Резюме
Люди, які проживають у зоні антитерористичної операції (АТО) в Донецькій та Луганській областях, піддаються значно більш вираженому впливу стрес-факторів. Хронічна психотравма та стан субдепресії в жителів, залучених у конфлікт, або тих, які перебувають/перебували в зоні бойових дій, не викликають сумнівів. Наявність у сім’ї дитини з аутизмом, відсутність або втрата логопедів, педагогів, реабілітологів, які працювали з дитиною, лише погіршують психоемоційний стан як самих пацієнтів, так і їх батьків.
Дослідження проводилось у Міжнародній клініці відновного лікування, його метою було провести порівняльну характеристику психоемоційного стану батьків дітей з аутизмом, які проживають в зоні АТО та в інших регіонах України. У процесі дослідження використовувався набір із 3 тестів — спеціалізований депресивний опис (MDI), опитувальник загального здоров’я (GHQ-28), аналіз сімейних взаємин.
Верифіковано зміни в показниках тривожності, соціальної дисфункції, психологічної нестабільності батьків дітей з аутизмом згідно з MDI і GHQ-28. З них ті, які проживають у зоні АТО, мають значно гірші показники психоемоційного статусу порівняно з жителями інших регіонів України.
Зміна соціального середовища, економічні втрати не дозволяють повноцінно реабілітувати дитину з аутизмом, що не лише сповільнює редукцію аутичної симптоматики та знижує реабілітаційний потенціал самих пацієнтів, а й погіршує психоемоційний стан їх батьків.
Люди, проживающие в зоне антитеррористической операции (АТО) в Донецкой и Луганской областях, подвергаются значительно более выраженному влиянию стресс-факторов. Хроническая психотравма и стан субдепрессии у жителей, вовлеченных в конфликт, или у тех, кто пребывает/пребывал в зоне боевых действий, не вызывают сомнений. Наличие в семье ребенка с аутизмом, отсутствие или утрата логопедов, педагогов, реабилитологов, которые работали с ребенком, только ухудшают психоэмоциональное состояние как самих пациентов, так и их родителей.
Исследования проводилось в Международной клинике восстановительного лечения, его целью было провести сравнительную характеристику психоэмоционального состояния родителей детей с аутизмом, проживающих в зоне АТО и в других регионах Украины. В процессе исследования использовался набор из 3 тестов — специализированное депрессивное описание (MDI), опросник общего здоровья (GHQ-28), анализ семейных взаимоотношений.
Верифицированы изменения в показателях тревожности, социальной дисфункции, психологической нестабильности родителей детей с аутизмом согласно MDI и GHQ-28. Те из них, кто проживает в зоне АТО, имеют значительно худшие показатели психоэмоционального статуса по сравнению с проживающими в других регионах Украины.
Изменение социальной среды, экономические потери не позволяют полноценно реабилитировать ребенка с аутизмом, что не только замедляет редукцию аутичной симптоматики и снижает реабилитационный потенциал самих пациентов, но и ухудшает психоэмоциональное состояние их родителей.
People living in the area of counter-terrorist operation (CTO) in Donetsk and Lugansk regions, are subjected to a much more pronounced impact of stress factors. Chronic psychotrauma, subdepression state of the residents involved in the conflict, or those that are/were in the area of combat operations, is beyond doubt. The presence in the family of the child with autism, lack or loss of speech therapists, defectologists, rehabilitation therapists, who worked with the child only worsen the psycho-emotional state of both the patients and their parents.
The study was conducted in the International Clinic of Rehabilitation, its goal was to conduct a comparative characteristic of the emotional state of parents of autistic children who live in the CTO area and other regions of Ukraine. The study used a set of 3 tests — Major Depression Inventory (MDI), General Health Questionnaire (GHQ-28), analysis of family relationships.
There were verified the changes in anxiety, social dysfunction, psychological instability in parents of children with autism by MDI and GHQ-28. Those living in the area of CTO have significantly worse emotional state indicators compared to residents who live in other regions of Ukraine.
