти.
Вже до кінця 2-го тижня у більшості дітей (84 %) спостерігалися ранні позитивні зміни, а саме: зниження маси тіла в середньому на 2,2 ± 0,7 кг (від –1,5 до –4,0 кг), зменшення окружності талії в середньому на 2,8 см, підвищення рівня енергії, поліпшення настрою, зниження апетиту (особливо у вечірні години), зменшення проявів пітливості, запорів, шкірних проявів. 
Проте у частини дітей (6 осіб, 24 %) виявлялися труднощі з адаптацією до нового режиму, які проявлялися у помірній психоемоційній нестабільності у перші 3–4 дні (супротив змінам у харчуванні), м’язовий біль у перші дні фізичних навантажень, тимчасове погіршення сну в дітей з підвищеним рівнем тривожності. У 3 дітей на фоні високої лептинорезистентності (рівень лептину > 25 нг/мл) відзначалася повільна динаміка зниження апетиту та схильність до епізодів «прихованого» перекусу, що вимагало глибшої психологічної роботи з мотивацією та батьками.
Унаслідок комплексних заходів при завершенні стаціонарної частини програми на 14-й день усі діти доволі успішно виконували щоденну фізичну активність без перевтоми, дотримувалися основних правил харчування, зрозуміли структуру «здорової тарілки», калорійності та впливу продуктів на самопочуття, мали зменшення жирової маси в середньому на 1,8 %, поліпшення фази кута (за показниками InBody). Рівень мотивації оцінювався як середній або високий у 88 %. На момент виписки дітям та батькам було надано індивідуальний план харчування (адаптований під сімейний стиль життя), рекомендації з фізичної активності (мінімум 60 хв щодня, включаючи активні прогулянки, секції, домашні вправи), психоемоційні вправи та правила поведінкової саморегуляції, ретельно розписана схема саплементації з тривалістю 3 місяці. Контакт із куратором відбувався за потреби або заплановано (2 онлайн-візити, консультації).
Через 6 місяців 21 дитина (84 %) залишалася на підтримуючій програмі за отриманими рекомендаціями, 4 дітей частково повернулись до нераціонального способу життя (в основному через зміну сімейних обставин або відсутність постійного контролю).
Антропометричні зміни полягали у зниженні ІМТ у середньому з 28,2 до 25,8 кг/м2 (p = 0,003), зменшенні маси тіла на 6,0 ± 2,3 кг (від –3,5 до –10,5 кг), зменшенні жирової маси (PBF) з 39,5 до 34,2 % (p = 0,01), поліпшення фази кута з 5,1 до 5,8, що свідчило про поліпшення клітинного метаболізму.
Відбулися зміни і в ліпідному профілі: середні значення загального холестерину знизилися з 6,3 до 5,4 ммоль/л (p = 0,008), рівень тригліцеридів з 2,1 до 1,6 ммоль/л (p = 0,012); ЛПНЩ з 4,2 до 3,2 ммоль/л (p = 0,01), ЛПВЩ з 1,0 до 1,3 ммоль/л (p = 0,041), атерогенного індексу з 5,1 до 3,1 (p = 0,007). 
Відбулися зміни в інсулінорезистентності: фастинг-інсулін зменшився з 25,5 до 16,0 мкОд/мл (p = 0,004), HOMA-IR з 6,2 до 3,4 (p = 0,005). Позитивні зміни відбулися з боку гормональних та вітамінних показників: середній рівень лептину зменшився з 18,7 до 12,0 нг/мл (p = 0,014), 25(OH)D збільшився з 26,0 до 41,0 нг/мл (p < 0,001). Зменшився маркер запалення hs-CRP з 3,5 до 1,2 мг/л (p = 0,017). 
Було проаналізовано кореляцію між початковим рівнем лептину й динамікою ІМТ. Виявлено слабку негативну кореляцію (r = –0,34), що не досягла статистичної значущості (p = 0,08), але свідчить про потенційний вплив лептинорезистентності на ефективність втручання.
Загалом 78 % дітей досягли значущого клінічного поліпшення (ІМТ < 97-го перцентиля, поліпшення 3 і більше показників). У 64 % відновлено нормальний ліпідний профіль, у 2 дітей залишалася стійка гіперлептинемія, у 3 — граничні показники HOMA-IR (4,0–4,5). У 2 дітей було відмічено низький комплаєнс до саплементів (за даними батьків).
