Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 4 (том 18) 2013

Статья опубликована на с. 13-15

Багатопліддя у вагітних є досить актуальною проблемою практичного акушерства, адже несприятливо впливає на перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду [3].

Часто багатопліддя супроводжується виникненням дисфункції плаценти та у 25 % приводить до формування дистресу плодів [4]. Значною мірою поширеність такого ускладнення вагітності свідчить про невирішення питань патогенезу, ранньої діагностики, прогнозування, ефективної профілактики та лікування дистресу плодів у вагітних із багатопліддям.

Патогенез перинатальної патології при багатоплідній гестації не може вважатись повністю дослідженим. І досі відсутні чіткі дані про особливості формування та функціональний стан фетоплацентарного комплексу. Залежно від причин і характеру багатопліддя недостатньо розроблені методи оцінки стану плодів, моніторингу їх внутрішньо­утробного розвитку, антенатального догляду та прогнозування перинатальних наслідків у вагітних із багатопліддям різного генезу.

Нещодавно з’явились нові дані щодо причетності гіпергомоцистеїнемії до розвитку плацентарної дисфункції та дистресу плодів [1, 2, 4]. Високий уміст гомоцистеїну в сироватці крові (гіпергомоцистеїнемія) асоціюється з розвитком ендотеліальної дисфункції гіперкоагуляції, активацією системного запалення, вільнорадикального окислення. Однак залишається нез’ясованим ступінь інтегрованості синдрому гіпергомоцистеїнемії в розвитку дистресу плодів у вагітних із багатопліддям.

Мета дослідження — оцінити поширеність гіпергомоцистеїнемії у вагітних із багатопліддям та роль гіпергомоцистеїнемії у формуванні дистресу плодів.

Матеріали та методи дослідження

У дослідження включено 25 здорових вагітних жінок (І група) та 60 вагітних із багатопліддям. Вагітні з багатопліддям були розподілені на 2 групи: вагітні з багатопліддям (n = 20), в яких не спостерігали дистресу плодів, та вагітні з багатопліддям (n = 40), у яких відмічали дистрес плодів. Оцінку біофізичного профілю плодів проводили за методикою А.М. Vintzileos у модифікації Л.Г. Сичинава і О.І. Шраєр. Кардіотокографічну оцінку стану плодів проводили в усіх жінок, починаючи з 28­го тижня вагітності, за допомогою приладу Sonicaid, за загальноприйнятою методикою, з комп’ютерною обробкою отриманих даних та подальшою оцінкою стану плодів за шкалою Фішера. Допплерометрію матково­плацентарного та плодово­плацентарного кровообігу проводили на 24–25­му тижні вагітності з використанням приладу «Радмир».

Біохімічні дослідження проведені в сироватці крові вагітних усіх груп. Забір крові здійснювався в стандартних умовах — з 8:00 до 9:00, натще, після нічного голодування, з ліктьової вени за допомогою вакутейнерів у пробірки Vacuette (Creiner­Bio­Om, Австрія), без антикоагулянтів. Сироватку крові отримували зразу ж після її взяття, шляхом центрифугування крові при 1500 об/хв протягом 20 хв. Аліквоти сироватки крові відбирали в мікропробірки Eppendorf і до проведення аналізу зберігали при –20 °С.

Вміст гомоцистеїну в сироватці крові визначали з використанням набору фірми Axis­Shield (Великобританія) на імуноферментному аналізаторі STATFAX 303/PLUS. Принцип методу полягає у відновленні зв’язаного з білком гомоцистеїну до вільного гомоцистеїну, який потім перетворюється в S­аденозил­G­гомоцистеїн (SAH), за участю SAH­гідролази.

Наступним етапом дослідження є конкурентний варіант твердофазового імуноферментного аналізу, заснований на конкуренції між SAH у зразку та SAH, що імобілізований в комірках планшета за сайти зв’язування з моноклональними антитілами.

Статистичний аналіз матеріалу проводився за допомогою стандартних методів із застосуванням пакета прикладних програм MS Exсel XP та Statistica SPSS 10.0 for Windows (ліцензійний № 305147890). Оцінювали середнє значення, стандартні помилки, вірогідність відмінностей. Для оцінки міжгрупової різниці застосовували параметричний t­критерій Стьюдента, при визначенні зв’язків між показниками — кореляційний аналіз за Пірсоном, при порівнянні частоти змін — критерій Ф. Фішера [3]. У програмі Statistica SPSS 10.0 for Windows при використанні ROC­аналізу (Receiver Operator Characteristic) оцінювали вірогідність клінічних маніфестацій дистресу плодів залежно від умісту гомоцистеїну в сироватці крові. Вірогідною вважали різницю при р < 0,05. Результати наведено як М ± m.

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідження вмісту гомоцистеїну в сироватці крові показало, що у вагітних із багатопліддям відмічається формування синдрому гіпергомоцистеїнемії. У здорових вагітних уміст гомоцистеїну коливався в межах 4,5–14,4 мкмоль/л і в середньому становив 8,67 мкмоль/л, тоді як у вагітних із багатопліддям цей показник був вищий — 40,0 та 55,0 % (р < 0,01).

Ранжування вмісту гомоцистеїну виявило, що в групі вагітних із багатопліддям відмічається вірогідне зменшення числа осіб із оптимальним (на 35,0–45,0 %) та гранично високим рівнем гомоцистеїну (на 10,0–15,0 %), тоді як частка осіб із високим умістом гомоцистеїну (> 15 ммоль/л) статистично зростає (на 25,0–35,0 %) порівняно з такими показниками у групі здорових вагітних.

Розвиток дистресу плодів у вагітних із багатопліддям супроводжується посиленням гіпергомоцистеїнемії. Так, у групі вагітних, у яких відмічається порушення функціонального стану плодів, уміст гомоцистеїну був на 50,2 % (р < 0,01) більшим, ніж у вагітних із багатопліддям без дистресу плодів.

Під час ранжування вмісту гомоцистеїну у дослідній групі жінок виявлено, що серед вагітних, у яких діагностовано дистрес плодів, відмічається вірогідне зменшення частки осіб з оптимальним та гранично високим рівнем гомоцистеїну (у 8,2 і 2,6 раза відповідно) та вірогідне зростання частки осіб із високим рівнем гомоцистеїну — в 1,5 раза. Отже, формування дисфункції плодів асоціюється з поглибленням розладів обміну сірковмісної амінокислоти гомоцистеїну в організмі вагітних жінок та збільшенням вираженості й поширеності гіпергомоцистеїнемії.

Таким чином, підвищення вмісту гомоцистеїну в сироватці крові вагітних із багатопліддям є важливим діагностичним маркером розвитку дистресу плодів. Негативний вплив високих концентрацій гомоцистеїну в сироватці крові на стан плодів може реалізуватись через активацію системного запалення, індукцію оксидативного стресу гомоцистеїнування білків та розвиток ендотеліальної дисфункції [4].

Висновки

1. У групі вагітних із багатопліддям реєструється вірогідне (на 40,0–52,0 %) зростання вмісту гомоцистеїну в сироватці крові та збільшення частки осіб із високим рівнем сірковмісної амінокислоти.

2. Розвиток дистресу плодів у вагітних із багатопліддям супроводжується поглибленням гіпергомоцистеїнемії. При цьому між показниками функціонального стану плодів, фетоплацентарного кровотоку та рівнем гомоцистеїну в крові виникають помірної сили вірогідні кореляційні зв’язки.