Вступ
Розсіяний склероз (РС) є найбільш поширеним хронічним запальним автоімунним нейродегенеративним захворюванням центральної нервової системи (ЦНС) [3], що проявляється розсіяною неврологічною симптоматикою, є причиною втрати працездатності осіб працездатного віку та характеризується специфічними епідеміологічними характеристиками [23].
Так, згідно з традиційними уявленнями, на нього зазвичай хворіють особи європеоїдної раси, його поширеність детермінується градієнтом «північ — південь» для Північної півкулі та «південь — північ» — для Південної півкулі, в 5–10 % випадків відзначаються сімейні форми, в жінок захворювання зустрічається приблизно в 1,5–2 рази частіше, ніж у чоловіків, у 80 % пацієнтів хвороба починається у 20–40 років [3]. Збільшення показників поширеності та зміни інших клініко-епіде–міологічних характеристик РС надали можливість деяким авторам говорити про зміну демографічного паттерна цієї хвороби. Нещодавно проведений мета-аналіз підтвердив практично повсюдне підвищення показників поширеності та захворюваності на РС останніми десятиліттями, що пов’язано не тільки з істотним підвищенням можливостей його ефективного лікування, але і, ймовірно, зі зміною взаємодії екзогенних і ендогенних факторів, особливо у жінок. Аналіз показників у всьому світі довів, що серед нових випадків РС (щодо захворюваності) співвідношення жінок до чоловіків серед усіх хворих у середньому змінилося з 1,4 в 1955 р. до 2,3 в 2000 р., а останніми роками стало ще вищим. Згідно з мета-аналізами Pugliatti et al., співвідношення між жінками та чоловіками на Європейському континенті становить 2 : 1 [4, 5]. Автори досліджень частоти РС у дітей також відзначають збільшення частки хворих, у яких перші симптоми РС з’являються у віці до 16 років, із 5–7 до 10–15 % [6].
Натепер вірогідної інформації про поширеність захворюваності, особливості перебігу, клінічні форми патології, фактори ризику виникнення РС в Україні немає. Незважаючи на дані щорічних статистичних медичних звітів щодо зростання поширеності й захворюваності на РС, поліморфізму епідеміологічних показників у межах країни та окремих областей, в Україні існують лише фрагментарні епідеміологічні дослідження РС [7]. Порівняльний аналіз даних епідеміологічних досліджень РС досить складний через відмінності в методології, відсутність регіональних і загальнонаціонального реєстру пацієнтів. Актуальність проблеми РС у сучасній неврології пояснюється великою поширеністю цього захворювання, в основному в осіб молодого працездатного віку [8].
Мета роботи: поглиблений персоніфікований аналіз стану госпіталізації з приводу РС у жителів Львівської області, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Львівської обласної клінічної лікарні (ЛОКЛ) за період 2012–2016 роки.
Матеріали та методи
Подана робота була виконана на кафедрі неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у Львівському обласному науковому центрі з вивчення проблем розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань, що знаходиться на базі ЛОКЛ.
Дослідження ґрунтувалось на положеннях Гельсінської декларації. Комісією з питань біомедичної етики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 5 від 23 лютого 2017 р.) встановлено, що ця наукова робота відповідає етичним і морально-правовим вимогам згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України № 281 від 01.11.2000 р. Від усіх учасників дослідження було отримано письмову інформовану згоду на участь у дослідженні.
Через те, що у ЛОКЛ немає персоніфікованого реєстру пацієнтів, вибулих зі стаціонарних відділень цього закладу охорони здоров’я, проаналізували 1512 «Медичних карт стаціонарного хворого» (ф. № 003/о) хворих на РС, які стаціонарно лікувались з приводу цього захворювання у відділенні неврології ЛОКЛ протягом 2012–2016 рр. У порівнянні з популяційними показниками госпіталізації поособові (персоніфіковані) коефіцієнти стаціонарного лікування дають більш точну характеристику розподілу тяжкості хвороби за статтю та віком, а показники повторної госпіталізації більше залежать від якості наданої медичної допомоги.
