Журнал «Здоровье ребенка» 2(5) 2007

Ротова порожнина функціонально тісно пов'язана з органами дихання, шлунково-кишковим трактом (захворювання жовчного міхура, дисбактеріоз та ін.). Від її стану залежить загальний стан організму, серцево-судинної системи (поява ознак вегетосудинної недостатності) як у дітей, так і дорослих. Слизові оболонки мають комплекс факторів неспецифічного та специфічного імунологічного захисту, що забезпечує в більшості випадків надійний бар'єр на шляху проникнення патогенів. Незважаючи на складну організацію захисних механізмів слизових оболонок, бактеріальні й вірусні патогени нерідко з успіхом проходять через усі бар'єри, проникаючи до внутрішнього середовища й викликають захворювання. Цьому можуть сприяти різноманітні зовнішні та внутрішні фактори, що спричиняють негативний вплив на слизову оболонку, зокрема верхніх дихальних шляхів, на її захисні механізми. До зовнішніх факторів, що потрапляють до порожнини рота, відносять багаточисельні мікроорганізми та віруси, а також високу вологість повітря та холод. Саме холод спричиняє виражену сезонність гострих респіраторних захворювань. До внутрішніх факторів, що впливають на мікрофлору ротової порожнини, відносять хронічні ураження слизової оболонки в результаті запальних процесів. У дітей причиною частих респіраторних інфекцій є також незрілість імунної системи в цілому.

Слизова оболонка порожнини рота дуже інтенсивно постачається кров'ю, має відносно велику поверхню і є зручними воротами для проникнення інфекції до організму, а також служить місцем колонізації та інфікування потенційно патогенними мікроорганізмами в разі ослаблення природного імунітету. Захисні сили організму проявляються загальними та місцевими факторами. Місцевий захист забезпечується цілісністю слизової оболонки порожнини рота, бактерицидними властивостями слини та лімфоїдною тканиною. Цілісність слизової оболонки порожнини рота є найкращим фізіологічним бар'єром на шляху інфекції. Захисні фактори слини проявляються її механічними властивостями й залежать від розчинених у ній біологічних сполук, здатних обумовлювати лізис чужорідних клітин. До таких речовин відносять лізоцим, що має бактерицидні властивості. Крім того, у слині містяться поліморфноядерні нейтрофіли, що мають високу бактерицидну активність. І основне — могутнім фактором місцевого захисту є вміст у слині секреторного імуноглобуліну А.

Неспецифічний імунітет слизової оболонки порожнини рота забезпечують клітинні елементи — нейтрофіли та макрофаги, а також секреторні елементи — інтерлейкіни, лейкотриєни та інші різноманітні фактори хемотаксису для запальних агентів. Специфічний імунітет забезпечується лімфоїдною тканиною, що значною мірою знаходиться в порожнині рота у вигляді дифузної інфільтрації чи у формі вузелкових скупчень. Клітини, що забезпечують специфічний імунітет, — це Т-лімфоцити та плазмоцити.

У більшості випадків неспецифічні й специфічні імунні захисні фактори не є перешкодою для бактерій та вірусів. Однак нерідко мікроорганізми долають ці бар'єри, проникаючи до внутрішнього середовища організму й викликаючи захворювання. Цьому сприяє послаблення місцевого імунітету.

Розповсюдженими захворюваннями порожнини рота є гінгівіти та пародонтити. Одним з основних етіологічних факторів цих захворювань є зубний наліт, що являє собою відкладення на поверхні зубів із мікроорганізмів, злущених епітеліальних клітин, лейкоцитів і макрофагів. Другою причиною виникнення пародонтитів є зубний камінь — мінералізований наліт на поверхні зубів та залишки їжі. Отже, захисні сили організму повинні бути спрямовані проти бактерій, що провокують виникнення зубних відкладень.

Гінгівіт — це запальне захворювання ясен, що характеризується гіперемією, набряком і кровотечею з ясен при мінімальному травмуванні. Основною причиною захворювання є недотримання гігієни порожнини рота, у результаті утворюється зубна бляшка (колонії мікроорганізмів, що тісно пов'язані з поверхнею зуба). Неабияке значення мають і місцеві фактори: неправильно покладені пломби та протези, дихання через рот, залишки їжі, зубний камінь. Гінгівіт часто розвивається при системних захворюваннях, цукровому діабеті та інших ендокринних розладах, у підлітків та вагітних. Без лікування гінгівіт часто переходить у пародонтит.

