Журнал «Практическая онкология» Том 4, №1, 2021
Вернуться к номеру
Шановні колеги!
Рубрики: Онкология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Піонер застосування ендокринної терапії в онкології, сер Джордж Томас Бітсон, у 1878 році провів досліди на кролях і виявив феномен припинення лактації після видалення яєчників. Доповідаючи про ці результати на засіданні Единбурзького медико-хірургічного товариства в 1896 році, він зазначив: «Ці дані здаються мені такими, що становлять значний інтерес, вказуючи на те, що один орган може контролювати секрецію в іншому...» Дійсно, цікаво, тим більше що термін «гормон» E. Старлінг і В. Бейлісс запропонують лише через 9 років. Мабуть, Бітсон навіть не здогадувався, що відкриття гормональної регуляції фізіологічних функцій у майбутньому не тільки стане підґрунтям для створення нової галузі медицини — ендокринології, але й принесе нові дані в патофізіологію пухлинного росту і, зрештою, у терапію злоякісних пухлин.
Більшість публікацій у цьому випуску нашого журналу присвячено пухлинам, переважно гормонообумовленим і гормонозалежним.
Завжди актуальними є публікації, присвячені раку молочної залози. Читачі зможуть ознайомитись з цікавими даними щодо ролі вітаміну D в етіології і патогенезі раку молочної залози, впливу його на перебіг захворювання; з новими прогностичними й предиктивними факторами (лімфоплазмоцитарна інфільтрація пухлин), лікувальними технологіями (поєднання інгібіторів CDK4/6 і традиційної ендокринотерапії), можливостями підвищення ефективності хірургічних втручань шляхом ретельного їх планування після неоад’ювантної терапії із застосуванням внутрішньотканинного маркування пухлинних вогнищ.
Не менш цікавою для клініцистів буде методика вибору андроген-деприваційної терапії раку передміхурової залози.
Відносно новим розділом онкоендокринології є вчення про нейроендокринні пухлини, що бурхливо розвивається останніми роками. Дві важливі публікації цього номеру присвячені саме цій темі.
Ознайомимо також колег з методикою, знань про яку часто бракує, — високодозною метотрексатвмісною хіміотерапією.
Як небеззаперечну публікацію, якою ми намагаємось започаткувати дискусію на шпальтах нашого журналу, наводимо огляд, присвячений періопераційній хіміотерапії при місцево-поширеному операбельному раку шлунка. Ніде правди діти, результати лікування в таких ситуаціях на сьогодні залишають бажати кращого. Причинами цього є не тільки недостатньо висока ефективність терапії, але й профіль її безпеки і, відповідно, незадовільна якість життя пацієнтів. Запрошуємо фахівців висловлюватись із цього приводу.
Нарешті, впевнений, що стаття групи авторів щодо ведення пацієнтів з нейтропенією в умовах пандемії COVID-19 буде користуватися увагою читачів. Вочевидь, усі аспекти нашого повсякденного життя, медицина, і клінічна онкологія зокрема, у післяковідний період стануть дещо іншими, і ми маємо це враховувати в нашій клінічній практиці.
А в тому, що COVID відступає, я впевнений. Невдовзі побачимось!
Щиро ваш, Олексій Зотов