Международный неврологический журнал 5 (83) 2016
Вернуться к номеру
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
Авторы: Пашковський В.М. - ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: История медицины
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 172-176
Кафедра нервових хвороб і кафедра психіатрії організовані в 1945 році, кожна функціонувала окремо до 1978 року, коли вони були об’єднані в одну — кафедру нервових хвороб та психіатрії. З 2001 року, після відкриття медико-психологічного факультету, вона має назву кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка.
Засновником кафедри був доктор медичних наук, професор Сергій Миколайович Савенко, відомий в Україні та за її межами вчений, педагог, тонкий клініцист і нейрогістопатоморфолог, учень відомих вчених — клініциста-невропатолога, академіка АМН СРСР Бориса Микитовича Маньковського й нейрогістоморфолога, члена-кореспондента АМН СРСР Леоніда Йосиповича Смирнова.
С.М. Савенко народився 20 березня 1901 року в селі Сасинівка Пирятинського району на Полтавщині в сім’ї залізничника. Після закінчення Прилуцької гімназії навчався в Київському медичному інституті, який закінчив у 1927 році. Ще в студентські роки в С.М. Савенка проявився великий потяг до науки, зокрема до неврології.
Після закінчення медичного інституту Сергій Миколайович працював ординатором клініки нервових хвороб інституту удосконалення лікарів, а згодом обіймав посаду завідувача патоморфологічного відділу й неврологічного відділення Українського психоневрологічного інституту м. Києва. Він був учнем академіка АМН СРСР Бориса Микитовича Маньковського.
У січні 1936 року С.М. Савенку присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації. 17 червня 1941 року С.М. Савенко захистив докторську дисертацію на тему «Рак мозку, клініка і патологічна анатомія», у якій вперше розкрив різні аспекти первинного й метастатичного раку головного мозку.
Під час Великої Вітчизняної війни С.М. Савенко перебуває в діючій Червоній Армії на посаді начальника польового армійського лазарету, лікаря-невропатолога, начальника неврологічного відділення психоневрологічного військового госпіталю. 21 жовтня 1944 року рішенням Вищої атестаційної комісії С.М. Савенку був присуджений науковий ступінь доктора медичних наук.
/173.jpg)
22 квітня 1945 року наказом Наркому охорони здоров’я України С.М. Савенко призначається завідувачем кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту, і на цій посаді він працював до 1973 року, а з вересня 1973 року до останніх днів свого життя (15 серпня 1976 р.) був науковим консультантом кафедри. Понад 31 рік його творчого життя пов’язано з Чернівецьким медичним інститутом.
До приїзду С.М. Савенка в Чернівці в інституті не було ні кафедри, ні клініки нервових хвороб. Кілька неврологічних ліжок були розташовані в одному з психіатричних відділень психіатричної лікарні. Завдяки активній організаторській роботі С.М. Савенка уже в червні 1945 року була відкрита кафедра і клініка нервових хвороб на 60 ліжок на базі Республіканської (нині Чернівецька обласна) психіатричної лікарні, підібрані науково-педагогічні кадри і почався повноцінний педагогічний процес. На кафедрі були організовані біохімічна, патогістологічна та електрофізіологічна лабораторії, навчальні аудиторії.
Наукова робота співробітників кафедри під керівництвом професора С.М. Савенка була різноманітною за напрямком і відзначалася глибиною наукового пошуку. Вивчалася клініка й нейропатогістологія пухлин центральної нервової системи. У докторській дисертації С.М. Савенка «Рак мозку, клініка і патологічна анатомія» висвітлені різні аспекти первинного та метастатичного раку головного мозку. У монографії «Клініко-анатомічні кореляції пухлин гліального ряду» (1940) розроблена їх класифікація, проведені клініко-анатомічні порівняння окремих видів гліом.
Однією із важливих проблем, якою кафедра займалась протягом багатьох років, були нейроінфекції. У 1949 р. С.М. Савенко вперше вивчив кліщовий енцефаліт (клініку, гістопатологію та лікування) та зміни нервової системи при геморагічній буковинській лихоманці, спалахи яких спостерігались у гірських лісистих районах Чернівецької області.
Під його керівництвом вивчена патологія нервової системи при висипному (Д.М. Епельман) та поворотному (Д.І. Еренкранц) тифі, клініка й нейропатогістологія гострої прогресуючої форми поліомієліту та розроблені критерії диференціальної діагностики його понтинної форми (Ю.Г. Рузінова).
Професор С.М. Савенко описав маловідомі форми неспецифічного ураження спинного мозку при туберкульозі — некротичний мієліт та гострий туберкульозний менінгомієліт.