Changes in social environment, economic loss do not allow fully rehabilitate child with autism that not only slows the reduction of autistic symptoms and reduces the potential for rehabilitation of patients, but also worsens the psycho-emotional state of their parents.
Статтю опубліковано на с. 11-14
Датою початку антитерористичної операції (АТО) вважається 7 квітня 2014 року, коли в.о. Президента України Олександр Турчинов на тлі надзвичайно стрімкого розгортання сепаратистських виступів у Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, Миколаївський, Дніпропетровській та Одеській областях та збройного захоплення держустанов у містах Луганщини та Донеччини оголосив про створення антикризового штабу і про те, що «проти тих, хто взяв у руки зброю, будуть проводитися антитерористичні заходи». Згідно з даними доповіді ООН з прав людини, за більше ніж 15 місяців конфлікту на Сході України загинули понад 4300 осіб, ще близько 10 тис. отримали поранення.
З медичної точки зору війна — це травматична епідемія. При цьому йдеться не тільки про тілесні травми, але і про душевні, наслідки яких можуть бути настільки ж руйнівними, як і наслідки ран фізичних. Спектр цих наслідків широкий: від відносно легких розладів адаптації до клінічно виражених посттравматичних стресових розладів та тяжких депресій [1].
Тривалий емоційний стрес, який відчувають батьки дитини з аутизмом, формує певні особливості їх особистості, такі як підвищена чутливість і тривожність, невпевненість у собі, внутрішня суперечливість. Такий емоційний стан у поєднанні із занепокоєнням, невпевненість у собі несприятливо позначаються на емоційно-особистісному розвитку дитини. Люди, які проживають у зоні АТО, додатково піддаються значно більш вираженому впливу стрес-факторів (евакуація, недостатня інформованість про рідних і близьких, міграція, проблема медичної допомоги, харчування, транспортного сполучення, звуків пострілів тощо).
Соціальний попит батьків аутичних дітей на якісне та вчасне обстеження, діагностування, системну педагогічну допомогу не відповідає реаліям життя, оскільки відсутні продуктивні пропозиції з боку державної психолого-педагогічної науки та практики. Зіткнувшись із симптоматикою хвороби, сім’я ізолюється внаслідок нерозуміння, неприйняття з боку суспільства. Важливою складовою допомоги батькам дітей з аутизмом є взаємодія між ними та корекційними педагогами, психологами, логопедами, які виконують, окрім класичних (аналітична, діагностико-прогностична, освітня, корекційна, консультативна), ще й спеціальні (психотерапевтична, супервізійна, інклюзивна) функції. Особливо гостро проблема маніфестує при перебуванні в зоні АТО, оскільки відсутність або втрата фахівців, які працювали з дитиною, брак інформаційної підтримки лише погіршують психоемоційний стан дітей та їх батьків.
У липні 2003 року в екологічно чистій зоні Прикарпаття, на курорті Трускавець, уведена в дію Міжнародна клініка відновного лікування (МКВЛ). Клініка створена за прообразом стародавнього монастиря, де кожна людина могла знайти собі допомогу, тепло і затишок. У МКВЛ використовується метод проф. Козявкіна, розроблений понад 25 років тому для лікування дітей із церебральним паралічем, офіційно визнаний урядом України, що завдяки своїй ефективності здобув широкий міжнародний авторитет. Понад 60 тисяч пацієнтів із 67 країн світу пройшли курс реабілітації за методами проф. Козявкіна, з них понад 400 пацієнтів з розладами спектра аутизму. Дуже важливою складовою редукції аутичної симптоматики, за нашими спостереженнями, є емоційно-особистісна сфера як самих пацієнтів, так і їх батьків. Ключову роль у МКВЛ відіграє створення позитивної психотерапевтичної аури. На наше переконання, батьків та інших членів родини можна й потрібно долучати до занять із дитиною, між родиною і фахівцями необхідно створювати простір партнерства та довіри. Батьки краще зрозуміють стан дитини, її проблеми, цілі й завдання роботи, зможуть самі навчитися сприяти розвиткові дитини, якщо не будуть вилучені з терапевтичного й навчального процесу. Обмін досвідом, контакти з людьми, які мають аналогічні проблеми, і їх моральна підтримка дозволяють позбутися відчуття самотності, безвиході та незахищеності. У процесі роботи з дитиною, хворою на аутизм, важливо виконувати роль асистента в інтеракції дитини та її батьків. Для цього в першу чергу необхідно зрозуміти, як потрібно працювати з батьками, яке їх ставлення до реабілітації та допомоги дитині, які методи вони застосовують для посилення мотивації.