Пародонтит — запальне захворювання тканин, що знаходяться довкола зубів та підтримують їх. Пародонтит розвивається під впливом тих же місцевих та загальних факторів, що і гінгівіт. На пізніх стадіях відмічається випадіння зубів.

Нерідко виявляють і стоматит — запальне захворювання слизової оболонки порожнини рота. Іноді стоматит буває проявом системного захворювання. Можливі причини стоматиту — інфекція, травма, алергічні та автоімунні захворювання, авітаміноз, лейкоз. До основних симптомів захворювання відносять гіперемію та набряк, свербіж, печію та сухість слизової порожнини рота. Виразкові стоматити можуть супроводжуватися неприємним запахом із рота та слиною з домішками крові.

Багатьом відомий кандидоз, що викликається дріжджеподібним грибом Candida albicans. При цьому захворюванні гіперемована слизова оболонка покривається білим нальотом. При прогресуванні захворювання відмічається розповсюдження процесу на піднебіння, ясна, піднебінні мигдалики, гортань, стравохід. Кандидоз виявляють в ослаблених дітей, у хворих з імунодефіцитом, при довготривалому застосуванні антибіотиків, кортикостероїдів та антинеопластичних препаратів.

Стійкість та рецидивуючий характер таких запальних уражень вимагає проведення не тільки звичайних гігієнічних заходів з догляду за порожниною рота й зубами, але й відповідно обгрунтованої терапії, спрямованої на стимуляцію захисних сил слизової оболонки порожнини рота.

Порожнина рота анатомічно та функціонально пов'язана з глоткою, запальні захворювання якої в наші дні перебувають у центрі уваги отоларингологів у зв'язку із широкою розповсюдженістю, особливо в осіб працездатного віку. Ці захворювання небезпечні тим, що можуть стати причиною розвитку таких тяжких ускладнень із боку серцево-судинної системи, нирок та суглобів, як ревматизм і пієлонефрит, що призводить до втрати працездатності.

Запалення слизової оболонки глотки — фарингіт — широко розповсюджена патологія, що переважно уражає працездатне населення. Більшість респіраторних захворювань супроводжується ураженням слизової оболонки глотки та лімфоглоткового кільця, що є частиною імунної системи й відіграє важливу роль у формуванні як місцевих, так і загальних захисних реакцій організму. Поблизу глотки розміщені заповнені пухкою сполучною тканиною простори. При фарингіті ця тканина може інфікуватися, що призводить до розвитку таких тяжких ускладнень, як абсцес, медіастиніт, сепсис.

Лікування при запальних захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини, глотки та пародонта — питання, щодо якого багато дискутують спеціалісти. З точки зору сучасної клінічної імунології стан здоров'я людини характеризується зниженням імунної реактивності й збільшенням кількості гострих та хронічних захворювань інфекційно-запальної природи. При таких станах провідним етіологічним фактором стають умовно-патогенні збудники, частіше за все — вірусно-бактерільні асоціації.

Для ефективного розвитку та функціонування імунної системи необхідне регулярне «тренування» різних видів захисту. На сьогодні ж лікування часто орієнтоване на елімінацію не тільки високопатогенних агентів, але й тотальну фармакологічну стерилізацію первинних зон існування симбіонтних бактерій. Нехтування законами взаємодії макро- і мікроорганізмів призводить не лише до появи стійких форм збудників, але й до формування недостатньої кількості механізмів ефективного захисту. Такі стани є однією з причин розвитку синдрому вторинної імунної недостатності.

Формування вторинної імунної недостатності виявляють при хронічних рецидивуючих інфекційних захворюваннях, збудниками яких є бактерії, віруси, гриби та ін. Значний вплив мають антропогенні фактори (продукти забруднення навколишнього середовища), лікувальні заходи (хірургічні втручання, нераціональне призначення лікарських засобів, застосування препаратів та харчових інгредієнтів, що пригнічують систему імунітету); певний вплив мають хронічні стреси.