При статистичній обробці первинних даних застосували програми Microsoft Excel та Statistica. Беручи до уваги обмеженість кожного з критеріїв, ми не вважали досліджуваний розподіл нормальним, якщо хоча б один із цих критеріїв був вірогідним (p < 0,05). Вірогідність різниці між двома середніми величинами, отриманими з вибірок із числом варіант до 100, визначалась при нормальному розподілі за допомогою t-тесту, а за відсутності нормальності розподілу — U-критерію Манна — Уїтні [1]. Вірогідність різниці між двома та більше відносними показниками визначалась за допомогою точного тесту Фішера із Metropolis-алгоритмом [2]. Для встановлення наявності кореляційних залежностей між показниками двох вибірок ми обчислювали непараметричний коефіцієнт кореляції Кендала — Тау (τ) та його похибку (mτ). Залежною змінною величиною (y) у рівняннях множинної регресії було визначення чинників, які обумовлюють тривалість одного випадку стаціонарного лікування, а незалежними змінними (х) — відповідні показники віку (у роках) та статі (чоловіки — 1, жінки — 2) госпіталізованих [1].
Результати
Серед госпіталізованих хворих 32,50 % становили чоловіки та 67,50 % жінки віком від 18 до 71 року.
У табл. 1 наведені дані про розподіл госпіталізованих осіб за віковими групами згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і статтю.
Відповідно до табл. 1, більшість хворих (69,98 %), за віковою класифікацією ВООЗ, були особами молодого віку, тобто належали до вікової групи 18–44 роки. Особи середнього віку (45–59 років) становили 27,28 % від усіх госпіталізованих із приводу РС, а похилого віку (60–74 роки) — лише 2,74 %.
Порівняння розподілу госпіталізованих чоловіків і жінок на вікові групи — особи молоді, середнього та похилого віку — виявило, що серед чоловіків було вірогідно (р < 0,05) більше осіб молодого віку (74,49 % проти 67,81 %) та менше осіб середнього (23,47 % проти 29,12 %) і похилого віку (2,04 % проти 3,07 %), ніж серед жінок.
У табл. 2 наведено дані про розподіл випадків стаціонарного лікування на первинні та повторні залежно від статі госпіталізованих осіб.
Згідно з табл. 2, серед 1512 випадків стаціонарного лікування хворих на РС у неврологічному відділенні ЛОКЛ у 2012–2016 рр. 1206 випадків (79,76 %) були первинними, а 306 (20,24 %) — повторними. Серед госпіталізованих чоловіків було зареєстровано 392 (80,99 %) первинних та 92 (19,01 %) повторних випадки, а серед жінок — відповідно 814 (79,18 %) та 214 (20,82 %) випадків. Статистично вірогідних різниць між розподілами випадків на первинні та повторні у чоловіків та жінок, як сумарно за період 2012–2016 рр., так і в окремі календарні роки, виявлено не було. Питома вага первинних випадків серед усіх випадків коливалась у чоловіків від 74,75 до 85,54 %, а у жінок — від 72,20 до 82,91 %.
У табл. 3 наведена середня тривалість одного первинного та повторного випадків стаціонарного лікування осіб різної статі.
Аналізуючи дані, наведені у табл. 3, за період 2012–2016 рр., ми встановили, що середня тривалість одного первинного випадку стаціонарного лікування усіх хворих на РС (9,97 ± 0,15 дня) вірогідно не відрізнялась (р > 0,05) від середньої тривалості одного повторного випадку (9,61 ± 0,27 дня). В окремі календарні роки вірогідна різниця між цими показниками була зареєстрована тільки у 2012 році, в якому середня тривалість первинного випадку в усіх хворих була вищою за відповідний показник при повторному випадку (11,92 ± 0,42 дня проти 10,41 ± 0,78 дня, р < 0,05). Порівняння показників середньої тривалості первинного та повторного випадків окремо як серед чоловіків, так і серед жінок вірогідних різниць не виявило.
