Международный неврологический журнал Том 21, №3, 2025
Вернуться к номеру
Препарат Гідазепам IC® у практиці невролога, психіатра та нарколога: сучасні уявлення про механізми дії, клінічне застосування та перспективи
Авторы: Міщенко Т.С. (1), Забродіна Л.П. (2), Міщенко В.М. (2), Бовт Ю.В. (2)
(1) - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна
(2) - ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України», м. Харків, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
В умовах повномасштабної війни в Україні значно зросла потреба у засобах для лікування тривожних, стресових і посттравматичних розладів. Гідазепам IC® — український препарат із групи бензодіазепінів, створений у 1980-х роках, посідає важливе місце серед сучасних анксіолітиків завдяки поєднанню швидкої дії, помірної седативності, сприятливого профілю безпеки та низького ризику розвітку залежності. Його дія реалізується через три основні механізми: ГАМКергічний (зв’язування з бензодіазепіновим сайтом рецепторів ГАМКА із пріоритетною активацією 2-субодиниць), TSPO-залежний (нейростероїдогенез, нейропротекція, протизапальна дія) та вегетостабілізуючий (нормалізація серцевого ритму, тиску, чутливості). Як проліки, Гідазепам IC® активується в печінці, має триваліший ефект і не викликає ейфорії, що знижує ризик зловживання. Ефективний при генералізованій тривозі, посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), панічних атаках, інсомнії, соматоформних і легких когнітивних розладах. Експериментальні дослідження свідчать про його нейропротекторні властивості: підвищення BDNF, зниження IL-1 та TNF-, позитивний вплив на серотонін, дофамін і норадреналін. У тварин показано збереження та навіть поліпшення когнітивних функцій на відміну від класичних бензодіазепінів. У клініці препарат демонструє швидкий ефект (30–60 хв), добру переносимість, відсутність когнітивного пригнічення. Це особливо важливо в умовах хронічного стресу, бойових дій та психоемоційного перевантаження. Геріатричний і обмежено — педіатричний досвід також підтверджує його безпечність. У наркології застосовується при абстинентному синдромі, зменшує тривогу, тремор, порушення сну, стабілізує психоемоційний стан і поліпшує комплаєнс. Незважаючи на обмеження ВООЗ, Гідазепам IC® ефективно застосовується як симптоматичний засіб при ПТСР — особливо у поєднанні з психотерапією. Широке використання препарату військовими лікарями, у добровольчих батальйонах та при реабілітації ветеранів підтверджує його клінічну ефективність. Завдяки своїм властивостям Гідазепам IC® є надійним засобом для невідкладної терапії тривоги, зокрема у надзвичайних умовах. Його нейропротекторна, емоційно стабілізуюча та вегетостабілізуюча дія робить препарат універсальним інструментом у військовій, неврологічній, психіатричній та наркологічній практиці.
In the conditions of a full-scale war in Ukraine, the need for drugs for the treatment of anxiety, stress and post-traumatic disor-ders has significantly increased. Gidazepam® IC, a Ukrainian drug from the benzodiazepine group created in the 1980s, occupies an important place among modern anxiolytics due to the combination of rapid action, moderate sedation, favorable safety profile and low risk of addiction. Its action is realized through three main mechanisms: GABAergic (binding to the benzodiazepine site with preferential activation of 2 subunits), TSPO-dependent (neuro-steroidogenesis, neuroprotection, anti-inflammatory effect) and vegetostabilizing (normalization of heart rate, pressure, sensitivity). As a prodrug, Gidazepam® IC is activated in the liver, has a longer effect and does not cause euphoria, which reduces the risk of abuse. It is effective in generalized anxiety, post-traumatic stress disorder, panic attacks, insomnia, somatoform and mild cognitive disorders. Experimental studies indicate its neuroprotective properties: increased BDNF, decreased IL-1 and TNF-, positive effects on serotonin, dopamine and noradrenaline. In animals, preservation and even improvement of cognitive functions have been shown, unlike classical benzodiazepines. In the clinic, the drug demonstrates a rapid effect (30–60 min), good tolerability, and no cognitive suppression. This is particularly important in conditions of chronic stress, combat operations and psycho-emotional overload. Geriatric and, limitedly, pediatric experience also confirms its safety. In narcology, it is used for withdrawal syndrome, reduces anxiety, tremor, sleep disorders, stabilizes psycho-emotional state and improves compliance. Despite the WHO restrictions, Gidazepam® IC is effectively used as a symptomatic agent for post-traumatic stress disorder, especially in combination with psychotherapy. The widespread use of the drug by military doctors, in volunteer battalions and in the rehabilitation of veterans confirms its clinical effectiveness. Due to its properties, Gidazepam® IC is a reliable agent for emergency anxiety therapy, particularly in emergency conditions. Its neuroprotective, mood-stabilizing and vegetostabilizing action makes the drug a universal tool in military, neurological, psychiatric and narcological practice.
Ключевые слова
Гідазепам IC®; проліки; бензодіазепіни; ГАМКергічна система; тривожні розлади; комплексне лікування
Gidazepam® IC; prodrugs; benzodiazepines; GABA-ergic system; anxiety disorders; comprehensive treatment
У сучасній клінічній практиці тривожні і стресові розлади залишаються одними з найпоширеніших причин звернення пацієнтів до лікарів загальної практики, неврологів та психіатрів [1–3]. Їх актуальність значно зросла у зв’язку з повномасштабною війною в Україні, що спричинила різке зростання частоти психоемоційних порушень серед населення [4]. Постійна загроза життю, втрата близьких, вимушене переміщення та бойові дії створюють потужне психотравмувальне середовище. Це сприяє формуванню широкого спектра розладів — від гострих стресових реакцій до хронічної тривоги, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і депресії [5, 6]. Особливе місце серед фармакологічних засобів для їх лікування займають препарати групи бензодіазепінів, які характеризуються швидкою дією та високою ефективністю при тривожних станах. Одним із таких засобів є препарат Гідазепам IC® — анксіолітик із помірною седативною активністю, що відрізняється сприятливим профілем переносимості та менш вираженим впливом на когнітивні функції порівняно з класичними бензодіазепінами [7–11]. Застосування цього препарату є особливо актуальним у нашій країні в умовах тривалої воєнної загрози, хронічного стресу та підвищеного психоемоційного навантаження серед як цивільного населення, так і військовослужбовців [12].
Діюча речовина препарату Гідазепам IC®, похідне бензодіазепіну, була розроблена у 1980-х роках в Інституті фармакології та токсикології Академії медичних наук УРСР у співпраці з хіміко-фармацевтичними підприємствами України з метою створення анксіолітика із мінімальними седативними властивостями. У 1990-х роках препарат почали виробляти на фармацевтичному підприємстві ТОВ «ІнтерХім» (Одеса). Препарат Гідазепам IC® застосовується в клінічній практиці вже понад 30 років і досі залишається унікальним прикладом вітчизняної психофармакології. Підприємство «ІнтерХім», сертифіковане за стандартами GMP, брало активну участь у розробці протоколів контролю якості та забезпечило стабільність промислового виробництва, що дозволило препарату набути широкого клінічного застосування в Україні [13, 14].
Крім того, науковці Інституту фармакології та токсикології у співпраці з Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України вивчали фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості препарату на експериментальних моделях стресу, тривожних станів, епілепсії та ін. Перші публікації результатів цих досліджень з’явилися ще у 1986 році, і з того часу накопичено значний масив експериментальних та клінічних даних [15, 16].
