Международный неврологический журнал 3(7) 2006

До найбільш поширених із сучасних захворювань належать неврологічні, що є однією з основних причин інвалідизації та смертності населення України [1].

За останні десять років, на жаль, відмічається значне зростання неврологічної патології в країні: захворюваність на нервові хвороби, а також поширеність їх збільшились майже вдвічі [2]. Така тенденція до збільшення відзначається також і в інших країнах світу. За даними європейських дослідників, загальна кількість хворих, що страждають на різноманітні захворювання нервової системи, включаючи тривожні розлади та алкогольну й лікарську залежність, у 2005 році становила приблизно 127,2 млн, тобто 25,8% мешканців усіх європейських країн мають неврологічну патологію. При цьому загальна кількість нових випадків захворювань нервової системи в 2005 році в Європі складала приблизно 9 млн хворих [3].

В офіційній статистиці МОЗ України є два показники, що характеризують стан неврологічної патології: це показник поширеності та захворюваності на нервові хвороби, до яких належать захворювання периферичної нервової системи, запальні захворювання нервової системи, епілепсія, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, ураження нервів і нервових корінців, вегетосудинна дистонія, та показник поширеності й захворюваності на цереброваскулярні захворювання [1, 2].

Поширеність та захворюваність на хвороби нервової системи, включаючи цереброваскулярні захворювання, за останні десять років в Україні зросли приблизно в 1,2 разу (рис. 1). На сьогодні в Україні зареєстровано 1 млн 654 тис. 875 хворих з різноманітною неврологічною патологією. У 2005 році в Україні було зареєстровано наступне: поширеність нервових хвороб — 4358,2 на 100 тис. населення, захворюваність — 1488,2 на 100 тис. населення (рис. 1). Найбільш високі показники поширеності нервових захворювань відмічалися у Волинській (8051,6 на 100 тис. населення) та Вінницькій областях (7473,6 на 100 тис. населення), місті Київ (7314,0 на 100 тис. населення), а найменші — у Луганській (1738,9 на 100 тис. населення), Миколаївській (2117,5 на 100 тис. населення) та Кіровоградській (2365,6 на 100 тис. населення) областях. Найбільш високі показники захворюваності на нервові хвороби відзначалися також у Вінницькій (3287,1 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (2961,0 на 100 тис. населення), Рівненській областях (2309,0 на 100 тис. населення), а найменші — у Луганській (444,5 на 100 тис. населення) області, Автономній Республіці Крим (459,4 на 100 тис. населення), місті Севастополь (461,8 на 100 тис. населення).

Перше місце серед неврологічних захворювань посідають цереброваскулярні захворювання, що вже протягом багатьох років посідають друге місце у структурі смертності населення України після ішемічної хвороби серця. Широке розповсюдження, висока смертність та інвалідизація населення внаслідок цереброваскулярних захворювань ставлять діагностику, профілактику та лікування цих захворювань в один ряд з найбільш актуальними медико-соціальними проблемами. Цереброваскулярні захворювання в 78% випадків призводять до розвитку інвалідності та значно погіршують якість життя хворих; 46% хворих на інсульти протягом першого місяця помирають; з числа тих, хто вижив, тільки 10% повертаються до праці, 53% потребують сторонньої допомоги, 48% мають інвалідизуючі геміпарези, у 30% розвивається психоорганічний синдром.

Поширеність цереброваскулярних захворювань за останні десять років зросла в 1,6 разу (у 1995 році — 4526,8 на 100 тис. населення) та становила у 2005 році 8082,4 на 100 тис. населення. Це означає, що більше 3 млн українців звернулись по допомогу з приводу різних форм цереброваскулярних захворювань. Найбільші показники поширеності були зареєстровані в Полтавській (12971 на 100 тис. населення), Запорізькій (11080,7 на 100 тис. населення) та Одеській (10056,8 на 100 тис. населення) областях. Найменші показники поширеності були зареєстровані в Закарпатській (2048,4 на 100 тис. населення), Львівській (3771,9 на 100 тис. населення) та Житомирській (3338,9 на 100 тис. населення) областях. Захворюваність на цереброваскулярні захворювання також зросла порівняно з 1995 роком: у 1995 році цей показник становив 581,5 на 100 тис. населення, у 2004 році він складав 1009,6 на 100 тис. населення, однак у 2005 році цей показник трохи зменшився до 991,2 на 100 тис. населення (рис. 2). Найбільші показники захворюваності на цереброваскулярні хвороби були відмічені в Дніпропетровській (1321,0 на 100 тис. населення), Полтавській (1205,7 на 100 тис. населення) та Харківській областях (1557,0 на 100 тис. населення). Найменші показники захворюваності були відзначені в Рівненській (595,3 на 100 тис. населення) та Житомирській областях (461,7 на 100 тис. населення).