Згідно з даними табл. 3, за весь досліджуваний період показники середньої тривалості первинного та повторного випадків вірогідно не відрізнялись при їх порівнянні між чоловіками та жінками. Так, середня тривалість первинного випадку становила серед чоловіків 10,35 ± 0,32 дня, серед жінок — 9,78 ± 0,16 дня (р > 0,05), а середня тривалість повторного випадку відповідно — 9,89 ± 0,46 дня та 9,48 ± 0,33 дня (р > 0,05). Щодо показників в окремі календарні роки, то тільки у 2013 році середня тривалість первинного випадку у чоловіків була вірогідно більшою за відповідний показник у жінок (10,99 ± 0,47 дня проти 10,11 ± 0,36 дня, р < 0,05).
У період 2012–2016 рр. середня тривалість первинного випадку мала вірогідну тенденцію до зниження як серед усіх хворих на РС (з 11,92 ± 0,42 дня до 8,82 ± 0,27 дня, τ = –0,80, р < 0,05), так і окремо серед чоловіків (з 12,48 ± 0,85 дня до 8,72 ± 0,44 дня, τ = –1,00, р < 0,01) та жінок (з 11,64 ± 0,47 дня до 9,78 ± 0,16 дня, τ = –0,80, р < 0,05). Щодо середньої тривалості повторного випадку, то вірогідних тенденцій протягом 2012–2016 рр. не було зафіксовано як серед усіх госпіталізованих із приводу РС, так і окремо серед чоловіків і жінок.
У табл. 4 наведено дані про розподіл хворих, госпіталізованих із приводу РС, залежно від частоти госпіталізації протягом конкретно визначеного календарного року.
Як свідчать дані, наведені у табл. 4, за період 2012–2016 рр. 79,60 % (960 осіб) усіх госпіталізованих хворих на РС стаціонарно лікувались у неврологічному відділенні ЛОКЛ один раз протягом календарного року, 16,17 % (195 осіб) — два рази, 3,73 % (45 осіб) — три рази, 0,33 % (4 особи) — 4 рази, 0,17 % (2 особи) — п’ять разів. В окремі календарні роки розподіли хворих на РС залежно від частоти госпіталізації вірогідно не відрізнялись між собою.
У табл. 5 наведено дані про розподіл хворих — чоловіків та жінок, госпіталізованих з приводу РС, залежно від частоти госпіталізацій протягом 2012–2016 років.
При аналізі даних, наведених у табл. 5, порівняння між собою розподілів хворих на РС — чоловіків та жінок, залежно від частоти їх госпіталізації протягом року, статистично вірогідних різниць не виявило (р > 0,05). Як серед чоловіків, так і серед жінок переважна більшість хворих (80,87 та 78,99 %) лікувались у неврологічному відділенні один раз у календарному році. 13,81 % чоловіків та 15,32 % жінок перебували двічі протягом року на стаціонарному лікуванні.
Обговорення
Поширеність РС у світі зросла з 30 до 33 на 100 тис. населення. РС на сьогодні діагностують у будь-якому регіоні світу. Дослідження структури смертності та поширеності РС показало, що частота захворювання збільшується при віддаленні від екватора. Станом на 2013 р. у світі налічується близько 2,3 млн хворих на РС порівняно з 2,1 млн хворих у 2008 році [9]. Найчастіше захворювання зустрічається в країнах із вологим кліматом і в північних регіонах. Найбільш висока захворюваність на РС у Північній Ірландії (до 130 випадків на 100 тис. населення), найнижча — у Центральній та Південній Африці та Східній Азії (2,1–2,2 на 100 тис. населення) [10]. Найвища поширеність РС серед країн Європи зафіксована у Швеції (189 на 100 тис.), найнижча — в Албанії (22 на 100 тис. населення) [11]. Поширеність РС змінюється відповідно до географічної широти. Наприклад, серед країн Південної Америки найвища захворюваність характерна для Аргентини (18 на 100 тис. населення), тоді ж як найнижча — для Еквадора (3,2 на 100 тис. населення) [11]. Співвідношення жінок до чоловіків серед осіб у світі з РС — 2 : 1 і є стабільним порівняно з 2008 р., однак в окремих країнах таке співвідношення становить 3 : 1 (Східна Азія) та 2,6 : 1 (Америка). Причина цього остаточно не відома, але можливий вплив соціальних факторів, особливостей навколишнього середовища, а також генетичних аспектів [12]. У 2–5 % пацієнтів із діагностованим РС середній вік становить менше 18 років та є причиною втрати працездатності особами працездатного віку [8].