Нижче наводимо випадок успішного і неуспішного лікування та реабілітації пацієнтів, які ми спостерігали у своїй практиці.
1. Випадок, що демонструє ефективність персоналізованого підходу. Пацієнтка А., 13 років. Стартова ситуація: ІМТ — 29,4 кг/м2 (ожиріння ІІ ступеня), лептин — 21,5 нг/мл, інсулін — 27,2 мкОд/мл, HOMA-IR — 6,5, ліпідний профіль: ЗХС — 6,5, ТГ — 2,3, ЛПНЩ — 4,4, ЛПВЩ — 0,95 ммоль/л; шкірні прояви — акне, сухість. Суб’єктивні скарги — втомлюваність, вечірнє/нічне переїдання; психоемоційний статус — нестійка самооцінка, занижена мотивація.
Втручання, які були проведені: індивідуальна мотиваційна робота з психологом (3 сесії), чітке дотримання меню (з включенням улюблених дозволених страв — запечене філе, ягоди, смузі), щоденна фізична активність (ходьба, басейн, йога), саплементи: вітамін D 4000 МО, омега-3, магній, метилфолат.
Через 6 місяців: ІМТ: 25,6 кг/м2, PBF знизився з 38,5 до 33,2 %, ліпідограма повністю нормалізована, інсулін — 14,3, HOMA-IR — 3,0, лептин — 11,2. Дитині вдалося повністю відмовитися від солодкого, була залучена в секцію з танців. Відмічено поліпшення самооцінки, регулярний сон, відсутність нових шкірних висипань.
У цьому випадку мав місце високий рівень сімейної залученості, підтримка батьків, чітке дотримання рекомендацій, що стали ключовими чинниками –успіху.
2. Проблемний випадок. Пацієнт В., 14 років. Стартова ситуація: ІМТ — 30,8 кг/м2 (ожиріння ІІІ ступеня), лептин — 29,8, інсулін — 31,5, –HOMA-IR — 7,2. Психоемоційний профіль: замкненість, відсутність мотивації, конфлікти в сім’ї. Харчова поведінка: постійні перекуси, компульсивне споживання солодкого.
Запланована програма реалізована повністю, але з низьким залученням у психологічну частину. Відмічалося нестійке виконання плану харчування (часті скарги на голод, вживання хлібобулочних виробів після 20:00, приховування солодощів). Саплементи застосовувалися нерегулярно.
При виписці вдалося досягнути зниження маси тіла лише 1,2 кг. Відмічені часті зриви у поведінці, низька мотивація, зміни настрою, вередливість. При виписці були надані рекомендації щодо продовження психотерапевтичного супроводу, посилення контролю з боку батька.
Через 6 місяців: ІМТ — 30,2 (без суттєвої динаміки), HOMA-IR — 6,8, лептин — 27,0, ЛПНЩ — 4,3 ммоль/л. Пацієнт практично припинив збільшену фізичну активність, спостерігався емоційний регрес.
У цьому випадку був недостатній рівень родинної участі, низький комплаєнс, психологічна втома, які стали бар’єрами до змін. Такий пацієнт потребує тривалого мотиваційного супроводу та більшого включення родини у терапевтичний процес.
Ці приклади, на нашу думку, демонструють, що успішність лікування дитячого ожиріння залежить не лише від медичних втручань, а й від індивідуального підходу, сімейної динаміки, психологічної підтримки та довготривалого супроводу, що відповідає даним літератури [17, 18].
Таким чином, у нашому дослідженні, спрямованому на лікування підлітків з ожирінням і супутніми ліпідними порушеннями, було застосовано персоналізовану програму, що включала модифікацію харчування, фізичну активність, нутритивну корекцію та психоемоційну підтримку. Аналіз отриманих даних свідчить про мультимодальний ефект, коли поліпшення метаболічних показників було наслідком декількох паралельних факторів, що збігається з даними інших дослідників [11, 19, 20]. 