Відмінною рисою молекули препарату Гідазепам IC® є те, що в положенні 1 бензодіазепінового кільця замість атома водню знаходиться N,N-діетиламіноетильна група, яка надає їй властивості проліків з основним активним метаболітом десметилгідазепамом. Така структура молекули дозволяє забезпечувати більш тривалий клінічний ефект, зменшувати флуктуації концентрації препарату у крові й знижувати ризик побічних реакцій [17, 18].
Препарат Гідазепам IC®, як представник похідних бензодіазепіну з анксіолітичною спрямованістю, відрізняється комбінованим впливом на центральну нервову систему. Його фармакологічна дія реалізується на трьох ключових рівнях нейрогуморальної регуляції, що робить препарат особливо ефективним при тривожно-вегетативних та психосоматичних порушеннях [19]. Перший — ГАМКA-залежний механізм. Діюча речовина (переважно у вигляді активного метаболіту — дезалкілгідазепаму) препарату Гідазепам IC® зв’язується з бензодіазепіновим сайтом ГАМКA-рецепторів, підсилюючи дію ендогенної ГАМК, що веде до відкриття хлоридних каналів, гіперполяризації нейронів і зниження їх збудливості. Клінічно це проявляється швидким анксіолітичним, міорелаксантним та протисудомним ефектом та відповідає за гостру фазу терапії тривоги [20]. Активний метаболіт виявляє нижчу афінність до 1-субодиниці ГАМКА-рецепторів (відповідальної за седативну дію), але більш виражену дію на 2-субодиниці, які асоційовані із анксіолітичним ефектом, що пояснює його мінімальну седативну дію та низький ризик когнітивного пригнічення [21, 22]. Препарат також має переважну дію на структури лімбічної системи, а саме на мигдалеподібне тіло та гіпокамп, що забезпечує цільову анксіолітичну дію без сильного впливу на моторну кору [23–26].
Другий механізм дії — TSPO-залежна модуляція через нейростероїди. Унікальною властивістю цієї молекули є здатність активувати транслокаторний білок (TSPO) на мітохондріях гліальних клітин. Це стимулює синтез нейростероїдів (зокрема, алопрегнанолону), які додатково модулюють ГАМКА-рецептори, але через інший, «стероїдний» сайт. У результаті формується триваліший, більш м’який анксіолітичний і нейропротекторний ефект, з мінімальною седативністю. Клінічно цей механізм важливий для підтримуючої терапії, профілактики рецидивів та нормалізації емоційного фону [27–30]. Дослідження на тваринах показують, що взаємодія молекули з TSPO має значення для регуляції нейростероїдогенезу та протизапальної відповіді в мозку, а також пов’язана з нейропротективними властивостями препарату, які наразі активно досліджуються [31]. Опосередковано через TSPO-активований нейростероїдогенез препарат Гідазепам IC® здатний модулювати експресію генів, пов’язаних з нейропластичністю, апоптозом та протизапальною відповіддю. Зокрема, відзначено підвищення експресії BDNF (ней-ротрофічного фактора мозку) та зниження експресії прозапальних цитокінів, як-от IL-1 та TNF- [32, 33]. У сучасній психофармакології TSPO-ліганди розглядаються як перспективні анксіолітики, що забезпечують ефективне зменшення тривожності без характерних для бензодіазепінів побічних ефектів, як-от седація, когнітивне пригнічення та розвиток залежності [34–37].
У контексті нейропротекції та адаптації до стресу досліджується участь сигнальних каскадів MAPK та PI3K/Akt, які відіграють ключову роль у виживанні нейронів, довготривалій потенціації, а також регуляції експресії генів, пов’язаних зі стрес-реакцією. Хоча прямі дані щодо препарату Гідазепам IC® наразі обмежені, деякі бензодіазепіноподібні речовини демонструють здатність опосередковано впливати на ці шляхи, що відкриває перспективи подальших досліджень [38].
Третій механізм фармакодинаміки препарату — вплив на вегетативну нервову систему. ГАМКергічне гальмування симпатичних центрів довгастого мозку, посилене дією нейростероїдів, дозволяє йому знижувати симпатичний тонус, що проявляється нормалізацією серцевого ритму, артеріального тиску, терморегуляції та вісцеральної чутливості. Така вегетостабілізуюча властивість, зокрема кардіотонічна та антиаритмічна дії, а також ослаблення гіперактивності симпатоадреналової системи, висвітлює ефекти препарату не тільки як анксіолітика, але і як центрального адаптогена [39]. У клініці такий вегетостабілізуючий вплив препарату Гідазепам IC® особливо актуальний при тривожно-соматоформних розладах, нейроциркуляторній дистонії та панічних атаках [40].
Обговорюючи фармакокінетичні механізми, слід підкреслити різницю в силі та швидкості дії між «аб’юзними» бензодіазепінами, як-от діазепам, алпразолам, клоназепам, та Гідазепамтм. Ця різниця зумовлена особливостями їх фармакокінетики та механізмів дії на рівні ГАМКергічної системи. «Аб’юзні» бензодіазепіни мають високу ліпофільність, що дозволяє їм швидко проникати через гематоенцефалічний бар’єр і швидко діяти на мозок. Вони мають високу афінність до ГАМКA-рецепторів, особливо до 1-субодиниць, які відповідають за седативний і ейфоризуючий ефекти. Саме швидкий початок дії та відчуття ейфорії спричиняють високий ризик зловживання цими препаратами.
Препарат Гідазепам IC®, хоч і належить до бензодіазепінів, діє інакше. Це проліки, тобто в організмі він активується лише після метаболізму в печінці, тому ефект настає повільніше. Крім того, він має вищу спорідненість до 2- та 3-субодиниць ГАМКA-рецепторів, які забезпечують анксіолітичний ефект без седативного чи ейфоризуючого компонентів. Така вибіркова дія робить його більш «м’яким» транквілізатором з дуже низьким аб’юзним потенціалом. У клініці препарат Гідазепам IC® часто називають «денним транквілізатором», адже він не спричиняє вираженої сонливості чи залежності, що робить його придатним для тривалого лікування тривожних розладів. Також важливу роль відіграють індивідуальні особливості організму: наприклад, генетичні варіанти ферментів печінки (CYP3A4, CYP2C19) можуть змінювати швидкість метаболізму препаратів бензодіазепінового ряду, впливаючи як на силу дії, так і на ймовірність розвитку залежності [19–40].