Проблема РС надзвичайно актуальна в Україні, оскільки РС посідає друге місце з інвалідизації серед хвороб нервової системи [13]. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, у 2013 р. в Україні зареєстровано серед дорослого населення 20 674 хворих на PC. Поширеність РС у середньому по Україні становила 30 осіб на 100 тис. населення [14]. Щороку кількість хворих на PC збільшується в середньому на 1000–1200 осіб. У 2013 р. вперше захворіли на РС 1196 мешканців України, що становить 3,2 на 100 тис. населення [13].
Натепер вірогідної інформації про поширеність захворюваності, особливості перебігу, клінічні форми патології, фактори ризику виникнення РС в Україні немає. Порівняльний аналіз даних епідеміологічних досліджень РС досить складний через відмінності в методології.
Незважаючи на дані щорічних статистичних медичних звітів щодо зростання поширеності й захворюваності на РС, поліморфізму епідеміологічних показників у межах країни та окремих областей, в Україні існують лише фрагментарні епідеміологічні дослідження РС [15].
В Україні у 2001 р. зафіксовано середній рівень поширеності РС — 41 на 100 тис. населення [16], у 2010 р. — 51,6 на 100 тис. нас. (19 438 випадків) [17]. Поширеність РС у різних регіонах України неоднакова: більша — у західних і північних регіонах, найменша — у південних і східних. Згідно зі статистичними даними, більше хворих на РС зареєстровано у великих містах — Києві, Харкові. Найбільша поширеність РС у 2010 р. була у Волинській області (98,1 на 100 тис. населення), Тернопільській (96 на 100 тис. населення), Полтавській (82,8), найменша — у Кіровоградській (22,1), Донецькій (23,2), Одеській (23,7) областях [18]. Показник захворюваності по Україні у 2010 р. становив 3 випадки на 100 тис. населення. Найбільші показники захворюваності станом на 2010 р. були зареєстровані в західних регіонах: Івано-Франківській (6,1 на 100 тис. населення), Волинській області (5,6 на 100 тис. населення), а також у м. Києві (5,3 на 100 тис. населення), найменші — у південних регіонах: м. Севастополі (0,3 на 100 тис. населення), Кіровоградській (1,4 на 100 тис. населення), Одеській (1,2 на 100 тис. населення) областях [16, 17].
Найчастіше захворювання дебютує у віці від 16 до 45 років, хоча останнім часом почастішали випадки РС у дітей [19, 20]. Результати деяких досліджень свідчать, що для жителів західних регіонів є характерним більш ранній початок захворювання — 18–25 років, на відміну від пізнішого на сході країни — 26–35 років [21, 22]. В Україні, як і в багатьох європейських країнах, жінки хворіють на РС у 2 рази частіше, ніж чоловіки [9].
У порівнянні з популяційними показниками госпіталізації поособові (персоніфіковані) коефіцієнти стаціонарного лікування дають більш точну характеристику розподілу тяжкості хвороби за статтю та віком, а показники повторної госпіталізації більш залежать від якості наданої медичної допомоги.
Висновки
За період 2012–2016 рр. у стаціонарному відділенні неврології ЛОКЛ лікувались 1206 жителів Львівської області, хворих на РС, на яких припадало 1512 випадків стаціонарного лікування, що становило 11,48 ± 0,44 % від усіх випадків госпіталізації хворих у це відділення.
Кількість госпіталізованих жінок з приводу РС у 2,1 раза перевищувала кількість госпіталізованих чоловіків (814 проти 392).
