Международный неврологический журнал 2 (80) 2016
Вернуться к номеру
Раннє втручання у дітей з руховими порушеннями
Авторы: Мартиненко Я.А. - ТОВ «Медичний центр фізичної терапії та медицини болю Innovo», м. Львів, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 168-169
Церебральний параліч — це група хронічних непрогресуючих захворювань, що проявляються руховими порушеннями (контроль і координація рухів, м’язовий тонус, рівновага та постава) внаслідок ураження головного мозку плода або новонародженого, що призводять до обмеження функціональної активності дитини. Моторні порушення часто супроводжуються епілептичними нападами, когнітивними, комунікативними та поведінковими розладами.
Показник захворюваності на церебральний параліч становить від 2 до 3,3 на 1000 новонароджених.
За даними літератури, термін «раннє втручання» охоплює комплекс послуг, що надаються дитині та її сім’ї, а також є спрямованими на покращення показників моторного, когнітивного, мовленнєвого розвитку.
Більшість клінічних досліджень присвячена вивченню ефективності застосування раннього втручання у недоношених дітей, які підтверджують позитивний вплив на когнітивний та моторний розвиток. Ефективність раннього втручання залежить від характеру ушкодження, пластичності головного мозку, критичних періодів розвитку головного мозку дитини, а також підтримки дитини сім’єю.
З метою своєчасного встановлення діагнозу та проведення раннього втручання наведено алгоритм ранньої діагностики затримки моторного розвитку. Даний алгоритм був складений за рекомендаціями Американської академії педіатрів.
Даний алгоритм передбачає своєчасне проведення раннього втручання для дітей, які мають фактори ризику. До факторів ризику, згідно з даними літератури, відносять: маса тіла при народженні менше 2000 г; передчасно народжені діти (термін гестації менше 37 тижнів); оцінка за шкалою Апгар менше 5/5 балів; перенесені захворювання нервової системи (менінгіти, енцефаліти, травми головного та спинного мозку); вроджені вади головного та спинного мозку (гідроцефалія, spina bifida та ін.); судоми після народження; пологові травми (парез Ерба та ін.); генетичні та ендокринологічні захворювання (хвороба Дауна, фенілкетонурія, вроджений гіпотиреоз та ін.); загальна тривалість перебування у лікарні більше 25 діб у перші 6 місяців життя (за винятком дітей, які передчасно народилися); діти, які народилися з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку; вага дитини не відповідає її віку (менше 5-го перцентиля або більше 95-го перцентиля) або вага дитини знизилась більше ніж на два коридори перцентиля за 3 місяці у дітей віком до одного року та більше ніж на два коридори перцентиля за 6 місяців у дітей віком від 12 до 36 місяців.
Усі інші діти знаходяться під спостереженням педіатра або сімейного лікаря. У віці 9, 18, 30 місяців проводиться оцінка великої та дрібної моторики, мовленнєвого розвитку. При наявності у дитини затримки моторного та/або мовленнєвого розвитку рекомендовано огляд дитячого невролога з метою оцінки неврологічного статусу, зокрема м’язового тонусу, проведення нейровізуалізації (нейросонографія, МРТ). У дітей, які мають зниження м’язового тонусу, з метою виключення нервово-м’язових хвороб рекомендовано проведення електроміографії та визначення рівня в сироватці крові креатинінфосфокінази та рівня тиреотропного гормона. Усі діти знаходяться під спостереженням дитячого невролога щонайменше до віку 30 місяців.
Враховуючи все вищевказане, даний алгоритм дозволяє проведення ранніх реабілітаційних заходів для дітей з факторами ризику та своєчасне виявлення затримки розвитку дітей, які народжені здоровими.