Международный неврологический журнал 3 (81) 2016
Вернуться к номеру
Особливості прогресування когнітивних порушень у пацієнтів з хворобою Паркінсона
Авторы: Старовойтова Г.О. - Черкаська обласна лікарня, м. Черкаси, Україна; Чеборака Т.О., Горева Г.В., Слободін Т.М., Головченко Ю.І., Насонова Т.І., Клименко О.В. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна; Гончар О.Ю., Гурмак О.М. - Київська міська клінічна лікарня № 9, м. Київ, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 161-162
Актуальність. Порушення когнітивних функцій (КФ) є однією з немоторних ознак, що супроводжують перебіг хвороби Паркінсона (ХП) і суттєво погіршують якість життя та функціональну активність пацієнтів (Maras C. et al., 2008; Aarsland D. et al., 2013). Саме тому раннє виявлення когнітивних розладів та прогнозування їх прогресування в пацієнтів із хворобою Паркінсона є важливою складовою у прийнятті клінічних рішень.
Мета: проаналізувати динаміку прогресування когнітивних порушень у хворих на ХП та удосконалити діагностичні підходи до їх виявлення.
Матеріал і методи дослідження. Було обстежено 135 хворих на ХП (середній вік — 62,1 ± 10,9 року). Проведені загальноклінічне і неврологічне обстеження, оцінка рухових функцій за Уніфікованою шкалою оцінки ХП, нейропсихологічне тестування (MMSE, Монреальський когнітивний тест MoCA, шкала депресії та шкала тривоги за Беком, психологічний опитувальник Cloninger-TCI), статистичний метод (регресійна модель із нелінійним компонентом).
Результати та їх обговорення. Зниження КФ при ХП за результатами тесту MMSE чітко спостерігається у проміжку 55–75 років та тривалості захворювання 3–8 років. Середнє зниження бала за MMSE за 1 рік внаслідок віку становило 0,17 бала, тоді як внаслідок захворювання — 0,41 бала (середнє річне сумарне зниження в пацієнтів з ХП досягає 0,58 бала). Зменшення КФ за результатами МоСА починається з 55 років, характеризується лінійною залежністю від тривалості перебігу ХП з регресійним коефіцієнтом β = –0,28 ± 0,08 (p = 0,0010) та темпом зниження на 0,21 бала за рік. Спостерігалась вірогідна зворотна кореляція показників КФ із загальною оцінкою II розділу UPDRS, вираженістю гіпокінезії, постуральною нестійкістю за результатами III розділу UPDRS та стадією за Хен та Яру. Виявлений слабкий кореляційний зв’язок когнітивного зниження зі ступенем депресії. Зв’язок помірної сили (r = 0,31; p = 0,00028) спостерігали між обома когнітивними тестами та такими психологічними рисами, як кооперативність, залежність від винагороди та самоспрямованість. Шкала МоСА виявилась найбільш чутливою для оцінки когнітивних функцій у хворих на ХП.
Висновки. З прогресуванням рухових проявів ХП, переважно постуральної нестійкості, тобто з переходом однієї стадії хвороби в наступну, закономірно підвищується ризик розвитку когнітивних порушень, що відображає залучення медіаторного дефіциту за межами дофамінергічного, та необхідності вчасної діагностики та медикаментозної корекції для покращення якості життя пацієнта з ХП на кожному етапі захворювання.