Протягом десятиріччя відбулося збільшення частоти інсультів, транзиторних ішемічних атак, а також хронічних повільно прогресуючих форм цереброваскулярних захворювань, що призводять до розвитку судинних форм деменцій. Зріст цереброваскулярної патології відбувається переважно за рахунок збільшення хронічних повільно прогресуючих форм цереброваскулярних захворювань. У 2005 році в Україні поширеність випадків транзиторних ішемічних нападів становила 108,0 на 100 тис. населення, найбільші показники відмічалися в Житомирській, Рівненській, Хмельницькій та Черкаській областях (відповідно 166,9 на 100 тис. населення; 205,4 на 100 тис. населення; 241,7 на 100 тис. населення; 286,2 на 100 тис. населення). Найменші показники — у Автономній Республіці Крим та Донецькій області (відповідно 41,2 на 100 тис. населення та 43,7 на 100 тис. населення).

У структурі судинних захворювань головного мозку провідне місце посідають гострі порушення мозкового кровообігу — мозкові інсульти, що є однією з найбільш частих за інші причин інвалідності та смертності серед населення. Зі 100 хворих, які зазнали інсульту, у перші 3-4 тижні вмирає 35-40 людей. За даними європейських дослідників, на кожні 100 тис. населення приходиться 600 хворих з наслідками перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу, з них біля 60% є інвалідами. Економічні витрати на інсульти в Європі складають 20 млрд євро на рік [3]. Хворі, які зазнали інсульт, потребують проведення різноманітних медико-соціальних реабілітаційних заходів, спостереження з боку дільничних та сімейних лікарів, неврологів поліклініки, турботи родичів. Протягом останніх п'яти років кількість мозкових інсультів у нашій країні залишається незмінною. У 1995 році поширеність мозкових інсультів становила 269,4 на 100 тис. населення, а за останні роки цей показник виріс у 1,14 разу і в 2004 році в Україні було зареєстровано 308,9 на 100 тис. населення. З 1995 по 2004 рр. цей показник виріс майже на 2%. Разом з тим слід відмітити зниження захворюваності на мозкові інсульти з 335,7 на 100 тис. населення у 1998 році до 294,0 на 100 тис. населення у 2002 році. Найменший показник захворюваності було відмічено в 1995 році — 209 на 100 тис. населення, а найбільший в 1999 році — 286,9 на 100 тис. населення. У 2005 році в Україні поширеність усіх форм інсультів складала 313,7 на 100 тис. населення, а захворюваність — 269,8 на 100 тис. населення. Найбільші показники були зареєстровані в Кіровоградській (поширеність — 487 на 100 тис. населення; захворюваність — 325,2 на 100 тис. населення), Луганській (відповідно 438,4 на 100 тис. населення та 363,7 на 100 тис. населення) та Волинській (352,3 на 100 тис. населення; 352,3 на 100 тис. населення) областях. Найменші показники були відмічені в Сумській (поширеність — 190,1 на 100 тис. населення; захворюваність — 190,1 на 100 тис. населення) та Закарпатській (відповідно 207,3 на 100 тис. населення та 138,8 на 100 тис. населення) областях.

Отже, в Україні за останнє десятиріччя спостерігається зростання показників поширеності та захворюваності на цереброваскулярну патологію, а також зростання показників поширеності гострих форм цереброваскулярних хвороб.