Співробітники кафедри вивчали мезенхімальні та паренхіматозні форми нейросифілісу, їх патогенез та лікування (М.Г. Тарарієв, Р.С. Зільберштейн).
/174.jpg)
Підсумком наукових досліджень кафедри з питань нейроінфекцій стали збірники наукових праць кафедри «Острые и хронические нейроинфекции» (1957) та «Вирусные энцефалиты» (1959).
Під керівництвом С.М. Савенка активно вивчались демієлінізуючі захворювання нервової системи, зокрема клініка, патогенез, патоморфологія розсіяного склерозу, імунологічні особливості крові й ліквору та функціональний стан печінки при ньому (А.С. Алєєв), була вдосконалена діагностика розсіяного енцефаломієліту (Ю.Г. Рузінова), його висхідних форм (Г.Ф. Колесников), підгострого лейкоенцефаліту (М.Г. Тарарієв), була доведена патогенетична єдність дифузного періаксіального енцефаліту Шільдера, концентричного склерозу Балло та розсіяного склерозу.
Підсумком роботи з дослідження демієлінізуючих захворювань стала монографія С.М. Савенка «Рассеянный склероз и диффузный периаксиальный энцефалит» (1966).
Впродовж десятиліть під керівництвом С.М. Савенка на кафедрі вивчалася судинна патологія головного мозку, зокрема патогенез геморагічних та ішемічних інсультів, минущих розладів мозкового кровообігу. У докторській дисертації І.К. Владковського, учня С.М. Савенка, розкрито патогенез деяких нервових і ендокринних розладів при цереброкардіальній формі гіпертонічної хвороби, доведено роль ретикуло-гіпоталамо-лімбічного комплексу в регуляції обмінно-ендокринних процесів загального й мозкового кровообігу.
У кандидатських дисертаціях, що присвячені судинній патології головного мозку, висвітлені різні сторони патогенезу порушень мозкового кровообігу. Описана рання неврологічна симптоматика гіпертонічної хвороби і деякі питання патогенезу гіпертонічного інсульту (Владковський І.К., 1957). Вивчені клініко-ангіографічні паралелі при церебральному атеросклерозі (Курик В.І., 1964), патофізіологія паркінсонізму (Прасол Ю.Г., 1965). При порушенні мозкового кровообігу досліджені окисно-відновні процеси (Лобода М.І., 1967), біотоки сітківки та ретинальний тиск (Воронов І.О., 1969), функціональний стан кори надниркових залоз (Рухманов А.О., 1968), стан коагуляції й антикоагуляції крові (Паляниця В.М., 1970), автоімунні фактори (Полієнко Е.М., 1971), вміст мікроелементів і активність церулоплазміну (Кричун І.Я., 1972), церебральна й периферична гемодинаміка (Ізовіт Н.Ф., 1972), вміст серотоніну (Уліс Н.Є., 1972), амінокислотний спектр крові й активність амінотрансфераз (Дищук І.П., 1973).
Про високу оцінку наукової діяльності кафедри й особистого внеску професора С.М. Савенка в розвиток неврологічної науки свідчить проведення виїзної наукової сесії Інституту неврології АМН СРСР у м. Чернівці (1968), присвяченої актуальним питанням судинної патології головного мозку.
Науковим дослідженням С.М. Савенка була притаманна чистота, правдивість і вірогідність наукових фактів, і цього він вимагав від своїх учнів, підкреслюючи, що в науці немає нічого більш жахливого, як необ’єктивність і нечистість наукових досліджень і висновків. Під керівництвом доктора медичних наук, професора С.М. Савенка виконано й захищено 4 докторських і 26 кандидатських дисертацій.
С.М. Савенко приділяв значну увагу навчально-методичній роботі кафедри, удосконаленню навчального процесу. У кожній його лекції висвітлювались нові теоретичні й практичні питання клінічної неврології. Вони були глибокими за змістом і мали проблемний характер. Теоретичні висновки завжди підтверджувались демонстрацією тематичних хворих. Лекції професора С.М. Савенка слухали не тільки студенти, аспіранти, клінічні ординатори, але й лікарі неврологічної клініки, невропатологи міських і обласних лікувальних закладів. С.М. Савенко систематично відвідував практичні заняття, які проводили асистенти й аспіранти, допомагав їм методичними порадами, вимагав наочного забезпечення практичних занять, проведення їх біля ліжка хворого. Він часто сам проводив показові практичні заняття. Його добрі поради допомагали молодим викладачам у педагогічній роботі.