Зменшення ІМТ у середньому на 2,4 кг/м2 супроводжувалося вірогідним зниженням рівнів інсуліну, HOMA-IR, тригліцеридів та ЛПНЩ, що, ймовірно, було зумовлено: 
1) нормалізацією добової калорійності (у середньому –20–30 % від попереднього харчування) за рахунок зниження споживання простих вуглеводів, трансжирів, продуктів із високим глікемічним індексом;
2) регулярною фізичною активністю (щонайменше 60 хвилин на добу), яка активувала ліполіз, підвищила чутливість до інсуліну;
3) збільшенням надходження вітаміну D, який має не лише протизапальний, а й потенційно метаболічний ефект (через регуляцію адипогенезу та інсулінової чутливості);
4) стабілізацією сну та зниженням емоційного навантаження в умовах структурованої програми (особливо у дітей з емоційним переїданням);
5) саплементацією омега-3, що впливає на зниження тригліцеридів, лептину і CRP [21–24].
Окремо варто відзначити позитивну динаміку лептину (–6,7 нг/мл) і hs-CRP (–2,3 мг/л), які розглядаються як маркери лептинорезистентності та хронічного запалення низької інтенсивності відповідно. Такі зміни можуть свідчити про оборотний розвиток стану субклінічного запалення, властивого для ожиріння у дітей [23].
Однак у частини дітей спостерігалося лише незначне зниження маси тіла чи навіть її стабілізація без зменшення, що, у свою чергу, може пояснюватися низькою мотивацією, слабким сімейним супроводом, резистентністю до інсуліну, що триває попри зниження ІМТ, можливою генетичною схильністю або порушеннями мікробіому кишечника. Ці випадки підкреслюють важливість довготривалої інтервенції, гнучкої моделі підтримки та залучення сім’ї як активного партнера у процесі.
Відповідно до рекомендацій AAP (2023), NICE (2022) та Endocrine Society (2017), ефективна стратегія лікування ожиріння у дітей має бути багатокомпонентною, включаючи: індивідуалізовану дієтотерапію з урахуванням культурних, сімейних та вікових особливостей; підвищення рівня фізичної активності та зменшення часу перед екранами; освітні інтервенції, що охоплюють дитину та її родину; психо–емоційну підтримку, враховуючи високий рівень тривожності, депресії та низької самооцінки серед дітей з ожирінням; фармакотерапію (за показаннями), наприклад орлістат, ліраглутид або семаглутид для дітей із тяжким ожирінням та коморбідностями; медико-соціальний супровід, включаючи нутриціолога, педіатра, психолога, фізіотерапевта [24, 25].
Згідно з Cochrane Review (2026), інтервенції, що тривають більше ніж 6 місяців, показують вищу ефективність у зменшенні ІМТ, тригліцеридів і поліпшенні HDL/LDL профілю, особливо за умови групових або сімейних форматів підтримки [21].
У роботі Brzeziński et al. (2020) показано, що у дітей з ожирінням рівень тригліцеридів у середньому вищий на 54 %, а ЛПВЩ нижчий на 28 % порівняно зі здоровими однолітками. У нашій групі початкові показники ліпідів подібні, що підтверджує репрезентативність вибірки [17].
У дослідженні Bondyra‑Wiśniewska et al. (2021) після 6-місячної інтервенції відзначено зменшення ІМТ на 2,1 кг/м2, зниження ТГ на 0,4 ммоль/л та нормалізацію HDL. Наші результати порівнянні: ΔІМТ –2,4, ΔТГ –0,5, ΔHDL +0,3, що свідчить про ефективність програми [18].
Програма Holbæk (Danemark) включала понад 1000 дітей і демонструвала зниження ІМТ SDS > 0,5 у 63 % учасників за умови сімейного включення та персоналізації терапії. У нашій когорті ІМТ знижено більш ніж на 2 кг/м2 у 68 % дітей, що є порівнянним або кращим показником, з огляду на меншу вибірку та інтенсивніший формат втручання [19].
Наші результати та дані літератури свідчать про реалістичну ефективність програми, за умови підтримки мотивації, родинної участі та персоналізованого підходу [9].
Незважаючи на отримані позитивні результати, наше дослідження має низку обмежень, які необхідно враховувати при інтерпретації даних. По-перше, вибірка була відносно невеликою (n = 25), що обмежує статистичну потужність дослідження та знижує можливість екстраполяції результатів на ширшу популяцію дітей з ожирінням. По-друге, відсутність контрольної групи не дозволяє однозначно оцінити ефективність персоналізованої програми порівняно з іншими підходами або з відсутністю втручання. Крім того, період інтенсивної фази втручання становив лише 14 днів, а подальший 6-місячний період супроводу не завжди передбачав повний контроль за дотриманням рекомендацій, що створює потенційну варіабельність у даних. З огляду на персоналізований характер програми кожна дитина отримувала індивідуальний підбір дієти, фізичної активності, саплементації та психологічного супроводу, що ускладнює визначення внеску окремих компонентів у загальний ефект.
