Журнал «Медицина неотложных состояний» 3-4(22-23) 2009

Вступ

Больовий синдром — сукупність клінічних проявів, етіологічною основою яких є ушкоджуючий вплив, що запускає механізми ноцицепції; це призводить до складних, взаємообумовлених фізіологічних (патофізіологічних) процесів, результатом яких є зміна (порушення) функціонального стану організму (ФСО) [1, 5].

Відповідно, це потребує глибокого вивчення складових больового синдрому при різних варіантах його перебігу, подальшого встановлення загальних та специфічних змін функціонального стану організму при ноцицептивному впливі. Це, у свою чергу, зробить можливим адекватну діагностику, динамічне спостереження за розвитком цього стану. Дозволить характеризувати ефективність заходів, спрямованих на лікування больового синдрому. Зробить можливим адекватний підбір антиноцицептивної терапії, своєчасне її призначення й корекцію.

Матеріали і методи

Нами було проведено дослідження у групі здорових добровольців. Це стало можливим у результаті інформованої згоди на клінічне випробування, яку надали 22 здорових добровольці (10 чоловіків та 12 жінок) віком від 18 до 69 років.

Перший етап полягав у моніторингу сегментарних сенсорних характеристик у здорових добровольців та вивченні їх взаємозв’язку із показниками ФСО впродовж доби (22 добровольці).

Другий етап полягав у моніторингу сегментарних сенсорних характеристик та показників ФСО на фоні «турнікетної» проби, яка є еквівалентом больового подразнення. Спостереження проводилося для встановлення взаємозв’язку сенсорних характеристик та показників ФСО з гострим ноцицептивним впливом (22 добровольці).

Турнікетна проба вважається нами еталоном (за силою впливу, тривалістю, зоною подразнення) ноцицептивного впливу та використовувалася нами як модель больового подразнення для подальшого моніторингу обумовлених функціональних змін з метою встановлення статистично вірогідних тенденцій.

Третій етап полягав у моніторингу сегментарних сенсорних характеристик та показників ФСО на фоні використання запропонованих нами малоінвазивних блокад лідокаїном: сегментарного електрофорезу з лідокаїном за запропонованою методикою при накладанні електродів вертебро-паравертебрально на рівні Th6-Th7 (анод) і на попереково-крижовій (катод) зоні протягом 30 хвилин (15 добровольців), ректального введення лідокаїну за запропонованою методикою (10 добровольців) та останнього з сегментарною гальванізацією при накладанні електродів вертебро-паравертебрально на рівні Th6-Th7 (катод) і на попереково-крижовій (анод) зоні протягом 30 хвилин (7 добровольців) [2–4].

У здорових добровольців вивчалися сенсорні характеристики, які визначалися шляхом вимірювання сегментарних електричних порогів за запропонованою нами методикою. Два адгезивних електроди площиною 50 см² накладалися вертебро-паравертебрально з урахуванням зони сегментарної іннервації, де передбачалося проведення вимірів, потім за допомогою апарату «Поток 1» ГЕ-50-2 створювався електричний струм, сила якого поступово підвищувалася від 0 мА до сили струму, що досягала тактильного порогу (ТП), а згодом — больового порогу (БП). Темп зростання струму складав 0,5–1 мА/с.

Одночасно з сенсорними характеристиками вивчалися показники ФСО: ЧСС, СДАТ, ЧДР, розраховані на їх основі індекс Хільдебранда (ІХ) та вегетативний індекс Кердо (ВІК), температура та SO₂ у зоні ноцицепції (блокади) і за її межами, сегментарні вегетативні функції — моторно-евакуаторні функції (МЕФ) шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та сечового міхура.

На етапах статистичної обробки отриманих результатів ми використали динаміку ознаки, що можна оцінити коефіцієнтом приросту — D. Цей критерій чітко відображає динаміку функціональних змін у групі здорових добровольців на фоні використання турнікетної проби, запропонованих блокад та є D першого порядку.

Результати власних досліджень

На першому етапі дослідження у групі здорових добровольців ми виявили, що сенсорні характеристики дуже близькі в різних людей та не залежать від сегментарного рівня, статі, віку, часу доби (табл. 1). Досить стабільними виявилися й інші показники ФСО (табл. 2).

Отримані результати дозволяють зробити припущення, що вимір сенсорних характеристик та показників ФСО можна використовувати для оцінки стану та взаємин ноцицептивної та ендогенної антиноцицептивної систем, а також за їх допомогою кількісно та якісно характеризувати антиноцицептивні заходи.

Перевірка цього висновку склала наступний етап дослідження. У групі здорових добровольців були досліджені сенсорні пороги та складові ФСО на фоні гострого ноцицептивного впливу та при використанні запропонованих блокад лідокаїном.

Другий та третій етапи. Турнікетна проба та запропоновані малоінвазивні блокади лідокаїном викликали зміни вимірюваних нами показників ФСО, які за допомогою коефіцієнта приросту — D можна представити у вигляді формул, що виражають функціональні зв’язки досліджених показників відповідно до етапів спостереження щодо цих же складових ФСО у здорових добровольців у стані функціонального спокою.

Висновки

Гостра больова імпульсація викликає складну комплексну відповідь, що має симпатоадреналову спрямованість вегетативних реакцій, викликає напруження механізмів антиноцицептивної системи та характеризується деякою асиметрією функціональних змін, яка визначається зоною сегментарної іннервації, де діє ноцицептивний вплив.

При застосуванні запропонованих нами способів введення лідокаїну тактильний та больовий пороги значно підвищуються тільки в зоні блокади. Динаміка показників ФСО (підсилення МЕФ ШКТ, підвищення температури в зоні блокади, значне підвищення темпу діурезу) свідчить про розвиток сегментарного симпатичного блоку. Усі запропоновані способи викликають помірні зміни в загальному вегетативному статусі, зменшуючи ступінь напруженості симпатичної системи, що виражається в деякому зниженні ЧСС, САТ, СДАТ, ВІК.

Способи блокади можна розподілити за вираженістю сенсорного блоку залежно від його зростання таким чином: електрофорез з лідокаїном > ректальне введення лідокаїну > комбінація ректального введення лідокаїну з гальванізацією.