За останні десятиліття цей лікарський засіб пройшов численні дослідження, що охоплюють як лабораторні моделі, так і клінічну практику в неврології, психіатрії та наркології, які дозволяють глибше оцінити його терапевтичний потенціал. На експериментальній моделі хронічного стресу показано нейропротекторні ефекти препарату — підвищення BDNF, зменшення прозапальних цитокінів у гіпокампі, що вказує на потенційну роль препарату у модуляції нейропластичності, важливу при тривалих тривожних і депресивних станах. Експериментальне дослідження його впливу на рівень моноамінів у мозку щурів показало підвищення рівня серотоніну в гіпоталамусі, зниження дофаміну в стріатумі, підвищення норадреналіну в корі мозку, що свідчить про глибоке залучення препарату в нейрохімічну модуляцію, яка може пояснювати його анксіолітичні властивості [41–44]. У дослідженнях на щурах його тривале застосування призводило до розвитку толерантності до його міорелаксантного ефекту на тлі збереження анксіолітичної дії [45]. Оцінка протисудомної активності препарату у щурів із модельованою епілепсією дозволила виявити дозозалежне зменшення частоти судом, подовження латентного періоду нападів, що вказує на потенціальну можливість застосування препарату Гідазепам IC® як допоміжного засобу при судомних розладах завдяки модуляції ГАМКергічної активності [46]. При дослідженні когнітивних функцій в експерименті на щурах, які отримували препарат у дозі 1–2 мг/кг, не виявлено негативного впливу на просторову пам’ять у тесті Морріса. Навпаки, при хронічному стресі спостерігалося поліпшення виконання завдань на увагу та короткочасну пам’ять [47].
У неврологічній практиці препарат Гідазепам IC® застосовується переважно при вегетативних дисфункціях, головному болі напруження, неврастенії, легких когнітивних розладах, асоційованих із тривожністю. Одним із частих симптомів, що супроводжують тривожні, депресивні стани та посттравматичний стресовий розлад, є порушення сну (інсомнія), що додатково знижує якість життя пацієнтів. Згідно з рекомендаціями, викладеними у Європейській настанові з інсомній 2023 року [48], на першому місці серед усіх лікарських засобів стоять похідні бензодіазепінів, до яких належить цей препарат. Більшість метааналізів показують, що бензодіазепіни та агоністи бензодіазепінових рецепторів позитивно впливають на сон. Їх снодійний ефект реалізується через 1-субодиницю рецепторного комплексу ГАМК. Вони збільшують спорідненість -аміномасляної кислоти до рецептора, підвищують гальмівний постсинаптичний потенціал, знижують збудливість нейрона [49]. Препарат Гідазепам IC®, як і інші бенодіазепіни, має анксіолітичний, міорелаксуючий ефекти, що є клінічно значущим у лікуванні інсомнії. Але при тривалому застосуванні бензодіазепіни можуть спричинити звикання, яке формується через зниження чутливості ГАМК-рецепторного комплексу [50]. Тому щоб запобігти цьому, препарат Гідазепам IC® слід застосовувати не більше ніж 4 тижні. Але у деяких випадках може бути більш тривалий період лікування. Дослідження в цьому плані продовжуються.
Проаналізовано дані Національного реєстру медичного страхування Люксембургу за період 1995–2007 років з метою виявлення предикторів високодозового використання бензодіазепінів. Автори виокремили три типи користувачів: короткострокових, проміжних та безперервних. Високодозовими вважалися пацієнти, які перевищували щорічну максимальну терапевтичну дозу. Було встановлено, що близько 16 % дорослого населення щороку отримували принаймні один бензодіазепін, а 5,4 % — застосовували їх у високих дозах. Найвищий ризик надмірного застосування спостерігався при призначенні гіпнотиків, зокрема триазолобензодіазепінів (наприклад, альпразолам, триазолам), особливо серед жінок і осіб похилого віку [51].
Також серед поширених побічних ефектів бензодіазепінів відзначають погіршення когнітивних функцій, зокрема зниження пам’яті, нічну сплутаність свідомості та підвищений ризик падінь, особливо у літніх пацієнтів. Проте препарат Гідазепам IC®, завдяки вибірковому впливу на лімбічні структури, виявляє менш виражений негативний вплив на когнітивну сферу, що робить його більш безпечним при тривалому застосуванні [52, 53].
На сьогодні результати досліджень впливу препарату Гідазепам IC® на когнітивні функції у людей у відкритому доступі майже відсутні. Це свідчить про актуальність і перспективність подальших наукових пошуків у цьому напрямі. Водночас експериментальні дослідження на тваринних моделях дають підстави припускати наявність у гідазепаму потенційного когнітивно-підтримуючого ефекту. Зокрема, порівнювали ефекти препаратів ГідазепамТМ та Феназепам®, а також інших ГАМКергічних препаратів на поведінку щурів. Результати показали, що ГідазепамТМ має менш виражені седативні властивості порівняно з препаратом Феназепам®, що дозволяє зберігати активність і когнітивні функції тварин на вищому рівні. На відміну від інших транквілізаторів Гідазепам IC® демонструє вибіркову анксіолітичну дію без суттєвого порушення навчання та пам’яті, що свідчить про його потенційну безпеку для когнітивної сфери [54]. В іншому дослідженні порівнювали ефекти транквілізаторів та ноотропів (наприклад, пірацетаму) на формування й порушення умовної реакції уникнення у щурів. Результати показали, що Гідазепам IC®, на відміну від більшості транквілізаторів, не лише не пригнічував навчання, а й сприяв ефективнішому засвоєнню реакції уникнення, подібно до дії пірацетаму. Це свідчить про потенційний позитивний вплив препарату Гідазепам IC® на когнітивні процеси, зокрема навчання та адаптивну поведінку [55, 56].
Відомі дослідження впливу препарату ГідазепамТМ на функціональний стан серцево-судинної системи у пацієнтів з невротичними реакціями та у здорових осіб в умовах стресу. Прийом 0,05 г препарату один або два рази на день протягом 7 днів приводив до збільшення ударного об’єму серця та об’єму циркулюючої крові, а також до зниження загального периферичного опору судин. У здорових осіб препарат стабілізував серцево-судинні показники під час стресових ситуацій, як-от перегрівання або робота в умовах підвищеного вмісту CO2. Ці результати свідчать про потенціал препарату як засобу для корекції емоційно зумовлених порушень у роботі серцево-судинної системи [57]. Дослідження впливу цього препарату у пацієнтів з хронічною ішемією мозку показало, що його застосування в дозі 20–50 мг/добу протягом 2–4 тижнів сприяло поліпшенню емоційного стану, зменшенню тривожності та нормалізації сну. Препарат також позитивно впливав на рівень суб’єктивної когнітивної продуктивності пацієнтів, що важливо при реабілітації після судинних катастроф. Доведено збільшення ефективності лікування цієї категорії пацієнтів при поєднанні препарату ГідазепамТМ з судинною терапією [58–60].
Незважаючи на обмеженість офіційних рекомендацій щодо застосування препарату у педіатричній практиці, існують окремі клінічні спостереження щодо його ефективності у дітей віком 7–12 років із генералізованими тривожними розладами, синдромом вегетативної дисфункції та тикозними станами [61]. У дітей бензодіазепінові препарати, і зокрема ГідазепамТМ, застосовують у низьких дозах під суворим контролем, із дотриманням принципу «старт з мінімальних доз», що дозволяє досягати стабілізації емоційного стану без суттєвих когнітивних або поведінкових побічних ефектів [62, 63]. У пацієнтів літнього віку препарат Гідазепам IC® також має потенціал до безпечного використання за умови корекції дози з урахуванням вікових змін фармакокінетики (сповільнення метаболізму, підвищення чутливості до седативної дії). Наведено дані про застосування препарату в осіб старше 65 років із тривожно-депресивним синдромом у межах легких когнітивних порушень. За результатами клінічних досліджень, препарат Гідазепам IC® сприяв зниженню рівня тривожності без посилення симптомів когнітивного дефіциту, що дозволяє вважати його прийнятним варіантом короткотривалої терапії в геріатричній практиці [64, 65].
