Газета «Новости медицины и фармации» Гинекология (253) 2008 (тематический номер)

На сьогодні запальні захворювання жіночої статевої системи залишаються важливою соціально-медичною проблемою. За частотою тяжкості запального процесу та тривалістю розладів репродуктивної функції жінки ця патологія посідає одне з перших місць [2, 5]. Поряд із високою частотою зустрічаємості хронічних запальних захворювань піхви, шийки матки, придатків матки підвищилася частота хронічного ендометриту (ХЕ). За даними різних авторів, частота ХЕ сягає в середньому від 14 до 25 % випадків [3, 5]. Частіше за все ХЕ виявляється в жінок зі звичним невиношуванням вагітності та складає 60–87,4 % випадків [3, 5].

При застосуванні внутрішньоматкової контрацепції частота ХЕ складає від 5,8 до 8 % та збільшується в 2–3 рази, якщо така контрацепція використовується понад 5 років [3, 5].

У жінок, яким неодноразово проводилося вискрібання порожнини матки з приводу штучного аборту або викидня, частота ХЕ досягає 12,5–25 % випадків [3, 5].

Тривале персистування інфекції в ендометрії при ХЕ, навіть через відсутність виражених клінічних проявів захворювання, призводить до ушкодження рецепторного апарата ендометрія, що може бути однією з причин порушення репродуктивної функції жінки при збереженій гормональній функції яєчників [3, 5].

Наукові дослідження останніх років свідчать про те, що при обстеженні гормональної функції яєчників у жінок із ХЕ відмічаються зміни гормонального фону, що проявляється недостатністю лютеїнової фази менструального циклу [3, 5].

Окрім того, у жінок із ХЕ відзначається зниження практично всіх показників клітинного та гуморального імунітету, що призводить до складної перебудови імунного гомеостазу за типом вторинного імунодефіциту, який прогресує при тривалому, рецидивуючому перебігу захворювання [1, 3].

На підставі викладеного можна дійти висновку, що ХЕ потрібно розглядати не як окрему нозологічну форму захворювання, а як симптомокомплекс порушень у гормональній та імунній системах, що виникає внаслідок хронічного запалення з наступними змінами в репродуктивній системі жінки.

Поряд із достатньою кількістю наукових досліджень, присвячених вивченню ХЕ, багато питань, пов'язаних із проблемою ХЕ у гінекології, лишаються не вивченими. На сьогодні немає чітких, доступних у виконанні методів діагностики ХЕ, відсутня досконала програма корекції репродуктивної функції у жінок із ХЕ.

У зв'язку з цим метою нашого дослідження було вивчення ефективності біоактиваційної терапії в лікуванні ХЕ.

Матеріали та методи дослідження

Проведено аналіз перебігу та лікування ХЕ у 35 жінок віком від 25 до 35 років, які знаходилися на диспансерному обліку з приводу порушень репродуктивної функції. До факторів ризику виникнення ХЕ були віднесені такі: наявність тривалого рецидивуючого хронічного процесу геніталій, часті інструментальні втручання в порожнину матки, застосування внутрішньоматкової контрацепції протягом 3–5 років.

Діагноз ХЕ в обстежених жінок був установлений уперше на підставі цитологічного дослідження аспіратів ендометрія та внутрішньопорожнинного ехографічного дослідження структури ендометрія, що проводилися на 22–24 день менструального циклу до та після лікування.

Методика біоактиваційної терапії біогальванізації придатків матки, матки, шийки матки, піхви та зовнішніх статевих органів у поєднанні з біофорезом лікувальних середників була розроблена в 1997 році д.м.н., проф. П.Г. Жученко, д.м.н., проф. В.Т. Макац, к.м.н., доц. Т.В. Лісовською, к.м.н., доц. П.Ф. Пшеничним і протягом 14 років використовується при лікуванні різних нозологічних форм запальних процесів геніталій [2]. З метою лікування ХЕ використовується вперше.

Під час проведення біоактиваційної терапії використовуються біотопи, що виникають в організмі жінки за рахунок різниці потенціалів електродів, які застосовують при біогальванізації [2]. Ця методика використовується як стимулятор імунологічної резистентності й опірності організму до інфекції та як метод підводу лікувальних препаратів до вогнища запалення. Механізм дії біогальванізації та біофорезу полягає в тому, що малі дози біострумів подразнюють інтерорецептори тканин, ушкоджених патологічним процесом в органах малого тазу, внаслідок чого місцеві адаптаційні реакції посилюються до стадії активації, що підвищує ефективність лікування. Окрім того, електроди, що використовуються при біоактиваційній терапії, мають антибактеріальну, регенеративну й імунокоригуючу дію [2].