Також слід зазначити, що частина параметрів (мотивація, самооцінка, дотримання режиму) оцінювалися за допомогою суб’єктивних шкал або самозвітів, що може призводити до певного рівня інформаційного викривлення. Відсутність стратифікації за статтю, пубертатним статусом та генетичними детермінантами також обмежує глибину аналізу індивідуальних варіантів відповіді на терапію. У подальших дослідженнях доцільним буде розширення вибірки, включення контрольної групи, довший період спостереження (12–18 місяців), а також застосування цифрових інструментів для моніторингу дотримання програми та інтеграція даних мікробіому, генетичних маркерів і психоемоційного статусу.

Висновки

Персоналізована програма лікування дітей з ожирінням і супутніми порушеннями ліпідного обміну, що включала індивідуально підібрану дієтотерапію, фізичну активність, нутрицевтичну підтримку та психоемоційну корекцію, виявилась ефективною у коротко- та середньостроковій перспективі.
Уже під час перебування у клініці спостерігалася помірна, але стійка позитивна динаміка: зниження маси тіла, поліпшення самопочуття, зменшення ознак гіперінсулінемії та запального процесу. Після 6 місяців амбулаторного супроводу ефект поглиблювався з вірогідним поліпшенням біохімічних показників: зниження ІМТ у середньому на 2,4 кг/м2, тригліцеридів — на 0,5 ммоль/л, ЛПНЩ — на 1,0 ммоль/л, HOMA-IR — на 2,8 одиниці, зростання ЛПВЩ і 25(OH)D, зменшення hs-CRP і лептину.
Основними факторами успішності програми були: інтенсивна фаза з міждисциплінарною підтримкою, участь родини, регулярна фізична активність, адресна корекція нутрієнтних дефіцитів і психоемоційна стабілізація.
Комплаєнс програми залишався викликом у частини дітей, особливо в умовах повернення додому. Це вимагає створення довготривалих моделей підтримки, залучення родини та шкільного середовища.
Отримані результати узгоджуються з міжнародними даними та демонструють, що нефармакологічне індивідуалізоване втручання може бути ефективною альтернативою медикаментозному лікуванню у значної частини дітей із метаболічними порушеннями.
Подальші перспективи включають розширення тривалості програми до 12–18 місяців, створення цифрових інструментів супроводу (мобільні додатки, телемедичні консультації) та дослідження впливу мікробіому, генетичних маркерів і психоемоційного профілю на відповідь до терапії.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 27.05.2025
Рецензовано/Revised 06.06.2025
Прийнято до друку/Accepted 25.07.2025

Список литературы

  1. Afshin A, Forouzanfar MH, et al. Health effects of overweight and obesity in 195 countries over 25 years. N Engl J Med. 2017;377(1):13-27. doi: 10.1056/NEJMoa1614362.
  2. Zhang X, Liu J, Ni Y, et al. Global prevalence of overweight and obesity in children and adolescents: a systematic review and meta-ana–lysis. JAMA Pediatr. 2024;178(8):800-813. doi: 10.1001/jamapediatrics.2024.1576.
  3. World Health Organization. Obesity and overweight. 2023. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight.
  4. Daniels SR, Arnett DK, Eckel RH, et al. Overweight in children and adolescents: pathophysiology, consequences, prevention, and treatment. Circulation. 2005;111(15):1999-2012. doi: 10.1161/01.CIR.0000161369.71722.10.
  5. Obradovic M, Sudar-Milovanovic E, et al. Leptin and obesity: role and clinical implications. Front Endocrinol. 2021;12:585887. doi: 10.3389/fendo.2021.585887.
  6. Cook S, Kavey RE. Dyslipidemia and pediatric obesity. Pediatr Clin North Am. 2011;58(6):1363-1373. doi: 10.1016/j.pcl.2011.09.005.
  7. Steinberger J, Daniels SR. Obesity, insulin resistance, diabetes, and cardiovascular risk in children: an American Heart Association scientific statement. Circulation. 2003;107(10):1448-1453. doi: 10.1161/01.cir.0000060923.07573.f2.