Дуже важливою проблемою сучасної неврології є проблема розсіяного склерозу, що посідає серед неврологічних хвороб друге місце з інвалідизації серед населення України. Це хронічне прогредієнтне захворювання, що переважно виникає в молодих людей віком від 16 до 45 років та призводить до інвалідизації та вилучення хворих з числа працездатного населення. Поширеність розсіяного склерозу в 1995 році складала 35,45 на 100 тис. населення, за наступний період відмічалося поступове зростання цього показника до 47,8 на 100 тис. населення в 2004 році, що є збільшенням показника в 1,4 разу. Динаміка захворюваності на розсіяний склероз також виявила поступове зростання цього показника від 2,65 на 100 тис. населення в 1994 році до 2,9 на 100 тис. населення у 2004 році. У 2005 році в Україні відзначався показник поширеності розсіяного склерозу 48,4 на 100 тис. населення, а захворюваності — 3,0 на 100 тис. населення, отже, залишається поступове зростання цієї патології в загальній структурі нервових хвороб. Залежно від регіону України показники поширеності та захворюваності на розсіяний склероз коливались. Найбільші показники були зареєстровані в наступних регіонах: Тернопільська (поширеність — 103,7 на 100 тис. населення, захворюваність — 2,5 на 100 тис. населення), Хмельницька (поширеність — 72,0 на 100 тис. населення, захворюваність — 2,9 на 100 тис. населення) області, а найменші — в Донецькій (відповідно 21,7 на 100 тис. населення та 1,6 на 100 тис. населення) та Одеській областях (21,4 на 100 тис. населення; 1,9 на 100 тис. населення).

Хвороба Паркінсона та синдром паркінсонізму є чи не найчастішою формою рухової патології людини, що вражає понад 1% популяції людей старше 60 років. Поширеність хвороби Паркінсона в 1995 році складала 26,8 на 100 тис. населення, і за наступний час відмічалося зростання цього показника до 42,7 на 100 тис. населення у 2004 році, що фіксує збільшення показника в 1,59 разу. Динаміка захворюваності на хворобу Паркінсона також виявила поступове зростання цього показника від 5,3 на 100 тис. населення в 1994 році до 6,3 на 100 тис. населення в 2004 році. На 2005 рік в Україні всього зареєстровано 19 тис. 173 пацієнти з хворобою Паркінсона. Поширеність хвороби Паркінсона в Україні в 2005 році становила 50,5 на 100 тис. населення, захворюваність — 7,0 на 100 тис. населення. У наступних регіонах були зареєстровані високі показники поширеності цієї хвороби: Вінницька (108,9 на 100 тис. населення) та Київська (75,6 на 100 тис. населення) області, місто Київ (105,0 на 100 тис. населення). Найменші показники поширеності були зареєстровані в Луганській (21,2 на 100 тис. населення) та Сумській (29,4 на 100 тис. населення) областях країни. Найбільший показник захворюваності на хворобу Паркінсона був відмічений у Вінницькій (15,5 на 100 тис. населення) та в Черкаській (14,6 на 100 тис. населення) областях. Найменша захворюваність — у Луганській (2,7 на 100 тис. населення) та Сумській (2,8 на 100 тис. населення) областях, Автономній Республіці Крим (2,2 на 100 тис. населення).

Епілепсія та епілептичні синдроми є одними з найбільш поширених захворювань нервової системи. Поширеність епілепсії в загальній популяції більшості країн Європи складає 5-10 випадків на 1000 населення [4], тоді як в Україні на неї страждають в середньому 7-12 осіб на 1000 населення [5]. Згідно з даними більшості епідеміологічних досліджень, що були проведені в нашій країні та за кордоном, на сьогоднішній день відмічається зростання питомої ваги епілепсії в загальній структурі захворювань нервової системи від 0,5 до 0,8-1,2% [4, 5]. Поширеність епілепсії в 1995 році складала 42,2 на 100 тис. населення, за наступний час відмічалося поступове зростання цього показника до 64,5 на 100 тис. населення в 2004 році, практично в 1,5 разу. Динаміка захворюваності на епілепсію також виявила поступове зростання цього показника від 4,5 на 100 тис. населення в 1994 році до 6,8 на 100 тис. населення у 2004 році. Поширеність епілепсії в Україні в 2005 році знижувалася і складала 60,6 на 100 тис. населення, а захворюваність — 6,6 на 100 тис. населення. Усього в 2005 році в нашій країні було зареєстровано приблизно 23 тис. хворих на генералізовану та парціальну епілепсію, у тому числі з діагнозом, встановленим вперше в житті, — 2 тис. 519 пацієнтів. Найбільш високі показники поширеності та захворюваності на епілепсію були відмічені у Волинській (поширеність — 188,9 на 100 тис. населення та захворюваність — 16,5 на 100 тис. населення), Закарпатській (відповідно 166,4 на 100 тис. населення та 16,1 на 100 тис. населення) та Черкаській (86,5 на 100 тис. населення; 10,5 на 100 тис. населення) областях; найменші показники — у Львівській (55,3 на 100 тис. населення; 6,1 на 100 тис. населення) та Тернопільській (25,9 на 100 тис. населення; 2,9 на 100 тис. населення) областях.

