Журнал «Медицина неотложных состояний» 6 (53) 2013

У структурі гострих отруєнь у цивілізованих країнах на чадний газ (СО, оксид вуглецю, монооксид вуглецю) припадає від 15 до 30 % усіх отруєнь. При цьому ушкодженні летальність досягає 17,5 % від загального числа отруєнь [1, 2, 5]. У Росії у 2008 р. у структурі гострих отруєнь токсичні наслідки СО, інших димів та газів становили 4,4 % (213 853, у тому числі 36 276 дітей), а серед причин смертності зай­няли друге місце [1]. В Україні в 2011 році, згідно з оперативними даними бюро СМЕ МОЗ України, від отруєння СО померло 2899 осіб. Особливостями перенесеного отруєння чадним газом є віддалені наслідки, що часто призводять до тривалої втрати працездатності та інвалідизації потерпілих [2, 5].

Існує потреба у визначенні та використанні ефективних засобів підтримки та/або протезування кисневотранспортної функції крові, особливо на догоспітальному етапі, при гемічній та змішаних варіантах гіпоксії. Одним із таких лікарських з’єднань є препарат Ацизол, в основі якого лежить комплекс цинку та 1­вінілімідазолу­біс­(1­вінілімідазол)­цинкдіацетат. Ацизол був синтезований Іркутським інститутом органічної хімії Сибірського відділення РАН та позиціонований як високоефективний антидот та антигіпоксант при гострих отруєннях монооксидом вуглецю та продуктами термодеструкції [4].

Матеріали та методи дослідження

Для з’ясування механізму антидотної та антигіпоксичної дії, ефективності та показань до застосування Ацизолу в дорослих та дітей різних вікових груп з гострим отруєнням чадним газом в Українському центрі дитячої токсикології, інтенсивної та еферентної терапії та на клінічній базі кафедри анестезіології, реаніматології та невідкладних станів ДЗ «Луганський державний медичний університет» у відділенні токсикології Луганської обласної клінічної лікарні була проведена серія клінічних та експериментальних досліджень.

Обстеження проведено у 30 дорослих та 10 дітей із гострим отруєнням монооксидом вуглецю (1­ша група). У всіх постраждалих на догоспітальному етапі вимірювали SpO₂, при надходженні у стаціонар проводили дослідження клініко­лабораторного та біохімічного складу крові, включаючи НbСО та КОС. Тяжкість отруєння в 60 % випадків відповідала середньому ступеню, у 40 % — тяжкому. У 5 дорослих та 4 дітей за загальноприйнятими показаннями проводили штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Ацизол призначали всім постраждалим в рекомендованих інструкцією дозах внутрішньом’язово протягом першої години після отруєння. В подальшому дорослим хворим вводили препарат по 1 мл через 6 годин протягом доби при рівні HbСО понад 20 %, дітям повторювали через 1 годину, потім 1 раз на добу при рівні HbСО понад 10–15 %. Контроль HbCO та КОС крові проводили після першого введення препарату через 6, 12 та 24 години після отруєння. Групу порівняння становили 10 дорослих пацієнтів та 5 дітей без призначення Ацизолу (2­га група). Всім постраждалим проводили лікування згідно з Наказом МОЗ України від 20.10.2010 р. № 897 «Протокол № 33. Інтенсивна терапія гострих отруєнь газами, димами й випарами (МКХ 10. Т 59)» [3].

Результати дослідження та їх обговорення

Стан всіх постраждалих дорослих при надходженні до стаціонару був тяжкий. На догоспітальному етапі всім хворим проводили оксигенотерапію 100% киснем з потоком 12–15 л/хв. Рівень свідомості — від поверхневого оглушення (43,3 %) до коми I (7–8 б.) у 2 випадках (6,7 %). Коливання вмісту карбоксигемоглобіну в артеріальній крові становили від 19,40 ± 2,23 % до 40,26 ± 1,90 %. Сатурація кисню перебувала на нижній межі норми (95,67 ± 2,30) незалежно від тяжкості стану пацієнтів.

При надходженні в усіх постраждалих у газовому складі артеріальної крові реєстрували респіраторний ацидоз (табл. 1).

Подальший перебіг змін відрізнявся у досліджуваних групах. У групі постраждалих з використанням антидотного засобу Ацизол протягом першої години після отруєння показник рН крові суттєво підвищувався вже через 6 годин спостереження. Рівень pСO₂ на цьому етапі знижувався до 52,74 ± 1,30 мм рт.ст. У подальшому рН відповідав фізіологічній нормі після 12 годин лікування, а величина pСO₂ досягала вікової норми через 24 години після отруєння. Рiвень HbСО поступово знижувався до 10 % на 6­й годинi лікування в 40 % випадкiв, через 12 годин у всiх інших пацiєнтiв.

У хворих другої групи із загальноприйнятим лікуванням із застосуванням кисню як антидоту вміст pСO₂ знижувався нижче норми на 12­ту годину лікування. При цьому величина рН складала 7,21 ± 0,10. Дана спрямованість змін відбувалася на останньому етапі спостереження. Незважаючи на високий рівень pO₂ артеріальної крові зміни КОС на рівні тканин відповідали метаболічному ацидозу. Дані обставини побічно свідчили про неадекватну оксигенацію тканин та наявність анаеробного гліколізу. На всіх етапах дослідження показник pO₂ артеріальної крові залишався в межах фiзiологiчної норми.

У постраждалих дітей через 0,5–1,0 годину після введення Ацизолу відзначалася тенденція до зростання рСО₂ та SO₂, вiрогідно знижувався рiвень HbСО.

Висновки

1. При отруєнні чадним газом показник SpO₂ не може використовуватися для визначення отруєння.

2. При отруєнні чадним газом SpO₂ не відображає тяжкості стану постраждалих.

3. Отримані результати клiнiчних досліджень демонструють антидотнi та антигiпоксичнi ефекти Ацизолу у постраждалих дітей та дорослих з гострим отруєнням чадним газом. При тому первинний ефект впливу препарату реалiзувався на рiвнi гемоглобiну еритроцитiв.

4. При отруєнні чадним газом Ацизол рекомендується застосовувати якомога в більш ранні терміни після отруєння незалежно від тяжкості ураження.