  8. Hu K, Staiano AE. Trends in obesity prevalence among children and adolescents in the US, 2011-2020. JAMA Pediatr. 2022;176(10):1037-1039. doi: 10.1001/jamapediatrics.2022.2052.
  9. Baygi F, Qorbani M, et al. The effect of psychological interventions on overweight and obesity in school-aged children: a systematic review. BMC Public Health. 2023;23(1):1478. doi: 10.1186/s12889-023-16339-7.
  10. Safaei M, Sundararajan EA, et al. Understanding the causes and consequences of obesity: a review. Comput Biol Med. 2021;136:104754. doi: 10.1016/j.compbiomed.2021.104754.
  11. Endocrine Society Clinical Practice Guidelines. Pediatric obesity — assessment, treatment, and prevention. 2020. doi: 10.1210/jc.2016-2573.
  12. Weihrauch-Blüher S, Wiegand S. Risk factors and implications of childhood obesity. Curr Obes Rep. 2018;7:254-259. doi: 10.1007/s13679-018-0320-0.
  13. Pereira MMCE, Padez CMP, et al. Socio-ecological determinants of childhood obesity: a scoping review. Int J Obes. 2019;43:1883-1890. doi: 10.1038/s41366-019-0411-3.
  14. Seidler AL, Hunter KE, Espinoza D, et al. Early childhood obesity prevention: prospective meta-analysis. Trials. 2021;22:78. doi: https://doi.org/10.1186/s13063-020-04984-x.
  15. Gidding SS, Lichtenstein AH, et al. Dietary recommendations for children and adolescents. Pediatrics. 2006;117(2):544-559. doi: 10.1542/peds.2005-2374.
  16. Brown V, Moodie M, Sultana M, et al. Core outcome set for early intervention trials to prevent obesity in childhood (COS-EPOCH). Int J Obes (Lond). 2022;46(10):1867-1874. doi: 10.1038/s41366-022-01198-w.
  17. Brzeziński M, Metelska P, Myśliwiec M, Szlagatys-Sidorkiewicz A. Lipid disorders in children living with overweight and obesity. Lipids Health Dis. 2020;19:47. doi: 10.1186/s12944-020-01218-6.
  18. Bondyra‑Wiśniewska B, Myszkowska‑Ryciak J, Harton A. Impact of Lifestyle Intervention Programs on Lipid Profile in Children and Adolescents: A Systematic Review. Int J Environ Res Public Health. 2021;18(4):2061. doi: 10.3390/ijerph18042061.
  19. Lund JC, et al. Success in treatment against the odds: The Children’s Obesity Clinic, Holbæk, Denmark. EASO Blog, Jan 2020. https://easo.org/success-in-treatment-against-the-odds-the-childrens-obesity-clinic-holbaek-denmark/.
  20. Hampl SE, Hassink SG, Skinner AC, et al. Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Treatment of Children and Adolescents With Obesity. Pediatrics. 2023;151(2):e2022060640.
  21. Minihane AM, et al. Omega-3 fatty acids and inflammatory processes: from molecules to man. Br J Nutr. 2015;113 Suppl 2:S71-87. doi: 10.1017/S0007114515000837.
  22. World Obesity Federation. Childhood Obesity Atlas. 2023. https://www.worldobesity.org.
  23. Baygi F, Djalalinia S, Qorbani M, et al. Leptin is a potential biomarker of childhood obesity and an indicator of the effectiveness of weight-loss interventions. Obesity Reviews. 2023;25:e13807. doi: https://doi.org/10.1111/obr.13807.
  24. Kelsey MM, Zeitler PS. Insulin resistance in adolescents: risk factors, screening, and treatment. Curr Diab Rep. 2016;16(8):64. doi: 10.1007/s11892-016-0755-2.
  25. NICE. Obesity in children and young people: identification, assessment and management. Guideline NG7. London: National Institute for Health and Care Excellence. 2022.
  26. Cochrane Review: Interventions for treating obesity in children. Cochrane Database Syst Rev. 2022.
  27. Holm JC, Gamborg M, Bille DS, et al. Chronic care treatment of obese children and adolescents. Int J Pediatr Obes. 2011 Oct;6(3-4):188-96. doi: 10.3109/17477166.2011.575152.

Вернуться к номеру