Динаміка поширеності вегетосудинної дистонії складала в 1995 році 1761,23 на 100 тис. населення, і цей показник знижувався після 1999 року, у якому було відмічено найбільше зростання поширеності вегетосудинної дистонії, а саме 1885,31 на 100 тис. населення. У 2004 році поширеність вегетосудинної дистонії складала 2580,8 на 100 тис. населення, і цей показник порівняно з 1995 роком знизився у 1,2 разу. Динаміка захворюваності на вегетосудинну дистонію складала 439,2 на 100 тис. населення в 1995 році і у 2004 році — 519,8 на 100 тис. населення, з максимально високими даними за 2000 рік, відповідно 530,26 на 100 тис. населення. У 2005 році в Україні відмічались поширеність 1697,5 на 100 тис. населення і захворюваність 434,0 на 100 тис. населення, тобто зберігається поступове зменшення поширеності та захворюваності на вегетосудинну дистонію. Найбільш високі показники були зареєстровані в наступних регіонах: Волинська (поширеність — 4802,9 на 100 тис. населення, захворюваність — 736,9 на 100 тис. населення), Київська (відповідно 3304,0 на 100 тис. населення та 585,1 на 100 тис. населення) та Чернігівська (3130,1 на 100 тис. населення; 405,0 на 100 тис. населення) області, а найменші — у Сумській (поширеність — 518,7 на 100 тис. населення; захворюваність — 167,2 на 100 тис. населення) та Миколаївській (поширеність — 571,4 на 100 тис. населення, захворюваність — 189,2 на 100 тис. населення) областях.

Розлади периферичної нервової системи посідають третє місце за поширеністю серед хвороб нервової системи. Поширеність захворювань периферичної нервової системи в 1995 році складала 809,9 на 100 тис. населення, за наступний період відмічалося значне зростання цього показника до 1227 на 100 тис. населення в 2004 році. Динаміка захворюваності на хвороби периферичної нервової системи також виявила поступове зростання цього показника від 473,7 на 100 тис. населення в 1994 році до 628 на 100 тис. населення в 2004 році. У 2005 році в Україні поширеність хвороб периферичної нервової системи становила 1240,8 на 100 тис. населення, захворюваність — 635,9 на 100 тис. населення, що відображає неухильне зростання даних показників. Найбільші показники були зареєстровані в таких областях: Івано-Франківська (поширеність — 2214,3 на 100 тис. населення, захворюваність — 1611,8 на 100 тис. населення), Вінницька (відповідно 2543,1 на 100 тис. населення та 1521,7 на 100 тис. населення), Київська (1839,5 на 100 тис. населення; 747,3 на 100 тис. населення), місто Київ (2268,3 на 100 тис. населення; 914,5 на 100 тис. населення), найменші: Луганська область (поширеність — 262,4 на 100 тис. населення, захворюваність — 139,7 на 100 тис. населення), місто Севастополь (поширеність — 253,4 на 100 тис. населення, захворюваність — 146,7 на 100 тис. населення).

Отже, на сьогодні в Україні спостерігаються поступове зростання кількості неврологічних хворих, збільшення поширеності та захворюваності на нервові хвороби, серед яких найбільш частими за інші є цереброваскулярні захворювання, розсіяний склероз, захворювання периферичної нервової системи та хвороба Паркінсона.