Журнал «Медицина неотложных состояний» 6 (61) 2014

Статья опубликована на с. 107-109

Вступ

Відповідно до загальноприйнятих стандартів інтенсивної терапії корекція внутрішньочерепної гіпертензії повинна проводитися під контролем внутрішньочерепного тиску (ВЧТ).

Методи моніторингу ВЧТ поділяються на люмбальні, інфратенторіальні та супратенторіальні, до яких, у свою чергу, належать інтравентрикулярні, субарахноїдально-субдуральні та інтрапаренхіматозні.

Найбільш сучасними є інтрапаренхіматозні датчики, в яких трансдюсер розташований на дистальному кінці катетера, що введений у паренхіму мозку (фіброоптичні трансдюсери Camino та мікросенсорні Codman). Датчики цього типу характеризуються високою точністю, мінімально травмують тканину мозку та не вимагають повторного калібрування. Основним їх недоліком є висока вартість моніторів і витратних матеріалів.

На противагу методикам із використанням паренхіматозних датчиків для моніторингу ВЧТ через субдуральний або інтравентрикулярний катетер може застосовуватися стандартний багатофункціональний монітор із лінією інвазивного вимірювання тиску. Такими моніторами забезпечена значна частина відділень інтенсивної терапії України. Істотною перевагою даного методу є низька вартість витратних матеріалів.

Недоліки методу вимірювання ВЧТ через рідинний інтракраніальний катетер пов’язані з ризиком пошкодження функціонально важливих зон головного мозку та судин, ризиком інфекційних ускладнень і можливістю обтурації катетера.

Мета дослідження: оцінити ефективність і безпечність вимірювання внутрішньочерепного тиску через рідинний катетер, установлений у латеральний шлуночок головного мозку або в субдуральний простір.

Матеріал і методи

Дослідну групу становили 40 дорослих пацієнтів віком від 20 до 72 років, медіана віку — 46 років. 20 пацієнтів оперовані з приводу черепно-мозкової травми, 14 — з приводу внутрішньомозкових інсульт-гематом, 6 пацієнтам виконували вентрикулостомію з приводу гідроцефалії на грунті ГПМК. Усім пацієнтам проводили комплексну інтенсивну терапію згідно з нормативними документами МОЗ України.

Інтраопераційно пацієнтам установлювали поліхлорвінілові катетери для вимірювання ВЧТ. В 9 випадках катетер установлювали інтравентрикулярно, в 31 випадку — субдурально. Моніторинг ВЧТ здійснювали поліфункціональним монітором IntelliVue Patient Monitor MP40 (Philips) із лінією для інвазивного вимірювання тиску. Трансдюсер для вимірювання ВЧТ розташовували екстракраніально на рівні зовнішнього слухового ходу. Реєстрацію ВЧТ здійснювали в неперервному режимі. Через триходовий краник до лінії для вимірювання ВЧТ підключали лінію для дренування ліквору, що використовували в разі потреби (рис. 1). Термін вимірювання ВЧТ становив від 2 до 9 діб, медіана — 3 доби.

При підвищенні ВЧТ понад 20 мм рт.ст. застосовували болюсне введення манітолу або гіпертонічного розчину натрію хлориду. При цьому ми відмовилися від рутинного призначення осмотерапії та призначали манітол і гіпертонічний розчин за потребою — на підставі результатів моніторингу ВЧТ.

Результати

Вимірювання ВЧТ через рідинний катетер характеризувалося високою точністю, виміряні величини ВЧТ корелювали з клінічною картиною. Відмова від рутинного призначення осмодіуретиків і корекція набряку головного мозку за потребою на підставі рівня ВЧТ дозволили оптимізувати протинабрякову терапію. Результатом неперервного моніторингу ВЧТ були своєчасне виявлення та корекція епізодів внутрішньочерепної гіпертензії, що не мали виражених клінічних проявів на фоні седативної терапії.

Крива внутрішньочерепного тиску, що виводилася на екран монітора, мала характерну форму та синхронізувалася з фотоплетизмограмою (рис. 2), що є непрямим свідченням вірогідності вимірювання ВЧТ пропонованим методом.

Інфекційних ускладнень не було. У 6 випадках вимірювання припинено через обтурацію вимірювального катетера. В одному випадку вимірювання ВЧТ внутрішньошлуночковим катетером виявилося неефективним через наявність пневмоцефалії. В одному випадку неправильне розташування зовнішнього трансдюсера призвело до істотної похибки вимірювання ВЧТ.

Обговорення

В Україні рутинний моніторинг ВЧТ проводиться лише в деяких спеціалізованих центрах (Дзяк Л.А. і співавт., 2008; Черній В.І. та співавт., 2008). Широке впровадження цього методу моніторингу стримується нестачею спеціалізованого обладнання та високою вартістю витратних матеріалів.

Доступною альтернативою інтрапаренхіматозному моніторингу ВЧТ є використання стандартних поліфункціональних моніторів із можливістю інвазивного вимірюваня тиску. За рахунок зовнішнього розташування трансдюсера багаторазового використання вартість витратних матеріалів на одну процедуру є істотно нижчою, ніж у випадку інтрапаренхіматозного вимірювання ВЧТ. Саме тому даний метод може використовуватися в багатьох відділеннях інтенсивної терапії України, що забезпечені стандартними моніторами і не мають у своєму розпорядженні приладів для інтрапаренхіматозного моніторингу ВЧТ.

Висновки

1. Моніторинг ВЧТ із використанням зовнішнього тензодатчика характеризується достатньою вірогідністю та може використовуватися для прийняття клінічних рішень.

2. Моніторинг ВЧТ через субдуральний та інтравентрикулярний рідинний катетер характеризується задовільним профілем безпеки.

3. Моніторинг ВЧТ з використанням зовнішнього тензодатчика не вимагає значних витрат.