Більшість госпіталізованих хворих (69,98 %) були особами молодого віку, тобто належали до вікової групи 18–44 роки. Особи середнього віку (45–59 років) становили 27,28 % від усіх госпіталізованих з приводу РС, а похилого віку (60–74 роки) — лише 2,74 %. Середній вік осіб, госпіталізованих через РС, становив 38,24 ± ± 0,31 року. Вірогідних різниць між показниками середнього віку чоловіків і жінок виявлено не було.
Статистично вірогідних різниць між розподілами випадків на первинні та повторні у чоловіків і жінок як сумарно за період 2012–2016 рр., так і в окремі календарні роки виявлено не було. У 2012–2016 рр. середня тривалість одного первинного випадку стаціонарного лікування усіх хворих на РС (9,97 ± 0,15 дня) вірогідно не відрізнялась (р > 0,05) від середньої тривалості одного повторного випадку (9,61 ± 0,27 дня). Порівняння показників середньої тривалості первинного та повторного випадків окремо як серед чоловіків, так і серед жінок вірогідних різниць не виявило.
З 2012 по 2016 рр. середня тривалість первинного випадку у хворих на РС мала вірогідну тенденцію до зниження (з 11,92 ± 0,42 дня до 8,82 ± 0,27 дня, τ = –0,80, р < 0,05), у той же час середня тривалість повторного випадку вірогідно не змінилась (з 10,41 ± 0,78 дня до 9,12 ± 0,43 дня, τ = –0,20, р > 0,05).
За період 2012–2016 рр. 79,60 % (960 осіб) усіх госпіталізованих хворих на РС стаціонарно лікувались у неврологічному відділенні ЛОКЛ один раз протягом календарного року, 16,17 % (195 осіб) — два рази, 3,73 % (45 осіб) — три рази, 0,33 % (4 особи) — 4 рази, 0,17 % (2 особи) — п’ять разів. На частоту госпіталізації хворих не впливала стать госпіталізованих.
Середня тривалість одного первинного випадку госпіталізації цих хворих вірогідно не відрізнялась від середньої тривалості одного первинного випадку госпіталізації хворих, у яких уже був встановлений діагноз РС (9,97 ± 0,15 дня проти 9,61 ± 0,27 дня, p > 0,05). Різниць між відповідними показниками як окремо у групі госпіталізованих чоловіків (10,35 ± 0,32 дня проти 9,89 ± 0,46 дня, p > 0,05), так і у групі жінок (9,78 ± 0,16 дня проти 9,48 ± 0,33 дня, p > 0,05) виявлено не було.
З 2012 по 2016 р. спостерігалась вірогідна тенденція до зниження (τ = –0,80, р < 0,05) середньої тривалості одного первинного випадку госпіталізації як у всіх хворих із встановленим діагнозом РС (з 11,92 ± 0,42 дня до 8,82 ± 0,27 дня), так і окремо у чоловіків (з 12,48 ± 0,85 дня до 8,72 ± 0,44 дня) та жінок (з 11,64 ± 0,47 дня до 8,86 ± 0,33 дня).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Боровиков В. Statistica: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов / В. Боровиков. — СПб.: Питер, 2001. — 656 с.
2. Miller M.P. RxC program for the analysis of contingency tables (Department of Biological Sciences — Box 5640 Northern Arizona University, 1997) [Electronic resource] / Mark. P. Miller — Access mode: http://www.marksgeneticsoftware.net/rxc.htm.
3. Гусев Е., Завалишин И., Бойко А. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания. — М.: Миклош, 2004. — 540 с.
4. Pugliatti M., Riise T., Sotgiu M.A. Increasing incidence of multiple sclerosis in the province of Sassari, northern Sardinia // Neuroepidemiology. — 2005. — 25(3). — 129-34.
5. Purdey M. Chronic barium intoxication disrupts sulphated proteoglycan synthesis: a hypothesis for the origins of multiple sclerosis // Med. Hypotheses. — 2004. — 62(5). — 746-54.