Сергій Миколайович Савенко вдало поєднував наукову, педагогічну й лікувально-діагностичну роботу з активною громадською діяльністю. Він обирався депутатом Чернівецької міської ради народних депутатів, був членом всесоюзної і республіканської комісій з проблеми основних захворювань нервової системи, членом вченої ради Міністерства охорони здоров’я України та членом правління Всеукраїнського науково-медичного товариства невропатологів і психіатрів, членом редакційної ради журналу «Лікарська справа», вченим секретарем вченої ради Чернівецького медичного інституту.
Доктор медичних наук, професор С.М. Савенко, як людина надзвичайної працездатності, організованості в науковому пошуку, скромності, був взірцем для професорсько-викладацького колективу інституту та своїх учнів.
Праця С.М. Савенка відмічена орденом «Знак Почета», Грамотою Президії Верховної Ради України, медалями. Його ім’я занесене в обласну Книгу пошани.
Уся діяльність С.М. Савенка — це великий внесок у становлення й розвиток Чернівецького медичного інституту та вітчизняної неврологічної науки. 28 квітня 1994 року вчена рада Чернівецького державного медичного інституту за поданням кафедри та Обласного науково-медичного товариства неропатологів, психіатрів і наркологів присвоїла кафедрі нервових хвороб та психіатрії ім’я професора Сергія Миколайовича Савенка.
/175.jpg)
З вересня 1973 року кафедру нервових хвороб очолив доктор медичних наук, професор П.В. Волошин — талановитий вчений, клініцист, педагог, організатор неврологічної і психіатричної служби в Україні, нині керівник Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України. У 1959 році закінчив Харківський медичний інститут та аспірантуру при кафедрі нервових хвороб цього ж інституту (1962). Працював асистентом (1962–1966) та доцентом (з 1966 року) цієї ж кафедри.
У 1963 році захистив кандидатську дисертацію «Состояние сосудистой системы при гипертонической болезни с очаговыми и диффузными церебральными нарушениями», у 1973-му — докторську дисертацію на тему «О нейрогенных структурно-функциональных системных механизмах патогенеза ожоговой болезни».
У 1972 році обраний доцентом, а в 1973 році — завідувачем кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту. Протягом 1974–1977 pp. працював за сумісництвом проректором з наукової роботи.
Професор Петро Власович Волошин, відомий сьогодні в Україні та за її межами вчений, талановитий клініцист, педагог, вихователь великого загону науковців-невропатологів, організатор неврологічної і психіатричної служби в Україні.
Професор П.В. Волошин продовжував наукові традиції кафедри. Удосконалюючи електрофізіологічні, біохімічні та інші параклінічні методи дослідження, він обґрунтовував їх діагностичну і наукову цінність при вивченні неврологічних захворювань. Більшість його праць були присвячені вивченню патогенезу судинної патології головного мозку. Під його керівництвом продовжуються наукові дослідження обміну речовин у хворих з порушенням мозкового кровообігу. Вивчався вуглеводний обмін (Деркач В.Г., 1983).
За час завідування кафедрою професор П.В. Волошин надрукував понад 50 наукових праць, під його керівництвом виконана 1 кандидатська дисертація.
З 1977 по 1978 рік обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Ю.Г. Прасол. У 1978 році відбулося об’єднання кафедри нервових хвороб з кафедрою психіатрії. Очолив об’єднану кафедру завідувач кафедри психіатрії доктор медичних наук, професор Ю.А. Антропов, якою керував до 1979 року. З 1979 по 1981 рік обов’язки завідувача кафедри виконували доценти В.М. Підкамінний та Ю.Г. Прасол.
З 1981 по 1992 рік кафедру нервових хвороб та психіатрії очолював доктор медичних наук, професор В.К. Чернецький, який з 1992 року працює професором кафедри. В.К. Чернецький — учасник Великої Вітчизняної війни, пройшов важкий шлях від солдата до професора. Брав участь у жорстоких боях на фронтах Вітчизняної війни (командир відділення протитанкової роти, мінометник), був двічі поранений і визнаний інвалідом Вітчизняної війни. За воєнні заслуги нагороджений трьома орденами: Вітчизняної війни І ст., Вітчизняної війни II ст., Червоної Зірки та 16 медалями. Ті жорстокі бої на фронті збереглися в його пам’яті на все життя та cформували тверду життєву позицію.
Після закінчення в 1952 році Одеського медичного інституту до 1959 року працював на посаді головного лікаря станції швидкої медичної допомоги м. Дніпродзержинська та за сумісництвом — невропатологом і викладачем медучилища.
У 1962 році закінчив аспірантуру Харківського НДІ неврології та психіатрії. У 1963 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Пухлини зорового горба (у клініко-морфологічному висвітленні)», а в 1979 р. — докторську дисертацію на тему «Патологія базальних вузлів головного мозку при внутрішньочерепних пухлинах (у клініко-морфологічному висвітленні)». У 1962–1981 рр. працював у цьому інституті на посаді молодшого, а з 1964 р. — старшого наукового співробітника відділу неврології.