Усі ці фактори пояснюють широкий інтерес до проблеми корекції порушень місцевого й системного імунітету. До імуномодулюючих відносять лікарські засоби, що мають імунотропну активність і в терапевтичних дозах відновлюють функцію імунної системи. Серед імуномодуляторів слід виділити бактеріальні імуностимулюючі препарати місцевої дії.

Так, для лікування запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, глотки та пародонта з успіхом застосовують антигенний полівалентний комплексний препарат Імудон™ виробництва «Солвей Фармацеутікалз», Франція, до складу якого входять інактивовані мікроорганізми, що найчастіше висіваються при патологічних процесах у порожнині рота (Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus lactis, Lactobacillus fermentum, Lactobacillus helveticum, Streptococcus pyogenes группа А, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Streptococcus sanguis, Staphilococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, Corynebacterium pseudodiphtericum, Fusobacterium nucleatum, Candida albicans). Імудон™ є імунокоректором із властивостями вакцини місцевої дії — стимулює захисні властивості слизової оболонки порожнини рота. Діючи через систему імунологічних механізмів, він викликає такі ефекти:

— підвищення активності фагоцитів із якісним покращенням фагоцитозу;

— збільшення вмісту в слині лізоциму, який має бактерицидну активність;

— індукція інтерферону;

— стимуляція і збільшення кількості імунокомпетентних клітин, що відповідають за вироблення антитіл;

— утворення sIgA, що відіграє значну роль у системі захисту слизових оболонок.

Імудон™ має швидкий клінічний протизапальний ефект, а також його можна застосовувати для профілактики запальних захворювань порожнини рота та глотки. Перевагами терапії препаратом Імудон™ є те, що завдяки широкому спектру дії забезпечується його вплив на різні запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота та глотки. А наявність лізатів Candida сприяє виліковуванню кандидозних уражень слизової оболонки. Імудон™ не впливає на систему загального імунітету. Препарат сприяє утворенню ендогенних факторів антибактеріального захисту. На відміну від антисептиків Імудон™ не має негативного впливу на баланс мікрофлори в порожнині рота і нормалізує його, попереджає розвиток ускладнень від антибіотикотерапії. Доведена клінічна ефективність Імудону при бактеріальних та вірусних ураженнях. Також препарат усуває неприємний запах з рота, сприяє протибольовому та протинабряковому ефектам. Крім того, Імудон™ не має аналогів у своєму терапевтичному класі.

Імудон™ справляє пряму чи опосередковану терапевтичну дію при захворюваннях порожнини рота та глотки, що протікають із симптомами болю, еритеми, гінгівіту, виразок, неприємного запаху з рота.

Показаннями для застосування препарату Імудон™ є лікування та профілактика найбільш розповсюджених захворювань слизової оболонки порожнини рота, глотки та пародонта.

Для лікування гострих запальних захворювань порожнини рота та глотки дорослим та дітям старшим за 3 роки Імудон™ призначають по 1 таблетці до 8 разів на добу. Таблетки слід розсмоктувати, не розжовувати. Інтервал між прийомами повинен складати 2–3 години. Середня тривалість курсу лікування складає 10 днів. Для профілактичного застосування Імудон™ приймають по 6 таблеток на добу з інтервалом 3–4 години. Враховуючи імунобіологічний характер терапевтичного ефекту препарату Імудон™, рекомендується проводити профілактичні курси лікування 2–3 рази на рік. Після вживання препарату Імудон™ не слід приймати їжу, пити протягом 40 хвилин і полоскати рот протягом години. Імудон™ добре переноситься хворими, побічні ефекти при його застосуванні в рекомендованих дозах розвиваються в поодиноких випадках.

Накопичено великий досвід застосування препарату Імудон™ в Україні та за кордоном як при лікуванні дорослих, так і дітей. Імудон™ — сучасний препарат для лікування пацієнтів із найбільш розповсюдженими запальними захворюваннями слизової оболонки порожнини рота, глотки та пародонту.

О. Гуцало, к.м.н.
м.Київ