6. Alonso A., Hernan M.A. Temporal trends in the incidence of multiple sclerosis: a systematic review // Neurology. — 2008. — 71. — 129-135.
7. GBD 2015 Neurological Disorders Collaborator Group. Global, regional, and national burden of neurological disorders during 1990–2015: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2015 // Lancet Neurol. — 2017. — 16. — 877-97.
8. Чєрненко М.Є., Вовк В.І. Розсіяний склероз: сучасні підходи до патогенетичної терапії // Международный медицинский журнал. — 2015. — № 1. — С. 58-62.
9. Негрич Т.І., Сорокін Б.В., Євтушенко С.К. Від вірогідної діагностики до ефективної терапії розсіяного склерозу // Міжнародний неврологічний журнал. — 2012. — № 3. — С. 152-158.
10. Multiple Sclerosis International Federation (2013) Atlas of MS 2013: Mapping multiple sclerosis around the world (http://www.msif.org/about-ms/publications-and-resources/atlas-of-ms-2013.aspx).
11. Pugliatti M., Rosati G., Garton H. et al. The epidemiology of multiple sclerosis in Europe // Eur. J. Neurol. — 2006. — Vol. 13. — P. 700-722.
12. Ramagapalan S.V., Sadovnick A.D. Epidemiology of multiple sclerosis // Neurol. Clin. — 2011. — Vol. 29. — P. 207-217.
13. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лекомцева Є.В. Аналіз поширеності та захворюваності на нервові хвороби в Україні // Міжнародний неврологічний журнал. — 2006. — № 3. — С. 9-13.
14. Віничук С.М. Поширеність розсіяного склерозу в різних регіонах України. Особливості перебігу та лікування / С.М. Віничук, П.П. Уніч, В.В. Клименко // Український медичний часопис. — 2000. — № 6. — С. 51-54.
15. Бобрик Н.В. Клініко-епідеміологічна характеристика розсіяного склерозу у Волинській області: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук. — К., 2017.
16. Віничук С.М. Розсіяний склероз (клініко-діагностичні та терапевтичні алгоритми): навч. посібник [для невропатологів, нейрореабілітологів, лікарів-інтернів, студентів медичних вузів] / С.М. Віничук, О.Я. Мяловицька. — К.: Комполіс, 2001. — 56 с.
17. Стан неврологічної служби України в 2010 році / М.К. Хобзей, О.Б. Зінченко, Т.С. Міщенко. — Харків, 2011. — С. 4.
18. Бобрик Н.В. Особливості поширеності розсіяного склерозу у світі: огляд літератури та результати власних досліджень на теренах Волинської області // Практикуючий лікар. — 2014. — № 1. — С. 74-78.
19. Волошина Н.П. Стратегии лечения рассеянного склероза: эффективность и безопасность / Н.П. Волошина, О.В. Егоркина // Український медичний часопис. — 2012. — № 4. — С. 32-37.
20. Dietary intake of Vitamin D during adolescence and risk of Multiple Sclerosis: a multinational study / B. Banwell, L. Krupp, J. Kennedy [et al.] // J. Neurol. — 2011. — Vol. 258. — P. 479-485.
21. Негреба Т.В. Перебіг та прогноз сучасних форм розсіяного склерозу / Т.В. Негреба // Український вісник психоневрології. — 2006. — Т. 14, вип. 1 (46). — С. 44-46.
22. Черненко М.Е. Особливості формування дебютів у пацієнтів з ремітуючим типом розсіяного склерозу східного та західного регіонів України / М.Е. Черненко // Українській вісник психоневрології. — 2010. — Т. 18, вип. 1 (62). — С. 32-35.
23. Негрич Т.І., Євтушенко С.К., Сорокін Б.В., Москаленко М.А. Доказова база методів діагностики та лікування розсіяного склерозу // Міжнародний неврологічний журнал. — 2012. — № 5(51). — С. 215-220.
/56-1.jpg)
/57-1.jpg)