Мета дослідження: провести порівняльну характеристику психоемоційного стану батьків дітей з аутизмом, які проживають в зоні АТО та в інших регіонах України.
Матеріали й методи дослідження
Об’єктом дослідження були батьки пацієнтів із захворюванням «дитячий аутизм». Критеріями включення у вибірку при первинній рандомізації були: наявність у батька/матері дитини віком від 3 років з ознаками аутизму за результатами дослідження за допомогою тестів Childhood Autism Rating Scale (CARS) [2] або Autism Spectrum Screening Questionnaire (ASSQ) [3], відповідність діагностичним критеріям діагнозу «дитячий аутизм» за МКХ-10.
Було рандомізовано 40 батьків пацієнтів із захворюванням «дитячий аутизм» (F84.0), з яких 20 проживає в зоні АТО і 20 — в інших регіонах України. Достроково з дослідження виключено двоє батьків з різних об’єктивних та суб’єктивних обставин. Для аналізу використано програмне забезпечення автоматизованої інформаційної системи для медичних установ ELEKS Avalon Administrator 1.0.0.122, розробленої спеціально для Міжнародної клініки відновного лікування, Інституту проблем медичної реабілітації та реабілітаційного центру «Еліта».
У процесі дослідження використовувався набір із 3 тестів — спеціалізований депресивний опис (Major Depression Inventory — MDI), опитувальник загального здоров’я (GHQ-28), аналіз сімейних взаємин (ACB).
Оцінка результатів кожної з груп проводилася двічі — до і після двотижневого курсу реабілітації дитини в МКВЛ. Дослідження проводилося з дотриманням усіх етичних і правових норм відповідно до міжнародної Гельсінської декларації 2008 року шостого перегляду. Усі персональні дані використовувались відповідно до вимог конфіденційності дослідження та законодавства про захист персональних даних.
Спеціалізований депресивний опис визначає настрій людини, у даному випадку батьків дитини з аутизмом, за допомогою набору спеціальних тестів [5]. Створений даний опис центром ментального здоров’я при ВООЗ. Важливим критерієм за MDI є визначення настрою батьків як загалом, так і протягом короткого проміжку часу (двох тижнів), що дозволяє оцінити як загальний рівень депресивності, так і рівень задоволеності батьків діями дитини, її увагою, сном тощо, що відповідно відображається на настрої батьків. Шкала передбачує оцінку від 0 до 50 балів, чим вищий бал, тим нижчий настрій у людини і більш виражена наявність у неї депресивного компонента.
Опитувальник загального здоров’я [6] розроблено Д. Голдбергом у 1972 р. Він призначений для діагностики психологічного благополуччя, емоційної стійкості людини. У нашому дослідженні використовувався для тестування батьків дітей з аутизмом. GHQ-28 включає 4 підшкали: А — соматичні симптоми, B — тривога і безсоння, C — соціальні дисфункції і D — депресія. Відповіді оцінюються за 4-бальною системою: 0 — безумовно, немає, 1 — мабуть, немає, 2 — мабуть, так, 3 — безумовно, так. Високі бали (характеризують полюс психічного дискомфорту) відповідають ствердним відповідям на ті питання, що розкривають прояви психологічного неблагополуччя, емоційної нестійкості, і негативним відповідям на ті, що пов’язані з вираженням позитивних емоцій, психологічної стабільності (вони оцінюються в зворотному порядку). Опитувальник дозволяє оцінити рівень загального здоров’я в цілому, а також ступінь вираженості соматичних симптомів, тривоги, соціальних дисфункцій і депресії. Час виконання — у середньому 5 хвилин. Чим вищий бал, тим більше виражений психологічний дистрес.
