Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология, пульмонология и иммунология (256) 2008 (тематический номер)

Епідеміологічні дослідження в Європі та інших регіонах світу показують, що протягом останніх двох-трьох десятиріч спостерігається стрімке прогресування поширеності алергічних захворювань. Близько третини населення земної кулі має алергічні захворювання або мала їх у минулому [2].

Також із початку 80-х років у Європі поширеність бронхіальної астми (БА) збільшилась удвічі та продовжує рости [2]. В Україні, за даними офіційної медичної статистики, поширеність БА за останнє десятиріччя зросла в 1,6 раза (21,2 проти 12,6 випадку на тисячу населення).

Із часу відкриття алергії розвиток та формування БА пов'язують із цим явищем. Патологічно підвищена реакція організму на окремі субстанції антигенної природи під час повторного контакту з ними складає суть алергії [1, 2]. БА, у свою чергу, є хронічним алергічним запаленням бронхів [3] унаслідок цієї патологічної реакції. Актуальність проблем алергічних захворювань потребує постійної оцінки ризик-факторів для удосконалення можливостей запобігання їм [3]. Для ефективного лікування дітей із респіраторними формами алергії необхідне своєчасне виявлення та усунення контакту з «винним» алергеном. У зв'язку з цим питання алергодіагностики в дитячій алергології набувають важливого значення [1].

Переважне значення в розвитку БА мають інгаляційні алергени, що відображає основні шляхи проникнення їх в організм [1, 2]. Серед аероалергенів — факторів респіраторних форм алергії одне з провідних місць посідають алергени побутового пилу. Здатність домашнього пилу викликати алергічні симптоми відома вже декілька століть. У 1921 р. Керн [9] показав, що в багатьох хворих на БА реєструються позитивні результати при проведенні шкірних проб з екстрактом домашнього пилу. До його складу входить велика кількість різноманітних компонентів: волокна одягу та покриття меблів, лупа та волосся домашніх тварин, бактерії та спори грибів [1]. У 1964 р. уявлення про зв'язок між побутовим пилом та алергічними захворюваннями були розширені, з'явилися припущення про провідну роль алергенів окремих видів мікрокліщів, які у майбутньому знайшли підтвердження [1]. Незважаючи на те, що склад домашнього пилу може бути різноманітним залежно від кліматичної зони та особливостей помешкань, сьогодні кліщі розглядаються як основне джерело алергенів побутового пилу [1, 2, 6]. Первинна експозиція відбувається в ранньому дитячому віці, оскільки більшу частину свого життя немовля проводить удома. Після первинної експозиції утворення специфічних IgE до цих алергенів поступово зростає [1].

Кліщі домашнього пилу відносяться до Acarina. Вони невеликого розміру (до 3 мм) і тому невидимі неозброєним оком, але їх легко побачити при невеликому збільшенні під лупою або мікроскопом. Більшість потенційно алергенних кліщів відносяться до сімейства Pyroglifidae, а також Tyroglifidae. Знайдені в житлі кліщі прийнято називати домашніми, термін «кліщі домашнього пилу» асоційований із представниками сімейства Pyroglifidae [8, 11]. Харчовим матеріалом для кліщів є злущений епідерміс людини (звідси назва одного з представників сімейства — Dermatophagoides — той, що харчується шкірою; кліщі роду Dermatophagoides вперше знайшов М. Шереметьєвський та описав А.П. Богданов під назвою Dermatophagoides sheremetjewski), а також плісняві гриби та інші матеріали, багаті на білок [1].

Останніми роками відбувається інтенсивне дослідження акарокомплексу домашнього пилу в усьому світі. Найбільш повні дані представлені дослідниками Західної Європи та Північної Америки [8, 12].

У Європі переважають кліщі Dermatophagoides pteronissinus, у північноамериканських помешканнях домінують Dermatophagoides farinae , але можлива істотна різниця [10, 11]. До потенційно алергенних кліщів відносять D.micriceras, Euroglyfus maynei, а також тропічний Blomia tropicalis [11]. Інша група кліщів, до якої входять Acarus siro, Tyrophagus putresentiae, Lepidoglyphus (Glycyphagus) domesticus та L.destructor, називається амбарними кліщами та знаходиться переважно в зерні, викликає алергію в сільськогосподарських працівників, а також пов'язана з алергією на домашній пил [1].