У практиці лікаря-психіатра препарат Гідазепам IC® призначається при генералізованих тривожних розладах, панічних атаках, адаптаційних реакціях, ПТСР. Необхідно підкреслити, що, незважаючи на тривалий період напіввиведення, препарат Гідазепам IC® є одним з найбільш безпечних анксіолітиків, а побічні ефекти при його застосуванні (млявість, міорелаксація, слабкість) відзначаються досить рідко і, як правило, мимоволі зникають у перші 3–4 дні прийому [15]. При цьому препарат Гідазепам IC® порівняно з іншими бензодіазепінами (насамперед «короткоживучими») має суттєво нижчий ризик розвитку синдрому відміни та залежності. Це підтверджено низкою клінічних досліджень [7, 66], у яких було показано, що у пацієнтів із ПТСР Гідазепам IC® сприяв зниженню тривожності вже протягом першого тижня терапії, без вираженого седативного ефекту.
У дослідженні, опублікованому в «Українському журналі військової медицини», було проаналізовано обізнаність військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і ПТСР. Зокрема, було зазначено, що 39,1 % лікарів призначають препарат Гідазепам IC® при тривозі, 30,4 % — при порушеннях сну, 17,4 % — при нервозності, а 4,3 % — при депресії. Це свідчить про широке використання препарату Гідазепам IC® для корекції психоемоційних розладів у військовослужбовців [67, 68]. За даними медиків добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», бензодіазепіни, зокрема Гідазепам IC®, використовуються для зменшення тривожності та нормалізації сну у військовослужбовців. Однак підкреслюється необхідність призначення цих препаратів виключно лікарем через ризик розвитку залежності та інших побічних ефектів [69, 70].
Крім того, у дослідженнях за участю ветеранів бойових дій в Україні препарат демонстрував позитивну динаміку в симптоматиці ПТСР, особливо в комбінації з психотерапевтичними підходами [67, 71]. Але згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), бензодіазепіни не рекомендуються для лікування ПТСР, оскільки вони можуть спричинити залежність, толерантність та погіршити симптоматику. ВООЗ зазначає, що ці препарати можуть бути корисними лише у виняткових випадках короткочасного застосування для полегшення гострих симптомів тривоги або безсоння, але не як основний метод лікування [72]. Основний акцент у лікуванні ПТСР має робитися на психотерапевтичних методах та сучасних антидепресантах [73].
Найбільшу ефективність препарат Гідазепам IC® виявив при тривожних розладах, що супроводжуються підвищеною психічною збудливістю, тривожно-депресивними проявами без вираженої психомоторної загальмованості. Слід зазначити, що найбільша ефективність препарату Гідазепам IC® виявляється при легкому або помірно вираженому синдромі тривоги і зменшується по мірі обтяження тривожної симптоматики [13, 15]. Ефект препарату Гідазепам IC® при прийомі всередину настає швидко, протягом 30–60 хвилин, що корелює з фармакокінетичними властивостями препарату. Анксіолітична активність препарату Гідазепам IC® має дозозалежний характер: чим вища доза, тим більш виражений ефект. Ці властивості дозволяють застосовувати препарат і як засіб «швидкої допомоги», і курсом при тривожних розладах різного генезу [74, 75]. У нижньому діапазоні терапевтичних доз (20–50 мг на добу) Гідазепам IC® має антиастенічні та прокогнітивні властивості без подальшого виснаження, ефекти верхнього діапазону доз (від 100–150 мг на добу) ближче до дії класичних бензодіазепінових транквілізаторів [10]. У пацієнтів з генералізованим тривожним розладом (ГТР) бензодіазепіни забезпечують швидке зменшення тривожності, зазвичай вже протягом перших кількох днів після початку лікування. Це особливо важливо на початковому етапі терапії, коли ще не розвинулася клінічна дія антидепресантів, як-от селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). У науковій літературі підкреслюється, що бензодіазепіни слід застосовувати лише короткочасно (як правило, протягом 2–4 тижнів), оскільки при тривалому прийомі підвищується ризик розвитку фізичної та психологічної залежності, а також когнітивних порушень [76–79]. У контексті лікування ГТР Гідазепам IC®, як представник групи бензодіазепінів, може бути ефективним для початкової стабілізації стану пацієнта. Його застосування доцільне в низьких дозах протягом обмеженого часу з поступовим зниженням дози та відміною після досягнення ефекту від базової терапії [80].
Застосування препарату Гідазепам IC® як додатку до когнітивно-поведінкової терапії у пацієнтів з панічними розладами після 2 тижнів терапії сприяло редукції нападів паніки, зменшенню страху очікування у 76 % випадків [4, 5, 40]. Проведено метааналіз короткострокових рандомізованих клінічних досліджень (тривалістю від 4 до 12 тижнів), у яких порівнювали ефективність та побічні ефекти селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і бензодіазепінів при лікуванні панічного розладу. Загалом результати показали, що СІЗЗС спричиняють більше побічних ефектів, ніж бензодіазепіни. Зокрема, СІЗЗС були пов’язані з підвищеним ризиком гіпергідрозу, підвищеної втомлюваності, нудоти, діареї та безсоння, тоді як бензодіазепіни асоціювалися з проблемами пам’яті, запорами та сухістю в роті. Обидва класи препаратів викликали сонливість; СІЗЗС — порушення еякуляції, а бензодіазепіни — зниження лібідо. Крім того, бензодіазепіни виявилися захисними проти тахікардії, гіпергідрозу, втоми та безсоння. Ці результати ставлять під сумнів перевагу СІЗЗС над бензодіазепінами у короткостроковому лікуванні панічного розладу, яка часто обґрунтовується припущенням про більшу безпечність СІЗЗС. Дослідження вказує на необхідність перегляду клінічних настанов з огляду на нові докази [81].
У пацієнтів із синдромом тривожної дезадаптації короткочасне застосування препарату Гідазепам IC® забезпечило стабілізацію емоційного фону, зниження психовегетативного навантаження, що дозволило зменшити рівень дезадаптивної поведінки [82–85].
У наркології Гідазепам IC® зарекомендував себе як ефективний засіб у комплексному лікуванні пацієнтів з алкогольною залежністю, абстинентним синдромом, постабстинентними розладами та хронічними формами тривожності, що супроводжують адиктивну поведінку. Його застосовують переважно як засіб для зменшення тривожності, вегетативних порушень і стабілізації психоемоційного стану пацієнтів у період абстиненції [8, 10].