У 1981 році обраний на посаду зав. кафедри нервових хвороб та психіатрії з курсом нейрохірургії Чернівецького державного медичного інституту, а з 1992 року — професором цієї кафедри (нині Буковинського державного медичного університету). Під його керівництвом вперше започаткований науковий напрямок кафедри — комплексна розробка діагностики, лікування та реабілітації хворих на хронічну недостатність мозкового кровообігу (ХНМК) та ішемічні інсульти, яка базувалася на теоретичній основі визначення компенсаторно-пристосувальних можливостей і стану венозного та колатерального кровообігу. Вивчення цієї важливої наукової проблеми проводилося з урахуванням функціональних навантажень з оцінкою неврологічних, електрофізіологічних (реоенцефалографія, електроенцефалографія та ін.) та результатів гістохімічних досліджень у клініці та в експерименті з використанням електронної мікроскопії (Г.І. Мардар). При цьому враховувалася динаміка змін вмісту інсуліну і катехоламінів в еритроцитах та вмісту глюкози й імунореактивного інсуліну в крові залежно від стадії ХНМК та ішемічних інсультів. Поряд з цим вивчено систему прогнозування гострого розвитку мозкового інсульту (Ц.В. Ясинський), і на цій основі розроблено принципи поетапної діагностики задовго до клінічної маніфестації судинної патології мозку, а також стандартизовані принципи поетапного лікування та реабілітації хворих на мозкові інсульти в містах і сільській місцевості. За цією темою захищено дві кандидатські дисертації (Н.В. Васильєва, І.І. Кричун) та опубліковано 150 наукових праць, серед яких 3 монографії, 5 методичних рекомендацій та 5 інформаційних листів. Цей науковий напрямок продовжують розвивати наукові співробітники кафедри.
У виконанні комплексних тем брали активну участь досвідчені співробітники кафедри (Ю.Г. Прасол, Д.В. Куліков, І.П. Дищук, В.М. Підкамінний, І.Я. Кричун, В.М. Паляниця, В.І. Курик), а також наукові співробітники БДМУ.
Активна трудова творча діяльність В.К. Чернецького була високо оцінена наукової спільнотою та державним керівництвом. За воєнні заслуги та багаторічну успішну лікарську і наукову діяльність В.К. Чернецького відзначено 24 урядовими нагородами, у тому числі 5 орденами та 19 медалями.
/176.jpg)
У 1998 році кафедру нервових хвороб, психіатрії та медичної психології очолив доктор медичних наук, професор Валерій Мелетійович Пашковський, випускник Чернівецького медичного інституту, який у 1997 році закінчив докторантуру в Харківському інституті удосконалення лікарів, де захистив докторську дисертацію на тему «Мозкові інсульти (профілактика, диференційна діагностика, лікування та реабілітація)». У своїй дисертації В.М. Пашковський провів порівнянне вивчення епідеміологічних показників, основних захворювань і факторів ризику судинних пошкоджень мозку в різних регіонах України. За допомогою комплексу сучасних діагностичних методів (магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії) і з урахуванням динаміки структурно-морфологічних змін вогнища пошкодження прижиттєво визначені диференціально-діагностичні критерії ішемічного та геморагічного інсульту. Розроблено патогенетично обґрунтований напрям нейропротекторної терапії ішемічного інсульту, що дозволяє ефективно обмежувати вираженість неврологічного дефіциту.
Тривають наукові дослідження, присвячені вивченню структурно-функціональних особливостей порушення кровопостачання мозку з широким використанням методів нейровізуалізації; дослідження патогенезу й лікування гострих та хронічних порушень мозкового кровообігу, діабетичних, демієлінізуючих і травматичних уражень нервової системи. Кількість наукових праць — 309. З них: монографій — 5, підручників — 3, навчальних посібників — 8, статей — 98, методичних рекомендацій — 2, винаходів — 11.
Під керівництвом професора В.М. Пашковського підготовлено докторську дисертацію (Кричун І.І., 2012), 8 кандидатських (Яремчук О.Б., Паляниця С.С., 2004; Білоус І.І., Жуковський О.О., 2005; Іванюк О.П., 2006; Філіпець О.О., 2010; Вакарчук Г.В., 2011; Кавуля Е.В., 2014) та 9 магістерських робіт. Надруковано 369 наукових праць, з них 9 монографій, 97 статей, 238 тез, 25 навчальних посібників. Наукові розробки в процесі виконання комплексних НДР захищені 10 патентами. Результати науково-дослідної роботи доповідались на 44 науково-практичних конференціях в Україні та за кордоном.