Спостерігаються сезонні та географічні коливання чисельності кліщів у домашньому пилу. У Північній Америці пік кількості кліщів зафіксований у літні місяці [11], у нашій смузі — із вересня до листопада. У всіх країнах пострадянського простору та багатьох місцях світу домінуюче положення займають кліщі сімейства Pyroglifidae. Але поширеність та чисельне відношення видів у акарокомплексі мають свої регіональні особливості [5, 7].

Основні фактори, що впливають на популяцію кліщів, — температура та вологість повітря. Оптимальна абсолютна вологість для кліщів складає близько 7 г/кг, що еквівалентне 60 % відносній вологості при температурі 21 °С та 75 % — при температурі 16 °С [6, 11]. При вологості 40–50 % та температурі < 25 °С кліщі живуть не більше 11 діб, але личинки (протонімфи) кліщів Dermatophagoides farinae успішно переживають і низьку вологість. Саме з протонімф популяція кліщів відновлюється весною. Життєвий цикл кліщів від яйця до дорослої особини складає 30 діб при температурі 25 °С, подовжуючись до 110 діб при температурі 20 °С [1].

Довколишнє середовище впливає не лише на чисельність, а й на видову належність кліщів, що мешкають у приміщенні: Dermatophagoides farinae перeважає в регіонах із тривалим сухим періодом, Dermatophagoides pteronissinus — у регіонах із вологим кліматом [1, 8].

Найвища концентрація кліщів у матрацах, трохи нижча — у подушках із пір'я, килимах, білизні зі спальних місць, м'яких меблях. Поява можливості заміряти кількість основного алергену кліщів домашнього пилу (Der p1) дозволила визначити порогову концентрацію — 10 мкг/г пилу, перевищення якої веде до проявів алергії та загострення симптомів БА; при концентрації < 1 мкг/г симптоми зникають [1, 4, 8, 11]. Концентрація 10 мкг/г алергену Der p1 відповідає наявності в пилу 200 кліщів. Найвища концентрація алергенів кліщів виявлена в їх фекальному матеріалі [4, 8]. 90–95 % алергенів у фекаліях кліщів належить до Der p1. Фекальні частки мають розмір у середньому 24 мкм (10–40 мкм), сферичну форму, замкнені в перитрофічну мембрану та містять біля 0,1 нг Der p1 [1].

Отже, джерелом основного алергену домашнього пилу є кліщі та продукти їх життєдіяльності. Вони є основними екопатогенами сучасного житла людини та обумовлюють розвиток і загострення БА.

Мета роботи — вивчити акарологічний портрет сучасного житла мешканців м. Запоріжжя.

Матеріали та методи дослідження

Для виявлення кліщів у побутовому пилу нами разом із доцентом кафедри біології ЗДМУ В.І. Павліченко (зав. кафедрою доц. М.В. Стеблюк) проведене мікроскопічне дослідження 496 зразків домашнього пилу, 396 зразків зібрано з 80 квартир, у яких мешкають діти, хворі на бронхіальну астму, 100 — із 20 квартир, у яких живуть здорові діти (контрольна група). Усі квартири розташовані в зоні міста в багатоповерхових будинках.

Хворі діти знаходилися на лікуванні в алергологічному відділенні дитячої лікарні № 5, де також зібрано 30 зразків пилу.

Після отримання детальних інструкцій збирання пилу за допомогою ручного пилососа робили батьки хворих дітей. Кожний зразок збирали протягом 10–20 хвилин з подушок, матраців, ковдр, м'яких меблів, із щілин підлоги, за плінтусами, з килимів тощо. Тканину з пилом поміщали в поліетиленовий пакет і доставляли в лікарню.

Для визначення маси досліджуваного зразка пакети зважували до і після вилучення пилу. Спочатку зібрані зразки розглядали в чашках Петрі за допомогою мікроскопа МБС-1 для виявлення живих кліщів і комах, яких переносили препарувальними голками в пеніциліновий флакон із 70 о спиртом. Потім такої ж концентрації спирт доливали в чашку Петрі для розрідження пилу — метод, що дозволяє одержати найбільш точні дані [4]. Після прямого розбору пилу проводили перерахунок (на 1 г пилу) загальної кількості членистоногих і особин кожного виду, виходячи з маси зразка й кількості знайдених у ньому особин. Визначення систематичного положення більшості пилових членистоногих через їх винятково дрібні розміри можливе лише на препаратах за допомогою мікроскопа. Для виготовлення тимчасових препаратів використовували 90% молочну кислоту, яка добре просвітлює кліщів. Для виготовлення постійних препаратів застосовували канадський бальзам.