Абстинентний синдром виникає внаслідок дисбалансу між інгібіторними та збуджувальними нейромедіаторними системами. Хронічне вживання психоактивних речовин, як-от алкоголь, опіоїди чи бензодіазепіни, призводить до адаптаційних змін у мозку. При тривалому вживанні речовин, що підсилюють дію ГАМК (наприклад, алкоголь або бензодіазепіни), організм знижує чутливість або кількість ГАМК-рецепторів, а після припинення вживання це призводить до зниження інгібіторної активності, що проявляється тривогою, тремором і судомами. Також після відміни спостерігається збільшення активності глутаматних рецепторів, особливо NMDA, що сприяє збудженню нейронів, ней-ротоксичності та виникненню судом. Підвищення вивільнення норадреналіну з locus coeruleus сприяє розвитку симптомів, як-от тахікардія, гіпертензія, пітливість та тривожність. Раптова втрата стимуляції дофамінових шляхів після припинення вживання речовини може призвести до дисфорії, ангедонії та депресивних симптомів. Зниження рівня серотоніну може бути пов’язане з порушеннями сну, настрою та тривожністю [86, 87]. Гідазепам IC®, як похідне бензодіазепіну, демонструє високу ефективність при лікуванні абстинентного синдрому завдяки впливу на нейромедіаторні системи головного мозку, передусім через модуляцію ГАМКергічної передачі. Він посилює інгібіторну дію ГАМК на рецептори типу ГАМКА, що сприяє зменшенню збудження в центральній нервовій системі — одного з ключових механізмів розвитку абстиненції. Окрім того, препарат Гідазепам IC® впливає на дофамінергічну систему, знижуючи надмірну активність дофамінових шляхів, що часто спостерігається при синдромі відміни алкоголю або інших психоактивних речовин. Ця ней–ромедіаторна модуляція дозволяє зменшити симптоми тривоги, тремор, судоми та порушення сну, стабілізуючи загальний психоемоційний стан пацієнта [15, 88, 89].
Застосування препарату Гідазепам IC® у наркологічних клініках України показало зниження рівня тривоги, агресивності, порушень сну та соматовегетативних симптомів вже на 3–5-й день терапії. Повідомляється також про добру переносимість і відсутність вираженого синдрому залежності при короткочасному застосуванні препарату Гідазепам IC®. У пацієнтів із поєднаними тривожно-депресивними розладами на фоні залежності (зокрема, при алкогольному абстинентному синдромі) відмічали поліпшення когнітивних функцій та стабілізацію емоційного стану [90, 91].
Препарат Гідазепам IC® показав ефективне зменшення тривожності, дратівливості, порушення сну, тремору, а також вірогідно значуще зниження показників за шкалами тривоги та депресії протягом перших 5 днів лікування пацієнтів з алкогольною абстиненцією [7, 8]. При додаванні препарату Гідазепам IC® до стандартного детоксикаційного протоколу відзначено зменшення частоти судомних нападів, нормалізацію сну, зменшення інтенсивності психовегетативного синдрому [86]. Проводили дослідження клінічної ефективності препарату Гідазепам IC® у пацієнтів з комбінованою залежністю. Показано, що у пацієнтів із поліспоживанням (алкоголь, канабіноїди) призначення препарату Гідазепам IC® короткими курсами по 10–14 днів сприяло зниженню рівня тривоги, поліпшенню сну та підвищенню комплаєнсу до реабілітаційної програми [85].
У військовій наркології Гідазепам IC® показав свою ефективність при застосовуванні під час програм психологічної реабілітації військовослужбовців із симптомами тривожних розладів та поведінкової дезорганізації, пов’язаними з адиктивними проявами, зокрема внаслідок зловживання психоактивними речовинами [67–69, 92–95].
Препарат Гідазепам IC® загалом характеризується сприятливим профілем безпеки, особливо порівняно з класичними бензодіазепінами. Його фармакокінетичні особливості та низька афінність до рецепторів, що відповідають за седацію та залежність, дозволяють уникати глибокої седативної дії, когнітивного пригнічення та вираженого синдрому відміни при дотриманні рекомендованих доз і термінів лікування [86]. При застосуванні препарату Гідазепам IC® доведена кардіоваскулярна безпека, що характеризується відсутністю вираженої гіпотензивної або аритмогенної дії; при терапії до 28 днів не виявлено клінічно значущих ознак фармакологічної толерантності; численні дослідження [7, 57, 58] свідчать про відсутність негативного впливу на когнітивні функції у контрольованих умовах; зберігається психоемоційна стабільність, коли навіть при застосуванні препарату у пацієнтів з високим рівнем тривожності не спостерігалося емоційного притуплення чи агравованих депресивних симптомів; а також ймовірність формування залежності при короткочасному застосуванні (до 4 тижнів) вважається низькою, особливо у пацієнтів без зловживання психоактивними речовинами в анамнезі.
Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що Гідазепам IC® залишається актуальним препаратом у практиці невролога, психіатра та нарколога завдяки унікальному поєднанню анксіолітичної дії з високим профілем безпеки та мінімальним ризиком когнітивного пригнічення. Його здатність впливати не лише на ГАМКергічну систему, а й на TSPO-рецептори відкриває додаткові можливості в нейропротекції, зменшенні запалення та поліпшенні адаптаційних механізмів. Дослідження останніх років підтверджують ефективність препарату в умовах тривоги, адаптаційних розладів, порушень сну, соматоформної симптоматики, а також при супровідному лікуванні абстинентних синдромів. Цей оригінальний лікарський засіб демонструє позитивні ефекти в експериментальних моделях, зокрема у сфері уваги, пам’яті, нейроімунної відповіді, що підкреслює його потенціал для застосування у пацієнтів із когнітивною вразливістю. Особливо важливим є його збалансований профіль дії в умовах хронічного стресу, коли він не тільки знижує тривогу, а й поліпшує психоемоційний гомеостаз. Перспективним є застосування препарату у геріатричних хворих, пацієнтів із постстресовими станами, депресією, алкогольними розладами, а також у мультидисциплінарних підходах до лікування.
Препарат Гідазепам IC® має низку властивостей, які роблять його придатним для застосування в екстремальних умовах воєнного часу. Сюди слід віднести швидкий анксіолітичний ефект без глибокої седації, який забезпечує збереження працездатності та функціональної активності; низький ризик когнітивного пригнічення, який дозволяє застосовувати препарат у військових, рятувальників та осіб критичних професій; відсутність значного синдрому відміни, що при короткотерміновому застосовуванні дозволяє безпечно припиняти терапію без додаткового медикаментозного супроводу, а також можливе поєднання з іншими препаратами для лікування ПТСР, депресії, безсоння та соматичних наслідків стресу. У військовій та післявоєнній медицині Гідазепам IC® може відігравати роль як профілактичного засобу для персоналу високого ризику (медики, волонтери, військовослужбовці), так і компонента комплексної терапії посттравматичних розладів. Його помірна дія також є доцільною для використання у дітей та осіб похилого віку, евакуйованих з гарячих точок.
Отримано/Received 28.04.2025
Рецензовано/Revised 20.04.2025
Прийнято до друку/Accepted 29.04.2025
Список литературы
1. Чабан О.С., Хаустова О.О. Медико-психологічні наслідки дистресу війни в Україні: що ми очікуємо та що потрібно враховувати при наданні медичної допомоги. 2022. URL: http://surl. li/ihpof.
2. Кокуш В., Мовчан С. Вплив військових дій на території України на поширеність захворювань серцево-судинної системи. Актуальні питання права та соціально-економічних відносин: зб. наук. статей. 2024. Вип. 1 (6). С. 459.
3. Martsenkovskyi D., Shevlin M., Ben-Ezra M., Bondjers K., Fox R., Karatzias T., et al. Mental health in Ukraine in 2023. Eur Psychiatry. 2024 Mar 27. Vol. 67(1). Р. e27. doi: 10.1192/j.eurpsy.2024.12. PMID: 38533632; PMCID: PMC10988158.
4. Овчаренко М. Через війну психічні розлади мають 90 % населення країни: інтерв’ю з професором Центру психічного здоров’я [Електронний ресурс]. Суспільне Новини. 2023, 20 квітня. Режим доступу: https://suspilne.media/443628-cerez-vijnu-psihicni-rozladi-maut-90-naselenna-kraini-intervu-z-profesorom-centru-psihicnogo-zdorova/.