Аналіз сімейних взаємин Е.Г. Ейдеміллера і В.В. Юстіцкіса [7] дозволяє визначити, яким чином батьки виховують дитину в сім’ї. Для цього збирається інформація з 11 шкал, що стосуються порушень процесу виховання: гіперпротекція, гіпопротекція, потурання, ігнорування потреб дитини, надмірність вимог до дитини /обов’язків дитини, недостатність вимог/обов’язків дитини, надмірність вимог/заборон, недостатність вимог/заборон, суворість санкцій (покарань) за порушення вимог дитиною, мінімальність санкцій, нестійкість стилю виховання.
Проаналізовано дані 38 анкет матері/батька дитини, хворої на аутизм, згідно зі спеціалізованим депресивним описом. Середня оцінка за MDI становила 28 балів для батьків дітей, які проживають у зоні АТО, та 21 бал для батьків з інших регіонів України. Це свідчить про значно гірший психоемоційний стан батьків, які перебувають у зоні бойових дій. Після закінчення курсу реабілітації дитини в МКВЛ середній бал становив 22 ± 5 балів для батьків дітей, які проживають в зоні АТО, та 18 ± 4 бали для батьків з інших регіонів України, що свідчить про покращення настрою батьків та зменшення ознак депресії після перебування їх в МКВЛ. У структурі змін найбільш виражена динаміка спостерігалась у сферах: 1) покращення сну вночі; 2) відчуття вини та докорів сумління; 3) брак сили та енергії.
Згідно з GHQ-28 середній бал у батьків дітей з аутизмом, які проживають у зоні АТО, становив 13 ± 7 балів (при нормі до 4 балів; SD = 6,38), що свідчить про наявність у них виражених ознак тривожності, депресії та соціальної дисфункції. У батьків дітей з аутизмом, які проживають в інших регіонах України, даний показник становив 9 ± 5 балів, що також вказує на наявність у них психологічного дистресу, але в менш вираженій формі. Після перебування в МКВЛ у першій групі показник становив 11 ± 6 балів, в другій групі — 7 ± 5 балів, що свідчить про покращення психологічного благополуччя батьків дітей з аутизмом.
Проведено оцінку анкет батьків дітей з аутизмом за методикою АСВ Е.Г. Ейдеміллера та В.В. Юстіцкіса й визначено 5 основних особистісних проблем батьків, які вони проектують на дитину: розширення сфери батьківських почуттів, виховна невпевненість батьків, нерозвиненість батьківських почуттів, проекція на дитину (підлітка) власних небажаних якостей, винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання. Різниці між тими, хто проживає в зоні АТО та в інших регіонах України, за даним тестом виявлено не було.
У результаті дослідження верифіковано зміни в показниках тривожності, соціальної дисфункції, психологічної нестабільності, ступені вираженості соматичних симптомів батьків дітей з аутизмом згідно зі спеціалізованим депресивним описом та опитувальником загального здоров’я. З них ті, хто проживає в зоні АТО, мають значно гірші показники психоемоційного статусу порівняно з жителями інших регіонів України. За методикою ACB різниці між тими, хто живе в зоні АТО та в інших регіонах України, не виявлено, тому можна припустити, що перебування в зоні конфлікту мало впливає на внутрішньо–сімейні відносини та ставлення до дитини.
Висновки
Хронічна психотравма, стан субдепресії, зміна соціального середовища, економічні втрати несприятливо впливають на інтеграцію та інклюзію дитини з аутизмом та на можливість проведення їй повноцінної терапії. Це не лише сповільнює редукцію аутичної симптоматики та знижує реабілітаційний потенціал самих пацієнтів, а й погіршує психоемоційний стан їх батьків. Покращення настрою та емоційного фону під час перебування в МКВЛ свідчить про необхідність розширеної психологічної підтримки переселенців та проживаючих у зоні АТО.