Результати дослідження

У зразках пилу з алергологічного відділення членистоногі були відсутні. Акарологічний моніторинг у алергологічному відділенні проводиться двічі на рік.

Кліщі виявлені в 29 (36,25 %) квартирах хворих дітей та 3 (15 %) — здорових. Ці дані дозволяють стверджувати, що кліщі в житлах хворих на бронхіальну астму зустрічаються в декілька разів частіше, ніж у здорових, і вони є потужним алергенним фактором.

Виявлена акарофауна (табл. 1) представлена 5 родинами: пірогліфіди (4 види), волохаті (1 вид), борошняні (1 вид), хижі (1 вид) та гамазові (1 вид) кліщі. Як за кількістю видів, так і за чисельністю в зборах домінували пірогліфіди.

Так, Dermatophagoides pteronissinus зареєстровано в 21 (65,62%) квартирі. Цей синантропний космополітний вид часто зустрічається разом з іншими видами родини Pyroglyphydae, але значно перевищує їх за зустрічальністю та чисельністю, досягаючи іноді концентрації 577 особин на 1 г пилу. Інший представник роду дерматофагоїдів Dermatophagoides spр. виявлявся в половині квартир із виявленими кліщами, але чисельність його була досить низькою.

Поширеність та чисельне відношення видів кліщів мають свої регіональні особливості. Так, у житлових приміщеннях м. Іркутська D.pteronissinus зустрічається лише в 23 % квартир.

На другому місці після D.pteronissinus знаходиться Euroglyphus maynei, зустрічальність якого становила до 144 особин на 1 г пилу.

Пірогліфіди звичайно виявлялися в матрацах, подушках, диванах, ковдрах, а при великій кількості кліщів — на підлозі та стінах. Та високої чисельності вони досягають тільки в постільних речах людини, і це ще раз підтверджує, що ліжко є основним місцем їх розмноження і з нього відбувається їх розселення.

Щодо представників інших родин кліщів, то вони зустрічались дуже рідко (табл. 1), але наявність у деяких зразках пилу хижих кліщів має особливе значення. Як вважають О.В. Дубиніна та співав. [5], наявність хижих кліщів є показником розквіту якого-небудь пилового виду і тому вони можуть слугувати маркером «процвітаючої» популяції.

Дійсно, в одному зразку пилу (з перини хворої на бронхіальну астму) ми виявили найбільшу щільність популяції кліщів, де частка D.pteronissinus складала 77 %, E.maynei — 19,2 % і вільноживучого хижого Cheyletus eruditus — 3,8 %, якого сюди привабив, можливо, достаток їжі.

Дані аналізу сезонної динаміки розвитку кліщів пилу (табл. 2) свідчать, що максимуму він досягає восени, особливо у вересні. Весною теж досить високі показники їх наявності в житлах хворих, де, ми вважаємо, доцільно дослідження акарофауни пилу проводити протягом усього року. Оскільки найбільшу алергенну активність мають частинки, розмір яких не перебільшує 0,05 мм, то, як виявилось, діючою основою є не стільки самі живі кліщі (розміри імаго досить великі — 0,2–0,6 мм), скільки продукти їх життєдіяльності, фрагменти мертвих кліщів та шкірки після линьки [2], а це можна виявити в будь-яку пору року.

Ентомофауна була представлена 3 видами сіноїдів та одним пухоїдом (табл. 1). Вони виявлені тільки в 6 (7,5 %) квартирах хворих на бронхіальну астму. Частіше за інші зустрічався сіноїд книжкова воша (L.divinatorius).

Отже, акарологічний портрет жител у м. Запоріжжі має свої регіональні особливості.

Висновки

1. Акарофауна квартир представлена 8 видами кліщів та 4 видами комах; вона залежить від мікроклімату помешкання, типу опалення, кількості мешканців та пори року.

2. Провідними пиловими видами є D.pteronissinus та E.maynei.

3. Поширеність кліщів у квартирах, у яких мешкають хворі на бронхіальну астму, і квартирах, у яких живуть здорові особи, різна. Чисельність кліщів у квартирах хворих порівняно з квартирами здорових вірогідно вища.

4. Період максимального розвитку кліщів — осінь.