5. Кожина Г.М. Тривожність під час війни: шляхи терапії [Електронний ресурс]. Health-ua.com. 2023, 24 травня. Режим доступу: https://health-ua.com/psychiatry/trivozni-rozladi/74775-trivozhnst-pd-chas-vjni-shlyahi-terap, вільний. Дата звернення: 07.05.2025.
6. Петренко Г. Тривожно-депресивні розлади в умовах дистресу війни в Україні [Електронний ресурс]. Неврологія, психіатрія та психосоматика. 2022. № 4. С. 22-26. Режим доступу: https://ir.librarynmu.com/bitstream/123456789/15195/1/Nevro_4_2022_st22.pdf, вільний. Дата звернення: 07.05.2025.
7. Burchinsky S.G., Raichenko E.V., Gushcha V.V., Pokrovenko I.V., Shulkevich A.A. Анксиолитики в практике семейного врача: возможности и критерии выбора. Ліки України. 2020. № 1 (237). С. 23-27.
8. Burchinskii S.G. Бензодиазепины в фармакотерапии тревожных состояний. Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. 2018. Т. 6(1). С. 46-54.
9. Кожина А.М., Гайчук Л.М. Новые возможности в терапии тревожных расстройств. Теоретична і експериментальна медицина. 2011.
10. Азимова Ю.Э., Петелин Д.С. Гидазепам — дневной транквилизатор в лечении тревожных расстройств. Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. 2024. Т. 16(5). С. 91-98.
11. Згривець А. Аналіз застосування седативних лікарських засобів у хворих терапевтичного стаціонару (Doctoral dissertation, Тернопіль). 202). URL: https://repository.tdmu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/18046/Квал%20робота%20Згривац%20Артем %20(1).pdf (дата звернення: 07.05.2025). ТДМУ. Репозиторій.
12. Ільїн О.І., Чернюк В.М., Лєбєдєва В.М. Застосування психотропних препаратів у військовій медицині: сучасні тенденції. Медицина невідкладних станів. 2021. № 1(104). С. 72-76. https://ouci.dntb.gov.ua/en/works/4YaKwK34/.
13. Гідазепам: Монографія. Андронаті С.А., Вороніна Т.А., Головенко Н.Я., Яворський А.С., Жиліна З.І. Київ: Наукова думка, 1992. 200 с.
14. Павловський В.І., Птяшко А.В. Селективний анксіолітик Гідазепам ІС. Наука та інновації. 2007.
15. Битенский К.В., Орбатова Е.Р. Гидазепам — дневной анксиолитик. Вісн. психіатр. психофармакотер. 2009. № 2. С. 28-31.
16. Коробов Н.В. Историческое значение бензодиазепинов и некоторые аспекты их применения в настоящее время. Психиатрия и психофармакотерапия. 2015. Т. 17(1). С. 38-43.
17. National Center for Biotechnology Information. PubChem Compound Summary for CID 121919, Gidazepam. Retrieved May 17, 2025. https://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/Gida–zepam.
18. Kudrin V.S., Kovalev G.I. Pharmacological characterization of gidazepam. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 1999. Vol. 127(2). Р. 166-168. DOI: 10.1007/BF02445939.
19. Баскаков Е.В., Григорьев А.В., Глобенко А.А., Шмелев А.Г., Колмыкова Е.А., Ястебова А.В. и др. Изучение фармакокинетического профиля лекарственного препарата Гидазепам®, таблетки, 50 мг, в исследовании биоэквивалентности. Фармакокинетика и фармакодинамика. 2023. № 3. С. 94-103.
20. Gunn B.G., Cunningham L., Mitchell S.G., Swinny J.D., Lambert J.J., Belelli D. GABAA receptor-acting neurosteroids: a role in the development and regulation of the stress response. Frontiers in Neuroendocrinology. 2015. Vol. 36. Р. 28-48.
21. Costa E., Guidotti A., Mao C.C., Suria A. New concepts on the mechanism of action of benzodiazepines. Life Sciences. 1975.
22. Maguire J. Neuroactive steroids and GABAergic involvement in the neuroendocrine dysfunction associated with major depressive disorder and postpartum depression. Frontiers in Cellular Neuroscience. 2019. Vol. 13. Р. 83.
23. Фармакологія. С.М. Дроговоз, С.Ю. Штриголь, Е.Г. Щекіна. Харків, 2013. 898 с.
24. Thomas S.R., Lewis M.E., Iversen S.D. Localization of benzodiazepine receptors in the rat amygdala by microinjection of chlordiazepoxide. Brain Research. 1985. Vol. 342. P. 85-90.
25. Yadin E., Thomas E., Strickland C.E., Grishkat H.L. Anxiolytic effects of benzodiazepines in amygdala-lesioned rats. Psychopharmacology. 1991. Vol. 103. Р. 473-479.
26. Vila-Merkle H., Pacheco-Lpez G., Lobos R.A., Rocha L.A., Bermdez-Rattoni F. Amygdalo-hippocampal interactions in anxiety: A review of recent findings and implications for deep brain stimulation. Biomedicines. 2021. Vol. 9. No. 7. Article 783. DOI: https://doi.org/10.3390/biomedicines9070783.
27. Rupprecht R., Papadopoulos V., Rammes G., Baghai T.C., Fan J., Akula N., Schumacher M. Translocator protein (18 kDa) (TSPO) as a therapeutic target for neurological and psychiatric disorders. Nature Reviews Drug Discovery. 2010. Vol. 9(12). Р. 971-988. https://doi.org/10.1038/nrd3295.
28. Eser D., Romeo E., Baghai T.C., Schle C., Zwanzger P., Rupprecht R. Neuroactive steroids as modulators of depression and anxiety. Expert Review оf Endocrinology & Metabolism. 2006. Vol. 1(4). Р. 517-526.
29. Papadopoulos V., Lecanu L. Translocator protein (18 kDa) TSPO: an emerging therapeutic target in neurotrauma. Experimental Neurology. 2009. Vol. 219(1). Р. 53-57.
30. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту. С.М. Дроговоз. Харків, 2009. 479 с.
31. Wsik A., Krupiski P., Kie-Kononowicz K. Гідазепам та його аналоги: спорідненість до мітохондріальних бензодіазепінових рецепторів (TSPO). Фармакологічні звіти. 2003. Вип. 55. С. 53-59. DOI: 10.1016/S1734-1140(03)70003-3.
32. Mandrik K., Stepanyuk V. Acute and chronic effects of gida-zepam on locomotor and anxiolytic behavior in mice. Ukrainian Neuroscience Journal. 2015. No. 3. P. 45-52.
33. Korkhov V.M., Tkachuk N.A., Makan S.Y., et al. Affinities of gidazepam and its analogs for mitochondrial benzodiazepine receptors. J Recept Signal Transduct Res. 2002 Feb-Nov. Vol. 22(1-4). Р. 411-20. doi: 10.1081/rrs-120014610.
34. Taliani S., Da Settimo F., Da Pozzo E., Martini C. Translocator protein ligands as promising therapeutic tools for anxiety disorders. Current Topics in Medicinal Chemistry. 2009. Vol. 9. No. 5. P. 455-469. DOI: 10.2174/156802609788185153.