Результати досліджень та їх обговорення

Проведені дослідження виявили, що у всіх обстежених жінок в анамнезі відзначалась як соматична патологія, так і висока частота гінекологічних захворювань в основному запального генезу, а також порушення репродуктивної функції у вигляді звичного невиношування вагітності (27 пацієнток) та вторинного безпліддя (8 пацієнток), не пов'язаного з трубним і автоімунним факторами.

Серед запальних захворювань в обстежених жінок відмічалися: хронічний сальпінгіт — 27 (77,14 %) випадків, кольпіт — 18 (51,43 %), ерозія шийки матки — 12 (34,22 %), цервіцит — 9 (25,71 %) випадків. Запальний процес мав хронічний рецидивуючий характер із частими загостреннями у вигляді больового синдрому, порушень оваріально-менструального циклу, патологічних виділень із статевих органів. Обтяжений акушерський анамнез виявлено в усіх обстежених жінок: інструментальна або ручна ревізія матки під час пологів — у 11 (31,42 %) обстежених, часті штучні аборти — у 19 (54,29 %), мимовільні аборти — у 19 (54,29 %) обстежених.

При типуванні запального процесу моноінфекцію було виявлено у 17,5 % випадків, мікстінфекція (мікробно-вірусні збудники, умовно-патогенна та сапрофітна флора) — у 78,24 % випадків.

Тривалість запального процесу — від 1 до 3 років — була виявлена у 14,52 % хворих, від 3 до 5 років — у 48,73 % хворих, понад 5 років — у 37,81 % хворих.

При цитологічному дослідженні аспіратів із порожнини матки у 72,5 % обстежених хворих відзначалася цитограма хронічного запального процесу ендометрія.

При трансвагінальній ехографії в обстежених жінок товщина ендометрія в середині секреторної фази менструального циклу становила лише 7,9 ± ± 0,19 мм (р < 0,05), тоді як у здорових жінок цей показник складає 14–16 мм [4]. Окрім того, у більшості обстежених хворих (87,9 % випадків) були виявлені неповноцінні зміни структури ендометрія та відсутність секреторних змін. Ехографічно це проявлялося наявністю трьохшарової будови ендометрія з гіпоехогенними включеннями, що характерно для преовуляторного періоду. За даними літератури, така ехографічна картина ендометрія відповідає рецепторній недостатності ендометрія до прогестерону та може бути одним із діагностичних критеріїв недостатності лютеїнової фази менструального циклу [4].

Отже, отримані результати цитологічних досліджень аспіратів ендометрія та дані трансвагінальної ехографії дають можливість дійти висновку, що однією з важливих причин порушення репродуктивної функції в обстежених хворих є ХЕ, що виникає на фоні довготривалого, хронічного, рецидивуючого процесу геніталій.

Усі обстежені хворі отримували біоактиваційну терапію, тривалість якої складала 45–60 хвилин, курс лікування — 8–12 сеансів. Лікування вважалось ефективним, коли зникали ознаки ХЕ: був відсутній больовий синдром, нормалізувалися виділення зі статевих органів, при бактеріоскопічному, бактеріологічному дослідженнях не визначалася та не висівалася патологічна мікрофлора, наставала та виношувалася до строку пологів вагітність.

Згідно з цими критеріями ефективності лікування активаційною терапією ХЕ вагітність настала у 17 пацієнток, триває — у 8, закінчилася своєчасними пологами — у 7; у 2 обстежених вагітність закінчилася мимовільним викиднем у строках вагітності 5–7 тижнів; 11 обстежених практично здорові, 7 пацієнток продовжують поглиблене обстеження та лікування.

Окрім того, в цитограмах аспіратів із по рожнини матки у 75,5 % обстежених пацієнток ознак хронічного запального процесу ендометрія після лікування не виявлено. Товщина ендометрія після проведеної біоактиваційної терапії у 68,9 % пацієнток віронідно збільши-лась і становила 12,2 ± 1,03, тоді як до лікування була 7,9 ± 0,19 (р < 0,05).

За даними ехографії, структурні зміни ендометрія після проведеного лікування ХЕ відповідали секреторній фазі менструального циклу.

Отже, отримані результати досліджень свідчать про те, що на фоні біоактиваційної терапії ХЕ за рахунок підвищення регенеративних і імунологічних властивостей ендометрія нормалізуються його рецепторна та секреторна функції, що в подальшому сприяє формуванню повноцінної лютеїнової фази.

Висновки

1. Проведені дослідження свідчать про те, що однією з причин порушення репродуктивного здоров'я жінок із хронічними, довготривалими, рецидивуючими запальними процесами геніталій є хронічний ендометрит.

2. Проведені дослідження продемонстрували ефективність, доцільність та перспективність біоактиваційної терапії в лікуванні хронічних ендометритів.