35. Rupprecht R., Rupprecht C., Di Benedetto B., Rammes G. Neuroinflammation and psychiatric disorders: Relevance of C1q, translocator protein (18 kDa)(TSPO), and neurosteroids. The World Journal of Biological Psychiatry. 2022. Vol. 23(4). Р. 257-263.
36. Zorumski C.F., Paul S.M., Covey D.F., Mennerick S. Neuro-steroids as novel antidepressants and anxiolytics: GABA-A receptors and beyond. Neurobiology of Stress. 2019. Vol. 11. P. 100196. DOI: 10.1016/j.ynstr.2019.100196.
37. Lingford-Hughes A.R., Wilson S.J., Feeney A., Nutt D.J. Pharmacological treatments for alcohol dependence: a review of the evidence. British Journal of Psychiatry. 2012. Vol. 200. No. 6. P. 491-497. DOI: 10.1192/bjp.bp.111.096743.
38. Guo X., Zhang Y., Liu Y., Wang C., Yang Q., Li J., Zhang S. Модуляція сигнальних шляхів PI3K/Akt/mTOR та MAPK агоністом рецептора S1PR5 A-971432 в умовах ішемії/реперфузії мозку. Brain Research Bulletin. 2025. Vol. 205. P. 38-48. DOI: 10.1016/j.brainresbull.2024.12.005.
39. Litvin A., Kolyvanov G., Zherdev V., Arzamastsev A. Relationship between physicochemical characteristics and pharmacokinetic parameters of 1, 4-benzodiazepine derivatives. Pharmaceutical Chemistry Journal. 2004. Vol. 38(11).
40. Бурчинский С.Г. Коррекция расстройств адаптации при психосоматической патологии: проблема и пути ее решения. Международный неврологический журнал. 2019. Т. 3(103). С. 58-64.
41. Kolyvanov G.B., Zherdev V.P., Chirkov A.M., Otabekova S.G., Litvin A.A. Biotransformatsiia i farmakokinetika gidazepama u zhivotnykh raznykh vidov i cheloveka [Gidazepam biotransformation and pharmacokinetics in different species of animals and man]. Eksp Klin Farmakol. 1993 May-Jun. Vol. 56(3). Р. 48-50. Russian. PMID: 8106054.
42. Сичов Л.В., Савченко М.А., Чубенко А.В. Окиснення гідразидного фрагменту гідазепаму — стадія, що лімітує його елімінацію. Одеський медичний журнал. 2022. Т. 3(181). С. 13-16.
43. Maskell P.D., Wilson G., Manchester K.R. Designer benzodiazepines gidazepam and desalkygidazepam (bromonordiazepam): what do we know? Journal of Analytical Toxicology. 2023. Vol. 47(4). Р. 324-331.
44. Lapitskaia A.S., Kudrin V.S., Blednov Iu.A. The effect of gi-dazepam on the level of monoamines in the brain of BALB/c mice. Eksp Klin Farmakol. 1998. Vol. 61(4). Р. 12-13.
45. Garibova T.L., Zherdev V.P., Voronina T.A., Kolyvanov G.B., Otabekova S.G. An experimental study of the pharmacokinetic mechanisms for the development of gidazepam tolerance. Eksperimental'naia i Klinicheskaia Farmakologiia. 1993. Vol. 56(6). Р. 48-50.
46. Dudek F.E. The Epileptic GABAA Receptor: A Target for Epileptogenesis and for New AEDs? Epilepsy Currents. 2004. Vol. 4(5). Р. 182-183.
47. Shtrygol S.Y., et al. Effects of Gidazepam on Spatial Learning and Memory in Rats Assessed by the Morris Water Maze Test. Neurophysiology. 2011. Vol. 43(3). Р. 200-206.
48. Riemann D., Espie C.A., Altena E., Arnardottir E.S., Baglioni C., Bassetti C.L., et al. The European Insomnia Guideline: an update on the diagnosis and treatment of insomnia 2023. Journal of Sleep Research. 2023. Vol. 32(6). Р. e14035.
49. Holbrook A.M., Crowther R., Lotter A., Cheng C., King D. Meta-analysis of benzodiazepine use in the treatment of insomnia. Cmaj. 2000. Vol. 162(2). Р. 225-233.
50. Vinkers C.H., Olivier B. Mechanisms underlying tolerance after long-term benzodiazepine use: a future for subtype-selective GABAA receptor modulators? Advances in Pharmacological and Pharmaceutical Sciences. 2012. Vol. 2012(1). P. 416864.
51. Cloos J.M., Bocquet V., Rolland-Portal I., Koch P., Chouinard G. Hypnotics and triazolobenzodiazepines-best predictors of high-dose benzodiazepine use: results from the Luxembourg National Health Insurance Registry. Psychotherapy and Hsychosomatics. 2015. Vol. 84(5). Р. 273-283.
52. Gray S.L., Dublin S., Yu.O., Walker R., Anderson M., Hubbard R.A., et al. Benzodiazepine use and risk of incident dementia or cognitive decline: prospective population based study. BMJ. 2016. Vol. 352. Р. i90. URL: https://www.bmj.com/content/352/bmj.i90 (дата звернення: 07.05.2025).
53. Barker M.J., Greenwood K.M., Jackson M., Crowe S.F. Cognitive effects of long-term benzodiazepine use: a meta-analysis. CNS drugs. 2004. Vol. 18. Р. 37-48.
54. Kalinina T.S., Garibova T.L., Voronina T.A. Discriminative effects of phenazepam and gidazepam in rats: comparison with other GABA-related drugs. Pharmacology Biochemistry and Behavior. 1999. Vol. 64(2). Р. 397-401.
55. Inozemtsev A.N., Bakieva S.B., Voronina T.A., et al. Comparative effects of tranquilizers and nootropes on the elaboration and functional impairment of the avoidance response. Bull Exp Biol Med. 1996. Vol. 122. Р. 786-789. https://doi.org/10.1007/BF02445147/.
56. Makan S.Yu., Tkachuk N.A., Korkhov V.M., Kostenko S.V., Boiko I.A., Smul’skii S.P., et al. Molecular targets of new 1,4-benzodiazepin-2-one derivatives influencing the appetite of experimental animals. Pharmaceutical Chemistry Journal. 2003. Vol. 37. Nо. 3. Р. 136-138.
57. Morozov I.S., Barchukov V.G., Neznamov G.G. The effect of gidazepam on the cardiovascular system function in patients with neurotic reactions and in healthy subjects under aggravated conditions. Eksperimental’naia i Klinicheskaia Farmakologiia. 1998. Vol. 61(1). Р. 30-32.
58. Ковальчук Л.І. Анксіолітична терапія при хронічній ішемії мозку: клінічні аспекти застосування гідазепаму. Журнал неврології та психіатрії. 2018. № 2. С. 35-38.
59. Mavrodii V.M. Навіщо дбати про душевну рівновагу кардіологічних пацієнтів? Hypertension. 2023. Vol. 16(1-2). Р. 27-35.
60. Жусупова А.С., Таутанова Р.С., Калиниченко З.К., Смагул Н.Б. Опыт применения дневных анксиолитиков в терапевтической практике тревожных состояний у пациентов с неврологическими расстройствами. Медицина (Алматы). 2019. № 5. С. 32-39.
61. Шевченко Л.Г. Особливості застосування анксіолітиків у дитячій неврології. Педіатрія, неврологія та психіатрія. 2017. Т. 3(65). С. 17-21.
62. Гризодуб А.І., Остапчук А.М. Застосування гідазепаму в комплексному лікуванні тривожних розладів у дітей. Актуальні проблеми дитячої психоневрології. 2012. № 3. С. 22-25.
63. Семенова И.А., Шевелева В.И. Фармакотерапия пограничных психических расстройств у детей. Український неврологічний журнал. 2013. № 4. С. 103-107.
64. Дубровіна Н.А. Ефективність гідазепаму у лікуванні тривожних розладів у пацієнтів літнього віку. Геронтологія і геріатрія. 2018. Т. 2(9). С. 45-48.
65. Психогеронтологія: навчальний посібник. О.О. Костюк. К.: МАУП, 2007.
66. Burchinsky S.G. Роль та місце бензодіазепінів у фармакотерапії посттравматичного стресового розладу. International Neurological Journal. 2018. Vol. 4 (98). Р. 68-74.
67. Tkalenko O.M. Comprehensive analysis of military physicians’ knowledge of comorbid anxiety and depressive syndromes diagnostic and treatment. Ukrainian Journal of Military Medicine. 2023. Vol. 4(2). Р. 72-77.
68. Титаренко С.В. Оцінка ефективності гідазепаму у ветеранів бойових дій з ПТСР. Збірник наукових праць НМАПО ім. П.Л. Шупика. 2019. № 4. С. 27-31.
69. Shvets A.V., Marushchenko K.Y., Poliukhovych V.I., Pudaіlo M.P. Features of the information factor influence on mental health characteristics of servicemen after participation in combat actions. Ukrainian Journal of Military Medicine. 2024. Vol. 5(1). Р. 24-31.
70. Loganovsky K.N., Zdanevich N.A., Gresko M.V., Marazziti D., Loganovskaja T.K. Neuropsychiatric Characteristics of Antiterrorist Operation Combatants in the Donbass (Ukraine). In: Evil, Terrorism and Psychiatry. Cambridge University Press, 2019. Р. 195-210.
71. Безносюк Ю. Чи такий страшний чорт, як його малюють? Історія одного препарату. Аптека.ua. 2022, 20 грудня. Режим доступу: https://www.apteka.ua/article/655087.
72. World Health Organization. WHO releases guidance on mental health care after trauma. Saudi Medical Journal. 2013. Vol. 34(9). Р. 975.
73. Vasterling J.J., Brailey K. Neuropsychological findings in PTSD. Clinical Psychology Review. 2005. Vol. 25. No. 3. P. 463-482.
74. Коростий В.И., Кожина А.М. Анксиолитические препараты в комплексной терапии тревожных расстройств при психосоматических заболеваниях. НейроNews. 2012. Т. 8(43).
75. Yuryeva L.N. Anxiety: diagnostics, therapy and prevention. NeuroNEWS. Psychoneurology and Neuropsychiatry. 2010. Vol. 2-4(3).
76. Martin J.L.R., Sainz-Pardo M., Furukawa T.A., Martn-Snchez E., Seoane T., Galn C. Benzodiazepines in generalized anxiety disorder: heterogeneity of outcomes based on a systematic review and meta-analysis of clinical trials. J Psychopharmacol. 2007. Vol. 21. No. 7. P. 774-782. DOI: 10.1177/0269881107077355.
77. Baldwin D.S., Ajel K., Masdrakis V.G., Nowak M., Rafiq R. Pharmacotherapy for generalized anxiety disorder in adults and children. Am Fam Physician. 2015. Vol. 91. No. 9. P. 617-624.
78. Baldwin D.S., Stein D.J., Dolberg O.T., Gergel I., Li D. Pharmacotherapy of anxiety disorders: current and emerging treatment options. Front Psychiatry. 2020. Vol. 11. Article 595584. DOI: 10.3389/fpsyt.2020.595584.
79. Ткаченко В.М. Сучасні підходи до лікування генералізованого тривожного розладу. Архів психіатрії. 2020.
80. Григоренко Н.Ю. Клінічне застосування гідазепаму у пацієнтів з тривожними розладами. Український журнал психіатрії. 2016. № 3. С. 33-38.
81. Quagliato L.A., Cosci F., Shader R.I., Silberman E.K., Starce–vic V., Balon, R., et al.; International Task Force on Benzodiazepines. Selective serotonin reuptake inhibitors and benzodiazepines in panic disorder: a meta-analysis of common side effects in acute treatment. Journal of Psychopharmacology. 2019. Vol. 33(11). Р. 1340-1351.
82. Герасименко Л.О., Скрипніков А.М., Ісаков Р.І. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад: навч. посіб. К.: ВСВ «Медицина», 2023.
83. Жук О.В., Карпинчик В.А. Гидазепам — новый отечественный дневной транквилизатор. Провізор. 2000. № 17. https://www.provisor.com.ua/archive/2000/N17/gidazepam.php.
84. Власюк О. Тривожні розлади: погляд клінічного фармаколога. Health-ua.com: медичний портал. 2023, 27 червня. Режим доступу: https://health-ua.com/psychiatry/trivozni-rozladi/76391-trivozhn-rozladi-poglyad-klnchnogo-farmakologa.
85. Якутко Н. Оцінка споживання препаратів заспокійливої дії під час військової агресії в Україні: кваліфікаційна робота. Харків: Нац. фармац. ун-т, 2023. 42 с.
86. Психіатрія і наркологія. За ред. В.Л. Гавенка, В.С. Бітенського. Київ: Медицина, 2015. 511 с.
87. Животовська Л.В. Сучасний погляд на патогенетичні механізми формування та розвитку алкогольної залежності. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник української медичної стоматологічної академії. 2008. Т. 8(4-1(24)). С. 201-204.
88. Mrette S.A., Kim S., Davis M.D., Shapiro A.M. Desalkylgi-dazepam blood concentrations in 63 forensic investigation cases. Journal of Analytical Toxicology. 2023. Vol. 47(9). Р. 858-866.
89. Сичова О.В. Використання гідазепаму у пацієнтів із залежністю від алкоголю на тлі тривожних розладів. Журнал неврології і психіатрії. 2019. № 5. С. 28-33.
90. Моргун О.І. Гідазепам у лікуванні постабстинентного синдрому. Сучасна наркологія. 2019.
91. Chuev Y. Detoxification effect of innovative treatment complex in pharmacotherapy syndrome cancellation of alcohol. Actual Problems of Medicine and Pharmacy. 2020. Vol. 1(1-2).
92. Yanushkevich I., et al. Use of anxiolytics in military populations: A systematic review. Military Medicine. 2022. Vol. 187(3–4). Р. e460-e467.
93. Білаш С.П. Гідазепам у лікуванні посттравматичного стресового розладу: клінічні аспекти. Військова медицина України. 2020. № 4. С. 31-35.
94. Карачевцев А.О. Роль транквілізаторів у психореабілітації ветеранів АТО. Медичний вісник Півдня України. 2021.
95. Герасименко Л.О. Розлади адаптації та реакції на стрес. НейроNEWS. 2022. № 9–10(137). С. 18-20. https://neuronews.com.ua/ua/archive/2022/9-10(137)/pages-18-20/rozladi-adaptaciyi-ta-reakciyi-na-stres.